Ухвала

від 11.04.2024 по справі 908/1323/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

11.04.2024 м.Дніпро

Справа № 908/1323/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у цій справі, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, затверджено; банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРІ" - ліквідовано; провадження у справі №908/1323/23 закрито.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23 якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, банкрута ліквідовано, провадження у справі закрито - скасувати та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що Головне управління ДПС у Запорізькій області, відповідно до Податкового кодексу України є контролюючим органом щодо дотримання податкового та митного законодавства, наділений відповідними повноваженнями на здійснення перевірок платників податків, у т.ч. документальних позапланових, відносно яких здійснюється провадження у справі про банкрутство.

При цьому, з посиланням на приписи пп. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПК України) ГУ ДПС вважає, що контролюючий орган має право самостійно визначати підстави і строки проведення податкової перевірки, за наявності хоча б однієї з підстав передбачених в цій статті.

Згідно з ч. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

На переконання апелянта, в оскаржуваній ухвалі помилково зазначено про те, що податковий орган мав можливість самостійно своєчасно звернутися до ліквідатора з приводу надання документів фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника для проведення за його участі перевірки, але вказаною можливістю не скористався. Проте, апелянт наголошує на тому, що матеріали справи містять докази зворотного.

Так, апелянт акцентує увагу на тому, що згідно з приписами ПК України, а саме: пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 та пп. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78 для проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "БЕРІ", контролюючим органом на адреси керівника та розпорядника майна боржника направлялися запити про надання документів фінансово-господарської діяльності. Проте відповіді на запити не надходили.

За доводами скаржника, у зв`язку з не задоволенням поданого раніше клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області, а ні частково, а ні в повному обсязі, як наслідок, дії ліквідатора виконані не в повному обсязі, в наслідок чого грубим чином порушені норми податкового законодавства, що призвело до несправедливого розгляду судової справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

Для усунення недоліків апеляційної скарги, скаржнику протягом 10 днів з дати отримання копії цієї ухвали необхідно надати Центральному апеляційному господарському суду уточнення вимог апеляційної скарги з урахуванням положень пункту 4 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України щодо права оскарження в одному апеляційному провадженні лише одного судового рішення (процесуального документу) та ставок судового збору, що підлягають сплаті за оскарження ухвали про визнання грошових вимог та ухвали за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство.

27.02.2024 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення, у клопотанні податкова просить вважати коректну прохальну частину апеляційної скарги в наступній редакції: ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23 якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, банкрута ліквідовано, провадження у справі закрито - скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.04.2024 о 16:15 год.

Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.05.2023 відкрито провадження у справі №908/1323/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ"; визнано грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." до боржника на суму 87 140, 00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 425 000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича.

30.05.2023 за №70695 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2023 зобов`язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ" проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надати письмові докази про розмір активу та пасиву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ", наявну дебіторську заборгованість.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 припинено процедуру розпорядження майном боржника, припинено повноваження розпорядника майна боржника; визнано ТОВ "БЕРІ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича.

16.10.2023 до Господарського суду Запорізької області від ліквідатора надійшов звіт та ліквідаційний баланс ТОВ "БЕРІ", документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у цій справі, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, затверджено; банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРІ" - ліквідовано; провадження у справі №908/1323/23 закрито.

Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області.

З`ясовуючи процесуальний статус особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд враховує наступне.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство та постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з ч. 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в силу частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, необхідною підставою власне їх процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов`язків або інтересів судовим рішенням, яке вони оскаржують. За такої умови вони розглядаються не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Отже, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням (постанова Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241).

Головне управління ДПС у Запорізькій області не зверталося до суду з грошовими вимогами до боржника, не визнавалося господарським судом кредитором у справі, чи іншим учасником провадження, отже апелянт не є учасником справи та не має права на оскарження процесуальних рішень у справі як учасник провадження. Не подавалося Головним управлінням ДПС у Запорізькій області і інших заяв та клопотань, які-б розглядалися господарським судом у даній справі.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

Таким чином, в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується має безпосередньо стосуватися їх прав та обов`язків.

Так, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Виходячи зі змісту статей 19-1, 41, 78 Податкового кодексу України, державою, серед іншого, делеговано контролюючим органам повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності. Функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

В постановах Верховного Суду неодноразово зверталась увага, що з урахуванням особливостей здійснення провадження у справі про банкрутство, контролюючий орган має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Кодексом України з процедур банкрутства та довести факт порушення учасниками провадження у справі прав контролюючого органу.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області в апеляційній скарзі не наведено обставин щодо наявності права на оскарження ухвали, зокрема з підстав вирішення судом його прав, інтересів та (або) обов`язків. Не вирішувалося таких прав, інтересів та обов`язків апелянта і оскаржуваною ухвалою.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області не було доведено того факту, що прийнятим судовим актом ухвалою про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ" та закриття провадження у справі було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу.

Таким чином, Головне управління ДПС у Запорізькій області не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у справі про банкрутство ТОВ "БЕРІ", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження має бути закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 234, 235, 254, 264, 270, 271, 281, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.04.2024.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко