Ухвала

від 16.04.2024 по справі 953/2141/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/2141/24

н/п 1-кс/953/2757/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника -адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 22024220000000284 від 23.02.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Капитолівка Ізюмського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

В клопотанніслідчийвказує,щоОСОБА_5 вчинив злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин:

24 лютого 2022 року о 05 год Президент рф (путин в.в.) оголосив рішення про початок військової операції в Україні.

Того ж дня, близько 05 год. 10 хв., Збройними Силами Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після цього війська рф сухопутним шляхом проникли на територію суверенної держави Україна.

У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 90 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ. Воєнний стан неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб. Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

У результаті ведення агресивної війни з боку російської федерації проти України, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, але не раніше 10 березня та не пізніше 20 березня 2022 року збройними формуваннями РФ окуповано АДРЕСА_1 з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту.

ОСОБА_5 , будучи громадянином України, у період часу з кінця липня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, перебуваючи у АДРЕСА_1 , маючи умисел на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам, створеним на тимчасово окупованій території, з метою завдання шкоди Україні та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з кінця липня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, знаходячись на території м. Ізюм Харківської області, зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, діючи умисно, достовірно знаючи, що за адресою: АДРЕСА_3 , та за адресою: АДРЕСА_4 , окупаційною владою держави агресора рф створено незаконний правоохоронний орган, а співробітники Ізюмського управління поліції виїхали з населеного пункту, та не контролюють обстановку щодо життєдіяльності вказаного населеного пункту, погодився на пропозицію військових російської федерації та добровільно зайняв посаду у новоствореному правоохоронному органі, а саме: посаду чергового поліцейського ізолятору тимчасового тримання у т.зв. «пост внутренней охраны Отделения полиции № 2 (дислокация г. Изюм)».

Перебуваючи на вказаній посаді з кінця липня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам з метою завдання шкоди Україні, почав виконувати обов`язки поліцейського ізолятору тимчасового тримання, що полягало у цілодобовому нагляді та охороні за затриманими особами, постійного контролю за перебуванням затриманих осіб у камерах, забезпечення дотримання утримуваними особами встановленого режиму та внутрішнього розпорядку, здійснення огляду доставлених і утримуваних осіб, їх речей та приміщень камер ізолятору, у яких вони утримуються, організація виведення утримуваних осіб з камер та відкриття замків камер, супроводження осіб на прогулянки та для проведення слідчих дій, здійснення своєчасної роздачі харчування утриманим особам, стеження за підтриманням порядку й чистоти у всіх приміщеннях камер ізолятору тимчасового тримання у новоствореному правоохоронному органі, за безпосереднім місцем свого несення служби, тобто за місцем знаходження структурного підрозділу Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, розташованого за адресою: Харківська область, м.Ізюм, провулок Георгіївський, 4.

16.04.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_7 від 21.03.2024, ОСОБА_8 від 02.04.2024, ОСОБА_9 від 02.04.2024, ОСОБА_10 від 05.04.2024, ОСОБА_11 від 02.04.2024 та протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю вказаних свідків; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 29.03.2024, за результатом якого було вилучено особисту справу із російськомовними документами (заява, трудовий договір, згода) відносно ОСОБА_12 ; протоколом огляду документів та постановою про визнання речовими доказами від 29.03.2024; отриманою у порядку ст. 93 КПК України та належним чином завіреною копією документу із назвою «штатная структура отделение полиции № 2 (дислокация г. Изюм).

Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177КПКУкраїни.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив про його задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на часткове визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, відсутність наміру переховуватися від слідства чи на когось впливати, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного, посилаючись на необґрунтованість повідомленої його підзахисному підозри; недоведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні,особу його підзахисного, просив відмовитиу задоволенні клопотання,чизастосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя,вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши наданідокази,встановив,що СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000000284від 23.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

16.04.2024 о 10:42 год. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.

Повідомлена ОСОБА_5 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке є особливо тяжким злочином. Санкція частини ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки є розумна підозра вважати, що замовники здійснення протиправної діяльності перебувають на території Російської Федерації.

Окрім того, слідчий суддя враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.

Доводи сторони захисту про відсутність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчої судді.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак,враховуючи існуваннязазначених ризиків,передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України,а такожоцінюючи сукупністьобставин,а саме:вагомість наявних доказів провчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення;тяжкість покарання,що загрожує йому вразі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_5 ,за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ Національної безпеки України,застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд обирає відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних, які б вказували на неможливість підозрюваного перебувати в умовах СІЗО за станом здоров`я, на час розгляду клопотання слідчому судді не надано.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що дає право слідчому судді не застосовувати до підозрюваного інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 22024220000000284 від 23.02.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 14 червня 2024 року включно, без визначення застави.

Зобов`язати старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії ухвали до 14 червня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1