Постанова

від 16.04.2024 по справі 808/1674/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 808/1674/17

адміністративне провадження № К/9901/16147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Діловий будинок" на постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2017 (суддя Прасов О.О.) та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді Іванов С. М., Чередниченко В. Є.) у справі №808/1674/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Діловий будинок" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Діловий будинок» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі -Управління, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2017 №0005561406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 383387,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про невмотивованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 10.04.2017 №209/08-01-14-06/31182813, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС і К» (далі - ТОВ «ТБС і К») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Форас» (далі - ТОВ «ТД «Форас»).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, визнали обґрунтованими доводи контролюючого органу, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «ТБС і К» та ТОВ «ТД «Форас», про які вказується у акті перевірки, щодо виконання підрядних робіт та постачання апарату для зварювання ПЕТ труб "КОМІТЕХ", не були фактично здійснені й не можуть слугувати підставою для відображення Підприємством показників податкового обліку з податку на додану вартість; також за висновками суду апеляційної інстанції податкові накладні № 6 від 12.10.2015, №42 від 22.12.2015, №28 від 27.11.2015, №16 від 26.10.2015 не є першоджерелом для формування податкового кредиту, оскільки виписані від імені ТОВ "ТБС і К" Павленком А.С., якого вироком суду визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Підприємство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм - розгляд без участі позивача клопотань про проведення судово - економічної експертизи та зупинення провадження у справі, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити; Підприємство наголошувало на тому, що господарські операції з ТОВ «ТБС і К» та ТОВ «ТД «Форас» були фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; крім того відзначило, що вказані контрагенти зареєстрували податкові накладні, складені за результатами спірних операцій, в Єдиному реєстрі податкових накладних та сплатили податкові зобов`язання.

Управління у письмових запереченнях на касаційну скаргу позивача проти доводів та вимог останнього заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними; крім того зазначило, що зафіксовані під час перевірки обставини свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, на підставі яких формувався податковий облік позивача, а також про непідтвердження товарності таких належними і допустимими доказами.

Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2024 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій, утвореним як відокремлений підрозділ ДПС України (далі - відповідач).

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Як встановлено судами, в період з 28.03.2017 по 03.04.2017 Управлінням проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТБС і К» за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 та ТОВ «ТД «ФОРАС за період з 01.04.2016 по 31.05.2016.

За результатами перевірки складено акт від 10.04.2017 №209/08-01-14-06/31182813, яким зафіксовано порушення підпунктів 4.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 306710,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на оформленні фінансово - господарських операцій з метою вигоди у вигляді формування податкового кредиту без їх фактичного здійснення.

Так, у акті перевірки податковий орган вказав, що ТОВ «ТБС і К» та ТОВ «ТД «Форас» не мають достатньої кількості трудових ресурсів, у тому числі кваліфікованих працівників з відповідним рівнем освіти для виконання робіт, обумовлених укладеними з позивачем договорами; аналізом комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІС «Податковий блок», архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних та інших баз даних не виявлено придбавання ТОВ «ТБС і К» та ТОВ «ТД «ФОРАС» товару та робіт, які було передано позивачу та мало було використано при виконанні підрядних робіт, у той час, як в актах виконаних робіт зазначено земельні роботи з розробки ґрунту з залученням спеціальної техніки (екскаватор, самоскид), яка у вказаних підприємств відсутня; податкова звітність з 2016 року зазначеними підприємствами не подається; ТОВ «ТБС і К» та ТОВ «ТД «Форас» відсутні за податковими адресами, у зв`язку з чим складено відповідні акти від 27.10.2016 №237/05-22-14-03/35113434 та від 21.10.2016 №135/08-29-14-01; вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 у справі № 337/5060/16-к директора ТОВ «ТБС і К» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

На підставі акту від 10.04.2017 №209/08-01-14-06/31182813 прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.05.2017 №0005561406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 383387,50 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 306710 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 76677 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, позивач скористався правом звернення до суду із цим позовом.

В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 ПК України).

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними - згідно із внесеними змінами Законом України №71-VIII) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом (у абзаці першому цього пункту - у відповідності до змін, внесених Законом України №71-VIII) документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За положенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що визначальною ознакою господарської операції, яка зумовлює наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, зокрема, податкового кредиту, є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути відображеною у належним чином оформлених первинних документах, які зазвичай супроводжують операцію певного виду. Для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Законодавством не визначено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення засвідчення дійсного руху активів на підставі наявних доказів. З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що з метою виконання зобов`язань перед Підгірненською сільською радою Василевського району Запорізької області (Замовник) за договором від 27.12.2015 №28/12, предметом якого є виконання робіт з реконструкції водопровідної мережі в с.Підгірне Василевського району Запорізької області, позивачем укладено із ТОВ «ТД «ФОРАС» і ТОВ «ТБС і К», як генпідрядниками, аналогічні договори підряду, відповідно до умов яких генпідрядник зобов`язується у межах договірної ціни виконати за завданням замовника, з додержанням діючих технічних умов, підрядні роботи, а замовник прийняти і оплатити їх, а саме:

із ТОВ «ТД «Форас» на реконструкцію водопровідних мереж від 14.04.2016 №4/04 на вул.Чкалова ж/б №47-57, 72, АДРЕСА_1 , вул.Кравця ж/б №2-4, 35-37, 62, АДРЕСА_2 до вул.Кравца ж/б №136 у с.Підгірне Василівського району Запорізької області; від 28.04.2016 №7/04 на вул.Чапаева; вул.Леніна ж/б №157 вул.Космічна ж/б №12, вул.Космічна ж/б №2 вул.Космічна ж/б №21 вул.Фрунзе у с.Широке Василівського району Запорізької області;

із ТОВ «ТБС і К» на реконструкцію водопровідної мережі у с.Підгірне Василівського району Запорізької області від 28.12.2015 №29/12; від 26.10.2016 №10/24 по вул.Кравця ж/б 30-76, вул.Берегова ж/б 10-17, вул.Чкалова ж/б 94 - 100, вул.Зарічна ж/б 34-56; від 12.10.2015 №10/21 по вул.Зарічна, вул.Роздольна; на капітальний ремонт водопровідної мережі у с.Підгірне Василівського району Запорізької області (об`єкт 45/12.1) від 28.09.2015 №09/20.

Судами констатовано, що на підтвердження фактичного виконання робіт за вказаними договорами позивачем надано суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Типова форма №КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в), відомості ресурсів до локального кошторису (Форма №1а), локальний кошторис на будівельні роботи, підсумкові відомості ресурсів, договірні ціни на будівництво.

Також між позивачем та ТОВ «ТБС і К» підписано договір поставки від 27.11.2015 №26/11, предметом якого є здійснення поставки продукції та матеріалів відповідно до дольового співвідношення (асортименту, сортаменту, номенклатури), визначеного у специфікаціях.

Позивачем з метою засвідчення отримання товару за вказаним договором подано суду видаткову накладну №ПЛ-0235 від 27.11.2015, рахунок фактуру №СФ-000235 від 27.11.2015, подорожній лист вантажного автомобіля №71 від 27.11.2015, акт приймання-передачі (внутрішнього) переміщення основних засобів від 28.12.2015, податкову накладну №28 від 27.11.2015, а здійснення оплати - банківську виписку від 14.12.2015.

Встановлюючи, що надані позивачем документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, досягнутих між сторонами домовленостей та не дають можливості перевірити здійснення господарських операцій у цілому, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, ними визначено, що відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 зазначених вище договорів підряду генпідрядник зобов`язаний виконати роботи, передбачені кошторисом, у відповідності до діючих в Україні нормативно-технічних документів (ДБН, СНіП, ДСТУ), а отже підрядні роботи повинні були виконуватись з дотриманням приписів державних будівельних стандартів, у тому числі й ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», які прийнято з наданням чинності з 01.01.2014 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013» (далі - ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Додатком «Т» до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 затверджено форму акту приймання виконаних будівельних робіт (Примірна форма №КБ-2в), відповідно до якої в ній є обов`язковим зазначення найменування субпідрядника.

Згідно з пунктом 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 (далі - Загальні умови), генеральний підрядник - підрядник, який залучає до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи.

Представлені позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в) не містять у собі відомостей про використання субпідрядних організацій, хоча ТОВ «ТБС і К», ТОВ «ТД «Форас» і вказані як генеральні підрядники за відповідними договорами підряду, але, оскільки роботи в них були замовлені з метою виконання зобов`язань перед Підгірненською сільською радою Василевського району Запорізької області (Замовник) за договором від 27.12.2015 №28/12, фактично є субпідрядними організаціями.

За результатами дослідження підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в) судами з`ясовано, що ТОВ «ТБС і К» та ТОВ «ТД «Форас» під час виконання підрядних робіт використовували наступну техніку: автомобілі-самоскиди, бульдозери потужністю 59 кВт, екскаватори одноківшові дизельні на пневмоколісному ходу, компресори пересувні з двигуном внутрішнього згоряння, тиском до 686 кПа [7ат], продуктивністю 2,2 м3/мін, екскаватори «драглайн» або «зворотній заступ» з ковшем місткістю 0,25м3 тощо.

Наказом Міністерства статистики України №149 від 13.06.1997 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів» затверджено типові форми первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів: ЕБМ-1 "Рапорт N про роботу баштового крану"; ЕБМ-2 "Подорожній лист N будівельної машини"; ЕБМ-3 "Рапорт N про роботу будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-4 "Рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-5 "Картка обліку роботи будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-6 "Журнал обліку роботи будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-7 "Довідка про виконані роботи (послуги)".

Судами констатовано, що позивачем не надано до суду жодного з вищевказаних документів, які б підтверджували використання саме ТОВ «ТБС і К» та ТОВ «ТД «Форас», як генеральними підрядниками, наведених у підсумкових відомостях ресурсів, актах приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в) машин та механізмів.

Крім того, суди зазначили, що відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва», прийнятих 27.08.2013 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №405 (далі - ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013), вартість експлуатації будівельних машин та механізмів у складі прямих витрат підрядником визначається виходячи з нормативного часу роботи машин, необхідного для виконання обсягу робіт, що пропонується, та вартості експлуатації машин за одиницю часу їх застосування (машино-година) в поточних цінах.

У складі вартості експлуатації будівельних машин та механізмів, у тому числі зазначається заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин та механізмів.

Підпунктом 6.2.1.4 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 визначено, що заробітна плата в складі ціни машино-години розраховується на підставі нормативних трудовитрат ланки робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин та механізмів, що визначаються як сума нормативних трудовитрат машиністів та робітників, зайнятих на ремонті, технічному обслуговуванні і перебазуванні будівельних машин та механізмів, і вартості людино-години відповідного середнього розряду ланки.

Відповідно до підпункту 4.2.1.2 підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 нормальна тривалість робочого часу робітників, зайнятих на будівництві в звичайних умовах труда, складає 40 годин на тиждень.

Судами визначено, що позивачем не подано документів на засвідчення наявності серед працівників ТОВ «ТБС і К», ТОВ «ТД «Форас» осіб, які мають відповідні посвідчення, допуски до роботи тощо, та відповідно можуть бути зайняті на керуванні та обслуговуванні будівельних машин та механізмів.

Враховуючи наведене, суди погодились з розрахунками, наведеними Управлінням в акті перевірки від 10.04.2017 №209/08-01-14-06/31182813, щодо недостатності у контрагентів позивача ТОВ «ТБС і К» та ТОВ «ТД «Форас» кількості працівників та спеціальної будівельної техніки для виконання обсягу будівельних робіт за договорами підряду.

Також суди виходили з того, що ТОВ "ТД "Форас" фактично не мало можливості виконувати свої зобов`язання за договорами підряду, оскільки в нього відсутня ліцензія на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури та відповідно до витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні види діяльності, пов`язані з будівництвом.

Крім того, суди зауважили, що відповідно до пункту 1.2 договору поставки від 27.11.2015 №26/11, загальна кількість продукції, що є предметом поставки за договором, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у специфікації, що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною. Однак відповідної специфікації до договору позивачем надано не було, а отже визначити точне найменування товару, щодо якого було укладено вказаний договір з ТОВ "ТБС і К", є неможливим.

У той же час судами зазначено, що вироком Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2017 у справі № 337/5060/16-к, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, встановлено, що з моменту формального призначення останнього директором та введення його як єдиного (одноособового) учасника ТОВ "ТБС і К" він участі у діяльності товариства фактично не брав, розрахунковим рахунком на власний розсуд не користувався, статутними, реєстраційними, фінансово-господарськими та іншими документами товариства не володів, не розпоряджався і доступу до них не мав, печаткою не володів та не розпоряджався.

Беручи до уваги вказаний вирок, суди виходили з того, що хоча ним безпосередньо не зафіксовано факту здійснення ТОВ "ТБС і К" фіктивних господарських операцій з позивачем, проте, податкові накладні № 6 від 12.10.2015, №42 від 22.12.2015, №28 від 27.11.2015, №16 від 26.10.2015 складені від імені вказаного товариства саме за підписом ОСОБА_1 , який відповідно до зазначеного рішення по справі №337/5060/16-к визнав, що не приймав участі у здійсненні діяльності ТОВ "ТБС і К" та є його єдиним учасником.

Верховний Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі N 160/3364/19 (провадження N 11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

В той же час Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, які були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, врахувавши неподання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами засвідчують їх виконання, суди констатували, що представлені позивачем документи не підтверджують виконання робіт та здійснення поставки товару на користь позивача саме згаданими суб`єктами господарювання. Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку не дали судам першої та апеляційної інстанції можливості встановити руху активів на шляху до позивача у справі, участь контрагентів у такому ланцюгу, реальні зміни майнового стану Підприємства внаслідок таких відносин, його власному капіталі та були цілком об`єктивно розцінені як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства й підстави для формування позивачем податкового кредиту за такими відносинами.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідні за змістом норми відображені у статтях 72, 77 КАС України (в редакції на час перегляду справи апеляційною інстанцією).

Наведені у касаційній скарзі доводи Підприємства, які дублюють аргументи позовної заяви та апеляційної скарги, не спростовують таких висновків судів попередніх інстанцій, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів, а також не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права чи порушення процесуальних норм. Слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи.

Посилання позивача на розгляд без його участі клопотань про проведення судово - економічної експертизи та зупинення провадження у справі, як на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, визначивши, що представник позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, а зазначена ним причина неявки не була визнана судом поважною, оскільки не підтверджена жодними доказами, дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності позивача, що було відображено в оскаржуваному судовому рішенні.

Відтак, зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Діловий будинок" залишити без задоволення, а постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2017 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова