Рішення

від 18.04.2024 по справі 911/2988/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2988/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., розглянувши

Заяву Фермерського господарства «Алекс» вх. № суду 2707 від 01.04.2024 про ухвалення додаткового рішення

у справі № 911/2988/23

За позовом Фермерського господарства «Алекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно»

про стягнення 343 448,53 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «Алекс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» про стягнення 343 448,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №163-2021 від 25.10.2021 в частині поставки товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 343 448,53 грн основного боргу.

Господарський суд Київської області в судовому засіданні 27.03.2024 оголосив вступну та резолютивну частини рішення у справі № 911/2988/23, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» на користь Фермерського господарства «Алекс» заборгованість в сумі 343 448,53 грн та 5 151,73 грн судового збору.

Разом з цим, звертаючись до суду із позовом, Фермерське господарство «Алекс» відповідно до ст. 162 ГПК України надало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України складаються зі сплаченого судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Крім того, позивач у позовній заяві відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України заявив, що позивач надасть докази витрат, що понесені (або будуть понесені) позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

01.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від Фермерського господарства «Алекс» надійшла заява вх. № суду 2707 від 01.04.2024 про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд стягнути з відповідач витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2024 у справі № 911/2988/23 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 18.04.2024.

З метою повідомлення сторін про дату та час проведення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, судом було направлено ухвалу суду від 01.04.2024 в електронний кабінет позивача.

Відповідачу зазначена ухвала була направлена на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, буд. 1. Однак зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже суд зазначає, що в силу вимог ч. 6 ст. 242 ГПК України, сторони були належним чином повідомлені про дату та час розгляду судом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

02.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі.

04.04.2024 в судове засідання для вирішення питання про судові витрати представник позивача не з`явися, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника; представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Незважаючи на неявку представників сторін в судове засідання, суд дійшов висновку щодо можливості вирішення питання про судові витрати в судовому засіданні 18.04.2023.

В судовому засіданні 18.04.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

01.04.2024 Фермерське господарство «Алекс» звернулось до Господарського суду Київської області із заявою вх. № суду 2707 від 01.04.2024 про ухвалення додаткового рішення.

За приписами ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки вступну та резолютивну частини рішення судом оголошено в судовому засіданні 27.03.2024 і представник позивача був присутній в зазначеному судовому засіданні та зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів (безпосередньо в тексті позовної заяви), останнім терміном на подання до суду доказів понесення витрат на правову допомогу є 01.04.2024.

Отже, позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат на правову допомогу із дотриманням строків, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У ст. 244 вказаного нормативно-правового акту зазначено, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 20 000,00 грн.

Частинами 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, позивачем долучено до матеріалів справи копії:

- договору про надання правової допомоги № 01/09/23 від 01.09.2023, укладений між Фермерським господарством «Алекс» та адвокатом Єленич Оксаною Володимирівною;

- акта приймання-передачі наданих послуг № б/н від 28.03.2024 до договору про надання правової допомоги № 01/09/23 від 01.09.2023 на суму 20 000,00 грн;

- ордеру на надання (правничої) допомоги серія ВЕ № 1093804 від 26.09.2023, виданий на ім`я адвоката Єленич Оксаною Володимирівною.

- свідоцтво адвоката Єленич О.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю № 794 від 31.07.2012.

Дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 911/2988/23, судом встановлено наступне.

01.09.2023 між Фермерським господарством «Алекс» (клієнт) та адвокатом Єленич Оксаною Володимирівною (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 01/09/23 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого виконавець зобов`язується всіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги в обсягах та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, безпосередній зміст правової допомоги виконавця за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання, під час дії цього договору здійснити представництво (представляти) клієнта з питань стягнення заборгованості з ТОВ «Укрростехно» на користь клієнта.

В пункті 4.1 договору сторони узгодили, що винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) щодо стягнення боргу з ТОВ «Укрростехно» за цим договором становить 20 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. Розмір винагороди складає тверду суму, не залежить від об`єму виконаних адвокатом робіт. Інші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною договору. Факт надання послуг за цим договором підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Гонорар підлягає сплаті протягом 90 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 7.1, 7.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 7.1 договору, та діє до 01.09.2024 року (включно).

Судом встановлено, що 28.03.2024, тобто наступного дня після ухвалення Господарським судом Київської області у справі № 911/2988/23 рішення, між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг № б/н від 28.03.2024 до договору про надання правової допомоги № 01/09/23 від 01.09.2023, відповідно до якого виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги щодо надання правової допомоги клієнту щодо стягнення боргу з ТОВ «Укрростехно» в судовій справі № 911/2988/23, а саме наступні послуги: 1. Збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову; 2. Підготовка і направлення адвокатського запиту до ТОВ «Укрростехно»; 3. Аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції; 4. Підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду; 5. Підготовка клопотання про витребування доказів; 6. Підготовка і подання заяви про зміну підстав позову; 7. Відстеження перебігу судової справи.

Відповідно до п. 2 акта, вартість послуг виконавця за цим актом складає 20 000,00 грн (відповідно до договору).

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток без зауважень та заперечень та відповідно до п. 4 акта, останній є невід`ємною частиною договору.

Отже суд встановив на підставі поданих позивачем доказів, що адвокат Єленич О.В. надала позивачу за наслідками розгляду справи № 911/2988/23 професійну правничу допомогу на загальну суму 20 000,00 грн.

Судом враховано, що ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6 вказаної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачем вказаного вище клопотання подано не було, неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката не доведено.

Водночас, постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, навіть коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд зазначає, що спір, який виник між сторонами у справі (відповідно до змісту позовної заяви) відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки, а відповідно до заяви про зміну підстав позову у зв`язку із збереженням відповідачем майна без достатньої правової підстави; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають.

Предметом стягнення у справі № 911/2988/23 є лише основна заборгованість відповідача перед позивачем, нарахування штрафних санкцій, % річних або інфляційних втрат позивачем не здійснювалось.

Суд також зазначає, що дана справа не складною для кваліфікованого юриста, справа не викликає значного публічного інтересу, позовна заява, клопотання про витребування доказів та заява про зміну підстав позову у справі є незначними за об`ємом та складністю, а відтак, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час, а також не містять відзиву, у відповідь на який позивач мав би подати відповідь на відзив.

Слід зазначити, що ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахування наведеного вище, суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем, в даному випадку мають повністю покладатись на відповідача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи та пропорційним предмету спору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/2988/23, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що дана справа не є значної складності та підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, суд вважає, що розмір компенсації витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку підлягає до стягнення з відповідача в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись приписами ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Фермерського господарства «Алекс» вх. № суду 2707 від 01.04.2024 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно» (місцезнаходження: вул. Заводська, буд. 1, м. Буча, Київська обл., 08292; код ЄДРПОУ 35142774) на користь Фермерського господарства «Алекс» (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 4, с. Павлівка, Дніпровський район, Дніпропетровська обл., 52434; код ЄДРПОУ 30601899) 10 000,00 грн адвокатських витрат.

3. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко