Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/19890/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/19890/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2024

у справі № 910/19890/23 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Об`єднання багатоквартирного будинку «Вежа ДВРЗ»

про стягнення 685 387, 90 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Об`єднання багатоквартирного будинку «Вежа ДВРЗ» (далі - відповідач) про стягнення 685 387, 90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. На виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021 у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем січень-лютий 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадах, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641,642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015. Так відповідно до договору: об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між сторонами спосіб; порядок здійснення оплати визначений п. 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі. За січень-лютий 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 569 164,09 грн, в той час як відповідачем повну оплату не здійснено та прострочено виконання зобов`язання. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 685 387,90 грн, з яких 569 164,09 грн основного боргу, 93 819,83 грн пені, 16 774,79 грн інфляційних втрат та 5 629,19 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 року зупинено провадження у справі № 910/19890/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13253/23.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 року у справі № 910/19890/23 скасувати та направити дану справу до для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляціна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вказує на те, укладений між позивачем та відповідачем Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є таким, що породжує, змінює цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Наразі договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладений між позивачем та відповідачем у справі № 910/19890/23 не є оспорюваним та є таким, що породжує правові наслідки, тобто обсяги газу визначені на інформаційній платформі та строки його поставки є такими, що можуть бути встановлені судом у даній справі на підставі наявних в ній доказів.

Відтак, виходячи з предмету та підстав заявленого позову у справі № 910/19890/23 заява відповідача про зупинення провадження у справі є необгрунтованою, не вказує на неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи № 910/13253/23 для встанволення фактичних обставин, що входять до предмету доказування та які не можуть бути самостійно з`ясовані господарським судом на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024 року, апеляційну скаргу у справі №910/19890/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява по справі, відповідно до якої оставнній просив суд долучити до матеріалів справи постанову ВС від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20.

26.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Зокрема, відповідач зазначив, що спірним є питання щодо статусу споживача природного газу, оскільки статус споживача впливає на тариф (ціну) за спожитий природний газ. Таким чином, у справі № 910/13253/23 буде з`ясована яка вартість спожитого відповідачем газу у період 19.11.2023 по 31.03.2023.

03.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі , відповідно до яких останній зазначив, що заявлені у справі № 910/13253/23 позовні вимоги про зобов`язання укласти договір та зобов`язання здійснити перерахунок вартості спожитого природного газу є взаємовиключними, оскільки, фактично позивач у справі № 910/13253/23 просить укласти договір та в той же час визнає, що є інший договір з аналогічним предметом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статей 238 та 282 цього Кодексу у мотивувальній частині судового рішення повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків суду при ухваленні такого судового рішення (подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у cправі №908/2287/17 та постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №904/4233/18).

При цьому пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (подібний правовий висновок викладено у постановах від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20).

Враховуючи приписи пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19.

Апеляційний суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 685 387, 90 грн, яка виникла з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості спожитого природного газу, отриманого за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

В свою чергу, в провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває справа № 910/13253/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вежа ДВРЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання дій, які полягають у відмові Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в укладанні договору постачання природного газу з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вежа ДВРЗ» протиправними; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укласти договір постачання прородного газу з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вежа ДВРЗ» датою подання документів - 19.11.2022; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснити перерахунок вартості газу спожитого у період з 19.11.2022 по 31.03.2023 за споживчим тарифом 7, 96 грн за 1 м.куб газу.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що спір у справі № 910/13253/23, пов`язаний з вирішенням спору по суті у даній справі, оскільки важливим є встановлення вартості 1 тис. куб. м. газу, яка має бути застосована при здійсненні розрахунку заборгованості за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» за період з січня по березень 2023 року.

Крім того, зупиняючи апеляційне провадження у справі № 910/19890/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13253/23, суд першої інстанції зазначив, що у межах даної справи об`єктивно неможливо встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з обмеженістю предметом позову.

У даному випадку судом першої інстанції не вмотивовано, які саме обставини, котрі будуть встановлені у справі №910/13253/23, матимуть значення для судового спору у справі № 910/19890/23 та вказують на об`єктивну неможливість розгляду даної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів зазначає, що розглядаючи позов про стягнення заборгованості за Типовим договором постачання природного газу, суд у будь-якому випадку зобов`язаний дослідити питання щодо обґрунтованості розміру заборгованості, а саме надати правову оцінку доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 910/13253/23 суд першої інстанції має правові підстави для оцінки доказів у даній справі, в тому числі щодо правомірності/неправомірності пред`явленої до стягнення заборгованості.

А тому, постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд не врахував приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких господарський суд зупиняє провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не обґрунтовано, яким чином розгляд справи № 910/13253/23 унеможливлює розгляд даного спору, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору, та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі.

Крім того, судом першої інстанції не враховані приписи статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встанволена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважаєтиься правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічний правовий висновок викладений, у постановах ВС від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21.

Тобто, уклаедний між позивачем та відповідачем Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є таким, що породжує, змінює цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Водночас, наразі договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладений між позивачем та відповідачем не є оспорюваним та є таким, що породжує права та обов`язки.

Таким чином, висновок господарського суду про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 910/13253/23 є таким, що зроблений з порушенням пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Частина 1 статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для її руху є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України», суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у справах №910/5425/18, від 20.06.2019 у справі №910/12694/18 неодноразово зазначав, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18.

Згідно із п.6 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Відповідно до п.4 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №910/19890/23 - скасуванню з передачею даної справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 280 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/19890/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/19890/23 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/19890/23 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич