Рішення

від 03.04.2024 по справі 938/938/23

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№938/938/23

Провадження № 2/938/60/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Мартищук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: Верховинської селищної ради,

третя особа,що незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача: ОСОБА_2 ,

провстановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та визнання спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом,

за участю :

від позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 -представник;

від відповідача: ОСОБА_4 -представник;

від третьої особи: ОСОБА_2 ;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернуласьдо Верховинськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті зпозовом доВерховинської селищноїради Верховинськогорайону Івано-Франківськоїобласті, про встановлення факту проживання ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без шлюбу, не менше п`яти років з часу відкриття спадщини, а саме з 27.04.1994 по 28.04.2021, за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнання ОСОБА_1 , спадкоємцем четвертої черги, після смерті ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 11.12.2023 позовну заяву, ОСОБА_1 залишено без руху з наданням їй строку у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали суду про залишення заяви без руху, 15.12.2023 позивач ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, до якої долучила уточнену позовну заяву, а також докази доплати судового збору.

Ухвалою суду від 19.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 17.01.2024 зі стадії підготовчого засідання.

Також,даною ухвалоюсуду задоволеноклопотання позивачата витребувано у приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. інформацію про те, хто із спадкоємців ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та чи складав ОСОБА_5 заповіт на випадок своє смерті, який посвідчувався нотаріально.

В підготовчому засіданні 17.01.2024, за участю сторін було оголошено перерву до 07.02.2024, у зв`язку з тим, що станом на дату проведення підготовчого засідання приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. не надано витребувані ухвалою суду від 19.12.2023 документи.

24.01.2024 на адресу суду від приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. надійшов лист №33/02-14 від 17.01.2024.

Ухвалою суду від 07.02.2024 до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_2 . У зв`язку з цим підготовче засідання було відкладено на 05.03.2024.

Ухвалою від 05.03.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.03.2024.

В судовому засіданні 21.03.2024 оголошувалась перерва до 03.04.2024.

В судовому засіданні 03.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовнівимоги,позивач посилаєтьсяна те,що вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 31 жовтня 1982 року. Під час перебування у шлюбі вони спільно звели домоволодіння в АДРЕСА_1 , право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 від 24.05.1991 року.

26.04.1994 шлюб між ними було розірвано, однак після розірвання шлюбу, вони і надалі продовжували проживати разом однією сім`єю у своєму будинку в АДРЕСА_1 та вели спільне господарство. В цьому ж будинку з часу його побудови було постійно зареєстроване місце їх проживання, як до так і після розірвання шлюбу. Дітей від спільного проживання у них не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 раптово помер не склавши заповіту. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді нерухомого та рухомого майна, яке було набуто під час їх спільного проживання.

Позивач стверджує, що на даний час вона є єдиним спадкоємцем на майно покійного, як така, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та звернулась у встановлений строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Однак, приватний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи це тим, що нею не доведено факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, у зв`язку із чим, вона змушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

В підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 після розірвання шлюбу, позивач посилається на те, що вони продовжували спільно проживати у їх житловому будинку, разом вели господарство, разом, як сім`я ходили на весілля, хрестини, дні народження до односельчан, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, що зокрема стверджується довідкою Верховинської селищної ради, актом обстеження матеріально- побутових умов, та показами свідків.

Всі зароблені гроші вони використовували спільно та за взаємною згодою. Зокрема у серпні 2011 року ними було придбано житловий будинок в с. Кривопілля, присілок Великий Ходак, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,2162га, кадастровий номер : 2620885001160010001. За їх взаємною згодою, житловий будинок ОСОБА_5 у подальшому було зареєстровано за нею- ОСОБА_1 .

Також, в жовтні 2007 року вони продали земельну ділянку, яка була зареєстрована на ній, та за виручені кошти придбали для спільного користування новий автомобіль, який за їх домовленістю було зареєстровано на ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_5 , саме вона, як повноправна дружина здійснила його поховання. Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 за життя повністю довіряв їй і покладався на неї у всіх справах. В 2019 році він застрахував своє життя у ПрАТ «МетЛайф» і на випадок смерті призначив саме її отримувачем страхової виплати. Після його смерті, 02.07.2021 вона отримала страхове відшкодування згідно договору страхування в сумі 206209 грн.

Також, позивач зазначає, що спадкоємців першої черги спадкодавця ОСОБА_5 немає, а потенційні спадкоємці інших черг прав на спадщину не заявляли, оскільки не подавали у встановлений строк заяв про прийняття спадщини, а тому вважаються такими, що спадщину не прийняли.

Зокрема позивач посилається на те, що в липні 2021 року, ще до закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, вона зверталась в Верховинський районний суд із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання із ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак її заяву було залишено без розгляду, оскільки на той час на спадщину після смерті ОСОБА_5 претендував також його рідний брат ОСОБА_2 , який судом був залучений до участі в справі, в якості заінтересованої особи. Однак, такий із заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку не звертався. Також позивач вважає, що вона претендує на набуття права на спадкування, як спадкоємець четвертої черги, що не позбавляє спадкоємців попередніх черг здійснити реалізацію свої прав на спадкування у разі наявності законних підстав, тобто рішення у даній справі не впливатиме на обсяг їх прав та обов`язків.

Правова позиція відповідача.

Відповідач подав заяву про визнання позову. В судовому засіданні представник позивача підтримала заяву про визнання позову в повному обсязі.

Правова позиція третьої особи.

ОСОБА_2 письмових пояснень по суті спору не подав. В судовому засіданні зазначив, що померлий ОСОБА_5 є його рідним братом, однак із заявами про прийняття спадщини після його смерті, він не звертався. Також зазначив, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , його брат ОСОБА_5 хоча і проживав у одному будинку із ОСОБА_1 , однак вони жили окремо, не як сім`я, оскільки ОСОБА_6 проживав на першому поверсі, а ОСОБА_7 проживала на другому поверсі їх будинку. Також зауважив, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , його брат мав стосунки та тривалий час проживав із іншою жінкою, однак на даний час він не може підтвердити вказані обставини, оскільки вказана особа виїхала за межі України.

Також зазначив, що в нього склались неприязні відносини із ОСОБА_1 , через її ставлення до нього, та за інших обставин, він би не заперечував проти позову.

Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , зареєстрували шлюб 31.10.1982 року, про що було вчинено актовий запис №60. Після укладення шлюбу, прізвище чоловіка та дружини « ОСОБА_9 » (а.с. 10).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 02.12.1998 серії НОМЕР_2 , шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано 26.04.1994 року, про що складено актовий запис №16. Після розірвання шлюбу, обоє з подружжя залишили прізвище « ОСОБА_9 » (а.с. 9).

Згідно листа Верховинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області від 21.03.2024 №180/31.1.6-18/7, в архіві відділу відсутні актовий запис про шлюб на ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , в період із 1994 по 2024.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок №4482 від 24.05.1991 року, ОСОБА_5 на праві особистої власності належить жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 .(а.с. 13)

Згідно копії будинкової книги АДРЕСА_1 , яку було розпочато 20.11.1991 року, в будинку власником якого на підставі свідоцтва №4482 від 24.05.1991 є ОСОБА_5 , були зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11-12).

Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується також відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_1 (а.с.7).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 01.08.2011, ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_10 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,2162га. кадастровий номер: 2620885001:16:001:0001 (а.с. 14).

Земельна ділянка кадастровий номер:2620885001:16:001:0001, з цільовим призначенням- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2162га, згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 15.10.2015 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №45661648 від 15.10.2015, з 13.10.2015 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (а.с. 16,17).

Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки від 31.10.2007, ОСОБА_1 продала ОСОБА_11 належну їй земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,7484га, вартістю 88809,85грн(а.с. 18).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , за ОСОБА_5 11.12.2007 було зареєстровано автомобіль марки ВАЗ 21214, р.н.з. НОМЕР_5 .

15 серпня 2019 року ОСОБА_5 уклав договір добровільного страхування життя, згідно якого застрахував своє життя у ПрАТ «МетЛайф» і на випадок смерті призначив свою колишню дружину ОСОБА_1 отримувачем страхової виплати (а.с.20-22)

Згідно долученої до справи копії свідоцтва про смерть від 29.04.2021 серії НОМЕР_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_5 , 02.07.2021 ОСОБА_1 , отримала страхове відшкодування в сумі 206209 грн, що підтверджується банківською випискою по належному їй рахунку (а.с. 23).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.10.2021 №66922283, приватним нотаріусом Мартищук О.Я. було зареєстровано спадкову справу №68499929 після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .

Згідно листа приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. від 25.10.2023 №291/12-14, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з тих підстав, що нею не доведено факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 27).

ОСОБА_1 зверталась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту її проживання із ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, в період із 1994 року до моменту смерті ОСОБА_5 - 28.04.2021, однак ухвалою Верховинського районного суду від 03.11.2021, заява була залишена без розгляду у зв`язку із наявністю спору про право.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 17.11.2023 проведеного депутатом селищної ради в присутності свідків, та довідки від 23.11.2023 №2480 виданої Виконкомом Верховинської селищної ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі до 1994 року. Після розлучення проживали весь час разом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільне майно, разом відвідували весілля та інші заходи, виконували всі обов`язки подружжя, аж до дня смерті ОСОБА_5 (а.с.25,26).

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. від 17.01.2024 №33/02-14, заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подала тільки ОСОБА_1 . Заповітів від імені померлого ОСОБА_5 , не посвідчувалось та свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

Оцінка суду.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями зазаповітом іза закономможуть бутифізичні особи,які єживими начас відкриттяспадщини,а такожособи,які булизачаті зажиття спадкодавцяі народженіживими післявідкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2цього Кодексу).

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України, спадкоємці зазаконом одержуютьправо наспадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1269 ЦК України, спадкоємець,який бажаєприйняти спадщину,але начас відкриттяспадщини непроживав постійноіз спадкодавцем,має податинотаріусу абов сільськихнаселених пунктах-уповноваженій наце посадовійособі відповідногооргану місцевогосамоврядування заявупро прийняттяспадщини. Заявапро прийняттяспадщини подаєтьсяспадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Згідно статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем: б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Пунктом 21Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено,що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, зокрема: від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, провадження № 61-11607св18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16,провадження № 61-44641св18, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16,провадження № 61-5296св19, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16,провадження № 61-42601св18.

