Рішення

від 18.03.2024 по справі 910/308/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2024Справа № 910/308/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь»

про стягнення 503366,20 грн,

Представники:

не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» про стягнення 503366,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не поставив позивачеві товар, за який позивач сплатив.

Суд своєю ухвалою від 11.01.2024 відкрив провадження у справі № 910/308/24, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» подало клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин.

Суд залишив без задоволення клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У поданому суду відзиві товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» зазначило, що на виконання умов договору поставки товару № 161023 від 16.10.2023, укладеного з позивачем, у жовтні 2023 року поставив товар. Доказами поставки товару, на думку відповідача, є копія акту № 0у-000284 здачі-прийняття робіт (надання послуг), копія довіреності № 24 від 12.10.2023 на директора Білоуса О.С., копія видаткової накладної № 11 від 17.10.2023.

Документи, на які відповідач посилається у відзиві, до останнього не додані.

У свою чергу позивач заперечив проти існування таких документів та подав клопотання про витребування у відповідача оригіналів договору поставки товару № 161023 від 16.10.2023, довіреності № 24 від 12.10.2023, видаткової накладної № 11 від 17.10.2023, яке (клопотання) судом відхилено. Відхиляючи це клопотання суд виходив з того, що метою витребування оригіналів документів є усунення сумнівів щодо відповідності поданих їх копій. Шляхом надання доказів сторона одночасно реалізує своє право та виконує обов`язок, і ризик невчинення цієї процесуальної дії покладається законом на сторону. Водночас, заявляючи про наявність документів про поставку, відповідач доказів їх існування суду не надав. За відсутності об`єктивних даних про їх наявність у суду відсутні процесуальні можливості вчиняти дії щодо перевірки їх достовірності.

Також позивач подав клопотання про призначення у справі комплексної (почеркознавчої та технічної) експертизи документів, яке судом відхилено з наведених вище підстав.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ст. 206 ЦК України).

Згідно з п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Пункт 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України містить правило, згідно з яким правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Вимоги до письмової форми наведені у ст. 207 Цивільного кодексу України. Відповідно до вказаної норми правочин у письмовій формі вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Обов`язковим реквізитом договору, який засвідчує факт вчинення правочину у письмовій формі, є підписи уповноважених на це представників сторін.

Отже, виходячи з визначених ст. 77 ГПК України правил щодо допустимості доказів, оскільки умови, на яких досягнуті домовленості щодо відносин сторін, повинні носити матеріальну фіксацію шляхом викладення у одному або декількох документах, які, в силу ст. 73 та ст. 91 ГПК України, є доказами у справі, виключно останні можуть бути покладені в основу рішення щодо змісту правочину.

У матеріалах справи відсутній підписаний обома сторонами договір.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» виставило рахунок на оплату № 1037 від 10.10.2023 (труба Ду25х2,5мм вагою 3,816 тонн; труба проф. 50х25х2мм вагою 8,57 тонн), а товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» сплатило за цим рахунком 503366,20 грн (платіжна інструкція від 12.10.2023).

Отже, внаслідок прийняття до виконання позивачем рахунку відповідача на суму 503366,20 грн шляхом сплати цієї суми коштів мало місце укладення між сторонами договору в усній формі, що допускається чинним законодавством.

За своєю правовою природою договір, який був укладений між сторонами в усній формі, є договором купівлі-продажу, за яким відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Відповідач не поставив товар.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 05.12.2023 про поставку товару протягом 7 днів.

Відповідач у листі від 18.12.2023 послався на те, що 11.10.2023 поставив товар.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.12.2023 про повернення 503366,20 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав суду доказів поставки товару на суму 503366,20 грн.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 503366,20 грн.

Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач надав належні докази понесення 35000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (договір б/н про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.04.2022, угода про вартість послуг за надання правової (правничої допомоги) від 01.12.2023, ордер, свідоцтво).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» (вул. Глибочицька, 13, секція 1, офіс 2, м. Київ, 04052, код 44092153) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси (вул. Волкова, 71, м. Черкаси, 18016, код 37930016) 503366,20 грн боргу, 7550,49 грн судового збору, 35000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 17.04.2024.

Суддя С. А. Ковтун