Постанова

від 15.04.2024 по справі 910/10058/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа№ 910/10058/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-Пром"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023

у справі № 910/10058/23 (суддя О.В. Мандриченко)

за позовом фізичної особи-підприємця Іванкевича Сергія Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-пром"

про стягнення 200 600,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Іванкевич Сергій Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-пром" суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 200 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-пром" на користь фізичної особи-підприємця Іванкевича Сергія Васильовича 200 600 грн 00 коп. попередньої оплати та 3 009 грн 00 коп. судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що загальна сума грошового зобов`язання відповідача, яка складає 200 600,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, або належні докази поставки ним чи іншою особою за його замовленням позивачу погодженого сторонами товару, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог фізичної особи-підприємця Іванкевича Сергія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-пром" про стягнення попередньої оплати у розмірі 200 600,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мол-Пром" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/10058/23 та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник заперечив факт укладення між сторонами договору на вироблення обладнання №230328 від 28.03.2023, тому стверджував про безпідставність посилань суду на відповідні умови такого правочину, виконання яких було обов`язковим для сторін. Натомість скаржник не заперечив, що між ним та позивачем було досягнуто згоди щодо поставки відповідачем товару, що підтверджується рахунком-фактурою №230328 від 28.03.2023 та платіжними дорученнями №335 від 29.03.2023 та №352 від 04.05.2023.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 апеляційну скаргу у справі №910/10058/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Гончаров С.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

18.12.2023 матеріали справи №910/10058/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10058/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024, справу №910/10058/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Скрипка І.М.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10058/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024, справу №910/10058/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-Пром" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/10058/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

23.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 28.03.2023 між фізичною особою-підприємцем Іванкевичем Сергієм Васильовичем (далі також - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мол-пром" (далі також - відповідач, продавець) укладено договір на вироблення обладнання № 230328 (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві сироварню-пастеризатор 500 літрів з ліркою у кількості 1 шт., за ціною 113 000,00 грн, що в подальшому іменується як "товар", а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1. договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.1. даного договору: передоплата від вартості товару 50%, сума оплати 56 500,00 грн; остання вартість 50% після вироблення обладнання, сума оплати 56 500,00 грн.

Згідно п. 2.3. договору, датою виконання зобов`язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як передбачено п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється продавцем за вказаним місцем покупцем за рахунок покупця протягом 20 (двадцять) робочих днів з моменту оплати покупцем товару визначеною в п. 2.1. даного договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі товару, відповідно до даного договору.

У п. 3.4. договору сторони узгодили, що датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженої особи покупця товаротранспортної/видаткової накладної, яка має силу акту прийому-передачі.

Підписуючи видаткову накладну покупець підтверджує, що він отримав усі належні в розумінні п. 2 ст. 662 ЦК України документи, що стосуються товару (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як визначено п. 6.1. договору, сторони погоджуються, що підписали цей договір після узгодження всіх його істотних умов. Сторони підтверджують, що цей договір підписаний при повному розумінні всіх його положень з урахуванням всіх істотних обставин, в тому числі економічної вигоди від належного та повного виконання умов цього договору. Невідповідність окремих положень цього договору чинному законодавству не може бути підставою для визнання цього договору недійсним в цілому.

Позивач вказав, що ним, на підставі виставленого рахунку-фактури № 230328 від 28.03.2023, платіжними дорученнями № 335 від 29.03.2023 та № 352 від 04.05.2023 було перераховано на користь відповідача попередню оплату у розмірі 200 600,00 грн, однак останній своїх зобов`язань з поставки товару не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-пром" 200 600,00 грн попередньої оплати.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що ним виготовлено сироварню-пастеризатор 500 літрів з ліркою у кількості 1 шт. та передано позивачу, що підтверджується скріншотами листування між представником відповідача та позивачем, заявами свідків та інформативним відео на YouTube.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач на виконання умов договору та відповідно до рахунку-фактури № 230328 від 28.03.2023, платіжними дорученнями № 335 від 29.03.2023 та № 352 від 04.05.2023 перераховано на користь відповідача попередню оплату у розмірі 200 600,00 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється продавцем за вказаним місцем покупцем за рахунок покупця протягом 20 (двадцять) робочих днів з моменту оплати покупцем товару визначеною в п. 2.1. даного договору.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем останній платіж здійснено 04.05.2023, останній день поставки товару припадав на 01.06.2023.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі товару, відповідно до даного договору.

У п. 3.4. договору сторони узгодили, що датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженої особи покупця товаротранспортної/видаткової накладної, яка має силу акту прийому-передачі.

Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди, що саме товаротранспортна або видаткова накладна, яка підписана уповноваженою особою покупця, має силу акту прийому-передачі та, відповідно, підтверджує факт поставки товару покупцю.

Судом встановлено, що сторонами до матеріалів справи було надано копію видаткової накладної № 230605 від 06.05.2023, однак вказана видаткова накладна підписана лише відповідачем та на ній міститься напис представника позивача про те, що представник позивача відмовився від підписання видаткової накладної у зв`язку з тим, що відповідачем не виконані зобов`язання з поставки товару.

Інших видаткових або товаротранспортних накладних, які були б підписані уповноваженими особами сторін та, відповідно, підтверджували факт передання від відповідача позивачеві товару, визначеного рахунком-фактурою № 230328 від 28.03.2023, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного та того, що надані відповідачем докази, як то: скріншоти листування між представником відповідача та позивачем, заяви свідків, інформативні відео на YouTube не прийняті судом до розгляду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження поставки ним товару позивачу на суму 200 600,00 грн, як і доказів, які свідчать про повернення ним позивачеві означеної суми грошових коштів у добровільному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором.

Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Колегією суддів враховано, що в матеріалах справи міститься претензія №02/06 від 02.06.2023, в якій позивач вимагав від відповідача повернути грошові кошти у розмірі 200 600,00 грн перерахованих на користь останнього як попередню оплату, в якості доказів направлення якої позивачем долучено лише фіскальний чек від 02.06.2023 № 34, з огляду на що місцевий суд правомірно дійшов висновку, що позивач пред`явив вимогу про повернення попередньої оплати у розмірі 200 600,00 грн шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

З огляду на що та враховуючи що загальна сума грошового зобов`язання відповідача, яка складає 200 600,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, або належні докази поставки ним чи іншою особою за його замовленням позивачу погодженого сторонами товару, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про законність та обґрунтованість вимог фізичної особи-підприємця Іванкевича Сергія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-пром" про стягнення попередньої оплати у розмірі 200 600,00 грн.

Твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі стосовного того, що договір на вироблення обладнання №230328 від 28.03.2023, сторонами не укладався, є безпідставними, оскільки останній містить підписи обох сторін такого правочину, що в розумінні положень ч. 2 ст. 207 ЦК України, свідчить про його укладення.

Окрім того, видаткова накладна, на яку посилався відповідач, містить посилання на договір №230328 від 28.03.2023, який за його ж твердженням не був укладений, що також спростовує вищезазначені заперечення апелянта.

Щодо доводів скаржника стосовно того, що місцевий суд не дослідив та не надав належну оцінку долученим відповідачем доказам, то вони є необгрунтованими, в силу вищевстановлених апеляційним судом обставин.

Усі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно, не знайшли своє підтвердження.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-Пром" .

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мол-Пром" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/10058/23 залишити без змін.

Матеріали справи №910/10058/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 15.04.2024 після повернення з відрядження судді Кравчука Г.А. та судді Тищенко А.І.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

А.І. Тищенко