Верховний Суду складіОб`єднаної палатиКасаційного цивільногосуду впостанові від18.09.2023у справі№582/18/21виснував,що за загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини,абзацом 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українипередбачається виняток і допускається застосування ЦК України доспадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності.Відповідно,п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України,повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.

ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, і копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 02.12.1998 серії НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.10.1982 до 26.04.1994.

Згідно листа Верховинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області від 21.03.2024 №180/31.1.6-18/7, в період із 1994 по 2024, тобто з моменту розірвання шлюбу та до моменту смерті ОСОБА_5 , ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_1 , не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок №4482 від 24.05.1991 року, ОСОБА_5 на праві особистої власності належав жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 .(а.с. 13)

Згідно копії будинкової книги АДРЕСА_1 , яку було розпочато 20.11.1991, у вказаному будинку були зареєстровані тільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11-12).

Після розірвання шлюбу, а саме у 2011 році, померлий ОСОБА_5 набув у власність будинок в АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,2162га. кадастровий номер: 2620885001160010001, котра із 2015 року належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 14-17).

Після розірвання шлюбу, а саме 15 серпня 2019 року ОСОБА_5 уклав договір добровільного страхування життя, згідно якого застрахував своє життя у ПрАТ «МетЛайф» і на випадок смерті призначив свою колишню дружину ОСОБА_1 отримувачем страхової виплати, та після його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , отримала страхове відшкодування в сумі 206209 грн, що підтверджується банківською випискою по належному їй рахунку (а.с. 23).

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 17.11.2023 проведеного депутатом селищної ради в присутності свідків, та довідки від 23.11.2023 №2480, виданої Виконкомом Верховинської селищної ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі до 1994 року. Після розлучення проживали весь час разом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільне майно, разом відвідували весілля та інші заходи, виконували всі обов`язки подружжя, аж до дня смерті ОСОБА_5 (а.с.25,26).

Свідок ОСОБА_12 , в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_5 , є його близькими сусідами, та із їх сім`єю він знайомий ще з моменту їх одруження. Зазначив, що після одруження, вони разом побудували будинок в АДРЕСА_1 , в якому проживали весь час разом, аж до смерті ОСОБА_5 . Зазначив, що про їх розлучення, йому не було відомо, оскільки вони весь час жили разом, як одна сім`я, разом їздили відпочивати, разом ходили в гості, спільно вели господарство. Зауважив, що часто бував у них в гостях, а вони разом приходили в гості до нього.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , вона знає давно, оскільки вони разом працювали у колгоспі, та її присадибна ділянка знаходиться поруч із їх будинком. Зауважила, що вона була частим гостем в сім`ї Форгачів, допомагала їм по господарству, коли вони разом кудись їхали по свої потребах. Вказала, що вони завжди були, як сім`я, спільно вели господарство, все робили разом. Про те, що вони розірвали шлюб, їй не було відомо, так як вони завжди жили разом.

Оцінюючи зібраніпо справідокази,в їхсукупності таспівставленні судприходить довисновку прозадоволення заявленихпозовних вимог,оскільки судомдостовірно встановленоОСОБА_5 та ОСОБА_1 незважаючи на розірвання укладеного між ними шлюбу, в період із 27.04.1994 та до моменту смерті ОСОБА_5 , а саме 28.04.2021, проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, спільний бюджет, піклувались одне про одного, а від так ОСОБА_1 слід визнати спадкоємцем четвертої черги за законом, щодо майна яке належало ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд критично оцінює посилання третьої особи - ОСОБА_2 на те, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , його брат ОСОБА_5 хоча і проживав у одному будинку із ОСОБА_1 , однак вони жили окремо, не як сім`я, а також на те, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , його брат мав стосунки та тривалий час проживав із іншою жінкою, оскільки такі не підтверджені жодними доказами, та спростовуються долученими до справи письмовими доказами та показами свідків.

Окрім того, як зазначив ОСОБА_2 , він би не заперечував проти вказаного позову, якби у нього не склались неприязні відносини із ОСОБА_1 .

Суд також критично оцінює посилання позивача на те, що саме за рахунок коштів отриманих від відчуження належної їй земельної ділянки у 2007 році, нею та ОСОБА_5 було спільно придбано автомобіль, який було зареєстровано на ОСОБА_14 , оскільки жодних доказів які б підтверджували факт придбання автомобіля саме за ці кошти, суду не надано.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263- 265, 268, ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без шлюбу, не менше п`яти років з часу відкриття спадщини, а саме з 27.04.1994 по 28.04.2021, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ;

відповідач: Верховинська селищна рада, юридична адреса: 78700, селище Верховина, вул.І.Франка, 3, Верховинський район, Івано-Франківська область; ЄДРПОУ 04357294;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .; реєстраційний номер облікової картки платника податків- відсутній.

Повне рішення складено 15.04.2024.

Суддя Роман ДЖУС