Постанова

від 29.03.2024 по справі 755/465/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 755/465/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7503/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа: Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, про встановлення факту проживання та реєстрації місця проживання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 23 січня 2024 року,

встановив:

у січні 2024 року позивачі звернулись до суду з позовом про встановлення факту проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 рокупозовну заяву було повернуто позивачам.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 12 січня 2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Вирішуючи питання про залишення без руху позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачами було сплачено судовий збір у розмірі меншому, ніж встановлено законом. Крім того, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху втому числі з тих підстав, що судовий збір в загальному розмірі сплачено однією квитанцією, тоді як має бути сплачено кожним позивачем окремим платіжним документом.

16 січня 2024 року від позивачів надійшла заява, у якій вони посилались на те, що на позивачами було уповноважено ОСОБА_4 на сплату судового збору за позовними вимогами всіх позивачів, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є малолітніми особами, в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_4 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 рокупозовну заяву було повернуто позивачам.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що кожним з позивачів не надано окремих платіжних документів про сплату судового збору, а закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах своїх дітей, від сплати судового збору.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки зроблений із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачами було заявлено шість вимог немайнового характеру про встановлення факту проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є малолітніми особами, а їх мати ОСОБА_4 звернулась до суду у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей в якості їх законного представника.

Частиною 3 ст. 6 закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Підпунктом 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент звернення до суду з позовом становило 1 211 грн. 20 коп.

При зверненні до суду з позовом позивачами було надано квитанцію платіжну інструкцію про сплату судового збору в розмірі 2 697 грн. 60 коп. та платіжну інструкцію про сплату судового збору в розмірі 2 147 грн. 20 коп., що разом становить 4 844 грн. 80 коп., тобто за чотири вимоги немайнового характеру.

Пунктом 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

В даному випадку позовна заява містить вимоги про встановлення факту проживання та реєстрації місця проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в їх інтересах їх законним представником, а тому підстави для сплати судового збору за цими вимогами відсутні.

Вказані обставини судом першої інстанції враховані не були.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «DeGeouffredelaPradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року у справі №177/1163/16-ц вказав на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, положеннями ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Разом з тим, позивачі наголошували на тому, що ними було уповноважено одного з них - ОСОБА_4 на сплату судового збору за всіх позивачів і такий судовий збір було сплачено у розмірі, передбаченому законом, а тому повернення позовної заяви з цих підстав було б проявом надмірного формалізму.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

В даному випадку оскаржувана ухвала суду була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу позивачів слід задовольнити та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 23 січня 2024 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді