Рішення

від 19.03.2024 по справі 911/3584/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3584/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Владіком

до Товариства з обмеженою відповідальністю Пінк Проджект

про стягнення 1 526 645, 98 грн,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Владіком (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Пінк Проджект (далі відповідач) про стягнення 1 542 793, 48 грн, з яких: 1 519 030, 02 грн основний борг та 23 763, 46 грн пеня.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що товар поставлений за видатковими накладними №В-000000964 від 10.02.2024 та №В-000001123 від 17.02.2022 не на виконання спірного договору, оскільки сторонами не було погоджено специфікації до договору на поставку товару, який зазначений в цих накладних, а тому поставка за вказаними накладними відбулась на виконання договору укладеного в спрощений спосіб. Визнає суму заборгованості за рештою видаткових накладних у розмірі 559 724, 16 грн, проте вказує, що зупинив оплату товару, в зв`язку з тим, що за видатковою №В-000000642 від 03.02.2022 позивачем фактично поставлено іншу кількість товару, про що складено акт та останнім, усупереч вимогам п.4.8. договору не надано відповідачу належним чином оформлену видаткову накладну. Крім того, звертає увагу, що за видатковою накладною №В-000000964 від 10.02.2024 позивачем заявлено суму до стягнення в розмірі 887 189, 10 грн, тоді як сторонами складено акт про невідповідність кількості товару та позивачем не надавалась відповідачу належним чином оформлена видаткова накладна. Також зазначає, що позивачем нараховано пеню поза межами шестимісячного строку встановленого ч.6 ст. 232 ГПК України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суд Київської області від 04.12.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

13.12.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/3584/23, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.12.2023.

У підготовче засідання 26.12.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.02.2024.

04.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що в даній справі сума основного боргу складає 1 519 030, 02 грн, а розмір пені - 7 615, 96 грн.

У підготовче засідання 20.02.2024 сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2024 витребувано в позивача в строк до 05.03.2024 письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась та/або письмові пояснення з нормативно-правовим обґрунтуванням відносно того, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 542 793,48 грн, з яких: 1 519 030, 02 грн основний борг та 23 763, 46 грн пеня, тоді як у відповіді на відзив позивачем змінено період нарахування пені та зазначено пеню в розмірі 7 615, 96 грн. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2024.

04.03.2024 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій останній просить стягнути з відповідача 1 519 030, 02 грн основного боргу та 7 615, 96 грн пені.

У судове засідання 19.03.2024 сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Щодо заяви позивача про зменшення позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Тобто, збільшити або зменшити можна лише вимоги майнового характеру.

При цьому, заява про збільшення або зменшення має відповідати вимогам щодо форми і змісту позовної заяви з доданням до неї відповідних документів. Невідповідність згаданої заяви вимогам норм процесуального права є підставою для залишення її без руху у встановленому законом порядку.

За висновками суду, оскільки в підготовче засідання 20.02.2024 сторони не з`явились, заява позивача про зменшення позовних вимог подана 04.03.2024, а судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.03.2024, підстави для залишення заяви без руху чи повернення заяви без розгляду відсутні, а тому остання приймається судом до розгляду, в зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Отже, враховуючи зазначене вище предметом спору в даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 1 526 645, 98 грн, з яких: 1 519 030, 02 грн основний борг та 7 615, 96 грн пеня.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 19.03.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.05.2021 між позивачем (далі постачальник) та відповідачем (далі покупець) укладено договір поставки №518 (далі договір), у п.1.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору за цим договором найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією (додаток №1 до цього договору), що є його невід`ємною частиною.

Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером договору (п.1.5. договору).

Згідно із п.1.6. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями силами (в т. ч. транспортом) та за рахунок постачальника на умовах DDР у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Постачальник зобов`язується одночасно з укладеним договором надати покупцю специфікацію та оформлену належним чином картку постачальника (додаток №2 до цього договору), в якій зазначаються достовірні дані про постачальника та умови співпраці з ним (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.11. договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) при передачі товару постачальник повинен передати покупцеві наступні документи: видаткову накладну на товар, яка підписується вповноваженою особою постачальника і скріплюється печаткою постачальника, а також всі необхідні супроводжувальні документи, передбачені ст.13 Закону України Про підтвердження відповідності; документи, що посвідчують якість товару, передбачені п. 3.3. цього договору; у випадку повернення товару - корегувальну накладну.

Пунктом 2.12. договору ненадання постачальником разом із товаром (при передаванні товару) документів, зазначених у п.2.11. та п.3.3. цього договору, є підставою відмови покупця від приймання та оплати такого товару або для повернення такого товару, якщо товар був прийнятий з умовою наступного надання всіх необхідних документів.

Відповідно до п.4.8. договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) у випадку, якщо постачальник поставив товар у кількості меншій або більшій, ніж зазначено в замовленні та у товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, або за ціною, що не відповідає тій, що погоджена сторонами у специфікації. Покупець вправі прийняти товар і зробити відповідну відмітку «підлягає заміні» в накладній, що засвідчується підписом представника постачальника. Заміна накладної в такому випадку здійснюється постачальником не пізніше 5 банківських днів з дати поставки. Сторони домовились, що для цілей цього договору документи (накладні, товарно-транспортні накладні, ін.) з відміткою «підлягає заміні» є неналежними доказами отримання товару (стосовно кількості та вартості отриманого товару). У випадку несвоєчасного надання належним чином оформлених постачальником документів, покупець має право призупинити оплату вартості товару, в тому числі такого, що був поставлений постачальником після партії товару з невідповідними документами (і це не буде вважатись простроченням оплати вартості поставленого товару), або повернути товар постачальнику в порядку, передбаченому п.4.14. цього договору.

У випадку, якщо кількість товару перевищує зазначену кількість у замовленні та в товарній (товарно-транспортній) накладній, покупець вправі відмовитися від прийняття та оплати надлишку товару. В такому випадку відмови від прийняття товару накладні підлягають заміні та застосовуються правила, передбачені п.4.8 цього договору (п.4.9. договору).

Відповідно до п.5.1. договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) ціна на товар встановлюється в гривнях та базується (визначається) на підставі специфікації (додаток №1 до договору). До змісту специфікації повинно входити наступне: найменування товару, його асортимент (сортамент, номенклатура) та ціна на товар. Специфікація (специфікації) є невід`ємною частиною цього договору. Дата підписання специфікації покупцем є датою узгодження цін.

Пунктом 5.5. договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) сторонами погоджено, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 70 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної постачальником. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.

Загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортній або видатковій накладній) на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії цього договору, з урахуванням коригувань вартості повернутих, неякісних, неналежних товарів згідно з вимогами цього договору (п.5.6. договору).

Також у пункті 5.7. сторони погодили, що для зручності розрахунків сторони щоквартально проводять звірку взаєморозрахунків до 15 числа місяця, наступного за останнім днем останнього місяця звітного кварталу. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків або проведення взаємозаліку зустрічних вимог.

Згідно із п.8.5. договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) якщо були порушені строки сплати за товар більш ніж на 1 банківський день, постачальник має право на стягнення з покупця штрафної пені в розмірі 1% від вартості товару строк оплати якого настав, за кожен день такого прострочення протягом всього прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2021. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього договору, цей договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах (пп.9.1., 9.2. договору).

Також сторонами погоджено специфікацію до договору (додаток №1 до договору) та картку постачальника (додаток №2 до договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними: №В-0000112476 від 18.11.2021 на суму 37 975, 80 грн, №В-000012730 від 25.11.2021 на суму 21 684, 30 грн, №В-000012976 від 02.12.2021 на суму 17 687, 40 грн, №В-000013244 від 09.12.2021 на суму 55 374, 00 грн, №В-000013564 від 16.12.2021 на суму 323 877, 90 грн, №В-000013910 від 23.12.2021 на суму 30 763, 50 грн, №В-000000199 від 20.01.2022 на суму 20 591, 40 грн, №В-000000382 від 27.01.2022 на суму 9 190, 20 грн, №В-000000642 від 03.02.2022 на суму 20 578, 20 грн, №В-000000947 від 10.02.2024 на суму 14 098, 80 грн, №В-000000964 від 10.02.2024 на суму 887 189, 10 грн, №В-000001117 від 17.02.2022 на суму 31 513, 20 грн та №В-000001123 від 17.02.2022 на суму 72 116, 76 грн, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

Крім цього, в усіх зазначених видаткових накладних міститься посилання на спірний договір, як на підставу продажу.

У видатковій накладній №В-000000642 від 03.02.2022 міститься відмітка, що вона недійсна без акта розбіжностей.

Також у матеріалах справи міститься акт відповідно до якого за видатковою накладною №В-000000642 від 03.02.2022 товар за штрих кодом 4810151020590, вартістю 54, 48 грн поставлено в кількості 164 шт., тоді як за документами має бути 165 шт.

У матеріалах справи наявний акт відповідно до якого за видатковою накладною №В-000000964 від 10.02.2024 товар за штрих кодом 2001200041891 поставлено в кількості 920 шт., тоді як за документами має бути в кількості 929 шт.

Суд зазначає, що у видатковій накладній №В-000000964 від 10.02.2024 відсутній товар за штрих кодом 2001200041891, також у накладній міститься відмітка, що вона недійсна без акта розбіжностей.

У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар за вказаними накладними в загальному розмірі 23 034, 42 грн, а саме: в сумі 13 034, 42 грн, (платіжна інструкція №107 від 10.02.2022), в сумі 5 000, 00 грн (платіжна інструкція №57 від 18.10.2023) та в сумі 5 000, 00 грн (платіжна інструкція №43 від 21.09.2023).

Як убачається з розрахунку наданого позивачем, ним проведено коригування на підставі акту про невідповідність від 30.09.2022 на суму 521, 64 грн, проте вказаний акт відсутній в матеріалах справи.

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.01.2023 заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 529 030, 02 грн.

17.10.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №93 від 12.10.2023, у якій просив у місячний строк з дня отримання даної претензії погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 524 030, 02 грн та сплатити пеню в розмірі 22 589, 05 грн.

Направлення вказаної претензії підтверджується описом вкладення та чеком поштового відправлення №0208805049421, яке повернене 01.11.2023 за зворотною адресою з відміткою «за закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується трекінгом поштового відправлення.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 519 030, 02 грн основного боргу та 7 615, 96 грн пені.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

За вказаними вище видатковими накладними товар поставлено на загальну суму 1 542 640, 56 грн.

Також у матеріалах справи міститься акт відповідно до якого за видатковою накладною №В-000000642 від 03.02.2022 товар за штрих кодом 4810151020590, вартістю 54, 48 грн поставлено в кількості 164 шт., тоді як за документами має бути 165 шт.

Також позивачем проведено коригування на підставі акту про невідповідність від 30.09.2022 на суму 521, 64 грн, проте вказаний акт відсутній в матеріалах справи, а тому суд позбавлений можливості його дослідити.

Отже, як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 542 064, 44 грн (1 542 640, 56 грн 521, 64 грн - 54, 48 грн), що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Згідно із п.1.6. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю.

Суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні підписані з боку відповідача та скріплені його печаткою без зауважень та заперечень, а тому посилання відповідача на ненадання позивачем, у супереч умовам договору необхідних документів, є безпідставне та необґрунтоване, крім цього, в матеріалах справи відсутні та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано доказів звернення до позивача щодо надання йому необхідних документів чи будь-яких заперечень щодо поставленого товару.

Відповідно до п.4.8. договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) у випадку, якщо постачальник поставив товар у кількості меншій або більшій, ніж зазначено в замовленні та у товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, або за ціною, що не відповідає тій, що погоджена сторонами у специфікації. Покупець вправі прийняти товар і зробити відповідну відмітку «підлягає заміні» в накладній, що засвідчується підписом представника постачальника. Заміна накладної в такому випадку здійснюється постачальником не пізніше 5 банківських днів з дати поставки. Сторони домовились, що для цілей цього договору документи (накладні, товарно-транспортні накладні, ін.) з відміткою «підлягає заміні» є неналежними доказами отримання товару (стосовно кількості та вартості отриманого товару). У випадку несвоєчасного надання належним чином оформлених постачальником документів, покупець має право призупинити оплату вартості товару, в тому числі такого, що був поставлений постачальником після партії товару з невідповідними документами (і це не буде вважатись простроченням оплати вартості поставленого товару), або повернути товар постачальнику в порядку, передбаченому п.4.14. цього договору.

У вказаних вище видаткових накладних відсутня відмітка «підлягає заміні», у видаткових накладних №В-000000964 від 10.02.2024 та №В-000001123 від 17.02.2022 лише наявна відмітка, що вони недійсні без акта розбіжностей, позивачем долучено до матеріалів справи акти розбіжностей до вказаних накладних, а тому суд критично оцінює посилання позивача, що вказані видаткові накладні є неналежними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.5. договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) сторонами погоджено, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 70 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної постачальником. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.

Враховуючи зазначене вище суд приходить до висновку, що строк оплати товару настав.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар за вказаними накладними в загальному розмірі 23 034, 42 грн, а саме: в сумі 13 034, 42 грн, (платіжна інструкція №107 від 10.02.2022), в сумі 5 000, 00 грн (платіжна інструкція №57 від 18.10.2023) та в сумі 5 000, 00 грн (платіжна інструкція №43 від 21.09.2023).

Отже неоплаченим залишився товар на загальну суму 1 519 030, 02 грн (1 542 064, 44 грн (вартість поставленого товару) - 23 034, 42 грн (сума оплати).

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2023 за договором, відповідно до якого станом на 31.01.2023 заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 529 030, 02 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17 та від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19.

Суд розцінює часткові оплати відповідача та підписання акту звірки взаєморозрахунків, як визнання ним основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором за поставлений товар у розмірі 1 519 030, 02 грн, доказів її погашення, в тому числі в строки встановлені в договорі матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача за загальний період з 28.04.2022 по 27.10.2022 пеню в розмірі 7 615, 96 грн.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 28.04.2022 по 27.10.2022 в розмірі 7 615, 96 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки нарахування пені позивачем здійснено на загальну суму заборгованості, тоді як в даному випадку має бути здійснене нарахування пені по кожній видатковій накладній окремо, оскільки по кожній видатковій накладній наступав різний строк оплати, а тому відповідно і період нарахування пені по видаткових накладних різний, крім того, позивачем при розрахунку не враховано, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом здійснено власний розрахунок пені, враховуючи встановлений в п.5.5. договору строк оплати, враховуючи часткові оплати, обмежуючись сумами та періодом заявленими позивачем і шестимісячним строком встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а саме за період з 28.04.2022 по 27.10.2022 наступним чином:

Номер видаткової накладноїДата поставкиСума боргу (грн)Період нарахування пеніПеня (грн)В-000011247618.11.202124 941, 3828.04.2022 28.07.20222 405, 31В-00001273025.11.202121 684, 3028.04.2022 11.08.20222 299, 13В-00001297602.12.202117 687, 4028.04.2022 18.08.20222 044, 95В-00001324409.12.202155 374, 0028.04.2022 25.08.20226 933, 13В-00001356416.12.2021323 877, 9028.04.2022 25.08.202243 656, 97В-00001391023.12.202130 763, 5028.04.2022 04.09.20224 568, 17В-00000019920.01.202220 591, 4028.04.2022 01.10.20223 819, 28В-00000038227.01.20229 190, 2028.04.2022 07.10.20221 780, 13В-00000064203.02.202220 523, 7228.04.2022 15.10.20224 200, 33В-00000094710.02.202414 098, 8028.04.2022 22.10.20223 020, 62В-00000096410.02.2024887 189, 1028.04.2022 22.10.2022190 077, 23В-00000111717.02.202231 513, 2029.04.2022 27.10.20226 950, 17В-00000112317.02.202272 116, 7629.04.2022 27.10.202215 905, 20 Всього287 660, 62За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 28.04.2022 по 27.10.2022 становить 287 660, 62 грн, тобто є більший, ніж визначено позивачем.

Враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем 7 615, 96 грн.

Щодо посилання відповідача, що поставка за видатковими накладними №В-000000964 від 10.02.2024 та №В-000001123 від 17.02.2022 відбулась на виконання не спірного договору, а договору укладеного в спрощений спосіб, оскільки товар поставлений за ними не був погоджений в специфікації, а суд критично оцінює такі аргументи відповідача та звертає увагу останнього, що в зазначених видаткових накладних міститься посилання на спірний договір, як на підставу продажу та відповідачем не надано доказів існування між сторонами інших договірних відносин, окрім як за спірним договором, також матеріали справи не містять заявок відповідача, а тому суд позбавлений можливості їх дослідити.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 519 030, 02 грн основного боргу та 7 615, 96 грн пені.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно із платіжного доручення №1 від 17.11.2023 позивачем сплачено 23 141, 90 грн судового збору за звернення з позовом до Господарського суду Київської області. Згідно з випискою ці кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"у випадках, установлених пунктом 1 частини першоїцієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, враховуючи, що позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у загальному розмірі 23 141, 90 грн та в подальшому зменшено позовні вимоги до 1 526 645, 98 грн, суд дійшов висновку, що позивач має право на повернення 242, 21 грн судового збору.

У відповідності до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Владіком до Товариства з обмеженою відповідальністю Пінк Проджект про стягнення 1 526 645, 98 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пінк Проджект (07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шкільна, будинок 23, ідентифікаційний код 43989853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Владіком (01010, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 6, ідентифікаційний код 30437105) 1 519 030 (один мільйон п`ятсот дев`ятнадцять тисяч тридцять) грн 02 коп. основного боргу, 7 615 (сім тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 96 коп. пені та 22 899 (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 69 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 17.04.2024.

Суддя В.М. Антонова