Рішення

від 20.03.2024 по справі 487/6363/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 487/6363/21

Провадження № 2/752/1367/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.03.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді по справі - Мазура Ю.Ю.

при секретарі - Бєляєвої К.Д.,

за участю сторони:

представника відповідача-1 - Старицької Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-політичних технологій «Паблік релейшинс», Судово-юридиної газети, ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-політичних технологій «Паблік релейшинс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-політичних технологій «Паблік-релейшинс», Судово-юридичної газети, ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації направлено до Голосіївського районного суду м. Києва для подальшого розгляду.

У червні 2023 року вищевказана цивільна справа надійшла до Голосіївського районного суду м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 1988 ОСОБА_1 працює на посаді судді, до 1992 працював суддею Заводського районного суду м. Миколаєва. З 1992 до теперішнього часу позивач працює на посадах судді та заступника голови господарського суду Миколаївської області. В березні 2021 позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці 16 спецвипуск НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» газети «Судово-юридична газета» в статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» без зазначення автора оприлюднено текст під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_6». ІНФОРМАЦІЯ_4 на інтернет-ресурсі вказаної газети ІНФОРМАЦІЯ_5, вказану публікацію також було опубліковано. У вказаних публікаціях стверджується, зокрема, що «оскільки суддею ОСОБА_1 було ухвалено рішення у справі на користь авто гаражного кооперативу «Парма», він ( ОСОБА_1 ) звертався до правління гаражного кооперативу з метою отримання у користування двох гаражів. Головою правління було передано у користування ОСОБА_1 металевий гараж». « ОСОБА_1 змусив ОСОБА_2 написати розписку про отримання у нього в борг коштів». Вважає, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, нічим не підтверджена, не доведена, є також, що ображає, принижує та порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, містить недостовірні відомості про нібито зловживання своїми цивільними правами, що полягало в порушенні позивачем моральних засад суспільства, тобто у недодержанні системи етичних норм, правил поведінки, громадянина та судді, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, недотримання етики судді та законодавства щодо статусу судді, про вчинення умисних діянь, що містять ознаки корупції, а саме нібито використання посади судді для отримання гаражу, а також, як наслідок цих протиправних дій, отримання неправомірної вигоди у вигляді гаражу та створення необґрунтованих боргових зобов`язань перед позивачем.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та наносить шкоду діловій репутації ОСОБА_1 негативну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці 16 спецвипуску НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» газети «Судово-юридична газета» в статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» без зазначення автора оприлюднено текст під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_8», а саме: «Оскільки суддею ОСОБА_1 було ухвалено рішення у справі на користь автогаражного кооперативу «Парма», він ( ОСОБА_1 ) звертався до правління гаражного кооперативу з метою отримання у користування двох гаражів»; «Головою правління було передано у користування ОСОБА_1 металевий гараж (до кооперативу суддя не ступав)»; « ОСОБА_1 змусив ОСОБА_2 написати розписку про отримання у нього в борг коштів, проте гараж кооперативу не повернув».

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-політичних технологій «Паблік релейшинс», Судово-юридиної газети, ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації - залишено без руху.

У грудні 2021 позивач звернувся до суду із уточненою позовною заявою, в якій позивач просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та наносить шкоду діловій репутації ОСОБА_1 негативну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці 16 спецвипуску НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» газети «Судово-юридична газета» в статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» без зазначення автора оприлюднено текст під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_8», а саме: «Оскільки суддею ОСОБА_1 було ухвалено рішення у справі на користь автогаражного кооперативу «Парма», він ( ОСОБА_1 ) звертався до правління гаражного кооперативу з метою отримання у користування двох гаражів»; «Головою правління було передано у користування ОСОБА_1 металевий гараж (до кооперативу суддя не ступав)»; « ОСОБА_1 змусив ОСОБА_2 написати розписку про отримання у нього в борг коштів, проте гараж кооперативу не повернув». Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та наносить шкоду діловій репутації ОСОБА_1 негативну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет електронною публікацією в статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_8», розміщеною за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 на веб-вузлі (веб-сайті) газети «Судово-юридична газета» (sud.ua), а саме: «Оскільки суддею ОСОБА_1 було ухвалено рішення у справі на користь автогаражного кооперативу «Парма», він ( ОСОБА_1 ) звертався до правління гаражного кооперативу з метою отримання у користування двох гаражів»; «Головою правління було передано у користування ОСОБА_1 металевий гараж (до кооперативу суддя не ступав)»; « ОСОБА_1 змусив ОСОБА_2 написати розписку про отримання у нього в борг коштів, проте гараж кооперативу не повернув». Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-політичних технологій «Паблік релейшинс» спростувати поширену ним недостовірну негативну інформацію не пізніше місяця з дня набрання чинності судовим рішенням шляхом опублікування у газеті «Судово-юридична газета» спростування під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 , заступника голови Господарського суду Миколаївської області» у такій редакції: «Нами, редакцією «Судово-юридичної газети» ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці 16 спецвипуску НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» газети «Судово-юридична газета» в статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» без зазначення автора оприлюднено текст під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_8», була розповсюджена недостовірна негативна інформація щодо ІНФОРМАЦІЯ_8. Повідомляємо, що ця поширена редакцією інформація в частині посилання на неправомірні дії ОСОБА_1 не відповідає дійсності, визнана недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та наносить шкоду діловій репутації ОСОБА_1 , рішенням суду, що набрало законної сили. Зобов`язати солідарно власника інтернет-ресурсу sud.ua та авторів публікацій спростувати поширену ними недостовірну негативну інформацію не пізніше місяця з дня набрання чинності судовим рішенням шляхом розміщення в мережі Інтернет на головній сторінці ресурсу sud.ua спростування під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 , заступника голови Господарського суду Миколаївської області» у такій редакції: «В розділі «Публікації» ресурсу sud.ua газети «Судово-юридична газета» ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_8», була розповсюджена недостовірна негативна інформація щодо ОСОБА_1 , заступника голови Господарського суду Миколаївської області. Повідомляємо, що ця інформація в частині посилання на неправомірні дії ОСОБА_1 не відповідає дійсності, визнана недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та наносить шкоду діловій репутації ОСОБА_1 , рішенням суду, що набрало законної сили.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.12.2021 прийнято до розгляду дану позовну заяву та призначено підготовче засідання по даній справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-політичних технологій «Паблік релейшинс», Судово-юридиної газети, ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-політичних технологій «Паблік релейшинс», Судово-юридиної газети, ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує і просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні пояснила, що відповідач-1 не є автором оспорюваних позивачем висловлювань. Зазначена інформація є публічною і взята з офіційних джерел. При цьому, власні думки авторів не оскаржують ся позивачем. Тому вважає, що відповідачем-1 не було порушено прав позивача. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач-2, відповідач-3 в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Дослідивши докази, заслухавши представника відповідача-1, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вилучення будь-якої інформації.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці 16 спецвипуску НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_3» газети «Судово-юридична газета» в статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_8» на веб-вузлі (веб-сайті) газети «Судово-юридична газета» sud.ua, а саме: «Оскільки суддею ОСОБА_1 було ухвалено рішення у справі на користь автогаражного кооперативу «Парма», він ( ОСОБА_1 ) звертався до правління гаражного кооперативу з метою отримання у користування двох гаражів»; «Головою правління було передано у користування ОСОБА_1 металевий гараж (до кооперативу суддя не ступав)»; « ОСОБА_1 змусив ОСОБА_2 написати розписку про отримання у нього в борг коштів, проте гараж кооперативу не повернув».

Статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Враховуючи положення статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі своєї практики застосування Конвенції Європейський суд з прав людини встановив, що норма статті обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

Отже, нормами діючого законодавства прямо передбачена можливість обмеження здійснення права на свободу слова та встановлені підстави для такого обмеження, що в повній мірі узгоджується із практикою ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що преса не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації та прав інших осіб (справа «Перна проти Італії» (Case of Perna v.Italy).

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ по справі «Санді Таймс» (Sunday Times) проти Об`єднаного Королівства», втручання у свободу вираження поглядів (обмеження) є допустимим, якщо воно встановлене законом та є необхідним в демократичному суспільстві.

При цьому, межі здійснення права на свободу слова та вираження своїх поглядів, як і будь-якого іншого цивільного права, не є абстрактними та чітко визначені законом, а саме ст. 13 ЦК України, відповідно до положень якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Статтею 28 Конституції України кожному гарантоване право на повагу до його гідності.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням.

Пунктом 15 цієї Постанови Пленуму ВСУ роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до частини 2 статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири.

Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення ЄСПЛ у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції» (Lindon, Otchakovsky-Laurens and July v. France), п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення «Бразільє проти Франції» (Brasilier v. France), № 71343/01, п. 37), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (див. рішення «Патурель проти Франції».

У відповідності до абз. 5 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

В частині 2 п. 19 Постанови ВСУ зазначено, що відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно висновку експерта «Українського бюро лінгвістичних експертиз» № 056/103 від 05.05.2021 текстові матеріали, надані для експертизи, містять інформацію про те, що ОСОБА_1 звертався до правління гаражного кооперативу з метою отримання в користування двох гаражів. Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: «Оскільки суддею ОСОБА_1 було ухвалено рішення у справі на користь автогаражного кооперативу «Парма», він ( ОСОБА_1 ) звертався до правління гаражного кооперативу з метою отримання у користування двох гаражів». Текстовий фрагмент, зазначений у відповіді на питання 1, містить інформацію про те, що ОСОБА_1 звертався до правління гаражного кооперативу з метою отримання в користування двох гаражів, виражену у формі твердження. Текстові матеріали, надані для експертизи, містять інформацію про те, що головою правління авто гаражного кооперативу «Парма» було передано у користування ОСОБА_1 металевий гараж. Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: Головою правління було передано у користування ОСОБА_1 металевий гараж (до кооперативу суддя не вступав). Тестовий сегмент, зазначений у відповіді на питання 3, містить інформацію про те, що головою правління автогаражного кооперативу «Парма» було передано у користування ОСОБА_1 металевий гараж, виражену у формі твердження. Відповідь на питання 5 - текстові матеріали, надані для експертизи, містять інформацію про те, їх ОСОБА_1 змусив ОСОБА_2 написати ; розписку про отримання у нього в борг коштів. Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: Він змусив ОСОБА_2 написати розписку про отримання у нього в борг коштів, проте гараж кооперативу не повернув. Відповідь на питання 6 - текстовий сегмент, зазначений у відповіді на питання 5, містить інформацію про те, що ОСОБА_1 змусив ОСОБА_2 написати розписку про отримання у нього в борг коштів, виражену у формі твердження. Відповідь на питання 7 - є лінгвістичні підстави стверджувати, що зазначена в питаннях 1-6 інформація про ОСОБА_1 , наведена, в спецвипуску НОМЕР_1 видання «Судово-юридична газета», збігається з відповідною інформацією про ОСОБА_1 , наведеною на веб-сторінці цього видання. Відповідь на питання 8 - текстові матеріали, надані для експертизи, містять інформацію про ОСОБА_1 , яка може бути принизливою для його тесті й гідності і завдавати шкоди його діловій репутації. Зазначену інформацію містять такі текстові сегменти: «Оскільки суддею ОСОБА_1 було ухвалено рішення у справі на користь автогаражного кооперативу «Парма», він ( ОСОБА_1 ) звертався до правління гаражного кооперативу з метою отримання у користування двох гаражів»; «Головою правління було передано у користування ОСОБА_1 металевий гараж (до кооперативу суддя не ступав)»; « ОСОБА_1 змусив ОСОБА_2 написати розписку про отримання у нього в борг коштів, проте гараж кооперативу не повернув».

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що оспорювана позивачем інформація є публічною, міститься у відкритому доступі на сайті Вищої ради правосуддя, відображена у вигляді цитати автора дисциплінарної скарги ОСОБА_2 на дії судді господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1, з посиланням на джерело отримання такої інформації, а саме, рішенні ВРП від 15.11.2019 № 3029/1дп/15-19.

Стаття «ІНФОРМАЦІЯ_10» є власним продуктом журналістів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у «Судово-юридична газета», оскільки публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення, будь-яких особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі, у комерційних цілях, в поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації, що і було зроблено журналістами, які у своїй діяльності використовують публічну інформацію.

Відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про доступ од публічної інформації» № 2939/2011 зазначено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації, це стосується і діяльності журналістів.

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939/2011 забезпечується систематичними та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 34 Конституції України здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 02.10.1992 № 2657-ХІІ зі змінами, вбачається, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 02.10.1992 № 2939/2011 встановлено, що відкритою є публічна, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна або службова. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров?я, а також адреса, дата і місце народження, відомості про її майновий стан.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основи; свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамбг Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посад: особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевої, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Позивач тривалий час є суддею, тобто є публічною особи яка обіймає публічну посаду, а тому межа допустимої критики та обсяг поширся інформації щодо нього є значно ширшим, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності певної територіальної громади, та його особистість та в безпосередні дії становлять суспільний інтерес.

Інформацію до вищевказаної статті, яку було опубліковано в «Судово-юридичній газеті», було відібрано журналістами із офіційних відкритих джем, зокрема, з Ухвали першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 3024/1дп/15-19 від 15.11.2019 щодо відмови у відкритті дисциплінарної сирні стосовно судді господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 , (на підставі дисциплінарної скарги ОСОБА_2 від 24 квітня 2019 року (єдиний унікальний номер Ж-2748/0/7-19), яка розміщена на сайті ВРП за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про вищу раду правосуддя» №1798-VII від 21.12.2016 із змінами та доповненнями унормовано, що Вища рада правосуддяє колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського самоврядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Відповідно до ч.6 ст. 34 Закону України «Про вищу раду правосуддя» № 1798- VII резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Слід зауважити, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства" (рішення ЄСПЛ у справі "The Observer and The Guardian v. the United Kingdom", від 15 листопада 1991 року). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" заява № 16695/04 від 15 липня 2010 року, остаточне 15 жовтня 2010 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції про захист прав людини захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 ст. 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про питання, які становлять суспільний інтерес.

Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик або суддя є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, N 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Також, слід зауважити, що вказана стаття ніяким чином не порушила немайнові права позивача, оскільки висвітлювала питання, які становлять суспільний інтерес щодо публічних осіб, якими є безпосередньо судді.

Позивач повинен довести, що інформація, поширена про нього, була недостовірною. Поширення правдивих фактів, які не є конфіденційною приватною інформацією, не висловлені в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не можуть вважатися порушенням особистого немайнового права позивача.

Інформація, яка є достовірною, не може порушувати особисті немайнові права або завдавати шкоди відповідним особистим немайновим благам, перешкоджати особі повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ст. 302 Цивільного кодексу України фізична особа не несе відповідальності за поширення інформації, отриманої з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо) в разі її спростування.

При цьому, закон встановлює обов`язок робити посилання на таке джерело. Спеціальні підстави звільнення від відповідальності журналістів передбачено у Законах України «Про телебачення і радіомовлення» та «Про друковані засоби масової інформації».

Так журналісти / аудіовізуальних ЗМІ можуть бути звільнені від відповідальності у випадках, коли, зокрема, інформація є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів власних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Позивач повинен довести, що інформація, поширена про нього, була недостовірною. Поширення правдивих фактів, які не є конфіденційною приватною інформацією, не висловлені в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не можуть вважатися порушенням особистого немайнового права позивача.

Співставляючи зміст наведених публікацій вбачається, що інформація, яка зазначена в статті Судово-юридичної газети є дослівним відтворюванням той, що - зазначена в Ухвалі першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 3024/1дп/15-19 від 15.11.2019 щодо відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 , яка розміщена на сайті ВРП (як суб`єкта владних повноважень).

Щодо поданої Позивачем висновку експерта №056/103 від 05.05.2021, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 104 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Така позиція суду узгоджується з Постановою ВС від 01.10.2019 року по справі №910/13556/18, де суд наголошує на тому, що оцінка доказів має свій зміст, а саме визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Як вбачається з тексту висновку експерта №056/103 від 05.05.2021, на розгляд експерта були винесені питання щодо форми вираження текстових матеріалів (фактологічного твердження чи оціночного судження) без надання експерті інформації про те, що інформація, зазначена в статті була відібрана журналістами із офіційних відкритих джерел, зокрема, з Ухвали першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 3024/1дп/15-19 від 15.11.2019.

Позивачем у позові стверджується, що інформація поширена у публікаціях, г; л спрямована на створення негативного іміджу як кандидата на посаду Вищої ради правосуддя та вплинула на прийняття рішення делегатами ХУІІІ з`їзду суддів України при голосуванні.

Дані твердження є припущенням Позивача, оскільки не підтверджена жодним належним та допустимим доказом. На спростування даного твердження суд зазначає, що інформація, яку Позивач вважає недостовірною ще раніше ніж її опубліковано у виданні та на інтернет-сторінці Судово-юридичної газети було оприлюднено у рішенні ВРП від 15.11.2019.

Запис з`їзду суддів України, який знаходиться в загальному доступі за посиланням наданим Позивачем, не містить інформації стосовно спірної публікації. Після виступу кандидата йому не задано жодного питання та не запропоновано надати пояснення стосовно інформації, яку містить публікація. А тому неможливо поставити у пряму залежність не підтримання (прийняття рішення «За») кандидатури Позивача від наявності публікації, як про те зазначає Позивач.

Стаття 10 Конвенції також захищає інформацію або ідеї, які ображають, шокують або викликають занепокоєння. ЕСПЛ у своїй практиці виробив важливий принцип, згідно з яким журналістська свобода охоплює можливе застосування перебільшення або навіть провокації (рішення у справі «Прагер та Обрешлік проти Австрії» (Prager and Oberschlick v. Austria), п. 38).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Слід зазначити, що у демократичному суспільстві преса виконує важливу функцію. І хоча преса не повинна переходити певні межі, зокрема, коли це стосується захисту репутації та прав інших осіб, крім того, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний з її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу. На пресу не тільки покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї, громадськість також має право їх отримувати. В іншому випадку преса не була б в змозі відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі Axel Springer AG проти Німеччини (№2). Свобода вираження поглядів стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або незначні, але й таких, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти державу або будь-яку верству населення. Журналістська свобода включає також можливість перебільшень або навіть провокацій (рішення у справі «Прагер та Обершлік проти Австрії»).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Таким чином, інформація, яку вимагає спростувати Позивач, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не містить фактичних даних, не виходить за рамки суспільної моралі, є дослівним відтворюванням той, що зазначена в Ухвалі першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 3024/1дп/15-19 від 15.11.2019 щодо відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 , яка розміщена на розміщена на сайті ВРП (як суб`єкта владних повноважень). Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, так як позивач є публічною особою та підлягає ретельному ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-політичних технологій «Паблік релейшинс», Судово-юридиної газети, ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-політичних технологій «Паблік релейшинс», Судово-юридиної газети, ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 02.04.2024 року.

Суддя: Ю.Ю.Мазур