Рішення

від 17.04.2024 по справі 442/2055/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/2055/24

Провадження №2/442/689/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Гарасимків Л.І., розглянувши в залі суду в м.Дрогобичі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику ) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Свій позов мотивує тим, що ОСОБА_1 , 09.05.2023 вибув для відбування покарання в ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» в м. Дрогобич Львівської області.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2023 у справі №161/4066/22 неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правпорушень. передбачених ст.286 ч.2, 187 ч.2 та 289 ч.2 КК України та призначено покарання:

за ст.286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без позбавлення права керування транспортними засобами;

- за ст. 187 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, без конфіскації майна:

- за ст.289 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна. На підставі ст.70 ч.І КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання неповнолітньому ОСОБА_1 до відбуття у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців, без конфіскації майна.

Вироком Рівненського апеляційного суду від 22.01.2024 вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2023 щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286 ч.2 ст.187 ч.2 ст.289 КК України, і призначено покарання: за ч.2 ст.187 КК України - сім років позбавлення волі без конфіскацій, майна: за ч.2 ст.286 К К України - п`ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки; за ч.2 ст.289 КК України - п`ять років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч.І ст.70 К К України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання призначено - сім років шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки без конфіскації майна.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.12.2021р. о 14:34 год, керуючи загальним легковим автомобілем марки «Renault» модель «Меgапе» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, передбачаючи можливість настання суспільно- небезпечних наслідків своїх дій. але легковажно розраховуючи на їх відведення, та рухаючись з проспекту Перемоги в напрямку проспекту Соборності, перебуваючи на ділянці дороги поблизу ТРЦ «Там-Там», що розташований за адресою: проспект Соборності,43, м.Луцьк Волинської області, не зупинився на вимогу поліцейського, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, а саме не своєчасно вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортною засобу, наближаючись до регульованого пішохідного переходов момент коли на світлофорі горів червоний сигнал, в подальшому виїхав на регульований пішохідний перехід, чим порушив вимоги п. п. 2.1 (а). 2.3 (б). 2.4, 10.1. 8.7.3 (е). 12.1, 12.3. Правил дорожнього руху України, та допустив наїзд на п`ятьох пішоходів, що переходили проїзну частину дороги на регульованому пішохідному переході, зокрема на ОСОБА_2 .

Після отримання тілесних ушкоджень, потерпіла від злочину ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради з 12.12.2021 по 02.01.2022.

На лікування потерпілої ОСОБА_2 витрачено за рахунок КП «Волинська обласна клінічна лікарня» 50150,25 грн,. що підтверджується інформацією вказаного закладу.

Вирок Рівненського апеляційного суду від 22.01.2024 у справі №161/4066/22 набрав законної сили 22.01.2024.

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрати законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи «бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Враховуючи те, що вирок набрав законної сили, тобто відповідач визнаний винним, він зобов`заний відшкодувати до місцевого бюджету витрати КП «Волинська обласна клінічна лікарня», понесені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Просять позов задоволити.

Відповідно до ч.5ст.279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав, подав заяву, в якій вказав, що не згідний із позовною заявою про відшкодування шкоди, ухвалу про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні останньому було вручено під розписку працівниками ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40», що підтверджується Розпискою про вручення від 18.03.2024р., відтак суд знаходить можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Частиною 1 статті 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2023 у справі №161/4066/22 неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правпорушень. передбачених ст.286 ч.2, 187 ч.2 та 289 ч.2 КК України та призначено покарання:

за ст.286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без позбавлення права керування транспортними засобами;

- за ст. 187 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, без конфіскації майна:

- за ст.289 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна. На підставі ст.70 ч.І КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання неповнолітньому ОСОБА_1 до відбуття у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців, без конфіскації майна.

Вироком Рівненського апеляційного суду від 22.01.2024 вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2023 щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286 ч.2 ст.187 ч.2 ст.289 КК України, і призначено покарання: за ч.2 ст.187 КК України - сім років позбавлення волі без конфіскацій, майна: за ч.2 ст.286 К К України - п`ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки; за ч.2 ст.289 КК України - п`ять років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч.І ст.70 К К України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання призначено - сім років шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки без конфіскації майна.

Вирок Рівненського апеляційного суду від 22.01.2024 у справі №161/4066/22 набрав законної сили 22.01.2024.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , 12.12.2021р. о 14:34год., керуючи загальним легковим автомобілем марки «Renault» модель «Меgаnе» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, передбачаючи можливість настання суспільно - небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відведення, та рухаючись з проспекту Перемоги в напрямку проспекту Соборності, перебуваючи на ділянці дороги поблизу ТРЦ «Там-Там», що розташований за адресою: проспект Соборності,43, м.Луцьк Волинської області, не зупинився на вимогу поліцейського, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, а саме не своєчасно вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортною засобу, наближаючись до регульованого пішохідного переходов момент коли на світлофорі горів червоний сигнал, в подальшому виїхав на регульований пішохідний перехід, чим порушив вимоги п. п. 2.1 (а). 2.3 (б). 2.4, 10.1. 8.7.3 (е). 12.1, 12.3. Правил дорожнього руху України, та допустив наїзд на п`ятьох пішоходів, що переходили проїзну частину дороги на регульованому пішохідному переході, зокрема на ОСОБА_2 .

Після отримання тілесних ушкоджень, потерпіла від злочину ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради з 12.12.2021р. по 02.01.2022р., на лікування останньої витрачено за рахунок КП «Волинська обласна клінічна лікарня» 50150,25 грн.

Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження цивільний позов про стягнення витрат на лікування потерпілої від злочину не подавався, відповідачем кошти добровільно на користь ОСОБА_2 не відшкодовано.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я , в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Відповідно до довідки КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради №1.10/618 від 18.03.2022р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на лікуванні у відділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії з 12.12.2021р. по 02.01.2022р., протягом 21 ліжко-днів; розмір витрат на лікування становить 50510,25 грн.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за день ліжко-день проводиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяціь на утримання лікувального закладку згідно Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я та стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993р. №545, тобто фінансування закладу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати витрати, здійснені КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради за рахунок коштів НСЗУ та місцевого бюджету на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 .

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до п.3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Пунктом 4 вказаного порядку передбачено, що стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому на стаціонарному лікуванні перебував потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Оскільки відповідачем ОСОБА_1 у добровільному порядку кошти до бюджету не відшкодовано, відтак наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, у порядку цивільного судочинства, а визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-дн ів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

У відповідності до п.4 Порядку, стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Таким чином, контроль щодо ефективності використання коштів та їх повернення повинні здійснювати органи, які є розпорядниками коштів відповідного рівня. Неповернення витрачених бюджетних коштів на лікування потерпілих від злочинів порушує інтереси держави та суспільний інтерес відповідної територіальної громади у вигляді забезпечення належного та якісного медичного обслуговування громадян.

Виходячи із вищенаведеного, грошові кошти у розмірі 50510,25 грн., які витрачено КП «Волинська обласна клінічна лікарня» на лікування потерпілого від злочину, на підставі ст. 1206 ЦК України підлягають поверненню до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене вище, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, беручи до уваги те, що на момент розгляду справи не надано доказів на підтвердження відшкодування витрат лікарні на лікування потерпілої з боку відповідача у справі, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 260, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради кошти в сумі 50510,25 ( п"ятдесять тисяч п"ятсот десять грн.) 25 коп., витрачені на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду.

Сторони по справі :

Позивач : Комунальне підприємство «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, юридична адреса : м.Луцьк, вул.Грушевського,21, код ЄДРПОУ 01983163.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , ІНП невідомий.

Суддя Гарасимків Л.І.