Постанова

від 21.08.2024 по справі 420/2654/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2654/24

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

24 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 26.12.2023 року на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року у справі №420/19151/22 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26.12.2023 року на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року у справі №420/19151/22 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем виплачено грошове забезпечення на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів його виплати, що позивач вважає протиправним.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що за наявності спору, який стосується належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача компенсації втрати частини доході у зв`язку із порушенням термінів їх виплати є безпідставним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовні вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки обов`язок виплатити спірну індексацію позивачем заперечувався і був виконаний лише на підставі рішення суду, то в даному випадку відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ОСОБА_1 наказом військової частини НОМЕР_2 №200 від 30.11.2015 року зараховано до списків особового складу.

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_2 від 07.11.2019 року №270 ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з наказом військової частини НОМЕР_2 від 18.01.2022 року №10 капітан ОСОБА_1 призначена наказом Головнокомандувача ЗСУ від 05.01.2022 року №5 на посаду офіцера відділу планування управління планування територіальної оборони штабу командування Сил територіальної оборони ЗСУ вважається такою, що 18.01.2022 року вибула до нового місця служби у м. Київ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року у справі №420/19151/22 частково задоволений позов ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяців). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22 скасовано рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та прийнята нова постанова, якою позов задоволений частково та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на її користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.11.2019 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

26 грудня 2023 року, на виконання судових рішень по справі № 420/19151/22 відповідачем виплачено на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 125 847,52 грн.

Оскільки відповідачем виплачена індексація грошового забезпечення на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації, позивачка вважаючи порушеними її права, звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-II та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі сум індексації грошових доходів громадян. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у справі, що розглядається, є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням виплати грошового забезпечення позивача.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі №420/19151/22 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з 01.03.2018 року по 07.11.2019 року.

Саме на виконання цього рішення, за період з 2015 по 2019 року, відповідач лише 26 грудня 2023 року, тобто із затримкою більше ніж на один місяць, виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 125 847,52 грн.

Викладене є підставою для отримання позивачем компенсації втрати частин доходу.

Зазначене судове рішення є преюдиційним для справи, що розглядається.

У контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Відповідно приписів ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частин доходу у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за 2015-2019 роки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 200/15033/21 від 06 березня 2024 року.

Судова колегія звертає увагу апелянта, що в даному випадку вірним є застосування приписів КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 240/11214/19), від 24 грудня 2020 року (справа № 340/401/20), від 5 серпня 2020 року (справа № 826/20350/16), від 15 липня 2020 року (справа № 824/144/16-а), від 31 жовтня 2019 року (справа № 2340/4192/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/15235/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 1.380.2019.005781.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 16 лютого 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко