Постанова

від 16.04.2024 по справі 172/12/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2444/24 Справа № 172/12/22 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Васильківської селищної ради, треті особи: Васильківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Державний нотаріус Гордієнко І.В. та громадянин ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дорош Сергій Петрович

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Позивачка звернулася до суду з позовом до Васильківської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Васильківської селищної ради, третя особа: Васильківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 в с. Павлівка Васильківського району Дніпропетровської області. Вона, як спадкоємець першої черги, особисто звернулася до Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини, де державним нотаріусом була відкрита спадкова справа № 109/2021. Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається із будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 5,906 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0008, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку їй було відмовлено, оскільки на вказану земельну ділянку спадкодавцем був складений заповіт на іншу особу, який посвідчений Павлівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області № 31 від 02.08.2010 року. Про наявність будь-якого заповіту вона не знала, так як у спілкуванні та відвідуванні батька, останній ні їй, ні її братові ОСОБА_4 такого не повідомляв. Також зазначає, що за життя батько казав, що все майно після його смерті належатиме лише їй та братові. На підтвердження факту відсутності заповіту свідчить і довідка Васильківської селищної ради Дніпропетровської області Павловського старостинського округу від 16.03.2021 року, відповідно до якої заповіт від імені померлого в сільській раді не посвідчувався. На теперішній час позивачці відомо, що спадкоємцем за заповітом є директор СФГ «Павлівське» ОСОБА_2 , з яким спадкодавець тривалий час мав трудові відносини. Вважає, що заповіт складений від імені ОСОБА_3 у 2010 році не відповідає дійсній волі спадкодавця, оскільки він його не підписував. Натомість підпис вчинено особою, яка не мала на це права. Просить суд визнати заповіт ОСОБА_3 посвідчений 02.08.2010 року Васильківською селищною радою Дніпропетровської області нікчемним та визнати за нею право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,906 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0008.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Васильківської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Васильківської селищної ради, треті особи: Васильківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним.

Судові витрати залишено за позивачем.

Скасовано заходи забезпечення, визначені ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 року шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 5,906 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0008, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 172/12/22 (провадження № 2/172/9/22).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

02січня 2024рокувід ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат ДорошСергій Петровичнадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи № 172/12/22 для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що Васильківським районним судом Дніпропетровської області було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки за наявності у суду всіх можливих контактів як позивача так і його представника суд знехтував конституційними правами громадянина України на захист, не з?ясував причин неявки та в супереч положенням ст.223 ЦПК України 29.11.2023 року прийняв рішення у справі №172/12/22.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Позивачка та її представник адвокат Дорош С.П. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, пояснив, що з померлим ОСОБА_3 в нього були особисті стосунки, а тому спадкодавець прийняв рішення про написання заповіту на земельну ділянку на його користь.

Інші сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.2 а.с.169, 170), у судове засідання не з`явились, надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

В судові засідання 26.03.2024 року та 16.04.2024 року ні позивачка ні її представник не з`явились. Представник позивачки адвокат Дорош С.П. надав клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивачки, до якого додав два висновки спеціаліста. З наданих висновків (т.2 а.с.183, 184) вбачається, що позивачка 02.04.2024 року та 05.04.2024 року була на прийомі у лікаря гастроентеролога, який зазначив у висновку, що у ОСОБА_1 виявлена функціональна диспепсія дизмоторного варіанту, у зв`язку з чим рекомендована Дієта № 1.

При таких обставинах, апеляційний суд вважає за можливим розглянути справу у відсутність позивачки та її представника, оскільки вони вже висловили свою думку щодо справи, переконливих доказів того, що позивачка дійсно не може за станом здоров`я з`явитися у судовому засіданні або взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, суду не надали.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Позивачка у справі ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , свідоцтвами про шлюб, відповідно до яких ОСОБА_5 змінила прізвище внаслідок укладення шлюбу, спочатку на « ОСОБА_6 », а потім на « ОСОБА_7 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 в с. Павлівка Васильківського району Дніпропетровської області.

Після смерті батька ОСОБА_1 звернулася із заявою до Васильківської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини за законом, після чого державним нотаріусом була заведена спадкова справа № 109/2021.

Спадковим майном після смерті ОСОБА_3 є, зокрема, земельна ділянка площею 5,906 га кадастровий номер 1220787700:01:002:0008, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Постановою державного нотаріуса Васильківської держнотконтори Дніпропетровської області від 17.11.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_3 і що складається, зокрема, із вказаної вище земельної ділянки, оскільки на цю земельну ділянку спадкодавцем був посвідчений Павлівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області заповіт за реєстром № 31 від 02.08.2010 року на іншу особу, яка вступила в спадщину, подавши в шестимісячний термін заяву про прийняття спадщини.

02 серпня 2010 року секретарем Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області ОСОБА_8 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок його смерті. Згідно з цим заповітом ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 , 1968 року народження земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Павлівської сільської ради. Заповіт зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 31.

Згідно з довідкою Павлівського старостинського округу виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області від 16.03.2021 року № 60 заповіт від імені померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сільській раді не посвідчувався.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіт, де заповідачем є ОСОБА_3 зареєстрований у Спадковому реєстрі 16.06.2011 року за № 51300115 .

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним та визнання за нею право на спадщину за законом.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251,1252 цього Кодексу.

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідн о до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що, принцип свободи заповіту є основною, фундаментальною засадою спадкового права, що проявляється в усіх його інститутах. Свобода посмертних розпоряджень разом зі свободою власності та свободою договорів є одним із наріжних каменів сучасного цивільного права.

Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, у зв`язку з чим зазначені позивачем доводи для визнання заповіту недійсним, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дорош Сергій Петрович, залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 16.04.2024 року.

Судді: