Ухвала

від 09.04.2024 по справі 742/3068/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 742/3068/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/117/24 Категорія - - ст.254 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретарів судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6

з участю: прокурора - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

захисника - ОСОБА_8

обвинуваченого - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №42014270000000284 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Семидуби, Голованівського району, Кіровоградської області, мешканець АДРЕСА_1 , одружений, освіта вища, працює головою ФГ « Флора ФПВ », раніше не судимий,

визнаний невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ст.254 КК України та виправданий, у зв`язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.03.2018 на майно, що належать на праві приватної власності ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: помпу марки «Fort» модель FP20С (5,5), жовто-чорного кольору для перекачування рідини, із запахом схожим на запах керосину, електродвигун для перекачування рідини (помпа) із запахом схожим на запах керосину; гумовий шланг (гофрований) діаметром 40 мм довжиною 5 м., із запахом схожим на запах керосину; гумовий шланг чорного кольору діаметром 20 мм, довжиною 5 м із запахом схожим на запах керосину; гумовий шланг чорного кольору діаметром 50 мм, довжиною 8 м із запахом схожим на запах керосину; рідину із запахом схожим на запах керосину загальним об`ємом 3000 л; та на майно, що належать на праві приватної власності ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: ноутбук марки «Lenovo G570», Model: НОМЕР_1 ; S/N: НОМЕР_2 із зарядним пристроєм.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.02.2015 на вилучені в ході проведення огляду місця події - ділянки місцевості біля автодороги Т-2540 від 13.02.2015 речі - 80 каністр по 20 л кожна з речовиною, схожою на дизельне пальне; бочку ємністю 700 л з речовиною, схожою на дизельне паливо; помпу з гумовими шлангами.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.01.2018 на частину земельної ділянки з кадастровим номером 7424185000:06:000:0319 площею 48.01 га, розташовану в південній її частині загальною площею 5,4209 га, що знаходиться на території Малківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.03.2018 на майно, а саме: зразки рідини із запахом схожим на запах керосину в трьох скляних банках ємністю по 2 л, що перебувають у фактичному володінні ОСОБА_12 , вилучені під час обшуку 02.03.2018 року;

записні книжки: зеленого кольору фірми «Брікс» із записами, темно-синього кольору «Щоденник 2011» фірми «Brunnet» із записами, чорного кольору «Щоденник 2012» фірми «Brunnet» із записами, посвідчення ФГ «ФЛОРА-ФПВ» с.Малківка на ім`я ОСОБА_13 №7від 01.03.2015; п`ять дерев`яних печаток: « 1,2,4 квартал колхоз ім.Орджонікідзе » та дві продовгуваті печатки: печатку пластмасову «КП «Дідівці Сервіс» Дідовецької сільської ради» с.Манжосівка ІК37109917»; печатка пластмасова «Фермерське господарство «Аврон» ІК 37633268 с. Монжосівка», печатка пластмасова КП«ДІДІВЦІ СЕРВІС 1» ДІДОВЕЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ» ІК 37633273 ; копії паспортів громадян України з копіями ІПН у кількості 21 шт., що перебувають у фактичному володінні ОСОБА_13 , вилучені під час обшуку від 01.03.2018;

металеве знаряддя для ручного буріння (в пакеті синього кольору, опечатаному біркою); гофрований шланг сірого кольору із запахом схожим на запах керосину (в пакеті синього кольору, опечатаному біркою); пластикову каністру білого кольору, об`ємом 10 л, із рідиною об`ємом близько 5 л, із запахом схожим на запах керосину (в пакеті синього кольору, опечатаному біркою); пластикову каністру об`ємом 4 л, із рідиною об`ємом близько 1 л, із запахом схожим на запах керосину (в пакеті синього кольору, опечатаному біркою); пластикову каністру чорного кольору, об`ємом 20 л., із рідиною об`ємом 20 л, із запахом, схожим на запах керосину (в пакеті синього кольору, опечатаному біркою); металевий подовжувач для ручного бура (в пакеті синього кольору, опечатаному біркою); дві пластикові пляшки із отворами у верхній частині із запахом, схожим на запах керосину (в пакеті синього кольору, опечатаному біркою), що перебувають у фактичному володінні ОСОБА_9 , що вилучені 01.03.2018 під час обшуку.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.11.2017 на майно, а саме: мотузку з закріпленою до неї металевою чашкою, що поміщена у спецпакет №4548996; 5 лійок, що поміщені у спецпакет №4358786; металевий бур; 15 порожніх каністр об`ємом 20 л кожна; 2 каністри об`ємом 20 л кожна повністю заповнені рідиною з характерним запахом паливно-мастильних матеріалів; 2 каністри об`ємом 20 л кожна частково заповнені рідиною з характерним запахом паливно-мастильних матеріалів;

автомобіль ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_4 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу перебуває у власності ОСОБА_14 , жителя АДРЕСА_2 ;

автомобіль ИЖ 2715 «Москвич», д.н.з. НОМЕР_5 , що згідно облікової картки про реєстрацію транспортного засобу перебуває у власності ОСОБА_15 , жителя АДРЕСА_3 ;

транспортний засіб трактор колісний «Беларус-892», д.н.з. НОМЕР_6 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу перебуває у власності ОСОБА_9 , що був виявлений під час проведення огляду 01.11.2017 земельної ділянки, що перебуває у приватній власності ОСОБА_9 та розташована на землях Малківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.05.2017 на грошові кошти: вісім купюр номіналом 500 грн з номерами: ЗГ 6936571, ВЖ 3108437, БР 2717721, ЗИ 7692545, ВХ 4336567, ВЗ 8668772, МВ 9433251, ВФ 1966567, та 33 купюр номіналом 200 грн з номерами: КА 1904630; ВЧ 22613198, ВД 5239275, ЕЖ 2718218, КГ 5988635, КГ 5503618, СВ 3301355, ПЄ 2397984, ВХ 9607867, ВХ 1074653, ЄЧ 9736593, ЕВ 6400128, ЕЦ 6544150, ЕШ 0609416, ЕГ 9157360, КА 3923257, ВХ 0203722, ЕЄ 9219801, МА 5135671, МК 8168235, ВГ 1263367, ЄЦ 6372090, ЗЗ 4013239, ЄВ 0361178, ЗЄ 7525282, ПЗ 2314513, КЄ 1874808, ЄЗ 4074018, ЄА 1998074, КН 0390532, ПА 5406833, МА 0854059, ЗБ 2134745.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Як зазначив у вироку місцевий суд, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він, будучи головою фермерського господарства «Флора ФПВ», код ЄДРПОУ 21393593, у постійному користуванні якого перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7424185000:06:000:0319 загальною площею 49, 01 га, що на території Малківської сільської ради Прилуцького району, з лютого 2015 року по листопад 2017, всупереч вимогам пунктів «а», «б» та «ґ» ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, відповідно до яких користувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, організував та допустив систематичне видобування кустарним способом нафтопродуктів з підземних вод в південній частині та центрі території земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7424185000:06:000:0319, що на території Малківської сільської ради Прилуцького району на площі близько 12 га, а саме: буріння з цією метою численних лунок глибиною близько 5-8 м з вийняттям ґрунту з відповідної глибини на поверхню та подальшим перемішуванням в ході сільськогосподарського обробітку з верхнім орним шаром ґрунту, в тому числі спричинило порушення структури ґрунту в частині зниження вмісту гумусу та рухомих форм фосфору і калію та тривале зниження його родючості на центральній частині вказаних вище земель, що розташовані на відстані близько 300 м від південно-західного краю ділянки протяжністю близько 120 м, точну площу яких не встановлено.

При таких обставинах ОСОБА_9 обвинувачується у безгосподарському використанні земель, що спричинило тривале зниження їх родючості, та порушення структури ґрунту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України (в редакції чинній станом на час вчинення злочину, із змінами, внесеними Законом України №270-IV від 15.04.2008).

Виправдовуючи ОСОБА_9 , місцевий суд у своєму рішенні зазначив, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.254 КК України, є злочином з матеріальним складом. Для того, щоб судити, що ОСОБА_9 організував та допустив систематичне видобування нафтопродуктів з підземних вод на земельній ділянці площею близько 12 га, необхідно було порівнювати склад ґрунту на час передачі ділянки в користування і склад ґрунту на час незаконного видобутку нафтопродуктів, чого не було зроблено. Стороною обвинувачення не сформульована об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.254 КК України. Аргументи сторони захисту, що керосин видобували сторонні особи, на яких користувач землі скаржився, фотографував, нічим не спростовані, так само як і те, що на земельній ділянці здійснювали роботи по моніторингу землі для виявлення вуглеводів ПП « Зірка », « Валдай+ », «Екоенергопром», «Миротворець», «СНГ-Плюс» і здійснювали буріння лунок та відбір керосину, при цьому дозвіл на такі роботи видавали органи влади, не питаючи дозволу в користувача землі сільськогосподарського призначення.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст.ст.49, ч.5 ст.74 КК України, звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В обґрунтування скарги послався на безпідставне визнання місцевим судом недопустимими ряду доказів, які були надані стороною обвинувачення, надавши їм невірну оцінку. Вказав, що аналіз змісту проведених під час досудового розслідування експертиз свідчить про те, що найгірші встановлені агрохімічні показники ґрунту саме в тому місці, де оглядами було виявлено найбільшу концентрацію лунок для добування керосину, тоді як в пробах 1, 4, 5, що знаходяться ближче до південного краю земельної ділянки, показники залишились на рівні з 1983 роком, при тому, що показники у пробах 6, 7, які відібрані з земель у північній частині ділянки, у порівнянні з 1983 роком покращились. Також, досліджені під час судового розгляду висновки експертиз чітко вказують на причину погіршення родючості ґрунту через порушення його структури - це видобування нижніх геологічних порід ґрунту та перемішування його з верхнім родючим шаром, що відповідає характеру встановленої на землях фермерського господарства незаконної діяльності з видобутку вуглеводнів у період, вказаний в обвинуваченні. Апелянт зазначив, що вказані в обвинуваченні землі фермерського господарства, згідно досліджених висновків судових експертиз, мають тривале зниження родючості ґрунту й погіршення його структури. Крім того, рядом оглядів земельної ділянки, що перебуває у користуванні ФГ « Флора ФПВ », які кілька разів здійснювались у період з 2015 по 2017 роки, зафіксовано, що найбільша концентрація свердловин, а отже і видобування неродючих геологічних порід на поверхню, мала місце у центральній частині земельної ділянки фермерського господарства ближче до південно-західного краю, тобто на землях, які виявилися погіршеними, як порівняно з суміжними, так і порівняно з даними за 1983 рік, що є підтвердженням причинно-наслідкового зв`язку між цією діяльністю та суспільно-небезпечними наслідками. Послався на те, що суд не надав належної оцінки наведеним доказам обвинувачення, що призвело до прийняття невірного по суті рішення. Крім того, місцевий суд безпідставно поклав в основу виправдувального вироку докази, надані стороною захисту, оскільки такі докази не можуть бути визнані належними й такими, що спростовують пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення. Зокрема, суд послався на відеозапис та фотознімки невідомого походження, які начебто були виготовлені обвинуваченим. Водночас, зображена на них місцевість не відповідає зовнішньому вигляду місцевості на ділянці фермерського господарства обвинуваченого. Також суд послався на показання обвинуваченого про те, що після отримання ділянки, він займався викорчовуванням коріння дерев, які залишились від колгоспного саду, що раніше був на цій ділянці, що на думку суду могли погіршити родючість ґрунтів. Прокурор зазначив, що той факт, що зразки ґрунту для проведення судових експертиз відібрані в листопаді 2019 року, а не у 2017 році, не послаблює докази обвинувачення, оскільки станом на 06.11.2019, згідно протоколу відібрання зразків ґрунту та доданого відеозапису, видно, що негативну діяльність з буріння лунок на цю дату було вже певний час припинено, вказану в обвинуваченні частину поля було на зиму виорано після посіву культур. Тобто, незважаючи на те, що вже якийсь час тривало відновлення властивостей ґрунту, все одно його якості та структура виявились погіршеними. Послався на те, що змінений обвинувальний акт містить вказівку на площу забруднених земель - це близько 12 га та вказано на земельні ділянки в числі цих земель в межах локалізації двох відібраних проб ґрунту, де було встановлене тривале погіршення родючості та порушення структури ґрунту. Попри те, що площа земель, де настали описані в диспозиції ст.254 КК України наслідки, кількісно не визначена, це не позбавляє суд можливості констатувати настання цих наслідків у певній частині земель та не свідчить про відсутність об`єктивної сторони кримінального правопорушення інкримінованого обвинуваченому. Також вказав, що висновок суду про те, що кримінальне №12015270210000139 було закрите 23 липня 2016 року і подальше досудове розслідування у ньому не могло здійснюватись, не відповідає фактичним обставинам, а висновок про недопустимість здобутих після 23 липня 2016 року доказів є порушенням кримінального процесуального закону, оскільки постанова про закриття кримінального провадження була винесена лише відносно одного з двох епізодів кримінальних правопорушень, що підтверджується витягом з ЄРДР, де викладені дві фабули обвинувачення, і лише за одним обвинуваченням провадження було закритим. Також протоколи огляду місця події від 23.11.2016 та 16.05.2017 в сукупності з іншими доказами підтверджують масовий характер буріння свердловин на землях фермерського господарства, їх локалізація поряд з тимчасовими господарськими спорудами та сільськогосподарською технікою в місці, де встановлене тривале погіршення родючості ґрунту та порушення його структури. Під час огляду 16 травня 2017 року встановлено, що ОСОБА_9 особисто за допомогою трактора з культиватором перемішав неродючий пісок з орним шаром, що підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між бурінням лунок та тривалим погіршенням родючості ґрунту. Крім того, свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 під час слідчих експериментів підтвердили факти буріння свердловин ручним способом та причетність до цього саме обвинуваченого, найманим робітником якого був ОСОБА_18 . Тобто, на думку апелянта, вирок суду є незаконним та невмотивованим, а зроблені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам, до яких суд прийшов істотно порушивши положення кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених вище підстав; обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, які просили залишити вирок суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами і принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим, зрозумілим та чітким, і не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені доказами, оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку доказів (ч.3 ст.370, з урахуванням ст.94 КПК України).

Вмотивованим є судове рішення у якому наведені пояснення (мотиви), чому суд вважає ту або іншу обставину доведеною чи недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Вмотивованість судового рішення забезпечується не лише наявністю у ньому мотивувальної частини, а й наведенням у ній оцінки та відповіді на кожен доречний, важливий і вирішальний аргумент сторони судового провадження.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності і достатності.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення; а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 284 цього Кодексу, тобто, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом цієї статті виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення ухвалюється в тих випадках, коли факт кримінального правопорушення встановлено, але беззаперечно доведено, що обвинувачений його не вчинив і сторона обвинувачення вичерпала можливості надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Виправдувальний вирок ухвалюється також у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, тобто факт вчинення обвинуваченим певного діяння встановлено, але сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено доказати, що цьому діянню притаманні всі елементи складу кримінального правопорушення, інкримінованого цій особі.

Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» передбачено, що висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Як установила колегія суддів, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_9 , суд першої інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на які посилався орган досудового розслідування та, згідно зі ст.94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.

Так, у судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_9 винним себе не визнав та показав, що дана земельна ділянка перебуває в його користуванні з 1995 року. На даній земельній ділянці раніше був сад, посаджений в 70-х роках минулого століття, і колгосп с. Малківка викорчував його. В 1993 році обвинувачений звернувся про виділ йому землі і після початку обробітку він неодноразово пошкоджував плуги об коріння, після чого вивіз з поля близько двох причепів коріння дерев.

У 2013 році невідомі особи почали розривати поле та викопувати труби, які були під землею, і в зв`язку з чим він звертався до правоохоронних органів. Через деякий час утворені від такої діяльності ями закидали, але в цих місцях почала провалюватись земля, тому він змушений був її вирівнювати. Потім він звернувся до ОСОБА_20 , щоб останній за допомогою техніки вирівняв земельну ділянку та очистив її від бетону та цеглин, які залишись від розриття землі.

За межами його земельної ділянки невідомі особи бурили лунки і заходили на його ділянку та добували керосин. ОСОБА_9 неодноразово повідомляв поліцію про протиправні дії невідомих осіб, але працівники поліції не реагували. З ОСОБА_21 у нього був заключений договір і він доручив йому керувати фермерським господарством, оскільки сам переніс операцію і не міг повноцінно працювати. Також обвинувачений зазначив, що дозволу на буріння лунок на належній йому земельній ділянці він нікому не надавав. Крім того, в 2016 році на належній йому земельній ділянці проводилося буріння лунок працівниками фірми «Валдай», які здійснювали моніторинг земельної ділянки шляхом буріння шурфів і підняття водно-керосинової суміші.

У відповідності до ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, здійснюючи оцінку кожного доказу за правилами ч.1 ст.94 КПК України - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно з вимогами статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Європейський суд з прав людини при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному. Тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження в апеляційному порядку, погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правильності оцінки доказів у кримінальному провадженні, оскільки судом при прийнятті рішення дотримано вимоги діючого законодавства.

Посилання апелянта на те, що суд дійшов помилкового висновку про виправдання ОСОБА_9 , оскільки його винуватість повністю доведена зібраними під час досудового розслідування та дослідженими судом належними і допустимими доказами, колегія суддів визнає безпідставними.

Кожен доказ, яким орган досудового розслідування обґрунтував обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України, судом ретельно досліджений, йому дана відповідна оцінка, а висновки місцевого суду детально перевірені апеляційним судом.

Так, допитаний в місцевому суді свідок ОСОБА_22 показав, що знайомий на ім`я ОСОБА_23 попросив його перевезти з поля, яке обробляє ОСОБА_9 , каністри з керосином. Дані каністри стояли біля будки на полі, а потім він їх перевіз на територію ОСОБА_9 , яка знаходиться поряд з полем. Каністри він перевозив на своєму автомобілі «Газель» протягом 2-3 днів, а потім його затримали працівники поліції. Також він бачив, як люди на полі видобували керосин, але впізнати він їх не зможе. Чи мали ці люди відношення до ОСОБА_9 , він не знає. Також йому невідомо, чи ОСОБА_9 організовував видобуток керосину, чи хтось інший. За ці перевезення з ним повинен був розраховуватись ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_24 у місцевому суді показав, що взимку 2015 року він на пропозицію знайомого на ім`я ОСОБА_25 працював у ОСОБА_9 та займався видобуванням керосину. Платили йому за кожну пляшку, яка піднята з керосином з пробурених у землі лунок, а потім керосин зливався в каністри. Разом з ним працювали ще близько 5 чоловік. Працювати в поле, яке знаходиться зліва за кладовищем «Новий побут», його возили, в тому числі й ОСОБА_9 . За роботу з ним розраховувався в основному ОСОБА_26 , прямо на полі і платили 1,5 грн. за один літр керосину. Трудовий договір він не укладав.

Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_27 показав, що в кінці зими 2015 року йому запропонував знайомий на ім`я ОСОБА_28 заробити грошей. Він згодився і почав працювати, видобуваючи керосин на полі за переїздом в напрямку кладовища «Новий побут». Він піднімав пляшки з керосином з лунок і потім воду виливав на землю, а керосин зливав в каністри. Пропрацював він три ночі з 22:00 години до 3-4 години ранку і йому заплатили 1200 грн. Гроші за роботу йому віддав знайомий на ім`я ОСОБА_28 , а тому давав якийсь незнайомий чоловік віком 40-45 років, але не обвинувачений. Також ОСОБА_28 говорив йому, що він працює на ОСОБА_9 . Його привозили на поле машиною і потім забирали. На полі він бачив лише вагончик, також там був охоронник. Разом з ним працювали 5-6 чоловік.

Свідок ОСОБА_18 у місцевому суді показав, що знайомий на ім`я ОСОБА_29 запропонував йому заробити гроші і вони поїхали на поле, де останній і показував йому, що потрібно робити. У 2015 році він працював в охороні на підприємстві «Фора», де керівником був ОСОБА_9 Працював приблизно три місяці. Він охороняв ділянку, яка належить ОСОБА_9 . Одного разу ОСОБА_9 йому сказав, щоб він поїхав на поле та подивився чи все там добре. Коли він туди приїхав, то його разом з іншими людьми (20-30 чоловік), які там були, затримали працівники поліції. Вказівок на видобуток керосину йому ОСОБА_9 не давав. Він сам вирішив підзаробити грошей і тому цим займався. Також коли він працював у ОСОБА_9 в охороні, останній ставив йому завдання, щоб він ганяв тих людей з поля, хто видобуває керосин.

Допитаний в судовому засіданні місцевого суду державний інспектор з ОНПС Державної екологічної інспекції в області ОСОБА_30 пояснила, що вона неодноразово була за земельній ділянці, яка належить ОСОБА_9 , в якості спеціаліста та брала відбори ґрунту. Перший раз це було після скарги ТОВ «РесурсАгро», а остання перевірка була з приводу виконання ухвали суду в 2017 році на відбір проб ґрунту, під час якої були присутні вона та ОСОБА_9 . Було складено акт, підписано, опечатано відбори ґрунту, після чого вони були направлені в лабораторію м. Чернігова. Проби брались хаотично, але з кожного шурфа по одній пробі. При проведенні перевірки ОСОБА_9 надав документи на земельну ділянку. На території земельної ділянки ніяких споруд не було, лише вагончик та майданчик для збереження техніки. При огляді земельної ділянки були виявлені шурфи, які були розміщені хаотично. Шурфи були діаметром 15-20 см, а глибина 10-15 м. Знаходились вони в південній частині ділянки. Проби брались на забрудненій території, де було чути запах нафтопродуктів. Також для порівняння брались і фонові проби. При огляді були присутні начальник служби охорони ОСОБА_9 і сам обвинувачений. Після відправки зразків проб ґрунту в лабораторію, результатами вона не цікавилась.

Також пояснила, що раніше на цій земельній ділянці проводились роботи по зачищенню ґрунтів Вінницькою фірмою, потім ПП «Валдай», ПП « Зірка », фірмою з м. Узин. Хто з цих фірм першою проводили роботи вона не пам`ятає. Дозвіл у цих фірм на проведення моніторингу був. Вони займись цими роботами на перевірку вмісту керосину. На вказаній земельній ділянці знаходиться залізнична гілка та трубопровід, по якому переливалось пальне для заправки літаків і втрати нафтопроводу попадали в ґрунт, де утворювалось так зване природне блюдце. Забруднені місця візуально видно і чути специфічний запах, а також вони відрізняються за кольором.

Так, основним безпосереднім об`єктом безгосподарського використання земель, передбаченого ст.254 КК України, є нормальний природний якісний стан ґрунтового покриву земель як невід`ємного елемента довкілля.

Ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони, яка включає в себе, зокрема, захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення та від інших несприятливих природних і техногенних процесів. Конкретно цей захист може набувати вигляду проведення зрошувальних, осушувальних, протипаводкових та інших заходів, гіпсування, вапнування, фосфоритування, піскування і глинування ґрунтів, їх дренажу, розчищення від каміння, заліснення ярів, балок, крутосхилів, створення полезахисних лісосмуг, терасування крутих схилів тощо.

Характеристика земель, у т. ч. сільськогосподарського призначення, у порядку ведення державного земельного кадастру дається за такими характеристиками, як товщина гумусового горизонту, вміст гумусу і рухомих поживних речовин, механічний склад ґрунтів, крутизна схилів, еродованість, кам`янистість, засоленість, солонцюватість, кислотність, перезволоженість, заболоченість, забруднення продуктами хімізації сільського господарства і техногенними факторами. Родючість земель (ґрунтів) визначається множинністю чинників - механічним складом, властивостями ґрунтотворної породи, поживним режимом, фізико-хімічними показниками, умовами залягання тощо.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України, характеризується наявністю трьох ознак: 1) діяння - безгосподарське використання земель; 2) наслідки - тривале зниження або втрата їхньої родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; 3) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Суть безгосподарського використання земель полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов`язок захищати землі від шкідливого антропогенного та природного впливу. Зміст охорони земель включає в себе те, що власники землі і землекористувачі, у т.ч. орендарі, зобов`язані здійснювати, зокрема, такі заходи: захист земель від водної та вітрової ерозії, заболочування тощо; рекультивацію порушених земель, підвищення їхньої родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі; зняття і перенесення родючого шару ґрунту при проведенні робіт (гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних тощо), пов`язаних з порушенням земель; тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість ґрунтів.

Крім невиконання або неналежного виконання природоохоронних заходів щодо земель, їх безгосподарське використання може полягати у неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженні протиерозійних гідротехнічних споруд (дамб, дренажних систем, каналів тощо), у використанні земель не за цільовим призначенням (наприклад, на землях сільськогосподарського призначення будується промислове підприємство), у порушенні агротехнічних правил, а також економічних та санітарно-технічних вимог щодо розміщення нових і реконструйованих об`єктів, будівель і споруд. Наприклад, це може бути вирощування на одних і тих самих посівних площах однотипних сільськогосподарських культур, що призводить до зменшення поживних речовин у ґрунті, накопичення специфічних хворобливих мікроорганізмів і, як наслідок, до зниження родючості ґрунтів (так звана ґрунтовтома).

До проявів, які негативним чином впливають на родючість ґрунтів, відносять, зокрема, водну і вітрову ерозію (порушення цілісності ґрунтів, яке супроводжується перенесенням землі з одного місця в інше), втрату гумусу (складна органічна природна речовина, яка зумовлює родючість ґрунтів), погіршення структури ґрунту (механічний та хімічний склад, який впливає на фізичні та водні властивості ґрунту). Родючістю ґрунту визнається його здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку. Розрізняють природну та ефективну (набуту в результаті обробки добривами, меліорації тощо) родючість ґрунту. Втрата родючості ґрунту (постійна або тимчасова) означає, що вирощування сільськогосподарських культур на цій земельній ділянці є нерентабельним.

Безгосподарське використання земель характеризується складною поведінкою особи, яка може виражатися як у формі дії, так і у формі бездіяльності.

Безгосподарське використання земель належить до злочинів із матеріальним складом, адже самою диспозицією статті передбачені можливі суспільно небезпечні наслідки такого діяння.

Шкода, яка завдається безгосподарським використанням земель, може мати характер як екологічний (шкода різним екосистемам), так й економічний (шкода землі як об`єкту господарювання та права власності), що потребує обов`язкового обчислення та відшкодування.

У злочинах із матеріальним складом встановлення необхідного причинного зв`язку між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками є об`єктивною передумовою настання кримінальної відповідальності. Для виявлення та з`ясування необхідного причинного зв`язку між діянням і наслідками у справах про безгосподарське використання земель необхідним є встановлення факту порушення тих чи інших правил та обов`язків, закріплених у законодавчих і підзаконних нормативно-правових актах, що потягнуло за собою настання наслідків, передбачених у диспозиції ст.254 КК України.

Прокурор, як на доказ винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, послався, зокрема, на вищевикладені показання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_18 , висновки проведених перевірок та експертиз, а також протоколи огляду місця події.

Дійсно, рішенням виконавчого комітету Малківської сільської ради народних депутатів №29 від 08.12.1992, виділено земельну ділянку для створення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_9 в розмірі 48 га (т.1, а.к.п.55).

Згідно з рішенням Прилуцької районної ради Чернігівської області від 29.12.1998, було зобов`язано видати голові фермерського господарства «Флора» ОСОБА_9 державний акт на право постійного користування землею на земельній ділянці загальною площею 48,0 га ріллі, яка знаходиться на території Малківської сільської ради (т.1, а.к.п.57).

Як слідує з Державного акта серії ЧН-П 0248 від 16.12.1999 на право постійного користування землею, ОСОБА_9 надано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7424185000:06:000:0319, площею 48,01 га, для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Малківської сільської ради, Прилуцького району (т.1, а.к.п.71).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.11.2017, за Фермерським господарством «Флора-ФПВ» зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7424185000:06:000:0319, площею 48,01 га, для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Малківської сільської ради, Прилуцького району, Чернігівської області (т.1, а.к.п.59-60).

Як убачається зі статуту ФГ «Флора-ФПВ», вказане господарство було зареєстровано в реєстрі 10.12.2004 за № 4955, засновником фермерського господарства та його головою є ОСОБА_9 (т.1, а.к.п.62-69).

Згідно з протоколом огляду місця події від 13.02.2015, під час огляду поля, місцезнаходження якого зазначено на карті, приєднаної до протоколу, було виявлено свердловини для видобутку рідини схожої на дизпаливо, каністри з рідиною жовтого кольору із запахом дизпалива та помпа з гумовими шлангами. На краю поля, неподалік від залізничної колії, знаходиться дерев`яна будівля, біля якої виявлено металеву бочку об`ємом приблизно 2 м-3, біля бочки знаходився тентовий автомобіль «Газель», д.н.з. НОМЕР_7 . В кузові автомобіля виявлено 48 полімерних каністр, об`ємом по 20 літрів кожна, заповнені рідиною жовтого кольору із запахом дизельного палива. При огляді бочки встановлено, що вона порожня. За 100 метрів від автомобіля «Газель» знаходився автомобіль «Пежо», д.н.з. НОМЕР_8 , з причепом д.н.з. НОМЕР_9 . Біля автомобіля виявлено металеву бочку об`ємом 3 м-3, біля неї 7 каністр, об`ємом по 20 л кожна, з рідиною жовтого кольору із запахом дизельного палива. На бочці знаходились 3 каністри об`ємом по 20 л кожна з рідиною жовтого кольору із запахом дизельного палива. У причепі автомобіля виявлено 22 пластикові каністри, об`ємом по 20 л кожна, з рідиною жовтого кольору із запахом дизельного палива. Під час огляду вилучено: 80 каністр по 20 л кожна з рідиною схожою на дизпаливо, металеву бочку з аналогічною рідиною, помпу з гумовими шлангами. В ході огляду було встановлено 22 особи в тому числі і ОСОБА_9 (т.1, а.к.п.72-84, т.1, а.к.п.232).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів №838-841/15-24 від 02.04.2015, надані на дослідження зразки рідин (об`єкти №№1-3), що відібрані 28.02.2015 з вилучених під час огляду місця події 13.02.2015: каністри ємністю 20 л з рідиною жовтого кольору (ємність №1); з каністри білого кольору рідина ємністю 1 л жовтого кольору із запахом дизельного пального (ємність№2); з бочки білого кольору ємністю 1000 л., в якій знаходилось 700 л рідини, відібрано рідину ємністю 1 л жовтого кольору із запахом дизельного пального (ємність №3), є середньо-дистилятними фракціями продуктів нафтопереробки і відносяться до нафтопродуктів. Всі надані на дослідження зразки рідин (об`єкти №№1-3) за якісним хімічним складом відносяться до авіаційного палива марки ТС-1. Надані на дослідження зразки рідин (об`єкти №№1-3) мають спільну групову приналежність між собою. В разі недотримання заходів безпеки при видобуванні, очистці шляхом фільтрації, зберіганні в негерметичних ємностях авіаційного палива марки ТС-1 рідина та пари палива можуть становити загрозу для життя і здоров`я людей, а в окремих випадках може призвести до летальних наслідків (т.1, а.к.п.90-96).

З протоколу огляду місця події від 16.11.2017 убачається, що під час огляду земельної ділянки, яка знаходиться на території Малківської сільської ради з кадастровим номером 7424185000:06:000:0319, площею 48,01 га, встановлено, що по периметру земельна ділянка засаджена зерновою культурою - кукурудзою, у центрі земельної ділянки, тобто за рослинами кукурудзи, знаходиться не засаджена рослинами частина земельної ділянки на якій знаходяться лунки діаметром до 16 см, на цій частині земельної ділянки присутній явно виражений запах мастильних матеріалів. Розташовані лунки рівними рядами на відстані в довжину до 5 м одна від одної, та в ширину 3-3,5 м одна від одної. На вказаній земельній ділянці, на її частині площею 5,4209 га знаходяться лунки з явно вираженим запахом паливно-мастильних матеріалів, на іншій частини площею 42, 5891 га ростуть рослини кукурудзи (т.1, а.к.п.164-179).

Згідно з протоколом обшуку від 02.02.2018, за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , при огляді подвір`я було виявлено за будинком предмет, зовні схожий на металевий бур, який складається з металевої труби прямокутної форми, на кінці якої закріплено круглу металеву частину, нижня частина якої має розрізи та заточена як лопата, довжина металевої прямокутної труби 110 см, поряд розташовані ще 4 прямокутні труби довжиною 110 см кожна, також поряд розташований ще один металевий бур та оцинкована саморобна лійка. В приміщенні сараю виявлено пластикові круглі ємкості (бочки) синього кольору об`ємом 200 л (т.1, а.к.п.192-196).

Відповідно до протоколу обшуку від 01.03.2018, на території, що знаходиться на південній частині земельної ділянки кадастровий номер 7424185000:06:000:0319, частково огородженої дерев`яним парканом, що перебуває у користуванні ФГ «Флора-ФПВ», виявлено в приміщенні будинку металеве знаряддя для буріння свердловин (шурфів) із відповідними загостреннями на кінці. В приміщенні складу було виявлено гофрований шланг сірого кольору із характерним запахом, схожим на запах керосину; пластикову каністру білого кольору об`ємом 10 л із рідиною об`ємом близько 5 л, із запахом схожим на запах керосину; пластикові каністри об`ємом близько 4 л із рідиною об`ємом близько 1 л., із запахом схожим на запах керосину; пластикова каністра об`ємом 20 л із рідиною об`ємом близько 20 л із запахом схожим на запах керосину; металевий подовжувач для бура; дві пластикові пляшки із отворами у верхній частині призначені для вичерпування керосину із характерним запахом схожим на запах керосину. У дерев`яному вагончику без вхідних дверей виявлено верхній одяг із характерним запахом схожим на запах керосину. На території знаходився вантажний автомобіль марки «ЗИЛ» із будкою (т.1, а.к.п.202-206);

Отже, з вищенаведених доказів сторони обвинувачення слідує, що на земельній ділянці кадастровий номер 7424185000:06:000:0319, належній ФГ «Флора-ФПВ», головою якого є ОСОБА_9 , виявлені пробурені лунки, з яких здійснювався відбір керосину. Під час огляду місця події 13.02.2015 на вказаній земельній ділянці було виявлено присутність 22 осіб, в тому числі і ОСОБА_9 , а також виявлено і вилучено каністри з речовиною, яка згідно з висновком експерта № 838-841/15-24, є паливом марки ТС-1.

З досліджених протоколів обшуку від 02.02.2018 за місцем проживання ОСОБА_9 та від 01.03.2018 території, яка знаходиться у користуванні ФГ «Флора-ФПВ», слідує, що під час проведення вказаних слідчих дій виявлено та вилучено: металевий бур для буріння лунок, труби ємності для зберігання рідини об`ємом 200 л., пластикові каністри.

Тобто, наведені докази в своїй сукупності беззаперечно підтверджують лише використання як земельної ділянки належної ОСОБА_9 , так і приміщень які використовуються ФГ «Флора-ФПВ» для зберігання знарядь, призначених для буріння лунок з метою видобутку керосину.

Також, обставини використання приміщень належних ФГ «Флора-ФПВ» з метою зберігання видобутого керосину підтверджується матеріалами оперативно-технічного заходу за контррозвідувальною справою № 454 від 28.04.2015, з матеріалів якої вбачається, що на території, яка належить ФГ «Флора-ФПВ», здійснюють завантаження рідини, схожої на паливо-мастильний продукт.

Відповідно до протоколу за результатами проведення оперативно-технічного заходу за контррозвідувальною справою №454 від 28.04.2015 та додатком до нього: DVD +R, вн.№1503 від 06.03.2015, було проведено негласний розшуковий захід зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж: мобільного номеру телефону НОМЕР_10 (знеособлена картка передплаченого сервісу оператора стільникового зв`язку ПрАТ «MTSUKR», ІМЕІ № НОМЕР_11 ), стосовно ОСОБА_13 , у період з 12.01.2015 по 12.03.2015, в ході якого отримано фактичні дані, які можуть бути використані як приводи та підстави для початку досудового розслідування, а саме з розмов ОСОБА_13 з опонентами слідує, що останній неодноразово веде мову про видобуток керосину на полі, яке належить «діду» (т.2, а.к.п.56-87).

Згідно з протоколом обшуку від 01.03.2018, було проведено обшук в квартирі АДРЕСА_4 , в ході якого було виявлено та вилучено належні ОСОБА_13 речі, в тому числі, посвідчення, видане ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_13 від 01.03.2015 і продовжене до 01.01.2018 (т.2, а.к.п.103-106).

При цьому, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_18 дійсно підтвердили, що вони працювали на полі, яке належить ОСОБА_9 і видобували з лунок керосин за що отримували кошти, але лише свідок ОСОБА_24 вказав, що його на роботу для видобутку керосину возив також і ОСОБА_9 .

Допитана в місцевому суді ОСОБА_30 - державний інспектор екологічної інспекції підтвердила, що на належній обвинуваченому земельній ділянці вона неодноразово здійснювала огляд, в тому числі і за участі ОСОБА_9 , та виявляла пробурені лунки, біля яких відчувався запах керосину.

Проте, беручи до уваги вищенаведене, стороною обвинувачення не доведено, що саме ОСОБА_9 організував систематичне видобування кустарним способом нафтопродуктів з підземних вод на належній йому земельній ділянці.

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на безпідставне, невмотивоване визнання недопустимими судом першої інстанції ряду доказів винуватості ОСОБА_9 , отриманих з кримінального провадження №120015270210000139 від 23.01.2015, яке після чисельних перекваліфікацій на підставі постанови від 23.07.2016 було закрито.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами прокурора, з огляду на наступне.

Так, 10 грудня 2014 року до ЄРДР за №42014270000000284 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (т.2, а.к.п.39).

23 січня 2015 року до ЄРДР за №12015270210000139 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239-1 КК України (т.1, а.к.п.223). Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснювалося Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області.

13 лютого 2015 року до ЄРДР за № 22015270000000012 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України (т.1, а.к.п.232, 236). Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснювалося Управлінням СБУ в Чернігівській області.

11 червня 2015 року до ЄРДР за № 42015270000000173 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (т.2, а.к.п.40).

Також 02 листопада 2017 року до ЄРДР за № 12017270210002018 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України (т.2, а.к.п.40).

Згідно з постановою слідчого СВ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області від 15 травня 2015 у кримінальному провадженні, внесеному 23.01.2015 до ЄРДР за № 12015270210000139, діяння за ч.1 ст.239-1 КК України перекваліфіковано на ч.1 ст.204 КК України (т.2, а.к.п.93).

Відповідно до постанови старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_31 від 30 червня 2015 року матеріали кримінальних проваджень від 13.02.2015 за №22015270000000012 та від 23.01.2015 за №12015270210000139 було об`єднано в одне провадження під номером 12015270210000139 з правовою кваліфікацією діяння за ч.1 ст.204 КК України (т.1, а.к.п.241).

У подальшому, 22 липня 2015 року, на підставі постанови слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_32 , кримінальне провадження № 12015270210000139 від 23.01.2015 було перекваліфіковано з ч.1 ст.204 КК України на ч.3 ст.204 КК України (т.1, а.к.п.243-244).

При цьому, слідчий ОСОБА_33 постановою від 18 лютого 2016 року, вносить зміни до ЄРДР стосовно відомостей про кримінальне правопорушення, та викладено нову фабулу кримінального правопорушення: «в ході досудового розслідування встановлено, що на території земель Малківської сільської ради Прилуцького району та території аеродрому в м. Прилуки, громадяни ОСОБА_13 , ОСОБА_34 , ОСОБА_12 організовано видобуток нафтопродуктів …..» (т.1 а.к.п.245-246).

На підставі постанови слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_32 від 23 липня 2016 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015270210000139 від 23.01.2015 з попередньою кваліфікацією за ч.3 ст.204 КК України, було закрито в частині (т.1, а.к.п.247-248).

Цього ж дня, 23 липня 2016 року, згідно з відповідною постановою, слідчим ОСОБА_35 діяння у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015270210000139 було перекваліфіковано з ч.1 ст.204 КК України на ч.1 ст.239 КК України (т.1, а.к.п.249-251).

Далі, 22 листопада 2016 року на підставі постанови прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_7 , діяння у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23.01.2015 за № 12015270210000139, було перекваліфіковано з ч.1 ст.239 КК України на ст.254 КК України (т.2, а.к.п.5-6).

Відповідно до постанови прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_7 від 27.10.2017, кримінальні провадження № 12015270210000139 від 23.01.2015 за ст.254 КК України, № 42014270000000284 від 10.12.2014 за ч.2 ст.364 КК України та № 4291520000000173 від 11.06.2015 за ч.2 ст.364 КК України об`єднані в одне кримінальне провадження з присвоєнням номеру

№ 42014270000000284 від 10.12.2014 з правовою кваліфікацією за ст.254 КК України (т.2, а.к.п.17-19).

Згідно з постановою прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_7 від 16 травня 2018 року, кримінальні провадження № 42014270000000284 від 10.12.2014 за ст.254 КК України та № 12017270210002018 від 02.11.2017 за ст.254 КК України об`єднані в одне кримінальне провадження з присвоєнням номеру

№ 42014270000000284 від 10.12.2014 з правовою кваліфікацією за ст.254 КК України (т.2, а.к.п.34-35).

Положеннями ст.284 КПК України визначено форми закінчення досудового розслідування, а саме :1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Також статтею 284 КПК України визначено підстави закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи, а саме, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом ст.217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Тобто, з аналізу вищезазначених норм права слідує, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено такої форми закінчення досудового розслідування, як закриття кримінального провадження в частині правової кваліфікації.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, після зміни правової кваліфікації, у провадженні слідчого ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_32 знаходилося кримінальне провадження № 12015270210000139 за ч.3 ст.204 КК України, яке і було закрите на підставі постанови від 23.07.2016, про що було внесено відомості до ЄРДР (т.4, а.к.п.49).

Твердження прокурора з приводу того, що здійснювалося досудове розслідування за двома епізодами за об`єднаними кримінальними провадженнями, а саме за ч.1 ст.204 та ч.3 ст.204 КК України, є неспроможним та спростовуються як постановою про зміну правової кваліфікації, так і постановою про внесення змін до ЄРДР, з яких убачається, що розслідування проводилося за єдиною зміненою фабулою кримінального правопорушення, а саме за ч.3 ст.204 КК України.

Здійснення слідчим ГУ ДФС 23.07.2016 перекваліфікації кримінального провадження № 12015270210000139 з ч.1 ст.204 КК України на ч.1 ст.239 КК України є безпідставним та таким, що суперечить нормам КПК України, оскільки в кримінальному провадженні здійснено перекваліфікацію з ч.1 ст.204 КК України на ч.3 ст.204 КК України. При цьому матеріали кримінального провадження не містять доказів, що в провадженні слідчого перебувало і кримінальне провадження за ч.1 ст.204 КК України.

А тому, слідчим ОСОБА_35 було прийнято рішення про перекваліфікацію кримінального провадження № 12015270210000139 за ч.1 ст.204 КК України на ч.1 ст.239 КК України після закриття кримінального провадження, що є неприпустимим.

Також, не містять матеріали кримінального провадження і доказів того, що з кримінального провадження № 12015270210000139 за ч.3 ст.204 КК України, згідно зі ст.217 КПК України, виділялися матеріали провадження.

При цьому, посилання прокурора на те, що кримінальне провадження

№ 12015270210000139 не було повністю закрите, про що свідчить витяг з ЄРДР, не ґрунтується на Законі, оскільки такий доказ, як витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, не може бути доказом винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 (справа №761/28347/15), де вказано, що ЄРДР є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України №69 від 17.07.2012, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру. А тому, згідно з ч.2 ст.84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

До того ж, у витягу з ЄРДР, на який, як на доказ, посилається прокурор, наявна відмітка про закриття кримінального провадження (т.4, а.к.п.49-50).

За таких обставин, при наявності постанови слідчого про закриття кримінального провадження за №12015270210000139, подальше відображення руху справи в ЄРДР після закриття провадження правового значення не має.

Враховуючи, що дані порушення норм КПК України є істотними, місцевий суд дійшов правильного висновку, що докази, зібрані в кримінальному провадженні № 12015270210000139 за ч.3 ст.204 КК України, провадження в якому було закрито, є недопустимими, а саме: протокол огляду місця події від 23.11.2016 (т.1, а.к.п.127-135), акт відбору проб ґрунтів від 23.11.2016 №15-09 (т.1, а.к.п.137); протокол вимірювань показників ґрунту від 12.12.2016 №15/09 з картою схемою (т.1, а.к.п.138-139), та протоколи про проведення слідчого експерименту від 16.02.2018 (т.2, а.к.п.128-134,135-139).

З аналогічних вищенаведених підстав суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 16.05.2017 (т.1, а.к.п.149-153), оскільки дана слідча дія була проведена прокурором після закриття кримінального провадження на підставі постанови від 23.07.2016 (т.1, а.к.п.247-248), а продовження досудового розслідування кримінального провадження після винесення постанови про закриття кримінального провадження без виділення матеріалів, відповідно до вимог ст.217 КПК України, є протиправним і тягне за собою визнання доказів недопустимими.

Також, прокурор в апеляційній скарзі, як на докази, що доводять об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, посилається на висновки інженерно-екологічної експертизи №2973/17-48 від 09.11.2017 та висновок експерта №20957/10616-10621 від 24.06.2020.

Так, згідно з висновком інженерно-екологічної експертизи №2973/17-48 від 09.11.2017, при видобуванні нафтопродуктів з підземних вод на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ФГ «Флора-ФПВ», відбуваються негативні зміни ґрунтового покриву, в тому числі, збільшується обсяг забруднення верхнього (родючого) шару ґрунту нафтопродуктами, погіршується його якість та знижується родючість. Забруднення земель на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ФГ «Флора-ФПВ», призводить до значних змін фізико-хімічних властивостей ґрунтів. Небезпека для довкілля також створюється внаслідок забруднення атмосферного повітря леткими фракціями нафтопродуктів. Забруднення земель, на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ФГ «Флора-ФПВ», спричинило зниження родючості ґрунту (т.1, а.к.п.155-158).

Відповідно до ст.101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи; висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

Згідно зі ст.102 КПК України, у висновку має також бути зазначено опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом.

У висновку інженерно-екологічної експертизи №2973/17-48 від 09.11.2017 не зазначено опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки.

До того ж, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_36 не зміг роз`яснити свого рішення, щоб спростувати сумніви суду у допустимості та переконливості його висновків, лише підтвердив негативний вплив діяльності з видобутку керосину на якість ґрунту та що такі зміни призвели до зниження родючості ґрунтів, й зазначив, що, зважаючи на відсутність агрохімічних показників складу ґрунту, не зміг встановити обставин тривалості зниження родючості ґрунту.

Крім того, враховуючи, що «базовий доказ», яким є протокол огляду місця події від 16.05.2017, і на підставі якого була проведена інженерно-екологічна експертиза, був отриманий органом досудового розслідування з грубим порушенням порядку, встановленого КПК України, тому й висновок інженерно-екологічної експертизи №2973/17-48 від 09.11.2017, в силу доктрини «плодів отруйного дерева» є недопустимим доказом.

Відповідно до висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз №20957/10616-10621 від 24.06.2020 за результатами проведення судової експертизи з дослідження об`єктів ґрунтового походження, в результаті антропогенної діяльності людини на земельній ділянці з кадастровим номером 7424185000:06:000:0319 спостерігається зниження вмісту гумусу та рухомих форм фосфору і калію в об`єктах №№2-3, більше допустимої норми, в порівнянні з об`єктами №№6-7, це може пояснюватись тим, що відбулося переміщування нижніх шарів ґрунту з верхнім орним шаром, оскільки вниз по профілю ґрунту відбувається зниження як гумусу так і поживних речовин.

Зниження вмісту гумусу в об`єктах №№2-3 у порівнянні з об`єктами №№6-7 відбулося на 1,27%, що у відсотковому відношенні становить 32,4%, а в об`єктах №№1,5 на 0,25%, що у відсотковому відношенні становить близько 7%.

Зниження вмісту гумусу більше ніж на 5% є суттєвою втратою органічної речовини ґрунту.

На відновлення 1% гумусу необхідно затратити до 10 років за умови відповідної обробки земель.

Для відновлення запасів рухомих форм фосфору та калію у ґрунті необхідно вносити розрахункові норми мінеральних добрив під заплановану врожайність для кожної сільськогосподарської культури окремо.

Також спостерігається значне збільшення пилуватої фракції в об`єктах №№1-5 в порівнянні з об`єктом №7. Збільшення вмісту пилуватої фракції може негативно позначиться на водно-повітряному режимі ґрунту під час вирощування сільськогосподарських культур (т.3, а.к.п.118-128).

Вказаний висновок експерта не доводить винуватості ОСОБА_9 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а лише визначає вміст гумусу у наданих об`єктах, оскільки для встановлення винуватості в межах пред`явленого обвинувачення, де у вину ОСОБА_9 ставиться вчинення протиправних дій в період з лютого 2015 року по листопад 2017 року, необхідно порівняти стан ґрунту саме в зазначений період зі станом ґрунту, який ОСОБА_9 отримав під час отримання земельної ділянки у власність. Однак таких доказів матеріали кримінального провадження не містять.

Наведене підтвердила і допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_37 , яка зазначила, що можливості зробити висновок про істотне погіршення родючості ґрунту не представилося можливим із-за відсутності попередніх показників стану ґрунту.

Указом Президента України «Про соціальну агрономічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» від 02.12.1995 №1118/95, запроваджено суцільну агрохімічну паспортизацію всіх земель сільськогосподарського призначення на території України. Українській державній службі моніторингу і якості продукції (Укргрунтомоніторинг) Міністерства сільського господарства і продовольства України встановлено, що в період до 2000 року необхідно провести агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

Цим Указом встановлено, що у разі зміни власника чи користувача землі її паспортизація здійснюється в обов`язковому порядку незалежно від часу останнього обстеження.

Порядком ведення агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки, затвердженим Наказом міністерства аграрної політики та продовольства за №536 від 11.10.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №1517/20255 від 23.12.2011, визначено, що агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки - документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років і є обов`язковою для всіх землевласників та землекористувачів.

Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки використовується при розрахунку нормативів гранично допустимого забруднення ґрунтів, якісного стану ґрунтів, показників деградації земель та ґрунтів, оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, які встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів унаслідок ґрунтовтоми, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відомості щодо рівнів забезпечення поживними речовинами ґрунтів та забруднення токсичними речовинами і радіонуклідами вносяться до агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки кожні 5 років.

Наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на вищевикладене, для доведення винуватості особи у вчиненні діяння за ст.254 КК України, сторона обвинувачення зобов`язана довести, який стан земельної ділянки був на момент отримання її особою у власність та який стан цієї земельної ділянки став на момент виявлення порушення.

Вказані обставини можуть бути доведені агротехнічними паспортами, які є обов`язковими, як на період отримання земельної ділянки у власність так і обов`язкові повторні обстеження кожні 5 років.

З наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, а саме: висновку державного підприємства Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою №423 й листа державного підприємства Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою №423 убачається, що обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ФГ «Флора-ФПВ», із зазначенням гумусного складу здійснювалося у 1983 році.

Згідно з Висновком експерта Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз № 229/21-48 від 27.01.2022, було здійснено порівняння гумусного складу зразків відібраних на земельній ділянці ФГ « Флора ФПВ » та результатами складу ґрунту, які визначені в 1983 році, і встановлено, що лише в зразках 2, 3 вбачається зниження родючості ґрунту, порівняно з даними актуальними на 1983 рік.

Отже, висновок експерта №20957/10616-10621 від 24.06.2020 не підтверджує винуватості ОСОБА_9 у вчиненні протиправних дій, які йому інкримінуються, в період з лютого 2015 року по листопад 2017 року.

Беручи до уваги, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, в якому стані обвинувачений отримав земельну ділянку у власність, а починаючи з 1983 року по 1999 рік (отримання ОСОБА_9 . Державного акту) земельна ділянка з кадастровим номером 7424185000:00:06:000:0319 не знаходилася у користуванні ОСОБА_9 , то дані обставини викликають сумнів у доведеності винуватості останнього, а саме те, що з вини обвинуваченого сталося погіршення стану ґрунту.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_9 , як під час досудового розслідування, так і під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанції, неодноразово вказував на ту обставину, що на належній йому земельній ділянці здійснювалися роботи по моніторингу землі для виявлення вуглеводнів такими підприємствами, як ПП « Зірка », « Валдай+ », «Екоенергопром», «Миротворець», «СНГ-Плюс», і які здійснювали буріння лунок та відбір керосину.

Аналогічні показання надавала також і допитана місцевим судом свідок ОСОБА_38 .

Однак, органом досудового розслідування вказані обставини не були перевірені й не було встановлено, чи міг бути вплив на забруднення земельних ділянок саме від робіт зазначених вище підприємств.

Неспростованими стороною обвинувачення залишились і доводи сторони захисту про причетність до незаконного видобутку нафтопродуктів, на належній ОСОБА_9 земельній ділянці, сторонніми особами, оскільки звернення останнього до правоохоронних органів з наданням відеодоказів, де відображені особи, які здійснюють незаконний видобуток керосину, залишилися не перевіреними, а особи невстановленими.

Крім того, поза увагою сторони обвинувачення залишись і доводи сторони захисту про те, що зміна родючості ґрунту могла відбутися від робіт підприємства, яке здійснювало викопування труб, в тому числі і на належній ОСОБА_9 земельній ділянці.

Так, із наданих стороною захисту фотознімків, які маються у матеріалах кримінального провадження, слідує, що трактор, з наявним державним номерним знаком здійснює розкопку траншеї в районі знаходження споруд належних ФГ "Флора ФПВ". Проте, дані обставини також залишилися неперевіреними органом досудового розслідування, що в свою чергу також викликає сумнів у доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Посилання прокурора, як на доказ винуватості ОСОБА_9 , на протоколи проведення слідчих експериментів від 16.02.2018 з участю свідка ОСОБА_18 та свідка ОСОБА_19 , є непереконливими.

Так, згідно з вищевказаними протоколами слідчих експериментів від 16.02.2018, свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вказали на місце на даній земельній ділянці, на якому з їх слів узимку 2015 року знаходилася тимчасова споруда, що належала підприємству «Флора ФПВ», керівником якої є ОСОБА_9 ; та вказали місце, де вони в грудні 2015 року видобували керосин, вказавши з яких саме лунок кожний з них видобував керосин (т.2, а.к.п.128-134, 135-140).

Незгода прокурора з висновками місцевого суду про неконкретність зміненого обвинувачення, висунутого ОСОБА_9 , не заслуговує на увагу, з наступних міркувань.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин справи, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

За змістом п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Як вже зазначалося вище, кримінальне правопорушення, передбачене ст.254 КК України, є злочином з матеріальним складом. Шкода, яка завдається безгосподарським використанням земель, може мати характер як екологічний (шкода різним екосистемам), так й економічний (шкода землі як об`єкту господарювання та права власності), що потребує обов`язкового обчислення та відшкодування.

У злочинах із матеріальним складом встановлення необхідного причинного зв`язку між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками є об`єктивною передумовою настання кримінальної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в зміненому обвинуваченні, де вказано, що ОСОБА_9 організував та допустив систематичне видобування нафтопродуктів з підземних вод на земельній ділянці площею близько 12 га, не зазначено, яку площу земельної ділянки забруднено, пославшись на те, що площу не встановлено, що в свою чергу, позбавляє можливості встановити шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням.

Інші письмові докази у цьому кримінальному провадженні не є прямими доказами обставин, які складають об`єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню, та самі по собі не можуть бути достатніми для доведення пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення.

Відтак, аналізуючи досліджені докази по справі, місцевим судом правильно встановлено, що, незважаючи на те, що обов`язок доказування згідно ст.92 КПК України покладається на слідчого та прокурора, доказів вини ОСОБА_9 стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано, і суд не має можливості перебирати цей обов`язок на себе та встановлювати або витребувати за власної ініціативи будь-які докази.

При цьому, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016), в яких серед іншого, ЄСПЛ зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Враховуючи, що інших переконливих аргументів на спростування вказаних висновків місцевого суду щодо оцінки доказів, в апеляційній скарзі прокурора не наведено, суд першої інстанції, оцінивши надані докази у справі, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вони є недостатніми для доведеності того, що в діянні ОСОБА_9 наявний склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, з чим погоджується й апеляційний суд.

Колегія суддів вважає, що виходячи із засад судочинства, визначених ст.129 Конституції України, про забезпечення доведеності вини, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши докази обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_9 , у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своєму рішенні, а згідно ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначене національне процесуальне законодавство України повністю узгоджується і з практикою ЄСПЛ, що сформульована у п.43 рішення Суду від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини», згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Згідно правової позиції ЄСПЛ розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, під час розгляду судом першої інстанції кримінального провадження відносно ОСОБА_9 за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України, стороною обвинувачення не було надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності та взаємозв`язку були б достатніми для прийняття рішення про доведеність вчинення кримінального правопорушення, що і стало підставою для ухвалення виправдувального вироку.

Відтак, доводи апеляційної скарги прокурора про скасування виправдувального вироку з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, необхідно визнати необґрунтованими.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_9 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4