Рішення

від 08.04.2024 по справі 914/143/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 Справа № 914/143/24

За позовом: Приватного підприємства «Панастранс», м. Володимир, Волинської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення», м. Львів,

про стягнення 1 960 790, 66 грн.

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Артишук В.І.

Представники:

від позивача: Левренчук Олександр Володимирович представник,

від відповідача: не з`явився

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/143/24 за позовом Приватного підприємства «Панастранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» про стягнення 1 960 790, 66 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі № 914/143/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26.02.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 18.03.2024 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2024.

Ухвалою суду від 25.03.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 08.04.2024.

У судове засідання 08.04.2024, яке відбулося в режимі відеоконференції, представник позивача з?явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача у судове засідання 08.04.2024 не з?явився, причин неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 08.04.2024 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Приватне підприємство «Панастранс» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» про стягнення 1 960 790, 66 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений 10.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» (надалі продавець, відповідач) та Приватним підприємством «Панастранс» (надалі покупець, позивач) договір № 10/2020 купівлі продажу промислового обладнання (надалі договір) на суму 2 460 000, 00 гривень. Згідно з умовами п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність та поставити покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити обладнання, а саме лінію переробки автомобільних шин.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата покупцем ціни обладнання здіи?снюється у безготівковій формі на банківській рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.1. договору, термін виготовлення обладнання складає 4 місяці з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (продавця), але не пізніше 30.03.2021 року.

На виконання вимог договору, позивачем було сплачено попередню оплату товару у розмірі 1 353 000, 00 грн, однак у строки визначені договором, а саме до 31.12.2022 та на час звернення з позовом до суду, промислове обладнання не отримано.

Оскільки відповідач, отримавши передоплату на суму 1 353 000, 00 грн, не поставив товар, відтак сплачені кошти підлягають поверненню позивачу у зв`язку з неотриманням товару.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу (суми передоплати) в розмірі 1 353 000, 00 грн, позивач просить суд, стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 111 761, 51 грн та інфляційні втрати в розмірі 496 029, 15 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач не погоджується з сумою позову, адже вважає її необґрунтованою та завищеною.

Згідно з пунктом 4.1. договору, термін виготовлення обладнання складає 4 місяці з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (відповідача), проте відповідач вважає, що згідно з доданими позивачем до позову платіжними дорученнями, кошти приватним підприємством «Панастранс» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» було сплачено, але несвоєчасно, що стало причиною неможливості своєчасного виконання зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 10.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» та Приватним підриємством «Панастранс» укладено договір № 10/2020 купівлі продажу промислового обладнання на суму 2 460 000, 00 гривень. Згідно з умовами п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність та поставити покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити обладнання, а саме лінію переробки автомобільних шин.

Пунктом 1.2. договору, встановлено, що загальна вартість договору становить 2 460 000, 00 гривень. Вартість обладнання: 2 405 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ та монтажні роботи: 55 000 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата покупцем ціни обладнання здіи?снюється у безготівковій формі на банківській рахунок продавця.

Згідно з пунктом 3.3. договору покупець зобов`язании? здіи?снити розрахунок з продавцем у розмірі:

- 10 %, а саме 246 000 грн., протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору,

- 20 %, а саме 492 000 грн, протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору,

- 25 %, а саме 615 000 грн, протягом 45 календарних днів з моменту підписання договору,

- четвертий платіж 25 %, а саме 615 000 грн і 20 %, а саме 492 000 грн, по факту виготовлення обладнання. Даний платіж здіи?снюється замовником у випадку часткового відвантаження складових лінії. А саме - установки з подрібнення сировини п. 1 згідно з рахунком.

Відповідно до умов п. 3.4 договору, право власності на обладнання переходить до покупця з моменту оплати згідно з п. 3.3. даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору, термін виготовлення обладнання складає 4 місяці з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (продавця), але не пізніше 30.03.2021 року.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти 11 платежами, що підтверджується наступними документами:

- платіжним дорученням від 11.12.2020 № 3084 на суму 246 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 20.01.2021 № 3172 на суму 200 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 27.01.2021 № 3191 на суму 100 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 03.02.2021 № 3214 на суму 100 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 08.02.2021 № 3228 на суму 92 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 25.02.2021 № 2 на суму 100 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 18.03.2021 № 52 на суму 100 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 16.04.2021 № 118 на суму 80 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 29.04.2021 № 157 на суму 100 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 16.06.2021 № 269 на суму 100 000, 00 грн;

- платіжним дорученням від 22.06.2021 № 281 на суму 135 000, 00 грн.

Отже, судом встановлено, що свої зобов`язання з попередньої оплати товару позивачем було виконано, а саме здійснено оплату товару у розмірі 1 353 000, 00 грн.

Відповідачем товар не передано, а позивачем не отримано промислове обладнання у строки визначені договором, а саме до 30.03.2021 року, тобто відповідач отримавши передоплату на суму 1 353 000, 00 грн, не виконав зобов`язання покладені на нього умовами договору.

Положеннями ч. 1-2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

07.12.2022 позивач направив відповідачу вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 1 353 000, 00 грн, у відповідь на яку відповідач зазначив, що отримав претензію 06.01.2023 та поверне кошти протягом 30 календарних днів, однак повернення грошових коштів відповідачем так і не було здійснено.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу не заперечив, однак доказів виконання умов зобов`язання щодо передачі товару або повернення суми попередньої оплати не надав, відтак позовні вимоги про стягнення 1 353 000, 00 грн передоплати підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних, то суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України свідчить, що вказані нарахування здійснюються у випадку порушення боржником грошового зобов`язання.

Згідно з умовами договору, продавець (відповідач) в порядку та на умовах даного договору зобов`язується продати, тобто передати у власність покупця товар - лінію переробки автомобільних шин.

Приписами ст. ст. 670, 693 ЦК України встановлено, що у випадку не передачі продавцем попередньо оплаченого товару у встановлений строк, покупець вправі, зокрема, вимагати повернення суми попередньої оплати.

Умовами договору сторонами не передбачено умов та строку повернення продавцем суми попередньої оплати у випадку не передачі товару покупцю, відтак грошове зобов`язання щодо повернення суми попереднього оплати виникає у продавця після пред`явлення відповідної вимоги покупцем.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про повернення суми попереднього оплати позивачем була надіслана відповідачеві 07.12.2023. У відповіді на претензію від 02.02.2023 відповідач повідомив, що претензію позивача отримав 06.01.2023, а кошти у розмірі 1 353 000 грн будуть повернені на вказаний позивачем розрахунковий рахунок протягом 30 календарних днів, однак повернення коштів здійснено не було.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був повернути кошти не пізніше 13.01.2023, тобто позивач вправі був проводити нарахування інфляційних та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання починаючи з 14.01.2023, а не з 01.04.2021 року.

Провівши перерахунок нарахованих позивачем 3 % річних в розмірі 111 761, 51 грн та інфляційних втрат в розмірі 496 029, 15 грн з 14.01.2023, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в розмірі 39 144, 33 грн та інфляційні втрати в розмірі 59 532, 00 грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки у позовній заяві, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, та що докази вказаних витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів з дня ухвалення судового рішення, суд встановлює позивачеві п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні інженерні рішення» (79020, Львівська область місто Львів, вул. Буйка, будинок 14; код ЄДРПОУ 42656458) на користь Приватного підприємства «Панастранс» (44700, Волинська область місто Володимир, вул. Володимира-Великого, 56, код ЄДРПОУ 40882633) суму в розмірі 1 473 451, 40 грн, з яких:

- 1 353 000, 00 грн передоплати;

- 39 144, 33 грн 3 % річних;

- 59 532, 00 грн інфляційних втрат;

- 21 775, 07 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Встановити позивачу п`ятиденний термін, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 17 квітня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.