Постанова

від 19.11.2024 по справі 908/1323/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1323/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2024

у справі № 908/1323/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ",

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у цій справі, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, затверджено; банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРІ" - ліквідовано; провадження у справі №908/1323/23 закрито.

2. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23 якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, банкрута ліквідовано, провадження у справі закрито - скасувати та направити справу для продовження розгляду.

3. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що Головне управління ДПС у Запорізькій області, відповідно до Податкового кодексу України є контролюючим органом щодо дотримання податкового та митного законодавства, наділений відповідними повноваженнями на здійснення перевірок платників податків, у т.ч. документальних позапланових, відносно яких здійснюється провадження у справі про банкрутство.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2024 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23.

5. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Головне управління ДПС у Запорізькій області не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у справі про банкрутство ТОВ "БЕРІ", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

5. До Верховного Суду від Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2024 та направити справу до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду справи.

6. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

6.1. Скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає, про відсутність правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та вказує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення було неправильно застосовано частину 3 статті 111 Цивільного кодексу України, частину 3 статті 61 КУзПБ.

6.2. Вказує, що ГУ ДПС у Запорізькій області за законом має статус контролюючого органу, а у даному випадку є контролюючим органом ТОВ «Бері», з огляду на той факт, що боржник з 22.01.2014 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області. З огляду на викладене, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про закриття апеляційного провадження у справі №908/1323/23.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

7. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

8. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

9. Суд апеляційної інстанції встановив, що Головне управління ДПС у Запорізькій області не зверталося до суду з грошовими вимогами до боржника, не визнавалося господарським судом кредитором у справі, чи іншим учасником провадження, отже апелянт не є учасником справи та не має права на оскарження процесуальних рішень у справі як учасник провадження.

10. Колегія суддів вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04 вересня 2024 року у справі № 908/2504/22, відповідно до яких:

- Податковий орган, який не набув статусу учасника справи (насамперед статусу кредитора, але не виключно) має право на оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі (тобто в частині, що не стосується розгляду заявленого податковим органом клопотання) виключно за умови доведення ним факту прийняття такого судового рішення про його (податкового органу) права та (або) обов`язки.

- Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

- Відтак, кінцевою метою здійснення перевірки контролюючим органом в порядку підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є, зокрема, повне та достовірне формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. За результатами такої перевірки можуть бути виявлені, зокрема, ознаки фіктивного банкрутства, встановлення недоброчесної поведінки як боржника так і кредиторів, що суперечить меті та принципам процедур банкрутства.

- Юридична особа втрачає статус платника податків, коли господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію банкрута.

11. Відповідно до частини другої статті 65 КУзПБ, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

12. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

13. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

14. Отже, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

15. Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).

16. Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та закриває провадження у справі про банкрутство. В зв`язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

17. Аналізуючи зміст процедури затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу у справі про банкрутству за положеннями Кодексу, слід зауважити на наступному:

18. Після завершення всіх, передбачених КУзПБ дій по здійсненню ліквідаційної процедури та розгляду всіх, за наявності поточних вимог, скарг, заяв та клопотань, суд призначає судове засідання у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, про час і місце судового засідання, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.

19. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

20. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

21. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

22. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

23. Ухвала про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі у справі про банкрутство банкрута - юридичної особи є окремим процесуальним документом, можливість оскарження якої прямо передбачено статтею 9 КУзПБ.

24. Можливість оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанцій ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута і закриття провадження у справі про банкрутство контролюючим органом передбачена навіть у випадку, коли такий скаржник не має статусу учасника у справі про банкрутство, оскільки пунктом 4 частини 1 статті 287 ГПК України передбачено, що, зокрема, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04 вересня 2024 року у справі № 908/2504/22).

25. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

26. З урахуванням висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04 вересня 2024 року у справі № 908/2504/22, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про передчасність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1323/23, що є свідченням неправильного застосування положень пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України при постановленні ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2024.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Відповідно до положень частини 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

28. З урахуванням тих обставин, що при постановленні ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2024 у справі № 908/1323/23 було неправильно застосовано положення положень пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі частини 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у вказаній справі.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2024 у справі № 908/1323/23 скасувати.

3. Справу 908/1323/23 направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у вказаній справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік