Рішення

від 27.03.2024 по справі 911/2988/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2988/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Фермерського господарства «Алекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно»

про 343 448,53 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Саліхов Б.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фермерське господарство «Алекс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» про стягнення 343 448,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №163-2021 від 25.10.2021 в частині поставки товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 343 448,53 грн основного боргу.

Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду клопотання про витребування доказів № 27/09/23/1 від 27.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2988/23. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 09.11.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент відкриття провадження у справі), учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.10.2023 була направлена відповідачу на його офіційну електронну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа ухвала про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 була доставлена на офіційну електронну адресу відповідача 16.10.2023.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент відправлення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.10.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, ухвали суду протягом розгляду справи направлялись відповідачу рекомендованим повідомленням на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що судом були вжиті усі можливі та необхідні заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд судом.

09.11.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

09.11.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача, надав усні пояснення щодо предмету спору та клопотання про витребування доказів. Представник відповідача у підготовче засідання засідання не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача заявив усне клопотання про відкликання клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи. Суд протокольно залишив вказане клопотання позивача без розгляду.

У підготовчому засіданні 09.11.2023 суд, розглянувши подане позивачем клопотання про витребування доказів, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування по справі та доказів, наявних у матеріалах справи, та з огляду на приписи ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про необхідність витребування у ТОВ «Укрростехно» належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу №163-2021 від 25.10.2021 року з усіма додатками.

З огляду на зазначене, ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/2988/23 задоволено клопотання ФГ «Алекс» про витребування доказів. Зобов`язано ТОВ «Укрростехно» надати до суду належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021 року з усіма додатками. Відкладено підготовче засідання у справі № 911/2988/23 на 30.11.2023.

Ухвала суду від 09.11.2023 була направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження та відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була вручена відповідачу 31.11.2023.

20.11.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, у якій позивач зазначив, що при зверненні позивачем до суду із позовною заявою позовні вимоги були обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі продажу № 163-2021 від 25.10.2022 щодо передання товару у встановлений строк, у зв`язку з чим позивач на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України звернувся із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 343448,53 грн, тобто коштів, які були сплачені за товар по договору. В якості обґрунтування позовних вимог в первинній позовній заяві позивач виходив з того, що договір купівлі-продажу №163-2021 від 25.10.2021 був чинним, оскільки після отримання від відповідача листа №19 від 17.08.2022 позивач сподівався відновити господарські відносини та зобов`язання сторін. Однак, в подальшому було прийнято рішення припинити дію договору, на підтвердження чого позивач додав додаткову угоду № 1 про припинення дії договору, підписану обома сторонами, в пункті 2 якої сторони погодили вважати останнім днем дії договору 06.07.2022. Таким чином, згідно пояснень позивача, станом на дату звернення до суду із позовом договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021 є розірваним за взаємною згодою сторін. Однак, як зазначив позивач, грошові кошти, що були перераховані відповідачу на підставі платіжного доручення № 912 від 27.10.2021 сумі 270 160,00 грн, що за курсом НБУ станом на дату їх перерахування є еквівалентом 8 835,28 євро та станом на дату звернення позивачем до суду відповідно до курсу НБУ гривні до євро (26.09.2023) складає 343 448,53 грн не повернуті позивачу, а продовжують перебувати у відповідача без достатньої правової підстави. З урахуванням зазначеного, позивач керуючись ст. 46 ГПК України вважає за необхідне змінити підстави позову у справі № 911/2988/23 за позовом ФГ «Алекс» до ТОВ «Укрростехно» про стягнення заборгованості на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, що регламентує повернення суми попередньої оплати у разі не передання продавцем товару у встановлений строк, на статтю 1212 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка зберігає у себе майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. З урахуванням зазначеного, позивач у заяві про зміну підстав позову просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 343 448,53 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

30.11.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача, надав свої пояснення щодо заяви про зміну підстав позову та підтримав її. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 30.11.2023 суд розглянув заяву позивача про зміну підстав позову та задовольнив її з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Заява позивача про зміну підстав позову подана уповноваженою на те особою із дотриманням процесуальних строків, встановлених ГПК України.

З огляду на наведене, у підготовчому засіданні 30.11.2023 суд, дослідивши заяву позивача про зміну підстав позову та додані до неї документи, а також враховуючи наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, дійшов висновку про задоволення заяви позивача про зміну підстав позову та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням останньої, про що занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2988/23 на 11.01.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 30.11.2023 та направлено останню відповідачу на його адресу-місцезнаходження та відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була вручена відповідачу 09.12.2023.

11.01.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 09.11.2023 не виконав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2024 у справі № 911/2988/23, з огляду на невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 09.11.2023, повторно зобов`язано ТОВ «Укрростехно» надати до суду належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу №163-2021 від 25.10.2021 року з усіма додатками. Відкладено підготовче засідання у справі № 911/2988/23 на 15.02.2024.

15.02.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку із тим, що суддя Л.В. Сокуренко з 14.02.2024 до 18.02.2024 включно перебувала у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2024 призначено підготовче засідання у справі № 911/2988/23 на 29.02.2024.

З метою повідомлення сторін про дату та час призначеного підготовчого засідання, ухвала суду від 12.02.2024 була доставлена позивачу в його електронний кабінет, а відповідачу направлена на його адресу-місцезнаходження та відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була вручена відповідачу 20.02.2023.

29.02.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 09.11.2023 не виконав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.02.2024 судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2988/23 до судового розгляду по суті на 27.03.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 29.02.2024 та направлено останню відповідачу та відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була вручена відповідачу 17.03.2023.

27.03.2024 в судове засідання з`явились представники позивача та надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримували в повному обсязі та просили суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №163-2021 від 25.10.2021 в частині поставки товару. В подальшому, сторонами було прийнято рішення припинити дію договору, на підтвердження чого позивач додав додаткову угоду № 1 про припинення дії договору, підписану обома сторонами, в пункті 2 якої сторони погодили вважати останнім днем дії договору 06.07.2022. Таким чином, згідно пояснень позивача, станом на дату звернення до суду із позовом договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021 є розірваним за взаємною згодою сторін. Однак, як зазначив позивач, грошові кошти, що були перераховані відповідачу на підставі платіжного доручення № 912 від 27.10.2021 сумі 270 160,00 грн, що за курсом НБУ станом на дату їх перерахування є еквівалентом 8 835,28 євро та станом на дату звернення позивачем до суду відповідно до курсу НБУ гривні до євро (26.09.2023) складає 343 448,53 грн не повернуті позивачу, а продовжують перебувати у відповідача без достатньої правової підстави. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 343 448,53 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

27.03.2024 в судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.03.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 06.04.2024 до 12.04.2024 включно перебувала у відрядженні, тому повний текст рішення складено та підписано після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» (далі продавець, відповідач) та Фермерським господарством «Алекс» (далі покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу № 163-2021 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність транспортні засоби (надалі товар), зазначений в п. 1.2 цього договору, в комплектації згідно додатку 2 до цього договору та гарантійними умовами, визначеними та узгодженими в додатку № 1 до цього договору, та сплатити продавцю загальну ціну, зазначену в п. 2.2 цього договору, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, продавець цим договором підтверджує, що нижче визначений товар, який є предметом продажу та передачі покупцю, на момент укладання цього договору, є новим, 2022 року виробництва, не знаходяться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжені будь-яким іншим чином згідно чинного законодавства України.

Товар, що підлягає передачі у власність покупця за даним договором являється: назва товару новий сідельний тягач MAN TGX 18.440 4X2 BLS з комплектом гідравлічного обладнання; кількість товару (одиниць): 1.

В розділі 2 договору визначено ціну договору та порядок розрахунків, погоджений між сторонами.

За змістом п. 2.1 договору, ціна товару за цим договором становить: сума без ПДВ складає 2 255 083,25 грн, крім того ПДВ 451 016,65 грн. Всього 2 706 099,90 грн з ПДВ, що в еквіваленті згідно до курсу євро Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua на день укладення даного договору, по курсу 1 євро = 30,5774 грн становить 88 500,00 євро.

Сторони домовились, що розміри курсу продажу євро, які застосовуються при визначенні грошового еквіваленту в п. 2.1, п. 2.2, за цим договором, визначаються на підставі курсу Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua.

У разі зміни курсу євро Національним банком України (оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua) на момент здійснення оплати, сума ціни товару, що зазначена в п. 2.1, та п. 2.2 цього договору, підлягає коригуванню відносно її грошового еквіваленту в євро на дату платежу. Коригування гривневої вартості товару не вважається зміною ціни та умов договору, та не потребує укладання додаткових угод.

Згідно з п. 2.2 договору, покупець зобов`язаний сплатити загальну вартість товару, відповідно кількості та ціни товару зазначену в п. 2.1.цього договору частинами двома платежами:

2.2.1. 10 % загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строк, вказаний у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше « 25» жовтня 2021 року, та складає: 225 508,32 грн без ПДВ, крім того 45 101,67 грн ПДВ. Всього 270 610,00 грн з ПДВ, що в еквіваленті згідно до курсу євро Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua на день укладення даного договору, по курсу 1 євро = 30,5774 грн становить 8 850,00 євро.

2.2.2. 90 % загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строки, вказані у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше « 10» лютого 2022 року, та складає: 2 029 574,93 грн без ПДВ, крім того 405 914,98 грн ПДВ. Всього 2 029 574,93 грн з ПДВ, що в еквіваленті згідно до курсу євро Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua на день укладення даного договору, по курсу 1 євро = 30,5774 грн становить 79 650,00 євро.

Відповідно до п. 2.3 договору, зазначена сума в п. 2.1 цього договору сплачується покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або будь-яким іншим чином, не забороненим діючим законодавством України. При безготівковому розрахунку грошовими коштами, датою оплати покупцем товару за цим договором вважається дата зарахування на розрахунковий рахунок продавця загальної суми, визначеної у поточних рахунках-фактури у розмірі згідно п. 2.1 цього договору. При здійсненні розрахунку в будь-якій іншій формі, не забороненій діючим законодавством, датою оплати покупцем товару в розмірі згідно п. 2.1 цього договору, буде вважатися дата підтверджуючого оплату документа.

В разі, якщо грошові кошти згідно п. 2.2.1-2.2.2 надійшли не в строки визначені в п. 2.2.1-2.2.2 та за цей термін прострочення курс євро згідно Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua, збільшився, то продавець має право виставити додатковий рахунок фактуру на суму різниці, а покупець зобов`язується безспірно сплатити такий рахунок-фактуру в строк до 3 (трьох) банківських днів (п. 2.4 договору).

Судом встановлено, що 25.10.2021 відповідач виставив позивачу, на виконання п. 2.2.1 договору, рахунок-фактуру № ВП-0311 від 25.10.2021 на суму 270 610,00 грн на оплату нового сідельного тягача MAN TGX 18.440 4X2 BLS з комплектом гідравлічного обладнання в кількості 0,100 шт. Рахунок також містить посилання на договір № 163-2021 від 25.10.2021 (копія наявна в матеріалах справи).

27.10.2021 позивачем, на виконання п. 2.2.1 договору, сплачено на користь відповідача грошові кошти згідно виставленого рахунку в сумі 270 160,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 912 від 27.10.2021 на суму 270 160,00 грн із призначенням платежу: «перераховується згідно рахунка-фактури № ВП-0311 віл 25.10.2021 р. до договору № 164-2021 від 25.10.21 р. у сумі 225133,33 грн. ПДВ 20% 45026,67 грн».

Відповідно до п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється в строк до « 15» лютого 2022 року, за умови виконання покупцем умов п. 2.2 цього договору. При цьому, сторони домовились, що покупець зобов`язується прийняти товар протягом 2 робочих днів з моменту здійснення поставки, шляхом підписання акта прийому-передачі. Адреса поставки: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1.

Згідно з п. 3.2 договору, після оплати товару в розмірі 100 % відсотків від загальної суми даного договору, продавець передає покупцеві товар та в комплекті з ним передає пакет товаросупровідних документів на товар (транзитні номери, митна декларація, сертифікат відповідності, акт прийому-передачі, видаткова накладна) для реєстрації в РСЦ МВС України. Факт прийому-передачі товару та пакету товаросупровідних документів на товар підтверджується підписаним у двосторонньому порядку та скріпленим печатками сторін акті прийому-передачі товару, вказаний акт підписується сторонами у строки передбачені п. 3.1.

За змістом п. 3.3 договору, факт передачі товару та належних документів посвідчується актом прийому-передачі товару та/або видатковою накладною, що підписано сторонами та скріплено їх печатками та є невід`ємною частиною цього договору. При цьому товар та належні документи вважаються переданим покупцю з дати підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.

Відповідно до пп. 4.1, 4.2 договору, право власності на товар виникає у покупця з моменту зарахування грошових коштів у розмірі 100 % відсотків загальної суми договору згідно п. 2.2 цього договору. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від продавця до покупця відбувається в момент підписання акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.

Згідно з п. 5.2.1 договору, продавець зобов`язаний передати покупцю товар та належні документи, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на підставі отриманого від відповідача рахунка-фактури №ВП-0311 від 25.10.2021 позивач згідно платіжного доручення № 912 від 27.10.2021 сплатив на користь відповідача 10 % від загальної ціни товару в сумі 270 160,00 грн, що за курсом НБУ гривні до євро (30,5774 грн за 1 євро) еквівалентно 8 835,28 євро.

Як зазначив позивач, відповідно до п. 3.1 договору поставка здійснюється в строк до 15 лютого 2022 року, за умови виконання покупцем повної оплати вартості товару. Однак, за ствердженням позивача, рахунок-фактуру на оплату другої частини товару в розмірі 90 % від загальної ціни товару відповідач не надсилав на адресу позивача, як і не вживав жодних заходів щодо поставки товару.

Згідно пояснень позивача, в подальшому відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомлялося про необхідність припинення укладених та незавершених угод щодо купівлі-продажу транспортних засобів та викладена пропозиція підписати відповідну додаткову угоду про припинення договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрростехно» звернулось до позивача з листом за вих. № 19 від 17.08.2022, яким повідомив позивача, що місцезнаходження ТОВ «Укрростехно» з 24.02.2022 було безпосередньо зоною бойових дій, пов`язаних з агресією Російської Федерації включно по 30.03.2022. Водночас, як зазначив відповідач у листі, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» відповідно до абз. 3 підп. 1 п. 1 якої для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи: юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. У листі відповідач зазначив, що у складі Товариства перебуває всього дві фізичні особи, що є кінцевими бенефіціарними власниками, одна з яких є громадянином Російської Федерації та має частку у статутному капіталі в розмірі 60%. Таким чином, як зазначив відповідач, ТОВ «Укрростехно» перебуває під санкціями через агресію Російської Федерації. Водночас, згідно п. 2 Постанови № 187 накладено мораторій також на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна. Відтак, у листі відповідач повідомив позивача, що ТОВ «Укрростехно» має пряму законодавчу заборону на відчуження будь-якого майна будь-яким особам та виконання будь-яких фінансових зобов`язань; рахунки товариства повністю заблоковані, можливість розпорядження власними коштами повністю відсутня. Тому ні повернути кошти за незакритими договорами купівлі-продажу, ні поставити транспортні засоби за такими договорами у Товариства можливість відсутня. Крім того, з 06.07.2022 постачальник вантажної техніки припинив дію дилерського контракту на поставку техніки ТОВ «Укрростехно», як наслідок, було припинено всі договори купівлі-продажу транспортних засобів між Товариством та постачальником, за якими ТОВ «Укрростехно» зобов`язалося поставити транспортні засоби кінцевим споживачам. Договори купівлі-продажу транспортних засобів кінцевим клієнтам є похідними від дилерського контракту і припинення його дії означає припинення всіх договорів купівлі-продажу ТЗ кінцевим споживачам. У зв`язку з вищевикладеним, відповідач листом повідомив позивача про припинення укладених та незавершених угод між підприємствами щодо купівлі-продажу транспортних засобів та пропонував підписати відповідну додаткову угоду. Водночас, відповідач в листі зазначив, що не заперечує існування перед позивачем заборгованості по незавершеним угодам на підтвердження чого додав підписаний акт звірки, що є невід`ємною частиною додаткової угоди про припинення договору.

Разом з листом відповідач направив позивачу примірник додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу від 25.10.2022 № 163-2021 про припинення договору та акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ «Укрростехно» та ФГ «Алекс» станом на 06.07.2022, підписані та скріплені з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень (копії наявні в матеріалах справи).

В подальшому, позивач листом № 12 від 22.05.2023 просив відповідача повернути сплачені кошти за платіжним дорученням № 912 від 27.10.2023 в сумі 270 160,00 грн на розрахунковий рахунок позивача. Проте відповідь на лист відповідач не направив, переплату в сумі 270 160,00 грн в добровільному порядку не повернув.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з пп. 11.1, 11.2 договору, зміни до цього договору можуть бути внесені виключно з взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору, є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу, за умови, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 11.6 договору, дострокове розірвання цього договору можливе за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору, крім випадків передбачених цим договором.

За ствердженням позивача, 17.08.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 25.10.2022 № 163-2021, за змістом якої сторони, керуючись положеннями договору купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021, відповідно до якого сторони домовились припинити дію вказаного договору, усіх додатків до нього, з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», якою установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, а також на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження транспортних засобів на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або на користь Російської Федерації та положення якої неухильно дотримуються сторонами, враховуючи, що одним із засновників покупця з часткою в статутному капіталі 60% є громадянин Російської Федерації, уклали цю додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу від 25.10.2021 № 163-2021 (надалі додаткова угода) відповідно про таке:

1. Сторони, діючи добровільно і не перебуваючи під тиском та/або примусом, за взаємною згодою домовились припинити дію договору.

2. Сторони погодили вважати останнім днем дії договору 06.07.2022 року.

3. Підписанням цієї додаткової угоди сторони не звільняються від взаємних заборгованостей, які виникли до дати припинення дії договору. В той же час, сторони підтверджують відсутність претензій та вимог одна до одної, як на дату підписання додаткової угоди, так і в майбутньому, стосовно виконання та припинення договору, окрім зазначених в підписаному сторонами акті звіряння розрахунків станом на 06.07.2022 року, який є невід`ємною частиною даної додаткової угоди. При цьому, покупець відмовляється від нарахування неустойки, інфляційних втрат, 3 % річних, збитків, а також будь-яких застосовних штрафних санкцій, право на які може виникнути у покупця у зв`язку з неможливістю продавця сплатити покупцю суму заборгованості, визначену в акті звіряння розрахунків станом на 06.07.2022 року, у зв`язку з установленими Постановою та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади заборонами.

4. З огляду на положення ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони погодили, що положення цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 06.07.2022 року.

Вказана додаткова угода № 1 до договору підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх відтисками печаток без зауважень та заперечень (копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, згідно пояснень позивача, станом на дату звернення до суду із позовом договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021 є розірваним за взаємною згодою сторін. Однак, як зазначив позивач, грошові кошти, що були перераховані відповідачу на підставі платіжного доручення № 912 від 27.10.2021 сумі 270 160,00 грн, що за курсом НБУ станом на дату їх перерахування еквівалентні 8 835,28 євро, не повернуті позивачу, а продовжують перебувати у відповідача без достатньої правової підстави.

З урахуванням усього вищезазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням зави про зміну підстав позову) заборгованість в сумі 343 448,53 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, що станом на дату подання позову за офіційним курсом НБУ гривні до євро (1 євро = 38,8724 грн) становить 8 835,28 євро.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу №163-2021 від 25.10.2021, копія якого долучена до позовної заяви, не підписаний відповідачем, а підписаний лише зі сторони позивача.

Згідно пояснень позивача, ФГ «Алекс» підписало 2 примірники договору з додатком № 1 до нього та направило примірник відповідачу, однак відповідач примірник договору так і не повернув позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом з проханням надати засвідчену належним чином копію договору № 163-2021 від 25.10.2021 з усіма додатками.

Також, двічі ухвалами суду від 09.11.2023 та від 11.01.2024 було зобов`язано ТОВ «Укрростехно» надати до суду належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу №163-2021 від 25.10.2021 року з усіма додатками. Проте відповідач вимоги ухвали суду не виконав, будь-яких повідомлень щодо обставин укладення договору не надав.

Разом з тим суд зазначає, що заперечень відповідача щодо існування між сторонами правовідносин на підставі договору купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021 матеріали справи не містять та відповідачем до суду не подано.

Крім того, суд враховує, що проект додаткової угоди № 1 від 17.08.2022 до договору купівлі-продажу від 25.10.2022 р. № 163-2021 був складений саме відповідачем, який підписаний ним без зауважень, заперечень та скріплений відтиском йог печатки.

Суд, проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами, та договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021, враховуючи зміст додаткової угоди № 1 від 17.08.2022 та те, що додаткова угода № 1 від 17.08.2022 була складена саме відповідачем, підписана ним та скріплена відтиском його печатки без зауважень та заперечень, господарський суд, з урахуванням усього зазначеного у сукупності встановив, що сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили порядок постачання та приймання товару, строк здійснення розрахунків, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. 638, 639, 655, 656, 712 Цивільного кодексу України та ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом стаття 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з п. 2.2 договору, покупець зобов`язаний сплатити загальну вартість товару, відповідно кількості та ціни товару зазначену в п. 2.1.цього договору частинами двома платежами:

2.2.1. 10 % загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строк, вказаний у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше « 25» жовтня 2021 року, та складає: 225 508,32 грн без ПДВ, крім того 45 101,67 грн ПДВ. Всього 270 610,00 грн з ПДВ, що в еквіваленті згідно до курсу євро Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua на день укладення даного договору, по курсу 1 євро = 30,5774 грн становить 8 850,00 євро.

2.2.2. 90 % загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строки, вказані у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше « 10» лютого 2022 року, та складає: 2 029 574,93 грн без ПДВ, крім того 405 914,98 грн ПДВ. Всього 2 029 574,93 грн з ПДВ, що в еквіваленті згідно до курсу євро Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua на день укладення даного договору, по курсу 1 євро = 30,5774 грн становить 79 650,00 євро.

Судом було встановлено, що 25.10.2021 відповідач виставив позивачу, на виконання п. 2.2.1 договору, рахунок-фактуру № ВП-0311 від 25.10.2021 на суму 270 610,00 грн на оплату нового сідельного тягача MAN TGX 18.440 4X2 BLS з комплектом гідравлічного обладнання в кількості 0,100 шт. Рахунок також містить посилання на договір № 163-2021 від 25.10.2021.

27.10.2021 позивачем, на виконання п. 2.2.1 договору, сплачено на користь відповідача грошові кошти згідно виставленого рахунку в сумі 270 160,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 912 від 27.10.2021 на суму 270 160,00 грн із призначенням платежу: «перераховується згідно рахунка-фактури № ВП-0311 віл 25.10.2021 р. до договору № 164-2021 від 25.10.21 р. у сумі 225133,33 грн. ПДВ 20% 45026,67 грн».

За змістом стаття 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється в строк до « 15» лютого 2022 року, за умови виконання покупцем умов п. 2.2 цього договору. При цьому, сторони домовились, що покупець зобов`язується прийняти товар протягом 2 робочих днів з моменту здійснення поставки, шляхом підписання акта прийому-передачі. Адреса поставки: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1.

Згідно з п. 3.2 договору, після оплати товару в розмірі 100 % відсотків від загальної суми даного договору, продавець покупцеві передає товар та в комплекті з ним передає пакет товаросупровідних документів на товар (транзитні номери, митна декларація, сертифікат відповідності, акт прийому-передачі, видаткова накладна) для реєстрації в РСЦ МВС України. Факт прийому-передачі товару та пакету товаросупровідних документів на товар підтверджується підписаним у двосторонньому порядку та скріпленим печатками сторін акті прийому-передачі товару, вказаний акт підписується сторонами у строки передбачені п. 3.1.

За змістом п. 3.3 договору, факт передачі товару та належних документів посвідчується актом прийому-передачі товару та/або видатковою накладною, що підписано сторонами та скріплено їх печатками та є невід`ємною частиною цього Договору. При цьому товар та належні документи вважаються переданим покупцю з дати підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на підставі отриманого від відповідача рахунка-фактури №ВП-0311 від 25.10.2021 позивач згідно платіжного доручення № 912 від 27.10.2021 сплатив на користь відповідача 10% від загальної ціни товару в сумі 270 160,00 грн, що за курсом НБУ гривні до євро (30,5774 грн за 1 євро) еквівалентно 8 835,28 євро.

Як зазначив позивач, відповідно до п. 3.1 договору поставка здійснюється в строк до 15 лютого 2022 року, за умови виконання покупцем повної оплати вартості товару. Однак, за ствердженням позивача, рахунок-фактуру на оплату другої частини товару в розмірі 90% від загальної ціни товару відповідач не надсилав на адресу позивача, як і не вживав жодних заходів щодо поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрростехно» звернулось до позивача з листом за вих. № 19 від 17.08.2022, яким повідомив позивача, що місцезнаходження ТОВ «Укрростехно» з 24.02.2022 було безпосередньо зоною бойових дій, пов`язаних з агресією Російської Федерації включно по 30.03.2022. Водночас, як зазначив відповідач у листі, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» відповідно до абз. 3 підп. 1 п. 1 якої для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи: юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. У листі відповідач зазначив, що у складі Товариства перебуває всього дві фізичні особи, що є кінцевими бенефіціарними власниками, одна з яких є громадянином Російської Федерації та має частку у статутному капіталі в розмірі 60%. Таким чином, як зазначив відповідач, ТОВ «Укрростехно» перебуває під санкціями через агресію Російської Федерації. Водночас, згідно п. 2 Постанови № 187 накладено мораторій також на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна. Відтак, у листі відповідач повідомив позивача, що ТОВ «Укрростехно» має пряму законодавчу заборону на відчуження будь-якого майна будь-яким особам та виконання будь-яких фінансових зобов`язань; рахунки товариства повністю заблоковані, можливість розпорядження власними коштами повністю відсутня. Тому ні повернути кошти за незакритими договорами купівлі-продажу, ні поставити транспортні засоби за такими договорами у Товариства можливість відсутня. Крім того, з 06.07.2022 постачальник вантажної техніки припинив дію дилерського контракту на поставку техніки ТОВ «Укрростехно», як наслідок, було припинено всі договори купівлі-продажу транспортних засобів між Товариством та постачальником, за якими ТОВ «Укрростехно» зобов`язалося поставити транспортні засоби кінцевим споживачам. Договори купівлі-продажу транспортних засобів кінцевим клієнтам є похідними від дилерського контракту і припинення його дії означає припинення всіх договорів купівлі-продажу ТЗ кінцевим споживачам. У зв`язку з вищевикладеним, відповідач листом повідомив позивача про припинення укладених та незавершених угод між підприємствами щодо купівлі-продажу транспортних засобів та пропонував підписати відповідну додаткову угоду. Водночас, відповідач в листі зазначив, що не заперечує існування перед позивачем заборгованості по незавершеним угодам на підтвердження чого додаємо підписаний акт звірки, що є невід`ємною частиною додаткової угоди про припинення договору.

Разом з листом відповідач направив позивачу примірник додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу від 25.10.2022 № 163-2021 про припинення договору та акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ «Укрростехно» та ФГ «Алекс» станом на 06.07.2022, підписані та скріплені з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

В подальшому, позивач листом № 12 від 22.05.2023 просив відповідача повернути сплачені кошти за платіжним дорученням № 912 від 27.10.2023 в сумі 270 160,00 грн на розрахунковий рахунок позивача. Проте відповідь на лист відповідач не направив, переплату в сумі 270 160,00 грн в добровільному порядку не повернув.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 17.08.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 25.10.2022 № 163-2021, за змістом якої сторони, керуючись положеннями договору купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021 року, відповідно до якого сторони домовились припинити дію вказаного договору, усіх додатків до нього, з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», якою установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, а також на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження транспортних засобів на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або на користь Російської Федерації (надалі Постанова) та положення якої неухильно дотримуються сторонами, враховуючи, що одним із засновників покупця з часткою в статутному капіталі 60 % є громадянин Російської Федерації, уклали цю додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу від 25.10.2021 № 163-2021 відповідно про таке:

1. Сторони, діючи добровільно і не перебуваючи під тиском та/або примусом, за взаємною згодою домовились припинити дію договору.

2. Сторони погодили вважати останнім днем дії договору 06.07.2022 року.

3. Підписанням цієї додаткової угоди сторони не звільняються від взаємних заборгованостей, які виникли до дати припинення дії договору. В той же час, сторони підтверджують відсутність претензій та вимог одна до одної, як на дату підписання додаткової угоди, так і в майбутньому, стосовно виконання та припинення договору, окрім зазначених в підписаному сторонами акті звіряння розрахунків станом на 06.07.2022 року, який є невід`ємною частиною даної додаткової угоди. При цьому, покупець відмовляється від нарахування неустойки, інфляційних втрат, 3 % річних, збитків, а також будь-яких застосовних штрафних санкцій, право на які може виникнути у покупця у зв`язку з неможливістю продавця сплатити покупцю суму заборгованості, визначену в акті звіряння розрахунків станом на 06.07.2022 року, у зв`язку з установленими Постановою та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади заборонами.

4. З огляду на положення ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони погодили, що положення цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 06.07.2022 року.

Вказана додаткова угода № 1 до договору підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з приписами статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до частин 1-3 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно з пп. 11.1, 11.2 договору, зміни до цього договору можуть бути внесені виключно з взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору, є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу, за умови, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 11.6 договору, дострокове розірвання цього договору можливе за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору, крім випадків передбачених цим договором.

Отже суд встановив, що сторонами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору.

Як було встановлено судом раніше, 17.08.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2022, за змістом якої сторони, керуючись положеннями договору, домовились припинити дію вказаного договору, усіх додатків до нього, а в пункті 2 додаткової угоди сторони погодили вважати останнім днем дії договору 06.07.2022 року.

Додаткових угод про продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

Отже, суд встановив, що договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2022 був достроково припинений за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди № 1 від 17.08.2022. Таким чином, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2022 є припиненим.

Згідно пояснень позивача, станом на дату звернення до суду із позовом договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021 є розірваним за взаємною згодою сторін, однак грошові кошти, що були перераховані відповідачу на підставі платіжного доручення № 912 від 27.10.2021 сумі 270 160,00 грн, що за курсом НБУ станом на дату їх перерахування еквівалентно 8 835,28 євро не повернуті позивачу, а продовжують перебувати у відповідача без достатньої правової підстави. У зв`язку із цим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 343 448,53 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, що станом на дату подання позову за офіційним курсом НБУ гривні до євро становить 8 835,26 євро.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Таким чином, підставою виникнення визначеного цією нормою зобов`язання є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника (позиція Верховного Суду у постанові від 02.11.2018 у справі № 910/32456/15).

Як було встановлено судом раніше, 25.10.2021 відповідач виставив позивачу, на виконання п. 2.2.1 договору, рахунок-фактуру на оплату № ВП-0311 від 25.10.2021 на суму 270 610,00 грн. Рахунок також містить посилання на договір № 163-2021 від 25.10.2021.

27.10.2021 позивачем, на виконання п. 2.2.1 договору, сплачено на користь відповідача грошові кошти згідно виставленого рахунку в сумі 270 160,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 912 від 27.10.2021 на суму 270 160,00 грн із призначенням платежу: «перераховується згідно рахунка-фактури № ВП-0311 віл 25.10.2021 р. до договору № 164-2021 від 25.10.21 р. у сумі 225133,33 грн. ПДВ 20% 45026,67 грн».

Отже, суд встановив, що підставою перерахування на користь відповідача грошових коштів був рахунок відповідача № ВП-0311 від 25.10.2021 виставлений на підставі договору купівлі-продажу № 164-2021 від 25.10.2021.

Разом з тим, як вбачається з матеріалах справи, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2022 є припиненим за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди № 1 від 17.08.2022.

Враховуючи припинення дії договору, суд встановив, що підстава, на якій відповідачем отримано попередню оплату у розмірі 270 160,00 грн, що за офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на дату перерахування грошових коштів складала 8 835,28 євро, відповідала.

Доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів, перерахованих на підставі платіжного доручення № 912 від 27.10.2021, матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів поставки на користь позивача товару за договором. Протилежного суду не доведно.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу № 163-2021 від 25.10.2021 станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом є припиненим, а в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів, отриманих на підставі платіжного доручення № 912 від 27.10.2021, як і відсутні будь-які докази правомірності утримання відповідачем перерахованих позивачем грошових коштів, суд дійшов висновку, що відповідач утримує належні позивачу грошові кошти без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти, отримані на підставі платіжного доручення № 912 від 27.10.2021 на суму 270 160,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ «Укрростехно» та ФГ «Алекс» станом на 06.07.2022, за змістом якого станом на 06.07.2022 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 270 160,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 343 448,53 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, що станом на дату подання позову за офіційним курсом НБУ гривні до євро становить 8 835,28 євро.

Згідно пояснень позивача, на підставі отриманого від відповідача рахунку-фактури № ВП-0311 від 25.10.2021 позивачем згідно платіжного доручення № 912 від 27.10.2021 було перераховано на користь відповідача 10% від загальної ціни товару в сумі 270 160,00 грн, що за курсом НБУ гривні до євро, оприлюдненим на сайті НБУ на день укладення договору по курсу 1 євро = 30,2774 грн, становить 8 835,28 євро.

Як зазначив позивач, виходячи з того, що вартість товару у договорі покупцем була визначена в євро та зазначена в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату укладення договору, на момент подання позову сума заборгованості ТОВ «Укрростехно» перед ФГ «Алекс» становить 343 448,53 грн, що еквівалентно 8 835,28 євро відповідно до курсу НБУ станом на 26.09.2023 за 1 євро = 38,8724.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За змістом частин 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Валюта боргу це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. Якщо в договорі передбачено інший порядок визначення «валютного застереження», то суду при вирішенні спору із застосуванням правил тлумачення правочину необхідно з`ясувати сутність такого визначення.

Таким чином ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки сторони у договорі визначили еквівалент в іноземній валюті, а саме у євро, то до спірних відносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено судом раніше, за змістом п. 2.1 договору, ціна товару за цим договором становить: сума без ПДВ складає 2 255 083,25 грн, крім того ПДВ 451 016,65 грн. Всього 2 706 099,90 грн з ПДВ, що в еквіваленті згідно до курсу євро Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua на день укладення даного договору, по курсу 1 євро = 30,5774 грн становить 88 500,00 євро.

Сторони домовились, що розміри курсу продажу євро, які застосовуються при визначенні грошового еквіваленту в п. 2.1, п. 2.2, за цим договором, визначаються на підставі курсу Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua.

У разі зміни курсу євро Національним банком України (оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua) на момент здійснення оплати, сума ціни товару, що зазначена в п. 2.1, та п. 2.2 цього договору, підлягає коригуванню відносно її грошового еквіваленту в євро на дату платежу. Коригування гривневої вартості товару не вважається зміною ціни та умов договору, та не потребує укладання додаткових угод.

Згідно з п. 2.2 договору, покупець зобов`язаний сплатити загальну вартість товару, відповідно кількості та ціни товару зазначену в п. 2.1.цього договору частинами двома платежами: 2.2.1. 10 % загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строк, вказаний у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше « 25» жовтня 2021 року, та складає: 225 508,32 грн без ПДВ, крім того 45 101,67 грн ПДВ. Всього 270 610,00 грн з ПДВ, що в еквіваленті згідно до курсу євро Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua на день укладення даного договору, по курсу 1 євро = 30,5774 грн становить 8 850,00 євро; 2.2.2. 90 % загальної ціни (вартості) товару покупець зобов`язується оплатити в строки, вказані у виставленому рахунку-фактурі згідно даного договору, однак не пізніше « 10» лютого 2022 року, та складає: 2 029 574,93 грн без ПДВ, крім того 405 914,98 грн ПДВ. Всього 2 029 574,93 грн з ПДВ, що в еквіваленті згідно до курсу євро Національного банку України, оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua на день укладення даного договору, по курсу 1 євро = 30,5774 грн становить 79 650,00 євро.

Таким чином, в пунктах 2.1, 2.2 договору сторони дійшли згоди про визначення валютного еквіваленту кожного платежу, а також перерахунку ціни (вартості) товару в національну валюту, а також коригування гривневої вартості товару відносно її грошового еквіваленту в євро на дату платежу, у разі зміни курсу євро Національним банком України (оприлюдненим на сайті https://bank.gov.ua) на момент здійснення оплати.

Додатково суд зауважує, що визначення валютного еквівалента у товарно-грошових відносинах є одним із способів убезпечення сторін від непередбачуваної втрати активів, пов`язаної з коливанням обмінних курсів валют.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 8.02.2018 у справі №662/928/15-ц, «реальна вартість грошей може визначатись їх купівельною спроможністю у певний час». І цей спосіб є обопільно сприятливим для обох сторін таких відносин (в залежності від того, в яку сторону коливається обмінній курс).

Здійснивши попередню оплату товару у гривні в сумі, що має чітко визначений валютний еквівалент, позивач у певний момент тимчасово позбавився активу (обігових коштів) саме в розмірі такого еквівалента, розраховуючи на зустрічне отримання іншого активу імпортного товару такої самої вартості. І в разі відновлення саме грошового активу (в даному випадку шляхом повернення грошей через невиконання відповідачем товарного зобов`язання) позивач цілком вправі розраховувати на те, що таке відновлення буде повноцінним, тобто таким, що відображатиме реальну купівельну спроможність отриманих грошей на час їх повернення.

Отже, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, то Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрростехно», яке отримало від Фермерського господарства «Алекс» грошові кошти, у розмірі 8 835,28 євро в їх гривневому еквіваленті, повинно повернути позивачу грошові кошти у цьому самому розмірі (8 835,28 євро) в такому самому порядку, тобто у гривневому еквіваленті цієї суми, що відповідає умовам договору.

З урахуванням вищезазначеного, а також враховуючи те, що вартість товару у договорі покупцем була визначена в євро та зазначена в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату укладення договору, суд вважає правомірним стягнення з відповідача суму заборгованості у розмірі 343 448,53 грн, що станом на дату звернення позивачем до суду за офіційним курсом НБУ гривні до євро становить 8 835,28 євро.

При цьому, як було зазначено судом раніше, з моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Таким чином, з огляду на вищенаведене та враховуючи, що підстава набуття відповідачем грошових коштів відпала, строк здійснення відповідачем повернення позивачу грошових коштів, які утримуються відповідачем без достатньої правової підстави, є таким, що настав.

Станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення відповідачем грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави, в загальному розмірі 343 448,53 грн, що станом на дату звернення позивачем до суду за офіційним курсом НБУ еквівалентно 8 835,28 євро. Протилежного суду не доведено. Доказів повернення грошових коштів в зазначеній сумі суду не надано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Крім того ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 343 448,53 грн нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд наголошує на тому, що відповідач позовні вимоги не оспорив, контррозрахунку до суду не подав та доказів на спростування заборгованості не надав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

Приймаючи до уваги висновку суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 151,73 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» (місцезнаходження: вул. Заводська, буд. 1, м. Буча, Київська обл., 08292; код ЄДРПОУ 35142774) на користь Фермерського господарства «Алекс» (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 4, с. Павлівка, Дніпровський район, Дніпропетровська обл., 52434; код ЄДРПОУ 30601899) заборгованість в сумі 343 448,53 грн та 5 151,73 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко