ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 742/3068/18
провадження № 51-3388км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
виправданого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014270000000284 від 10 грудня 2014 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семидуби Голованівського району Кіровоградської області, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ст. 254 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2022 року без змін.
Верховний Суд постановою від 11 жовтня 2023 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, задовольнив частково, ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а виправдувальний вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Відповідно до вироку суду органами досудового розслідування (за обставин, детально наведених у судовому рішенні) ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, будучи головою фермерського господарства «Флора ФПВ», у постійному користуванні якого перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7424185000:06:000:0319 загальною площею 49, 01 га, що розташований на території Малківської сільської ради Прилуцького району, з лютого 2015 року по листопад 2017 року, всупереч вимогам пунктів а, б та ґ ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, організував та допустив систематичне видобування кустарним способом нафтопродуктів з підземних вод у південній частині та центрі території вказаної земельної ділянки на площі близько 12 га, а саме: буріння з цією метою численних лунок глибиною близько 5-8 м з вийняттям ґрунту з відповідної глибини на поверхню та подальшим перемішуванням в ході сільськогосподарського обробітку з верхнім орним шаром ґрунту, зокрема спричинило порушення структури ґрунту в частині зниження вмісту гумусу та рухомих форм фосфору і калію та тривале зниження його родючості на центральній частині вказаних вище земель, що розташовані на відстані близько 300 метрів від південно-західного краю ділянки протяжністю близько 120 метрів, точну площу яких не встановлено.
Отже ОСОБА_7 обвинувачувався у безгосподарському використанні земель, що спричинило тривале зниження їх родючості, та порушенні структури ґрунту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України (в редакції чинній станом на час вчинення злочину, із змінами, внесеними Законом України №270-IV від 15 квітня 2008 року).
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Укасаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , посилаючись на порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· апеляційний суд залишив поза увагою доводи апеляційної скарги щодо безпідставного визнання недопустимими доказів сторони обвинувачення, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення;
· суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неможливість закриття кримінального провадження в частині одного кримінального правопорушення;
· в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12015270210000139 рішення про його закриття не приймалося;
· показання свідків, вилучені ручні бури та протоколи оглядів місця події у сукупності з іншими доказами підтверджують наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України;
· висновок апеляційного суду про обов`язковість визначення розміру заподіяної ним шкоди в грошовому еквіваленті є необґрунтованим;
· судове рішення апеляційного суду не відповідає приписам статей 370, 419 КПК України.
На адресу Верховного Суду від захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких останній просить рішення попередніх інстанцій залишити без зміни. Звертає увагу, що судами було правильно встановлено факт закриття кримінального провадження № 12015270210000139 на досудовому розслідуванні, що зумовлює недопустимість низки доказів.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Виправданий та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Загальні вимоги до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК України. Зокрема, п. 2 ч. 3 цієї статті встановлено, що в мотивувальній частині вироку в разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як регламентовано в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі необхідно проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
На підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як зазначено у ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
За статтею 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 91 КПК України передбачено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, це подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Водночас зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.
Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладається на сторону обвинувачення. Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Як убачається з матеріалів справи, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.
Статтею 254 КК України, в редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 року, передбачена кримінальна відповідальність за безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту.
Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав останнього невинуватими і виправдав у зв`язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.
Суди, обґрунтовуючи свої рішення, зокрема, проаналізували показання ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , рішення виконавчого комітету Малківської сільської ради народних депутатів №29 від 08 грудня 1992 року, рішення Прилуцької районної ради Чернігівської області від 29 грудня 1998 року, Державний акт серії ЧН-П 0248 від 16 грудня 1999 року на право постійного користування землею, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2017 року, статут ФГ «Флора-ФПВ», протокол огляду місця події від 13 лютого 2015 року, висновок експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів №838-841/15-24 від 02 квітня 2015 року, протокол огляду місця події від 16 листопада 2017 року, протоколи обшуку від 02 лютого та від 01 березня 2018 року, протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за контррозвідувальною справою №454 від 28 квітня 2015 року та додаток до нього, висновки інженерно-екологічної експертизи №2973/17-48 від 09 листопада 2017 року, висновок експерта №20957/10616-10621 від 24 червня 2020 року тощо.
За наслідками судового розгляду суди визнали недопустимими низку доказів, зокрема, протокол огляду місця події від 23 листопада 2016 року, акт відбору проб ґрунтів №15-09 від 23 листопада 2016 року та протоколи проведення слідчого експерименту від 16 лютого 2018 року.
Водночас дослідивши всі докази у їхній сукупності, суди дійшли переконання, що стороною обвинувачення не доведено, що саме ОСОБА_7 організував систематичне видобування кустарним способом нафтопродуктів з підземних вод на належній йому земельній ділянці, а підтверджують лише використання як земельної ділянки належної ОСОБА_7 , так і приміщень які використовуються ФГ «Флора-ФПВ» для зберігання знарядь, призначених для буріння лунок з метою видобутку керосину.
У той же час суди слушно зауважили, що для доведення винуватості особи у вчиненні діяння за ст. 254 КК України, сторона обвинувачення зобов`язана довести, який стан земельної ділянки був на момент отримання її особою у власність та який стан цієї земельної ділянки став на момент виявлення порушення. Вказані обставини можуть бути доведені агротехнічними паспортами, які є обов`язковими, як на період отримання земельної ділянки у власність так і обов`язкові повторні обстеження кожні 5 років. Водночас матеріали кримінального провадження не містять доказів того, в якому стані обвинувачений отримав земельну ділянку у власність, а починаючи з 1983 року по 1999 рік (отримання ОСОБА_7 . Державного акта) земельна ділянка з кадастровим номером 7424185000:00:06:000:0319 не знаходилася у користуванні ОСОБА_7 , у зв`язку із чим дійшли висновку, що вказані обставини викликають сумнів у доведеності винуватості останнього, а саме те, що з вини обвинуваченого сталося погіршення стану ґрунту.
До того ж апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що стороною обвинувачення вказані обставини не були перевірені й не було встановлено, чи міг бути вплив на забруднення земельних ділянок саме від робіт ПП «Зірка», «Валдай+», «Екоенергопром», «Миротворець», «СНГ-Плюс», які здійснювали буріння лунок та відбір керосину, про що вказувала сторона захисту в ході досудового розслідування та судового розгляду.
Крім того, погоджуючись з виправдувальним вироком місцевого суду, апеляційний суд слушно зауважив, що зміна родючості ґрунту могла відбутися від робіт підприємства, яке здійснювало викопування труб, в тому числі і на належній ОСОБА_7 земельній ділянці. Більш того, цей суд обґрунтовано зазначив, що до незаконного видобутку нафтопродуктів на належній ОСОБА_7 земельній ділянці можуть бути причетні сторонні особи, оскільки звернення виправданого до правоохоронних органів з наданням відеодоказів, де відображені особи, які здійснюють незаконний видобуток керосину, також залишилися неперевіреними, а особи невстановленими.
У той же час доводи прокурора фактично зводяться до незгоди із висновком апеляційного суду про закриття кримінального провадження, які є аналогічними доводам його апеляційної скарги. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор стверджує, що постанова про закриття кримінального провадження від 23 липня 2016 року ухвалена щодо одного з двох кримінальних правопорушень стосовно яких проводилось досудове розслідування, а не всього кримінального провадження № 12015270210000139.
Втім колегія суддів вважає доводи прокурора в цій частині безпідставними з огляду на таке.
Як убачається з судових рішень, до ЄРДР були внесені такі відомості:
- 10 грудня 2014 року за №42014270000000284 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (т. 2, а. п.39).
- 23 січня 2015 року за №12015270210000139 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239-1 КК України (т. 1, а. п.223). Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснювалося Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області.
- 13 лютого 2015 року за № 22015270000000012 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України (т. 1, а. п.232, 236). Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснювалося Управлінням СБУ в Чернігівській області.
- 11 червня 2015 року за № 42015270000000173 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
- 02 листопада 2017 року за № 12017270210002018 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.
Згідно з постановою слідчого СВ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області від 15 травня 2015 у кримінальному провадженні, внесеному 23 січня 2015 року до ЄРДР за № 12015270210000139, діяння за ч. 1 ст. 239-1 КК України перекваліфіковано на ч. 1 ст. 204 КК України (т. 2, а. п. 93).
Після чого відповідно до постанови старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_14 від 30 червня 2015 року матеріали кримінальних проваджень від 13 лютого 2015 року за №22015270000000012 та від 23 січня 2015 року за №12015270210000139 було об`єднано в одне провадження під номером 12015270210000139 з правовою кваліфікацією діяння за ч. 1 ст. 204 КК України (т.1, а. п. 241).
У подальшому, 22 липня 2015 року, на підставі постанови слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_15 , кримінальне провадження № 12015270210000139 від 23 січня 2015 року було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 204 КК України на ч. 3 ст. 204 КК України (т. 1, а. п.243 - 244).
Також слідчим ОСОБА_15 постановою від 18 лютого 2016 року, були внесені зміни до ЄРДР щодо відомостей про кримінальне правопорушення, в якому останній виклав нову фабулу кримінального правопорушення: «в ході досудового розслідування встановлено, що на території земель Малківської сільської ради Прилуцького району та території аеродрому в м. Прилуки, громадяни ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 організовано видобуток нафтопродуктів …..» (т. 1 а. п. 245 - 246).
Надалі постановою слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_15 від 23 липня 2016 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015270210000139 від 23 січня 2015 року закрито в частині кримінального правопорушення, за попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 204 КК України (т. 1, а. п.247 - 248).
Проте цього ж дня, 23 липня 2016 року, згідно з відповідною постановою, слідчим ОСОБА_15 діяння у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015270210000139 було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 204 КК України на ч. 1 ст. 239 КК України (т.1, а.к.п.249-251).
У подальшому 22 листопада 2016 року на підставі постанови прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_8 , діяння у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23 січня 2015 року за № 12015270210000139, було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 239 КК України на ст. 254 КК України (т. 2, а. п. 5 - 6).
Відповідно до постанови прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_8 від 27 жовтня 2017 року, кримінальні провадження № 12015270210000139 від 23 січня 2015 року за ст. 254 КК України, № 42014270000000284 від 10 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 364 КК України та № 4291520000000173 від 11 червня 2015 року за ч. 2 ст. 364 КК України об`єднані в одне кримінальне провадження з присвоєнням номеру № 42014270000000284 від 10 грудня 2014 року з правовою кваліфікацією за ст. 254 КК України (т.2, а. п.17 - 19).
Згідно з постановою прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_8 від 16 травня 2018 року, кримінальні провадження № 42014270000000284 від 10 грудня 2014 року за ст. 254 КК України та № 12017270210002018 від 02 листопада 2017 року за ст. 254 КК України об`єднані в одне кримінальне провадження з присвоєнням номеру № 42014270000000284 від 10 грудня 2014 року з правовою кваліфікацією за ст. 254 КК України (т. 2, а. п. 34 - 35).
Так, за приписами ст. 283 КПК України передбачає такі форми закінчення досудового розслідування, а саме :1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також статтею 284 КПК України визначено підстави закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи, а саме, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
За змістом ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
Водночас апеляційний суд зауважив, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що з кримінального провадження № 12015270210000139 за ч. 3 ст. 204 КК України, згідно з приписами ст. 217 КПК України, виділялися матеріали провадження.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що поставою слідчого ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_15 кримінальне провадження № 12015270210000139 за ч. 3 ст. 204 КК України було закрито, що також підтверджується відповідними відомостями з ЄРДР (т. 4, а. п. 49).
Варто зауважити, що матеріали справи також не містять відомостей про звернення органу досудового розслідування з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, а також відповідного рішення слідчого судді.
Отже суди дійшли обґрунтованого висновку що докази, зібрані в кримінальному провадженні № 12015270210000139 за ч. 3 ст. 204 КК України (провадження в якому було закрито) є недопустимими, а саме фактичні дані, які містяться у протоколі огляду місця події від 23 листопада 2016 року (т.1, а. п.127 - 135), акті відбору проб ґрунтів від 23 листопада 2016 року №15-09 (т. 1, а. п. 137); протоколі вимірювань показників ґрунту від 12 грудня 2016 року №15/09 з картою схемою (т. 1, а. п. 138 - 139) та у протоколах про проведення слідчого експерименту від 16 лютого 2018 року (т. 2, а. п. 128 - 134, 135 - 139), протоколі огляду місця події від 16 травня 2017 року (т. 1, а. п. 149 - 153).
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами попередніх інстанцій під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих ними рішень.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до ст. 419 КПК Українидав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Також Суд зауважує, що це кримінальне провадження в апеляційному порядку розглянуто відповідно до вимог кримінального процесуального закону із дотриманням згідно з ч. 2 ст. 439 КПК України вказівок суду касаційної інстанції.
Водночас Верховний Суд наголошує, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в межах касаційної скарги, переконливих аргументів, які б свідчили про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення касаційна скарга не містить, а тому підстав для її задоволення немає.
Отже, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду необхідно залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 439, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2024 |
Оприлюднено | 12.12.2024 |
Номер документу | 123659113 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Чистик Андрій Олегович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Чистик Андрій Олегович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні