Постанова

від 15.04.2024 по справі 920/1118/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа№ 920/1118/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тищенко О.В.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробнича компанія "Бінго"

на рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2023 (повний текст складено 27.11.2023)

у справі № 920/1118/23 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробнича компанія "Бінго"

про стягнення 138 810,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень.

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробнича компанія "Бінго" (далі - ТОВ "РВК "Бінго", відповідач) про стягнення 138 810,03 грн, з яких: 51 522,13 грн пені, 87 287,90 грн штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами спору Договором №4600006828 від 06.12.2022 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) в частині поставки в межах погоджених строків замовлених товарів у визначених обсягах та ціною.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на неможливість виконання зобов`язання у передбачені Договором строки внаслідок дії форс-мажорних обставин, за наявності яких він звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання. Водночас, відповідач вказує, що позивач скористався банківською гарантією, за неналежне виконання умов Договору поставки, в сумі 179 999,50 грн, у зв`язку з чим відповідач вже поніс фінансові втрати за несвоєчасну поставку частини товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.11.2023 у справі № 920/1118/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ "РВК "Бінго" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 51 522,13 грн пені, 87 287,90 грн штрафу, 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано підтвердженням факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором та недоведеністю останнім наявності форс-мажорних обставин за погодженими сторонами умовами укладеного Договору, що свідчить про відсутність підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання договірних зобов`язань.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено та відповідачем підтверджено у поданому відзиві, що відключення електроенергії на території міста Суми носили плановий характер та застосовувалися з 02.11.2022, тобто на момент укладення Договору від 06.12.2022 № 4600006828, відповідачу було відомо про застосування у місті Суми планових відключень, а отже відсутня раптовість невідворотної події - планові відключення електроенергії.

Крім того, за приписами пункту 8.2. Договору відповідач мав сповістити у письмовій формі позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) протягом 10 календарних днів, підтвердивши початок і строк їх дії сертифікатом Торгово-промислової палати України. Однак, відповідачем не дотримано зазначених вимог Договору, повідомлення у межах встановленого строку позивачу не надіслано та не надано доказів на підтвердження наявності обставин непереборної сили, а саме: сертифікату Торгово-промислової палати України. Відповідачем в обгрунтування своїх доводів наданий сертифікат регіональної - Сумської Торгово-промислової палати № 5900-23-0712 від 14.02.2023.

Оскільки між позивачем та відповідачем у спірному Договорі (пункт 8.3) було обумовлено наслідки неповідомлення або несвоєчасного повідомлення однією із Сторін про неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань у разі настання дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату ТПП України у вигляді позбавлення права посилатися та такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання відповідних зобов`язань, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "РВК "Бінго" 15.12.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2023 у справі № 920/1118/23 скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, які мають значення для справи, наведені висновки не відповідають встановленим обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права, що у сукупності призвело до неправильного вирішення спору.

Так, відповідач стверджує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення:

- належним чином не оцінив зміст листа АТ "Сумиобленерго" № 59-6/390 від 03.02.2023, в якому, крім загальної інформації про відключення електроенергії у місті Суми, містилася конкретна інформація по об`єкту ТОВ "Лаккі Естейт" за адресою: м. Суми, вул. Гагаріна, 11, який орендується відповідачем і в якому виготовлявся товар за спірним Договором. З цієї інформації убачається, що зазначений об`єкт по 08.12.2022 включно безперервно забезпечувався електроенергією по одному із вводів, і лише після виконання працівниками АТ "Сумиобленерго" технічних заходів по переводу ліній, які живлять ввід №1 вказаного об`єкту, на живлення, яке включене до 3 черги ГПВ, з 09.12.2022 почали застосовуватися графіки погодинних відключень електроенергії. Отже, на момент укладення спірного Договору відповідач не знав, що об`єкт, в якому розташовані його виробничі потужності, буде відключатися від електроенергії та періодичність і тривалість таких відключень;

-помилково не врахував, що крім сертифікату Сумської ТПП № 5900-23-0712 від 14.02.2023 існування форс-мажорних обставин при виконанні відповідачем зобов`язань за Договором підтверджувалося іншими доказами, зокрема: копією листа АТ "Сумиобленерго" № 59-6/390 від 03.02.2023; довідкою ТОВ "Рекламно-виробнича компанія "Бінго" №233 від 12.10.2023 про виробниче обладнання, задіяне при виготовленні товару згідно спірного Договору; копією Договору оренди невиробничих приміщень з актом приймання-передачі;

-не прийняв до уваги обставини, на які відповідач посилався у своїх заявах по суті: 1) виконання частини зобов`язань у встановлені Договором строки, а також подальше повне виконання зобов`язань щодо поставки товарів належної якості; 2) прийняття позивачем товарів, поставлених з простроченням, що свідчить про наявність у нього заінтересованості у цьому товарі на момент поставки; 3) відсутність у позивача збитків від поставки частини товару з порушенням встановленого Договором строку; 4) вжиття відповідачем заходів щодо виконання зобов`язань (встановлення гнучких графіків роботи), повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість своєчасної поставки частини товару; 5) отримання позивачем банківської гарантії у сумі 179 999,50 грн за прострочення виконання відповідачем поставки частини товару;

-не розглянув та не врахував доводи відповідача про те, що порушення договірних зобов`язань було допущено не з його вини, а в результаті дії обставин непереборної сили, а вжиті відповідачем заходи не дали змоги повністю уникнути прострочення виконання зобов`язання, що в силу положень статтей 614, 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України виключає відповідальність відповідача за неналежне виконання ним договірного зобов`язання.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, що надійшла до Північного апеляційного господарського суду 22.01.2024, відповідач заперечив аргументи позивача, викладені у відзиві, вважаючи їх такими, що не спростовують доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу ТОВ "Рекламно-виробнича компанія "Бінго" задовольнити у повному обсязі.

Результат розгляду поданих ТОВ "РВК "Бінго" до відповіді на відзив додаткових доказів.

ТОВ "РВК "Бінго" до відповіді на відзив на апеляційну скаргу додано докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а саме: копія листа Філії "Сумський міський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" від 19.01.2024 №59-6/153; копія листа Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА від 22.01.2024 №03.01./102 з додатком.

При цьому, клопотання про долучення копій зазначених доказів до матеріалів справи апелянтом не заявлено ні у відповіді на відзив, ні шляхом подання окремої заяви.

Водночас, спростовуючи аргументи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, апелянт посилається на інформацію, яка міститься у зазначених листах.

Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами, викладеними у відповіді на відзив, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19; від 12.01.2021 у справі № 01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20).

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі № 922/393/18; від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19).

Як убачається з матеріалів справи додаткові докази, копії яких долучено відповідачем до відповіді на відзив, складені (створені) 19.01.2024 та 22.01.2024, тобто після ухвалення оскаржуваного у даній справі рішення, 20.11.2023.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що надані відповідачем разом з відповіддю на відзив на апеляційну скаргу додаткові докази не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки не були подані до суду першої інстанції, підстави такого неподання необгрунтовані заявником, ці докази створені після ухвалення рішення у даній справі, тобто не існували на момент вирішення відповідного спору між сторонами у суді першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023 справу № 920/1118/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді - Кравчука Г.А., суддів: Тищенко О.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1118/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "РВК "Бінго" на рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2023 у справі № 920/1118/23 до надходження до суду матеріалів справи.

25.12.2023 матеріали справи № 920/1118/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "РВК "Бінго" на рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2023 у справі №920/1118/23, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив в установлені судом строки.

Позиція інших учасників справи.

15.01.2024 на офіційну електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "РВК "Бінго" повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на тому, що відповідачу на момент укладення спірного Договору було відомо про відключення електроенергії в населених пунктах України, у тому числі і у місті Суми, що ним підтверджено також поданим доказом - листом Філії "Сумський міський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" від 03.02.2023 №59-6/390 23. На думку позивача, відповідач повинен був враховувати ризики таких відключень та вчиняти дії, які б сприяли виконанню зобов`язання з поставки товару у погодженні сторонами у Договорі строки, зокрема встановлення альтернативних джерел живлення. Оскільки планове відключення електроенергії не є раптовою та непередбачуваною подією для спірних правовідносин, його не можна визнати форс-мажорними обставинами. Крім того, за твердженням позивача, зазначені події не підпадають під визначення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з огляду на те, що останні унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, а відповідач частково виконав поставку товару в установлений в Договорі строк, незважаючи на відключення електроенергії на його виробничому об`єкті.

Поряд з цим, позивач вважає, що у апелянта відсутні підстави для посилання на форс-мажорні обставини, оскільки ним не дотримано обов`язкових умов, передбачених пунктом 8.2 Договору, щодо повідомлення позивача про настання таких обставин та надання належного сертифікату Торгово-промислової палати України.

Також, безпідставними, на думку позивача, є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано стягнення банківської гарантії та положень статтей 614, 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, оскільки:

- можливість стягнення з відповідача неустойки (пені, штрафу) за порушення строків поставки товару не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією;

- нарахування та стягнення пені та штрафу відповідає як умовам самого правочину, так і висновкам судів апеляціної та касаційної інстанцій у подібних спорах.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 17.08.2022 ТОВ "Оператор ГТС України" на веб-сайті https://prozorro.gov.ua/plan/UA-P-2022-08-17- 000272-с оприлюднено оголошення про проведення процедури публічної закупівлі № UA-P-2022-08- 17-000272-с "Будівельні товари (Знаки, таблички)", за результатами проведеної якої, переможцем визначено ТОВ "РВК "Бінго".

06.12.2022 між ТОВ "Оператор ГТС України" (покупець) та ТОВ "РВК "Бінго" (постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006828 (далі - Договір).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2023 (включно), а в частині розрахунків до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 12.1., 12.2. Договору).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця будівельні товари (знаки, таблички) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить 3 599 990,00 грн (пункт 3.1. Договору).

За змістом пункту 5.1. Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду.

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим Договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів.

Відповідно до пункту 5.8. Договору датою поставки товарів за цим Договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13. цього Договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі передбачених пунктом 5.8. Договору документів.

Згідно з пунктом 5.8. Договору датою поставки товарів за цим Договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.14 цього Договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів: видаткової накладної; документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (партію) товару: посвідчення про якість; документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар (посвідчення про якість); товарно-транспортної накладної; рахунку-фактури; документу про експлуатацію товарів: Інструкція з експлуатації товарів.

Пунктом 5.14. Договору сторонами узгоджено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Відповідно до Специфікації строки поставки товарів зазначаються кількістю календарних днів та становлять - 60 календарних днів з дати укладення Договору. Таким чином, останнім днем поставки товару - будівельні товари (знаки, таблички) за Договором згідно Специфікації є 06.02.2023.

В силу положень підпунктів 6.3.1. та 6.3.3. пункту 6.3. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

Відповідачем поставку товару за Договором здійснено згідно з видатковими накладними № 5 від 16.01.2023, № 18 від 30.01.2023, № 20 від 30.01.2023 на загальну суму 881 264,00 грн у строки передбачені Договором, що підтверджено Актами приймання товарів за кількістю та якістю № 794, № 800, № 801.

Поставку товару згідно з видатковою накладною № 26 від 06.02.2023 на суму 715 656,00 грн та Актом приймання товарів за кількістю та якістю № 835 здійснено відповідачем 09.02.2023, чим допущено порушення строків поставки на 2 календарні дні.

Поставку товару за видатковою накладною № 32 від 14.02.2023 на суму 756 100,00 грн та Актом приймання товарів за кількістю та якістю № 849 здійснено відповідачем 16.02.2023, чим допущено порушення строків поставки на 9 календарних днів.

Поставку товару за видатковою накладною № 64 від 10.03.2023 на суму 802 500,00 грн та Актом приймання товарів за кількістю та якістю № 925 здійснено відповідачем 13.03.2023, чим допущено порушення строків поставки на 34 календарні дні.

Поставку товару згідно з видатковою накладною № 66 від 14.03.2023 на суму 444 470,00 грн та Актом приймання товарів за кількістю та якістю № 924 здійснено відповідачем 15.03.2023, чим допущено порушення строків поставки на 36 календарних днів.

Отже, за вказаними видатковими накладними та Актами приймання товарів за кількістю та якістю відповідачем прострочено поставку товару за узгодженими умовами Договору.

Згідно платіжних інструкцій № 113637 від 14.02.2023, № 119060 від 01.03.2023, № 119061 від 01.03.2023, № 122888 від 14.03.2023, № 124673 від 21.03.2023, № 28834 від 04.04.2023 та № 134390 від 26.04.2023 позивач оплатив отриманий за Договором товар на загальну суму 3 599 990,00 грн.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до пункту 7.4. Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, доставку яких прострочено та/або недопоставлено за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставки яких прострочено.

Нарахування штрафних санкцій починається з дня, що є наступним після останнього дня строку виконання зобов`язання, і закінчується в день, що передує дню виконання зобов`язання в повному обсязі (пункт 7.12. Договору).

Оскільки постачальник у строки встановлені Договором не поставив покупцю товар у повному обсязі, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 51 522,13 грн та штраф у розмірі 87 287,90 грн.

Згідно з поданим розрахунком штрафних санкцій (пункт 7.4. Договору) вбачається, що позивачем нараховано пеню:

за два дні прострочення постачання товару на суму 715 656,00 грн в розмірі 1 431,31 грн (07.02.2023-08.02.2023);

за дев`ять днів прострочення постачання товару на суму 756 100,00 грн в розмірі 6 804,90 грн (07.02.2023-15.02.2023);

за тридцять чотири дні прострочення постачання товару на суму 802 500,00 грн в розмірі 27 285,00 грн (07.02.2023-12.03.2023),

за тридцять шість днів прострочення постачання товару на суму 444 470,00 грн в розмірі 16 000,92 грн (07.02.2023-14.03.2023).

Відповідно до поданого розрахунку штрафних санкцій (пункт 7.4. Договору) вбачається, що позивачем нараховано штраф (7%):

за тридцять чотири дні прострочення постачання товару на суму 802 500,00 грн в розмірі 56 175,00 грн (07.02.2023-12.03.2023);

за тридцять шість днів прострочення постачання товару на суму 444 470,00 грн в розмірі 31 112,90 грн (07.02.2023-14.03.2023).

За приписами пунктів 7.13., 7.14., 7.15 Договору відповідно до умов тендерної документації процедури закупівлі/оголошення про проведення спрощеної закупівлі по предмету закупівлі "Будівельні товари (знаки, таблички)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі №UA-2022-09-27- 007309-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 27 вересня 2022 року, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - Гарантія) на суму 179 999,50 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 50 коп.), що становить 5% ( п`ять відсотків) ціни цього Договору. Права та обов`язки сторін за цим Договором настають за умови настання відкладальної обставини (згідно ч. 1 ст. 212 ЦКУ), а саме: надання постачальником покупцю в забезпечення виконання цього Договору Гарантії згідно п. 7.13 цього Договору. Термін (строк) дії Гарантії - до 01 липня 2023 р. включно.

Позивач отримав від гаранта - АТ "ОКСІ БАНК" банківську гарантію за неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки в сумі 179 999,50 грн, що підтверджено листом № 2994 від 21.06.2023 АТ "ОКСІ БАНК" адресованим ТОВ "РВК "Бінго" та копією платіжної інструкції № 7054 від 23.06.2023.

Згідно з розділом 8 Договору сторони передбачили, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього Договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, а саме: загрози війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежу ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокаду, революцію, заколот, повстання, заворушення, введення комендантської години, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом країни виробника Товару, експропріацію, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізицію, громадську демонстрацію, блокаду, страйк, аварію, протиправні дії третіх осіб, пожежу, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборону (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо (пункт 8.1.).

Сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджує`гься сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом, виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли дані обставини (пункт 8.2).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (пункт 8.3).

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (пункт 8.4).

Відповідач направив позивачу листа № 18/01 від 16.01.2023, відповідно до якого вказав, що постійні авіаційні удари і відключення електроенергії у грудні 2022 року та січні 2023 року унеможливили вчасно отримати матеріали для виготовлення товару, що спричинило збільшення строків виконання робочих процесів. У зв`язку з чим, відповідач має можливість виконати поставку частини товару за Договором у строк до 06.02.2023 та частини товару у строк до березня 2023 року.

Відповідачу видано Сертифікат № 5900-23-0712 від 14.02.2023 Сумської торгово-промислової палати.

Позивач надіслав Відповідачу претензію № 1 від 30.06.2023 № ТОВВИХ-23-8870 про сплату пені і штрафу у загальній сумі 138 810,03 грн.

Листом № 03/08 від 03.08.2023 відповідач надав позивачу відповідь на претензію, в якій вказав, що не визнає вимог про сплату пені та штрафу у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем було попереджено позивача про відключення від електропостачання виробничого обладнання листами № 18/01 від 16.01.2023, № 12/06 від 12.06.2023, та надано серитифікат Сумської ТПП № 5900-23-0712 від 14.02.2023.

Вважаючи, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за Договором, не здійснив у погоджені сторонами строки поставку товарів у повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача нарахованих на підставі пункту 7.4 Договору пені у розмірі 51 522,13грн та штрафу в розмірі 87 287,90грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між сторонами спору у даній справі виникли правовідносини у сфері поставки товарів за процедурою публічної закупівлі.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що поставку товарів за укладеним Договором відповідач повинен був здійснити не пізніше 06.02.2023, однак частина цих товарів передана відповідачем позивачу з порушенням узгодженого строку, лише відповідно 09.02.2023, 16.02.2023, 13.03.2023, 15.03.2023, про що свідчать видаткові накладні №26 від 06.02.2023, №32 від 14.02.2023, №64 від 10.03.2023, №66 від 14.03.2023, Акти приймання товарів за кількістю та якістю № 835, 849, 925, 924 та пояснення сторін.

Відповідно до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом вказаної норми особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за умови доведення цією особою, що порушення є наслідком непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є наявність/відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, застосованої до нього у відповідності до вимог пункту 7.4 Договору в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару у розмірі 51 522,13грн та 87 287,90 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 діб, оскільки, за твердженням відповідача, таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Відповідач в апеляційній скарзі, аргументуючи свої заперечення щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, посилається на підтвердження наявності обставин непереборної сили саме Сертифікатом Сумської ТПП №5900-23-0712 про форс-мажорні обставини (обставинни непереборної сили) від 14.02.2023, в якому вказано, що зазначені обставини настали 09.12.2022, тобто після укладення спірного Договору. Крім того, за доводами відповідача, у листі Філії "Сумський міський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" від 03.02.2023 №59-6/390, який був підставою для видачі Сертифікату, йдеться саме про те, що до 08.12.2022 нежитлові приміщення, в яких виготовлялась продукція згідно зі спірним Договором, не відключались від електроенергії, таке відключення стало можливим лише з 09.12.2023 після проведення працівниками АТ "Сумиобленерго" відповідних технічних заходів, графіки планових відключень до відповідача не доводились, тому йому неперед не було відомо про їх застосування, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, надані відповідачем і на які він посилається як на такі, що підтверджують наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що об`єктивно унеможливили своєчасне виконання ним своїх зобов`язань за спірним Договором, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.

Відповідно до Сертифікату №5900-23-0712 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Сумською ТПП 14.02.2023 (далі - Сертифікат), засвідчено для відповідача неможливість виконання зобов`язань за спірним Договором щодо передачі у власність ТОВ "Оператор ГТС України" будівельні товари (знаки, таблички) у термін до 06.02.2023 у зв`язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Зі змісту Сертифіката убачається, що неможливість виконання поставки товару відповідачем є наслідком непередбачуваних довгострокових відключень від електропостачання виробичих потужностей відповідача у зв`язку з цілеспрямованими ракетними атаками російської федерації по об`єктах об`єднаної енергетичної інфраструктури України.

Підставою для видачі Сумською ТПП вказаного Сертифіката також слугували: Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні"; Укази Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022; Договір оренди між ТОВ "РВК "Бінго" та ТОВ "Лаккі Естейт"; лист пояснення від ТОВ "РВК "Бінго" до Сумської ТПП.

Відповідно до Сертифіката період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для відповідача за спірним Договором встановлено з 09.12.2022 (дата настання) до 01.02.2023 (дата закінчення).

Аналізуючи зміст Сертифікату у сукупності з іншими доказами, на підставі яких він виданий, враховуючи зазначену у ньому дату початку дії форс-мажорних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що виникнення форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах пов`язується з інформацією, що міститься в листі Філії "Сумський міський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" від 03.02.2023 №59-6/390, за якою приміщення виробничого об`єкту за адресою по вул. Гагаріна, 11 у м. Суми до 08.12.2022 включно безперервно забезпечувалися електричною енергією по одному із вводів. Однак, 08.12.2022 працівниками АТ "Сумиобленерго" були виконані відповідні технічні заходи для переводу ліній електропередачі, що живлять ввід №1 вказаного об`єкта, на джерело живлення, яке включено до 3 черги Графіку погодинних відключень (ГПВ).

Поряд з цим, у зазначеному листі Філії "Сумський міський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" також йдеться про те, що приміщення вказаного об`єкта забезпечувалися електричною енергією по двох вводах, з яких джерело живлення вводу №2 було внесено до 3 черги ГПВ, а на території м. Суми ГПВ почали застосовуватися з 02.11.2022.

З наведеного слідує, що відповідач як користувач приміщень на першому та другому поверхах двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: м. Суми, вул. Гагаріна, 11, загальною площею 326 кв.м, за укладеним з ТОВ "Лаккі Естейт" Договором оренди нежитлових приміщень №1 від 02.08.2021, не міг не знати на момент укладення спірного Договору (06.12.2022) про відключення електроенергії за відповідними плановими графіками у м. Суми.

Крім цього, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що 10.10.2022 відбувся перший з масованих ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури України, які надалі продовжувалися. Внаслідок таких обстрілів виник значний дефіцит електричної потужності та операторами систем розподілу введено графіки погодинних та аварійних відключень споживачів електроенергії. Вказані обставини є загальновідомими, а відтак, відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказуванню.

Отже, укладаючи з позивачем Договір з конкретно визначеним строком поставки товару, відповідач повинен був враховувати ризики таких відключень (не лише планових, а й аварійних) за адресою здійснення ним виробничої діяльності та належним чином планувати заходи, які б сприяли уникненню затримки поставки товару у погоджені сторонами строки.

Встановлені обставини спростовують заперечення відповідача про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту листа Філії "Сумський міський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" від 03.02.2023 №59-6/390 та дійшов помилкових висновків про відсутність раптовості і непередбачуваності планових відключень електроенергії у м. Суми для відповідача.

Як стверджує відповідач, він повідомив позивача про неможливість виконання частини договірних зобов`язань у встановлені строки листом від 16.01.2023 за №18/01 через настання форс-мажорних обставин.

Зі змісту вказаного листа убачається, що відповідач на виконання вимог пункту 6.3.6 Договору інформував позивача про ускладнення, які виникли в ході виконання його зобов`язань за Договором.

Так, зазначені ускладнення з неможливістю поставити у строк до 06.02.2023 частину товарів з оцинкованого металу, а саме по позиціях додатку №1 до Договору (Специфікації): 5, 6. 7, 8, 9, 10, 11, відповідач пояснював військовою агресією з 24.02.2022 російської федерації проти України та постійними авіаційними ударами і відключеннями електроенергії у грудні 2022 року та січні 2023 року, які унеможливили постачальникам (контрагентам відповідача) надати вчасно йому матеріали (оцинкований метал, плівка, фарби), що спричинило збільшення строків виконання робочих процесів по виготовленню товару. Зазначені товари відповідач, за змістом цього повідомлення, готовий був поставити позивачу частинами протягом лютого та березня 2023 року.

Одночасно у даному листі відповідач інформував позивача про можливість підтвердження настання форс-мажорних обствин довідкою Сумської ТПП, до якої він звернеться 06.02.2023.

З наведеного слідує, що у листі від 16.01.2023 за №18/01 відповідачем повідомлялися позивачу причини неможливості виконання своїх зобов`язань у погоджений Договором строк, які суттєво відрізняються від форс-мажорних обставин, засвідчених Сертифікатом, та на які він посилається у своїх заявах по суті спору. Тобто, у листі від 16.01.2023 за 18/01 йдеться про інші обставини, які не слугували підставою для визначення Сумською ТПП виникнення у відповідача обставин, що унеможливили виконання його зобов`язань за Договором.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги також погоджені сторонами умови Договору щодо порядку повідомлення про виникнення обставин непереборної сили, які можуть бути підставою для звільнення від відповідальності заінтересованої сторони.

Відповідно до пункту 8.2. Договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом, виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли дані обставини.

З приписами пункту 8.3. Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Отже, з огляду на зміст зазначених пунктів Договору сторони за взаємною згодою погодили умови щодо повідомлення один одного про настання обставин непереборної сили, що перешкоджають повному чи частковому виконанню будь-якою зі сторін зобов`язань за цим Договором, шляхом письмового повідомлення про початок їх дії з наданням відповідного сертифікату (відповідного документу) протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин.

Водночас, пунктом 8.3. Договору сторони узгодили і наслідки невиконання однією із сторін цих умов щодо своєчасного та належного повідомлення про виникнення обставин непереборної сили, а саме: позбавлення права такої сторони посилатися на такі обставини як на підставу, зокрема, звільнення від відповідальності.

Як стверджує відповідач, ним надіслано на адресу позивача лист №18/01від 16.01.2023, яким повідомлено про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлюють виконання ТОВ "РВК "Бінго" часткової поставки товарів у встановлені Договором строки. На підтвердження настання вказаних обставин позивачу надано копію Сертифіката Сумської ТПП № 5900-23-0712 від 14.02.2023.

З огляду на те, що у Сертифікаті № 5900-23-0712 (вихідний № 75 від 14.02.2023) вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 09 грудня 2022 року, дата закінчення - 01 лютого 2023 року, відповідач повинен був повідомити позивача про настання обставин непереборної сили протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин, тобто у строк до 19.12.2022.

За загальним правилом, повідомлення про форс - мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. У спірних правовідносинах цей строк визначений у Договорі за погодженням сторін і не може первищувати 10 днів з початку їх настання.

Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про початок дії форс-мажорних обставин у встановлений Договором строк, що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, з огляду на зміст листа №18/01 від 16.01.2023 у порівнянні зі змістом Сертифіката, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що лист №18/01 від 16.01.2023 не є доказом повідомлення відповідачем позивача про настання у нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), пов`язаних з плановими відключеннями електроенергії (ідентичні засвідченим Сертифікатом), які унеможливлюють вчасне виконання ним взятих на себе зобов`язань за Договором в повному обсязі.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним взяття до уваги судом першої інстанції узгоджених між сторонами умов пункту 8.2. Договору, за якими повідомлення про початок та строк дії осбтавин непереборної сили підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Відповідачем же, в порушення вимог зазначеної умови Договору, надано сертифікат не Торгово-промислової палати України, а Сумської торгово-промислової палати, тобто регіональної ТПП.

Статтею 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) зі змінами і доповненнями (далі - Регламент), визначено що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За приписами статті 4.1 Регламенту Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Відповідно до статті 4.2. Регламенту ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань, зокрема, за умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

Згідно з положеннями статті 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Відповідач не дотримався вимог вищезазначених приписів чинного законодавства і пункту 8.2. Договору та не надав доказів на підтвердження наявності обставин непереборної сили, а саме: сертифікату Торгово-промислової палати України, як узгоджено сторонами в Договорі.

Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору (такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22).

Отже, зважаючи на строки повідомлення заінтересованою стороною про настання обставин непереборної сили (протягом 10 календарних днів з початку їх настання) і належність доказів про таке повідомлення (Сертифікат Торгово-промислової палати України, а не регіональної) у розумінні умов Договору, момент виникнення обставин непереборної сили (який відповідачем не заперечується) та наслідки невиконання однією із сторін умов щодо своєчасного та належного повідомлення про виникнення обставин непереборної сили, передбачені пунктом 8.2. Договору, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача про своєчасність та належність повідомлення ним позивача про настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з плановими відключеннями електроенергії, наслідком чого є відсутність у відповідача права посилатися на такі обставини як підставу для звільнення його від відповідальності, передбаченої Договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, відповідно до яких сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас, інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, оцінюючи досліджені та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що сертифікат Сумської ТПП № 5900-23-0712 (вихідний №75 від 14.02.2023) у сукупності з іншими наданими відповідачем документами, а саме: копією листа Філії "Сумській міський РЕМ" АТ "Сумиобленерго" № 59-6/390 від 03.02.2023; довідкою ТОВ "РВК"Бінго" №233 від 12.10.2023 про виробниче обладнання, задіяне при виготовленні товару згідно спірного Договору; копією Договору оренди невиробничих приміщень з актом приймання-передачі; копією листа №18/01 від 16.01.2023, не є належним доказом підтвердження настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в установлений у ньому строк та, відповідно, не слугує підставою для звільнення відповідача від відповідальності, встановленої цим Договором за порушення строків поставки товару у період з 07.02.2023 по 14.03.2023.

Поряд з цим, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання за Державним контрактом і він не зміг поставити продукцію в повному обсязі в узгоджені строки, з огляду на можливість здійснення поставки більшої частини продукції в межах погоджених термінів та під час дії відповідних планових відключень електроенергії. При цьому, з огляду на посилання відповідача у листі №18/01 від 16.01.2023 на неможливість виконання зобов`язань за Договором з поставки товарів у зв`язку з простроченнями контрагентами поставки матеріалів, необхідних для їх виготовлення, відповідач не був позбавлений можливості укладення договорів з іншими постачальниками або виробниками продукції та товарів. Однак доказів про вчинення таких дій до суду не надав, як і не надав доказів щодо спростування такої можливості.

Отже, відповідачем не доведено факт відсутності вини щодо часткового прострочення поставки товарів за спірним Договором.

Таким чином, у позивача були наявні правові підстави для нарахування відповідачу за прострочення виконання зобов`язань штрафних санкцій, встановлених пунктом 7.4 Договору за оскаржуваний період (з 07.02.2023-14.03.2023).

Щодо розміру стягнутих за оскаржуваним рішенням штрафних санкцій, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежного виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено умовами пункту 7.4 Договору, сторони узгодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, доставку яких прострочено та/або недопоставлено за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставки яких прострочено.

Перевіривши розрахунок пені за період, що є предметом оскарження у даній справі, з огляду на досліджені та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 51 522,13грн, нарахована за період з 07.02.2023 по 14.03.2023 по партіям поставки товарів, правомірно задоволена судом першої інстанції.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 87 287,90 грн на підставі пункту 7.4. Договору, відповідно до умов якого у випадку прострочення поставки продукції понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання зобов`язань.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що сторони передбачили у Договорі відповідальність у вигляді штрафу, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов`язання з поставки продукції понад 30 днів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 87 287,90 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги можливість одночасного стягнення пені та штрафу за укладеним сторонами Договором, зважаючи на таке.

Як вже зазначалось, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Щодо доводів відповідача про неврахування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення обставин отримання позивачем банківської гарантії у сумі 179 999,50 грн за прострочення виконання відповідачем поставки частини товару, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Отже основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

Згідно з частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

У відповідності до статті 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Отже гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов`язання, що забезпечується гарантією, тому гарантійне зобов`язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов`язання.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником.

У частині 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним зі способів захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання. Крім того, встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються також іншими способами, передбаченими законом.

Як вже зазначено, згідно з частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань.

Неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.

Таким чином, можливість стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не ставиться у залежність від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією.

Крім того, положення спірного Договору не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов`язань.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18.

З наведених підстав аргументи відповідача про зазнання ним вже фінансових втрат внаслідок прострочення зобов`язань щодо поставки частини товарів за спірним Договором судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки стягнення суми гарантії не є повторним притягненням постачальника до відповдальності за прострочення основного зобов`язання та не суперечить вимогам статті 61 Конституції України.

Досліджуючи питання щодо можливості/відсутності підстав для зменшення неустойки, заявленої до стягнення у спірний період з відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.

Завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, відповідно до якого приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна спірного Договору складає 3 599 990,00 грн, а за період прострочення з 07.02.2023 по 14.03.2023 позивачем було нараховано неустойку (пеня та штраф) в загальній сумі 138 810,03 грн, що складає лише 3,86 % від ціни Договору.

Таким чином, нарахована позивачем пеня та штраф не можуть бути віднесені до надмірно великих штрафних санкцій порівняно зі збитками кредитора.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) при виконанні ним своїх зобов`язань за Договором.

Крім того, укладення сторонами спірного Договору відбулося після введення на території України та, відповідно, і у м. Суми планових відключень електроенергії через масовані ракетні обстріли енергетичної інфрастуктури України, що зобов`язувало відповідача як юридичну особу, що здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, усвідомлювати визначений у Договорі строк поставки товару та враховувати ризики таких відключень (не лише планових, а й аварійних) за адресою здійснення ним виробничої діяльності та належним чином планувати заходи, які б сприяли уникненню затримки поставки товару у погоджені сторонами строки, у тому числі з укладенням договорів з іншими постачальниками або виробниками матеріалів, необхідних для виготовлення товарів за Договором.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 910/1338/19 викладено правову позицію, відповідно до якої юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Тобто, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність його вини у порушенні договірних зобов`язань та вжиття всіх можливих заходів для уникнення прострочення виконання зобов`язань у розумінні положень статтей 614, 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування інших обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 51 522,13 грн пені та 87 287,90 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення оцінено всі наявні у справі докази та встановлено всі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій за період з 07.02.2023 по 14.03.2023.

З огляду на дослідженні та встановлені у справі обставини, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення ТОВ "РВК "Бінго" 51 522,13 грн пені та 87 287,90 грн штрафу на підставі пункту 7.4. Договору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробнича компанія "Бінго" на рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2023 у справі №920/1118/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2023 у справі 920/1118/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/1118/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024, відрядженням з 01.04.2024 по 07.04.2024, відрядженням судді Тищенко О.В. з 10.03.2024 по 13.03.2024, відпусткою з 14.03.2024 по 27.03.2024, відрядженням з 28.03.2024 по 31.03.2024, відпусткою з 01.04.2024 по 04.04.2024 та підготовкою для підтримання кваліфікації у НШСУ з 08.04.2024 по 12.04.2024, повний текст постанови складено 15.04.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.В. Тищенко

Г.П. Коробенко