Постанова

від 02.04.2024 по справі 910/11894/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа№ 910/11894/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Скрипки І.М.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 02.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.11.2023 (повний текст складено та підписано 13.11.2023)

у справі № 910/11894/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Першого заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" та Приватного підприємства "Меткон"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" та Приватного підприємства "Меткон" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним набуттям відповідачем 1 майна у власність внаслідок реєстрації за ПП "Меткон", а потім за ТОВ "Фаргос" права власності на майно в обхід закону та надання державним органам документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 позов задоволено повністю.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12.07.2016 № 30424473 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Приватного підприємства "Меткон" на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.12.2016 № 32673656 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000, з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" на нього.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" знести об`єкт самочинного будівництва - нежитловий майновий комплекс по вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському м. Києва, загальною площею 412,5 кв.м., який складається з основного будинку "А" площею 226,3 кв.м., допоміжного будинку "Б" площею 53,0 кв.м., допоміжного будинку "В" площею 53,4 кв.м., допоміжного будинку "Г" площею 79,8 кв.м.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,1457 га по вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському м. Києва (обліковий код: 72:263:0012) з приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу огорожі.

Стягнути з Приватного підприємства "Меткон" на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 052 грн 00 коп.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та водного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим, розмістивши спірну будівлю на спірній земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності, забудовник допустив порушення прав усіх жителів столиці, відтак звільнення земельної ділянки від об`єкта нерухомості в повній мірі відповідає принципам "балансу інтересів", "пропорційності", "справедливої рівноваги", про дотримання яких неодноразово зазначалося у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Амер проти Бельгії", "Депаль проти Франції", "Бросее-Трибуле та інші проти Франції", що зумовлює відсутність у цій справі непропорційного втручання у право мирного володіння майном, а відтак, беручи до уваги, що відповідачами не надано суду будь яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку та відповідно спростовували б доводи прокуратури та позивача, то за таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаргос" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи. При цьому скаржник стверджував, що у суду відсутні правові підстави для висновку про самовільне зайняття ТОВ "Фаргос" спірної земельної ділянки, враховуючи лише обставини набуття ТОВ "Фаргос" об`єкта нерухомого майна, за адресою: вул. Петра Радченка, 27. Також апелянт зазначив, що сам лише факт спірності державної реєстрації права власності за ПП "Меткон" нежитлової будівлі, за адресою: вул. Петра Радченка, 27, яка в подальшому була продана ТОВ "Фаргос", без встановлення обставин забудови спірної земельної ділянки, не доводить самочинність будівництва. Скаржник зазначив, що висновок місцевого суду про самочинність будівництва, не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки зроблений без дослідження обставин зайняття спірної земельної ділянки під будівництво, без з`ясування дати початку зведення спірного майна та особи забудовника (замовника), без врахування того, що спірна земельна ділянка на час її забудови могла не мати вказаної поштової адреси, оскільки вона є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 72:263:0012. До того ж апелянт зазначив, що висновок місцевого суду про те, що ТОВ "Фаргос" не є добросовісним набувачем купленого за нотаріально посвідченим відплатним договором нерухомого майна, матеріалами справи не підтверджено, оскільки жодний доказ не свідчить, що ТОВ "Фаргос" знав чи міг знати, що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/11894/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Скрипка І.М., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

14.12.2023 матеріали справи №910/11894/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/11894/23 та призначено судове засідання на 09.01.2024.

Через канцелярію суду 04.01.2024 прокурором подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу ТОВ "Фаргос" залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Розгляд справи відкладався.

Через підсистему "Електронний суд" 27.02.2024 від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 27.02.2024.

У судовому засіданні 27.02.2024 оголошено перерву до 26.03.2024.

Через підсистему "Електронний суд" 26.03.2024 від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 26.03.2024.

У судовому засіданні 26.03.2024 оголошено перерву до 02.04.2024.

У судове засідання 02.04.2024 з`явились: прокурор, представники позивача та скаржника. Представник відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників по справі про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-2 та третьої особи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані учасниками справи пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що Київська міська рада будучи достеменно обізнаною про відсутність законних прав на нерухоме майно у ТОВ "Фаргос", з огляду на його безумовну самочинність, з 2017 року мала можливість вжити дієвих заходів щодо усунення перешкод в користуванні та розпорядженні землями водного фонд, однак цього не зробила. Навіть за результатами розгляду клопотання ТОВ "Фаргос" щодо оформлення земельної ділянки та після прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою від 24.11.2022, залишено поза увагою той факт, що нескасована реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна призвела до незаконного користування земельною ділянкою та звернення товариства щодо відведення земельної ділянки, заходів реагування позовного характеру не вжито, що свідчить про невиконання останньою, як уповноваженим органом, покладених на неї функцій по захисту інтересів держави.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що прокуратурою до подання позову здійснено попередні листування з Київською міською радою (22.05.2023), в яких повідомляла позивача про порушення відповідачами законодавства про природно-заповідний і водний фонд, запропоновано вжити заходів реагування та надати відповідну інформацію до прокуратури.

У відповідь на лист прокуратури, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, зазначено, що заходи цивільно-правового характеру спрямовані на усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, не вживалися, про намір вжити їх самостійно департаментом не зазначено. При цьому департамент не заперечує щодо вжиття прокуратурою заходів позовного характеру та сприятиме у наданні наявної і необхідної інформації.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Київською міською радою допущено бездіяльність, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 17 травня 2001 року між ОСОБА_1 (далі - продавець) та ОСОБА_2 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого, продавець продав, а покупець купив нежитловий майновий комплекс під номером АДРЕСА_1 .

Зазначений в п. 1 цього договору нежитловий майновий комплекс, що відчужується, складається: з основного будинку літера А' - загальною площею 226,3 кв.м. та допоміжних будинків: Б' - загальною площею 53,0 кв.м., В' - загальною площею 53,4 кв.м., Г' - загальною площею 79,8 кв.м., в цілому майновий комплекс загальною площею 412,5 кв.м.

Відчужуваний нежитловий комплекс належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (приміщення), виданого Залізничною районною державною адміністрацією м. Києва 30.06.1992 згідно з розпорядженням (наказом) від 28.06.1992 № 5/140, зареєстрованого в Київському міському Бюро технічної інвентаризації і записаного у реєстрову книгу за № д. 304 за реєстровим № 1940 від 05.08.1992.

23 червня 2016 року між ОСОБА_2 (далі - продавець) та Приватним підприємством "Меткон" (далі - покупець, відповідач 2) укладено договір купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. за реєстровим № 1115 (далі - договір купівлі-продажу 1), за умовами якого продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нежитловий майновий комплекс під АДРЕСА_1 .

Право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 27.05.2001, за реєстровим № 1940 та записано в книгу д.304.

У відповідності до Інформаційної довідки НП-2016 № 1698 від 23.05.2016, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, виданого Товарною біржею "Народна", 17.05.2001 за реєстровим № А2001/0304.

Відповідно до документа, що підтверджує право власності, нежитловий майновий комплекс, що відчужується складається з основного будинку літера А' - загальною площею 226,3 кв.м. та допоміжних будинків: Б' - загальною площею 53,0 кв.м., В' - загальною площею 53,4 кв.м., Г' - загальною площею 79,8 кв.м., в цілому майновий комплекс має загальну площу 412,5 кв.м. (пункти 2-4 договору купівлі-продажу 1).

На підставі договору купівлі-продажу 1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ПП "Меткон" на нежитловий майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 412,5 кв.м., що складається з основного будинку літера А' - загальною площею 226,3 кв.м. та допоміжних будинків: Б' - загальною площею 53,0 кв.м., В' - загальною площею 53,4 кв.м., Г' - загальною площею 79,8 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 30424473 від 12.07.2016).

01 грудня 2016 року між Приватним підприємством "Меткон" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаргос" (далі - покупець, відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. за реєстровим № 2225 (далі - Договір купівлі-продажу 2), за умовами якого продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нежитловий майновий комплекс під АДРЕСА_1 .

Відчужуване нерухоме майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. 23.06.2016, зареєстровано в реєстрі за № 1115.

Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про що свідчить Інформаційна довідка № 63313666, видана державним реєстратором Рогачем В.В. 12.07.2016.

Відповідно до документа, що підтверджує право власності, нежитловий майновий комплекс, що відчужується складається з основного будинку літера А' - загальною площею 226,3 кв.м. та допоміжних будинків: Б' - загальною площею 53,0 кв.м., В' - загальною площею 53,4 кв.м., Г' - загальною площею 79,8 кв.м., в цілому майновий комплекс має загальну площу 412,5 кв.м. (пункти 2-4 договору купівлі-продажу 2).

На підставі договору купівлі-продажу 2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ТОВ "Фаргос" на нежитловий майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 412,5 кв.м., що складається з основного будинку літера А' - загальною площею 226,3 кв.м. та допоміжних будинків: Б' - загальною площею 53,0 кв.м., В' - загальною площею 53,4 кв.м., Г' - загальною площею 79,8 кв.м. з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32673656 від 01.12.2016).

21.09.2017 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено Акт № 17-1514-09 обстеження земельної ділянки по вул. Петра Радченка у Солом`янському районі міста Києва, код ділянки 72:252:0003, яким зафіксовано, що:

1) на підставі даних міського земельного кадастру вказана земельна ділянка частково розташована в межах земельної ділянки (код ділянки 72:252:0003) обліковується за КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" розташована на вул. Петра Радченка у Солом`янському районі м. Києва;

2) згідно з даними міського кадастру на підставі мовчазної згоди від 29.05.2023 № К-30085 розробляється проект землеустрою (справа Д-8329) щодо відведення земельної ділянки на вул. Петра Радченка, 27 з цільовим призначенням обслуговування та експлуатації будівель рекреаційного призначення та споруджень оздоровчого комплексу;

3) згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2016 № 17762676 нежитловий майновий комплекс загальною площею 412,5 кв.м., (складова частина об`єкта нерухомості: основний будинок "А" площею 226,3 кв.м., допоміжний будинок "Б" площею 53,0 кв.м., допоміжний будинок "В" площею 53,4 кв.м., допоміжний будинок "Г" площею 79,8 кв.м.), який розташований на АДРЕСА_1 перебуває у власності ТОВ "Фаргос".

4) під час обстеження частини земельної ділянки встановлено: земельна ділянка площею приблизно 0,2 га частково огороджена, охороняється. На земельній ділянці розміщено незавершене будівництво будинку, допоміжних будівель, тимчасових споруд (альтанок), металеву конструкцію, будівельні матеріали. Під час обстеження будівництво не велось;

5) при обстеженні вказаної земельної ділянки вбачається порушення Земельного кодексу України (використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів).

Рішенням Київської міської ради "Про створення парку відпочинку "Совський парк" на земельній ділянці орієнтовною площею 22,41 га між вулицями Івана Пулюя та Бориса Гаріна у Солом`янському районі міста Києва" № 579/1583 від 12.12.2016 створено парк відпочинку "Совський парк" на земельній ділянці орієнтовною площею 22,41 га між вулицями Івана Пулюя та Бориса Гаріна у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:280).

05 липня 2022 року ТОВ "Фаргос" звернулось до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. П. Радченка, 27, орієнтовним розміром 0,23 га для обслуговування та експлуатації будівлі.

Рішенням Київської міської ради "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Фаргос" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування та експлуатації будівель на вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському районі міста Києва" № 5711/5752 від 24.11.2022, враховуючи те, що земельна ділянка розташована в межах орієнтованого положення прибережної захисної смуги, відмовлено ТОВ "Фаргос" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування та експлуатації будівель на вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському районі міста Києві орієнтовною площею 0,23 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва, справа № 3000103351).

Листом № 062/14-3407 від 16.03.2023 Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" на запит Солом`янської міської прокуратури міста Києва повідомило, що згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" по нежитловому фонду за адресою: вул. Радченка Петра, 27 в м. Києві, майновий комплекс заг. пл. 412,5 кв.м. на праві власності не реєструвався. Також, Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" зазначило, що в д. 304 за реєстровим № 1940 від 27.05.2001 не здійснювався запис про реєстрацію права власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Товарною біржею "Народна" від 17.05.2001. Крім того, Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" зазначило, що в матеріалах інвентаризаційних справ за адресою вул. Радченка Петра, 27, вказаного нежитлового майнового комплексу загальною площею 412,5 кв.м. не існує.

Листом № 073-593 від 13.03.2023 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 10.59-39-2975-22 від 08.03.2023 повідомив, що департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта "Нежитловий майновий комплекс загальною площею 412,5 кв.м. на вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському районі міста Києва".

Листом № 055-1611 від 14.03.2023 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у відповідь на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-2923вих-23 від 08.03.2023 повідомив, що в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 "Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві" відсутні відомості про документ стосовно присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському районі міста Києва. Також, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначив, що згідно з даними електронної бази документообігу, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва/реконструкції нежитлового майнового комплексу на вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському районі міста Києва (площа 412,5 кв.м.) не надавались. Крім того, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав довідку (витяг) з містобудівного кадастру на земельні ділянки за адресою вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському районі міста Києва, що містить відомості про функціональне призначення території та планувальні обмеження відповідно до затвердженої містобудівної документації, зокрема Генеральним планом міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, детального плану територій в межах вул. Народного Ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнім каскадом Совських ставків, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.12.2016 № 681/1685.

Листом № 077/221-1231 від 12.04.2023 Комунальне підприємство по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на запит Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві № 762/125/55-2023 від 07.04.2023 повідомило, що поряд із земельними ділянками за адресами: м. Київ, вул. Петра Радченка, 27; м. Київ, вул. Петра Радченка, 33; м. Київ, вул. Петра Радченка, 33-А розташовуються водні об`єкти - каскад ставків на річці Совка.

Листом № 108-5697 від 23.05.2023 Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-7090ВИХ-23 від 22.05.2023 повідомила, що при поаркушному перегляді архівних справ Залізничної районної державної адміністрації м. Києва за червень 1992 року відомостей про видачу Свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (приміщення) № 27 на вул. Петра Радченка, в м. Києві не виявлено. Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація також зазначила, що Розпорядження Залізничної районної адміністрації м. Києва від 30.06.1992 № 5/140 та Свідоцтво на право власності на зазначений у запиті об`єкт відсутні.

Також, Листом № 108-5701 від 23.05.2023 Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-6926ВИХ-23 від 18.05.2023 повідомила, що звернень від суб`єктів господарювання щодо присвоєння поштової адреси нежитловому майновому комплексу на вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському районі за технічними характеристиками: загальною площею 412,5 кв.м., складові частини об`єкта нерухомого майна: основний будинок "А" 226,3 кв.м., допоміжний будинок "Б" 53,0 кв.м., допоміжний будинок "Г" 79,8 кв.м. не надходило, відповідне розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не видавалося.

Листом № 062/14-7012 від 25.05.2023 Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" на запит Солом`янської міської прокуратури міста Києва повідомило, що згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" по нежитловому фонду за адресою: вул. Радченка Петра, 27, в м. Києві, майновий комплекс заг. пл. 412,5 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності, виданого Залізничною рда від 30.06.1992, згідно з розпорядженням (наказом) від 28.06.1992, № 5/140 в Бюро не реєструвався. Також, Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" зазначило, що в д. 304 за реєстровим № 1940 від 05.08.1998 не здійснювався запис про реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Залізничною РДА від 30.06.1992, згідно з розпорядженням (наказом) від 28.06.1992, № 5/140. Крім того, Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" зазначило, що інформаційна довідка НП-2016 № 1698 від 23.05.2016 на замовлення ОСОБА_2 в Бюро не замовлялася, не виготовлялася та не видавалася.

Листом від 06.06.2023 Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-6925ВИХ-23 від 18.05.2023 повідомило, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не перебуває на балансі та не закріплена на праві постійного користування за КП "Плесо". Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також зазначило, що поряд із зазначеною земельною ділянкою розташовується водний об`єкт - № 177 Ставок без назви на струмках Совському та струмку в балці Проня.

Листом № 0570202/1-8637 від 30.06.2023 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідь на Лист Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-8652ВИХ-13 від 28.06.2023 надав витяг з містобудівного кадастру, наданого з листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 055-4264 від 27.07.2022, відповідно до якого земельна ділянка входить в межі прибережної захисної смуги та санітарно-захисної зони установ комунального господарства.

Звертаючись з позовом до суду, Солом`янська окружна прокуратура міста Києва зазначила, що ТОВ "Фаргос" чиняться перешкоди територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою по вул. Петра Радченка, 27 в м. Києві, площею 0,1457 га (обліковий код 72:263:0012) шляхом реєстрації за вказаною адресою права власності на об`єкт нерухомого майна.

При цьому прокурор стверджував, що вказана земельна ділянка Київською міською радою у власність та користування, у тому числі для будівництва, будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась.

З урахуванням вищевикладеного, Солом`янська окружна прокуратура міста Києва звернулась до суду з позовом про:

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12.07.2016 № 30424473 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності приватного підприємства "Меткон" на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000;

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.12.2016 № 32673656 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ТОВ "Фаргос" на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000, з одночасним припиненням права власності ТОВ "Фаргос" на нього;

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом зобов`язання ТОВ "Фаргос" знести об`єкт самочинного будівництва - нежитловий майновий комплекс по вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському м. Києва, загальною площею 412,5 кв.м., який складається з основного будинку "А" площею 226,3 кв.м., допоміжного будинку "Б" площею 53,0 кв.м., допоміжного будинку "В" площею 53,4 кв.м., допоміжного будинку "Г" площею 79,8 кв.м.;

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом зобов`язання ТОВ "Фаргос" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,1457 га по вул. Петра Радченка, 27 у Солом`янському м. Києва (обліковий код: 72:263:0012) з приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу огорожі.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статей 13, 19 Конституції України земля є об?єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, З межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Відповідно до статті 9 ЗК України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками комунальної власності у випадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97) передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до пункту 2 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Відповідно до статті 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають, в тому числі: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Отже, розпорядження землями комунальної власності міста Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи користування, у відповідності до чинного законодавства відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Тобто, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Згідно з частиною 1 статті 58 Земельного кодексу України та статтею 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Стаття 1 Водного кодексу України визначає, що води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); заплавні землі - прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка); озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами; прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Згідно зі статтею 85 Водного кодексу України Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом (частина 1 статті 82 Земельного кодексу України).

До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт "ґ" частини третьої статті 83 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

За змістом статті 88 ВК України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 60-62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88 - 90 Водного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Таким чином, на землі прибережних захисних смуг поширюється особливий порядок їх надання й використання.

Відповідно до частини 2 статті 58 Земельного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони (частина 1 статті 87 Водного кодексу України).

Таким чином, вищезазначеними полодженнями чинного законодавства встановлено вичерпний перелік видів використання земель водного фонду, яким не передбачено їх використання під розміщення закладів комерційного призначення.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду №372/1684/14-ц від 07.04.2020, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

Згідно зі ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, паспорту водного об`єкту від 01.02.2021, рішення Київської міської ради "Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об`єктів та схем зовнішніх меж прибережних захисних смуг об`єктів водного фонду у районах м. Києва", прибережна захисна смуга навколо вказаного водного об`єкту встановлена на відстані 50 метрів від урізу води.

З матеріалів справи слідує, що земельна ділянка з обліковим кодом 72:263:0012, що знаходиться у Солом`янському районі м. Києва, в межах якої знаходиться спірний нежитловий майновий комплекс, входить в межі прибережної захисної смуги і належить до земель водного фонду.

Крім того, частиною 3 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об?єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об?єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво.

Землі природно-заповідного фонду та водного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, використання для будівництва об?єктів комерційного призначення є незаконним.

Єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження того, що означена земельна ділянка була передана у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам, матеріали справи не містять.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 707/1593/18 заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц), у пункті 80 постанови від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц та у пункті 96 постанови від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду № 372/1684/14-ц від 07.04.2020).

Так, відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (стаття 188 Земельного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що положеннями пункту "е" статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, проте таке повноваження є не дієвим. Так, якщо міська рада і прийме рішення з цього питання, а особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку не виконала його, примусово виконати це рішення органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень не зможуть, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення міської ради не є виконавчими документами, на підставі яких здійснюється виконавче провадження.

Разом з тим, механізм повернення самовільно зайнятої земельної ділянки встановлений у статті 212 Земельного кодексу України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Проте, при вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що само по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування.

Як встановлено вище, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у ТОВ "Фаргос" права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,1457 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 72:263:0012, що знаходиться у Солом`янському районі м. Києва на підставі визначених законодавством України правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом вказаної статті будівництво вважається самочинним, якщо у діях особи є хоча б одна із ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, збудовані або будуються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Судом встановлено, що документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 80000000000:72:263:0012) відповідачами до матеріалів справи не надано.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва (абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України).

За змістом п.п. 68, 70 постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подається документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом; для державної реєстрації об`єкта незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, подається такий договір.

При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має (схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №202/1254/19).

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Укладення ж договорів купівлі-продажу щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, правовий статус нерухомості, яка є самочинною забудовою, не змінюють.

Не допускається набуття права власності на споруджені об?єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об?єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Враховуючи, що Київрада не приймала рішень про надання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП "Меткон" чи ТОВ "Фаргос" у власність або користування, будь-яких дозвільних документів на будівництво за цією адресою компетентні органи не видавали, враховуючи заборону будівництва на землях водного та природно-заповідтного фондів, а також з огляду на неможливість виникнення прав та обов`язків з неіснуючих правовстановлюючих документів, що відповідачами не спростовано, нежитловий майновий комплекс по АДРЕСА_1 , загальною площею 412,5 кв.м., який складається з основного будинку "А" 226,3 кв.м., допоміжного будинку "Б" 53,0 кв.м., допоміжного будинку "В" площею 53,4 кв.м., допоміжного будинку "Г" площею 79,8 кв.м., власником якого є ТОВ "Фаргос" є самочинним будівництвом, без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, про що правомірно зазначив місцевий господарський суд.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач не є добросовісним набувачем, в розумінні положень ст. 388 ЦК України, оскільки по-перше ТОВ "Фаргос" міг і повинен був знати про неможливість розташування нежитлових приміщень на землях водного фонду в силу законодавчої заборони та про неможливість набуття права власності на майно за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку під майно, а по-друге власником ПП "Меткон" та ТОВ "Фаргос" є одна і та ж особа, що свідчить про те, що власники нерухомого майна пов`язані між собою та були обізнані про відсутність правових підстав для набуття та відчуження нерухомого майна, з огляду на що твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі про недоведеність факту того, що ТОВ "Фаргос" не є добросовісним набувачем купленого за нотаріально посвідченим відплатним договором нерухомого майна, оскільки жодний доказ не свідчить, що ТОВ "Фаргос" знав чи міг знати, що спірне майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, є необгрунтованими.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття об?єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, на якій він розташований, якщо таке набуття не допускається в силу закону (постанова від 23.11.2021 № 359/3373/16-ц).

Таким чином, ТОВ "ФАРГОС", достовірно знаючи про особливий статус земельної ділянки, неправомірно зареєструвало за собою право власності на майно, яке розташоване на ній.

Колегія суддів зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та водного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим, враховуючи встановлений судом факт самочинного будівництва на спірній земельній ділянці, що є наслідком недобросовісних дій з боку відповідачів, з урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги, що відповідачами не надано суду будь яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку та відповідно спростовували б доводи прокуратури та позивача, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою підлягають задоволенню.

Щодо тверджень апелянта викладених в апеляційній скарзі про відсутність підстав та доказів самочинного зайняття товариством спірної земельної ділянки через набуття прав на об`єкт нерухомого майна та незаконності самого набуття права власності через відсутність вироку чи рішення суду про недійсність чи нікчемність правочинів, то вони є безпідставними, з огляду на наступне.

Як вище встановлено апеляційним судом, нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ "Фаргос", збудовано на земельній ділянці природно-заповідного та водного фондів, яка в користування будь-якій юридичній чи фізичній особі власником - Київською міською радою не надавалась, під забудову - не відводилась, а тому в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України вказане нерухоме майно, є самочинним будівництвом.

Доводи ж апелянта про набуття ним прав на об`єкт нерухомого майна, що не може свідчити про самочинне зайняття спірної земельної ділянки, є неспроможними, оскільки укладення договорів купівлі-продажу щодо такого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості, як самочинно збудованої.

Усі інші доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/11894/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаргос".

Матеріали справи №910/11894/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 15.04.2024 у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. з 08.04.2024 по 12.04.2024 на підготовці для підтримання кваліфікації в НШСУ

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді І.М. Скрипка

О.О. Хрипун