Постанова

від 24.07.2024 по справі 910/308/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. Справа№ 910/308/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевчук С.Р.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Бондар Л.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Стратілатов К.Г.;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 (повний текст складено та підписано 17.04.2024) (суддя Ковтун С.А.)

у справі №910/308/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь»

про стягнення 503366,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У січні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» (далі - відповідач) про стягнення 503366,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки, укладеного у спрощений спосіб, не здійснив поставку погодженого товару, а тому позивач на підставі статті 693 Цивільного кодексу України просить стягнути суму попередньої оплати у розмірі 503366,20 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/308/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» про стягнення 503366,20 грн задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 503366,20 грн, судовий збір у розмірі 7550,49 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів, а відповідач не спростував факт не поставлення обумовленого товару на суму 503366,20 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/308/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги належно завірену копію договору поставки товару №161023 від 16 жовтня 2023 року, яку надавав відповідач по справі, при цьому, суд встановив факт вчинення правочину, а саме рух коштів від покупця на рахунок постачальника згідно рахунка на оплату в сумі 503366,20 грн. Крім того, суд не взяв до уваги наведений відповідачем факт поставки товару за участю перевізника згідно Договору-заявки № 1037 на разову автотранспортну перевозку вантажу. З метою встановлення факту поставки товару суд міг залучити в якості третьої особи або в якості свідка перевізника ТОВ «САТП 2302», але не зробив цього, а отже, судом було поверхнево та неналежно досліджені обставини даної справи та надано хибну оцінку доказам.

Скаржник також наголошує, що з позиції позивача вбачається, що останній не визнає факт укладання договору поставки товару № 161023 від 16.10.2023 та доданих відповідачем документів, таких як видаткова накладна №11 від 17.10.2023, довіреність №24 від 12.10.2023 видана на директора ОСОБА_1 та договір-заявка з перевізником № 1037 ТОВ «САТП 2302», зокрема, у договорі та видатковій накладній №11 від 17.10.2023 збігаються підписи та печатка юридичної особи, наявність якої позивач спростовує, так як йому відомо, що дані документи підписувалися шляхом обміну скан-копіями між сторонами. Скановані копії вказаних документів відповідач надав до суду а також може надати в електронному форматі для звірки печаток. Відповідач звертає увагу і на той факт, що, позивач не подав заяву у відповідні правоохоронні органи про встановлення факту нібито-то підробки підписів та печаток ТОВ Фірма «Агросистема Черкаси», так як дане твердження не відповідає дійсності.

Також, заявник апеляційної скарги акцентує на тому, що під час передачі та прийняття товару покупцем було прийнято вантаж у якості та кількості, що відображена у видатковій накладній № 11 від 17.10.2023, належно оформленій та підписаній обома сторонами. Зауважень щодо якості та кількості товару не було, а тому враховуючи вищевикладене, сторони виконали умови договору в повному обсязі, а тому із заявленими вимогами позивача відповідач не згодний повністю, оскільки вважає, що всі грошові зобов?язання між сторонами було виконано належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

03.05.2024 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.05.2024 передані колегії суддів у складі: Шевчук С.Р. - головуючий, Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/308/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 10.06.2024; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.06.2024.

У судовому засіданні 19.06.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про відкладення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/308/24 до 24.07.2024.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не визнає апеляційні вимоги відповідача, зазначає, що вони є безпідставними та необґрунтованими, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач звертає увагу на те, що згідно інформації, яка міститься в електронному кабінеті в системі «Електронний суд», 01.02.2024 року за вхідним № 07-11/10179/24 було зареєстровано відзив ТОВ «Укрбудсталь» у цій справі (спосіб доставки: нарочно), до електронної картки прикріплено файл, в якому міститься відсканований відзив на позов без номеру та дати на 6 сторінках, виписка з ЄДР в 2 примірниках на 6 сторінках (без ознак засвідчення копій), наказ про призначення директора в 2 примірниках на 2 сторінках (без ознак засвідчення копій) та опис вкладення до цінного листа в 2 примірниках на 2 сторінках (без зазначення номеру цінного листа, без будь-яких підписів та відміток АТ «Укрпошта»), таким чином в електронному кабінеті системи «Електронний суд» відсутні докази, на які посилається відповідач, а саме договір поставки товару № 161023 від 16.10.2023 року, довіреність № 24 від 12.10.23 року, видаткова накладна № 11 від 17.10.2023 року, договір-заява № 1073, акт здачі-приймання робіт № ОУ-000284. Фактично відповідач стверджуючи про існування вказаних документів не долучив їх до матеріалів даної справи, а тому і не підтвердив власної позиції, як і не спростував доводів позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що ТОВ «Агросистема Черкаси» в особі директора Білоус О.С. не підписували вказаних документів та не скріплював їх печаткою товариства, оригіналів цих документів у ТОВ «Агросистема Черкаси» немає, а обумовлений сторонами товар позивачу поставлений не був, у зв`язку з цим обставини щодо укладення між сторонами договору поставки (у вигляді єдиного письмового документа) та належної поставки оплаченої позивачем партії товару не відповідають дійсності, про що позивач неодноразово зазначав у вимозі про повернення коштів 20.12.2023 року, у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Разом з тим, враховуючи вищевикладене, позивачем з метою встановлення усіх обставин справи також було підготовлено та подано разом з відзивом на апеляційну скаргу клопотання про витребувати у відповідача для огляду в судовому засіданні оригінали документів (договору, накладної, довіреності, заявки) а також клопотання про проведення експертизи підписів та печаток на цих документах.

Явка представників учасників справи. Клопотання учасників справи

У судове засідання 24.07.2024 з`явились представник позивача. Представник відповідача у судове засідання 24.07.2024 не з`явився. Усі учасники справи були належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріал справи довідки про доставку електронного документа ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 до електронних кабінетів.

Клопотань чи заяв від відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги станом на час судового засідання до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення в судове засідання представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника позивача.

Щодо поданих позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу клопотань про витребувати у відповідача документів та про проведення експертизи підписів та печаток на цих документах, колегія суддів відзначає наступне.

Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приписами частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено коло прав учасників справи, відповідно до якої учасники мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

При цьому, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Оскільки, позивач у судовому засіданні 24.07.2024 заявив про втрату інтересу до поданих разом з відзивом на позовну заяву клопотань про витребування документів та про призначення експертизи, колегія суддів дійшла висновку про залишення їх без розгляду.

Разом з тим, у судовому засіданні 24.07.2024 року представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» рахунок на оплату №1037 від 10.10.2023, згідно вказаного рахунку позивачу необхідно було здійснити оплату у розмірі 503366,20 грн за товар, а саме: трубу ду 25х2,5мм, МІРА 6м, кількістю 3,816 т, вартістю 164851,20 грн з ПДВ; труба проф. 50х25х2мм, МІРА 6м, кількістю 8,57 т, вартістю 338515,00 грн з ПДВ.

12.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» грошові кошти у розмірі 503366,20 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №2500 від 12.10.2023, з призначенням платежу: «Сплата за ТМЦ згідно рахунка на оплату №1037 від 10.10.2023 року, у т.ч. ПДВ 20% - 83894,37 грн.».

06.12.2023 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про поставку товару від 05.12.2023, у якій просив здійснити протягом 7 днів поставити (передати ТОВ «Агросистема Черкаси») товар, а саме: ду 25х2,5мм, МІРА 6м, кількістю 3,816 т та труба проф. 50х25х2мм, МІРА 6м, кількістю 8,57 т.

18.12.2023 року на адресу позивача надійшла відповідь на вимог №18/12-23, у якій відповідач зауважив, що 11.10.2023 року на підставі договору поставки товару №161023 від 16.10.2023 позивачу було поставлено обумовлений товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 17.10.2023 та видатковою накладною.

20.12.2023 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення попередньої оплати, у якій ТОВ «Агросистема Черкаси» вимагало від ТОВ «Укрбудсталь» повернути суму попередньої оплати у розмірі 503366,20 грн, а також заперечило проти обставин укладення з відповідачем договору поставки товару №161023 від 16.10.2023 та факту поставки самого товару 11.10.2023.

Однак, відповідач вказані вимоги позивача не задовольнив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач у свою чергу, проти задоволення позову у відзиві на позовну заяву заперечив та зауважив, що 11.10.2023 року на підставі договору поставки товару №161023 від 16.10.2023 позивачу було поставлено обумовлений товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 17.10.2023 та видатковою накладною, вказані документи були зазначені відповідачем як додатки до відзиву.

02.02.2024 року за участі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у приміщенні Господарського суду міста Києва було складено акт про втрату документів або пере підшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування) №47/24, яким було встановлено, що під час прийому відзиву по справі №910/308/24, який надійшов від ТОВ «Укрбудсталь», не виявилося вказаних у додатках документів, а саме: належно завіреної копії договору поставки №161023 від 16.10.2023 на 3 арк.; належним чином завіреної копії рахунка на оплату №1037 від 10.10.2023 на 1 арк.; належним чином завіреної копії договору-заявки №1037 на разову автотранспортну перевозку груза на 1 арк.; належним чином завіреної копії акту №ОУ-000284 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на 1 арк.; копії довіреності №24 від 12.10.2023 на директора ОСОБА_1 на 1 акр.; належним чином завіреної копії видаткової накладеної №11 від 17.10.2023 на 1 арк.

Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що у матеріалах справи відсутній, а відповідачем не подано як то підписаного обома сторонами договору поставки, так і доказів виконання відповідачем зобов`язань в частині поставки обумовленого товару, з огляду на встановлене суд дійшов висновку про задоволення позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами частини 1 статті 184 Господарського кодексу України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Зважаючи на вищевикладене та зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору купівлі-продажу (поставки) у спрощений спосіб, а дії сторін щодо направлення рахунку-фактури на оплату товару та його оплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляції, 12.10.2023 на підставі рахунку на оплату №1037 від 10.10.2023 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 503366,80 грн, з призначенням платежу: «Сплата за ТМЦ згідно рахунка на оплату №1037 від 10.10.2023 року, у т.ч. ПДВ 20% - 83894,37 грн.», втім поставка оплаченого товару відповідачем здійснена не була.

Згідно статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 05.12.2023 та від 20.12.2023, відповідно до яких просив відповідача поставити товар у термін не пізніше 7 (семи) днів або повернути кошти, втім відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, у зв`язку з чим позивач реалізував своє право на повернення сплачених коштів в тому числі шляхом заявлення даного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду і в тій частині, що станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували поставку позивачу узгодженого товару або повернення ним грошових коштів, як і не надав доказів наявності будь-яких правових підстав для утримання коштів позивача.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції договору поставки товару № 161023 від 16.10.2023, видаткової накладної №11 від 17.10.2023, довіреністі №24 від 12.10.2023 виданої на директора ОСОБА_1 та договору-заявки з перевізником № 1037 ТОВ «САТП 2302», колегією суддів відхиляється, оскільки скаржник подаючи нарочно відзив на позовну заяву до суду першої інстанції не долучив до нього вищевказаних документів, вказане також підтверджується актом Господарського суду міста Києва про втрату документів або пере підшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування) №47/24 від 02.02.2024.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 року у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У зазначеному аспекті колегія суддів враховує, що надані позивачем докази на підтвердження факту перерахування коштів ТОВ «Укрбудсталь» за непоставлений товар на суму 503366,20 грн., а саме рахунок на оплату №1037 від 10.10.2023 та платіжна інструкція №2500 від 12.10.2023, які є первинними бухгалтерськими документами, є належними, допустимими та більш вірогідними доказами здійснення господарської операції, ніж наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи та долучені докази.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути попередню оплату, а тому колегія суддів приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, дійшла висновку що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, а відтак, підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі немає.

При цьому, судове рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідач не оскаржує, тому, з огляду на повноваження апеляційного господарського суду, надані ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, справа в цій частині не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/308/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Укрбудсталь» відсутні.

Судові витрати

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Агросистема Черкаси" просить суд стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані із наданням правничої (правової) допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000,00 грн.

За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за умовами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

ТОВ "Агросистема Черкаси" на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ТОВ "Укрбудсталь" до відзиву на апеляційну скаргу додано копії: ордера на надання правничої (правової) допомоги, серії СА №1087184 від 28.05.2024; свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності, серії ЧК №000904 від 18.04.2018; угоди про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.04.2022р.) від 24.05.2024; акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.04.2022 року від 29.05.2024; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» у господарській справі №910/308/24.

Окрім того, в матеріалах справи наявний договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.04.2022 (далі - договір), який укладений між адвокатом Стратіловим К.Г. та ТОВ «Агросистема Черкаси», за умови пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених цим договором надавати адвокатські послуги (правову допомогу) та здійснювати захист і представництво законних прав та інтересів замовника у всіх спорах, що стосуються прав, свобод, інтересів та обов`язків замовника.

Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець бере на себе зобов?язання із надання Замовнику. в разі необхідності, будь-яких з наступних адвокатських послуг (правової допомоги) пов?язаних з предметом цього договору: 2) участь у підготовці та укладенні будь-яких правочинів: б) організація та ведення претензійної та позовної роботи: в) представництво, захист у встановленому порядку прав та інтересів замовника в судах, а також в інших державних (в т.ч. правоохоронних) органах та установах, органах місцевого самоврядування, а також інших органах, установах, організаціях, підприемствах всіх форм власності та перед будь-якими іншими особами: г) надання консультацій, висновків. довідок з правових питань, що виникають у замовника щодо предмету цього договору: д) витребування у третіх осіб необхідної Замовнику інформації та документів.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що при виконанні зазначених в п. 2.1 обов`язків виконавець має повноваження в порядку, встановленому чинним законодавством України, здійснювати зазначені нижче дії в інтересах замовника: - представляти та захищати його інтереси в усіх державних органах, в тому числі в правоохоронних та нотаріальних органах, органах примусового виконання рішень (в 1.4. перед державними та приватними виконавцями). судах, в органах місцевого самоврядування, в усіх установах, організаціях і підприємствах усіх форм власності та перед приватними виконавцями, нотаріусами, адвокатами та будь-якими іншими (в т.ч. фізичними) особами з усіма повноваженнями, наданими законом стороні договору, скаржнику, заявнику, позивачу, відповідачу, третій особі, кредитору, боржнику, учаснику виконавчого провадження. кримінального та адміністративного провадження, провадження про притягнення особи до адміністративної відповідальності, цивільного. господарського та адміністративного процесу. свідку, підозрюваному, обвинуваченому. підсудному, засудженому, виправданому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу. потерпілому, особі, стосовно якої передбачається або вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, зокрема, 3 повноваженнями: передавати справу в третейський суд. повністю або частково відмовлятися від позовних вимог, визнавати позов, змінювати предмет, та підставу позову. збільшувати, зменшувати позовні вимоги, укладати мирові угоди, оскаржувати будь-які рішення судів та інших органів, подавати виконавчі документи до виконання, в тому числі виконавчі листи до стягнення;одержувати будь-які належні чи адресовані йому документи, листи, довідки, відомості, тощо; подавати в його інтересах будь-які заяви, в т.ч. позови, скарги, клопотання та інші звернення і документи, сплачувати платежі; вчиняти інші правочини пов`язані з використанням предмету цього договору.

Згідно пункту 4.1 договору робота виконавця, зазначена в цьому договорі оплачується замовником в розмірі встановленому окремою угодою, що є додатком до цього договорую

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами зобов`язань за цим договором або до його розірвання (пункту 5.1 договору).

24.05.2024 року між адвокатом Стратіловим К.Г. та ТОВ «Агросистема Черкаси» було підписано угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.04.2022р.) від 24.05.2024, за умовами вказаної угоди ТОВ «Агросистема Черкаси» сплачує адвокату гонорар у розмірі 15000,00 грн, у строк протягом 2-х місяців з моменту набрання законної сили постановою апеляційного суду у даній справі.

29.05.2024 року між адвокатом Стратіловим К.Г. та ТОВ «Агросистема Черкаси» було підписано акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.04.2022 року, за умовами якого, адвокатом було надано позивачу такі послуги: надання усної консультації (1 год.); складання клопотання про витребування оригіналів письмових доказів (1 год.); складання клопотання про призначення експертизи (1 год.); складання відзиву на апеляційну скаргу (8 год.); складання клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відео конференції (1 год.); участь у судовому засіданні, всього 12 годин. Виконана робота адвоката (гонорар) у розмірі 15000,00 грн підлягає оплаті у строк встановлений договором.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання позивача про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до апеляційного суду документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними саме в межах розглядуваної справи і розмір цих витрат є розумним та виправданим у співвідношенні зі справою, в межах якої ці витрати заявляються.

Колегія суддів, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, дійшла висновку, що їх розмір є дещо завищеним, а тому виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду, вважає за доцільне зменшити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/308/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсталь» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 13, секція 1, офіс 2; ідентифікаційний код 44092153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» (18016, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Волкова, буд. 71) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2024.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова