Рішення

від 03.04.2024 по справі 918/109/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа № 918/109/22

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Західний офіс Держаудитслужби

про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення грошових коштів

За участю представників сторін:

від позивача (Рівненської обласної ради): Навроцький Е.А. (довіреність № 01/12-326р від 07.08.2023 року);

від позивача (КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка"): не з`явився;

від відповідача: Чучаліна К.В. (довіреність № 1 від 15.02.2024 року);

від третьої особи: не з`явився;

прокурор: Немкович І.І.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - Позивач 1) та Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради (далі - Позивач 2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (далі - Відповідач), в якій просить визнати недійсним п. 1.2. договору від 22.12.2020 року № 222, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та ТОВ "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1 791,79 грн без ПДВ; визнати недійсним п. 1.2. договору від 27.01.2021 року № 5/12, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та ТОВ "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1 791,79 грн без ПДВ; стягнути з ТОВ "Біоенергосила" на користь Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради грошові кошти у розмірі 287 443,36 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 22.12.2020 року між КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та ТОВ "Біоенергосила" укладено договір № 222, відповідно до пункту 1.1. якого, виробник зобов`язується надати послуги замовникові, а замовник їх прийняти та оплатити. Пунктом 1.2. договору № 222 передбачено найменування послуги - ДК 021:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція теплова (теплова енергія), обсяг надання послуг, який становить 111,06 Гкалл та вартість 1 Гкалл - 1 791,79 грн без ПДВ. Ціна договору становить 199 000 грн без ПДВ. За надані послуги, 28.12.2020 року лікарнею здійснено оплату за поставку теплової енергії, відповідно до платіжного доручення № 106, на суму 199 000 грн (призначення платежу - за теплопостачання за листопад 2020 року в кількості 111,06 Гкалл, на підставі акту № ОУ-0000001 від 22.12.2020, ПДВ - 33166,67 грн.). Разом з тим, ТОВ "Біоенергосила" зареєстроване платником ПДВ лише 09.07.2021 року.

Прокурор зазначає, що 27.01.2021 року між КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та ТОВ "Біоенергосила" укладено договір № 5/12, відповідно до пункту 1.1. якого, виробник зобов`язується надати замовникові у 2021 році послуги з постачання теплової енергії, ДК 021:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція, а замовник - прийняти ї оплатити такі послуги на умовах даного договору. Обсяг надання послуг становить 1004,58 Гкалл, а вартість 1 Гкалл - 1 791,79 грн без ПДВ. Ціна договору становить 1 800 000 грн без ПДВ. На виконання вказаного договору, лікарнею перераховано відповідно до платіжних доручень кошти: № 5 від 05.02.2021 р. на суму 210 000 грн без ПДВ за поставлену в січні 2021 року теплову енергію в кількості 117,2 Гкалл, на підставі акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 02.02.2021 р.; № 9 від 11.03.2021 р. на суму 100 000 грн без ПДВ за поставлену в лютому 2021 року теплову енергію в кількості 55,81 Гкалл, на підставі акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 05.03.2021 р.; № 16 від 14.04.2021 р. на суму 125 000 грн без ПДВ за поставлену в березні 2021 року теплову енергію в кількості 69,769 Гкалл, на підставі акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 07.04.2021 р.; № 18 від 18.06.2021 р. на суму 457 500 грн без ПДВ за поставлену в квітні 2021 року теплову енергію в кількості 255,331 Гкалл, на підставі акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 17.06.2021 р.; № 29 від 02.09.2021 р. на суму 633 222,96 грн без ПДВ за поставлену в квітні 2021 року теплову енергію в кількості 353,4024 Гкалл, на підставі акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 01.09.2021 р.

За твердженням прокурора, п. 1.2 Договору - 1 та п. 1.2. Договору - 2, в частині встановлення ціни за 1 Гкалл, суперечать рішенню виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району від 28.09.2019 року № 40, ч. 1 ст. 189 ГК України та ст.ст. 1, 13 Закону України "Про теплопостачання".

Прокурор вважає, що оскільки вищевказані пункти договорів підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлену лікарні в період з жовтня 2020 по квітень 2021 теплову енергію повинен здійснюватися за тарифом без врахування ПДВ, що визначений в рішенні виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району від 28.08.2019 року № 40, а саме - 1493,16 грн. Так, за вищевказаний період лікарні поставлено 962,5724 Гкалл теплової енергії, за які остання сплатила кошти в сумі 1 724 722,96 грн. Відтак, застосувавши вірний тариф за вказану кількість теплової енергії, лікарня мала б сплатити 1 437 274,60 грн.

На думку прокурора, укладення договорів на постачання теплової енергії з суб`єктом господарювання, що не зареєстрований як платник ПДВ та визначення договірної ціни за 1 Гкалл 1 791,79 грн (тариф, який встановлений рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради з урахуванням сум ПДВ) призвело до надмірної сплати КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради коштів за надані в період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року послуги в сумі 287 448,36 грн.

При цьому, прокурор вказує, що вказані порушення встановлені органом фінансового контролю в акту ревізії від 26.08.2021 р. № 04-22/08 фінансово - господарської діяльності Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської ОДА за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, складеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.

Прокурор зазначає, що обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК. Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 287 448,36 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню і відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

20.01.2023 року до господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення в справі № 918/109/22 відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що прокуратура не наводить належних доказів того, що ціна договорів, між відповідачем та позивачем-2 не відповідає вимогам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На думку відповідача, прокуратурою залишено поза увагою той факт, що відповідач не завищував ціни на послуги з постачання теплової енергії, а інтереси держави, суспільства і позивача-2 не були порушені. За таких обставин, у прокуратури не має підстав вимагати визнати недійсним п. 1.2. вказаних вище договорів.

Відповідач вважає, що у даній справі потрібно встановлювати не наявність чи відсутність нарахування ПДВ за договорами, а те, чи загальна ціна (з ПДВ чи без), що була сплачена позивачем-2 є значно вищою, за середні по регіону, чи меншою,, чи в межах норми.

Відповідач вказує, що Верховний суд зазначив, що суд у відповідній сумі ПДВ - 20 % мав визначити відповідний розмір суми, включені до договору, та у цій частині визнати договір недійсним. Касаційний суд направив справу на новий розгляд для того, щоб суд першої інстанції з`ясував, чи дійсно ціна договорів не відповідає приписам чинного цивільного законодавства, інтересам держави лише якщо такі обставини будуть встановлені, визнати недійсним 20 % від суми, завищеної ціни. Крім того, відповідач зазначає, що сума у розмірі 633 222,96 грн була сплачена позивачем - 2 із затримкою та на момент набуття відповідачем статусу платника ПДВ.

23.01.2023 року до господарського суду від Рівненської обласної ради надійшли письмові пояснення в частині компетентних органів, які в спірних правовідносинах уповноважені державою здійснювати відповідні функції. У вказаних письмових поясненнях позивач 1 зазначає про те, що Рівненська обласна рада, як і Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради, є окремими юридичними особами. Позивач 1 вважає, що в даному випадку компетентним органом, який в спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції, є Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, яке, отримавши інформацію про порушення, та маючи визначені ЗУ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" відповідні повноваження для їх захисту, належних заходів до припинення порушень законодавства не вжило, з позовом про визнання недійсним спірного правочину та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів до суду не зверталося. На думку позивача 1, в даному випадку заступник керівника Рівненської обласної прокуратури має подати вказаний позов в інтересах Держаудитслужби, а обласна рада та комунальне підприємство у цій справі мають мати процесуальний статус - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на пердмет спору, на стороні позивача.

14.02.2024 року до господарського суду від заступника керівника Рівненської обласної прокуратури надійшла заява № 15/1-89ВИХ-24 від 13.02.2024 року відповідно до якої просить суд повернути розгляд справи № 918/109/22 на стадію підготовчого провадження, розгляд справи здійснювати з урахуванням вказаної заяви про зміну предмету позову, відповідно до якої: визнати недійсним п. 1.2. договору від 22.12.2020 року № 222, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та ТОВ "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1 791,79 грн без ПДВ; визнати недійсним п. 1.2. договору від 27.01.2021 року № 5/12, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та ТОВ "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1 791,79 грн без ПДВ; стягнути з ТОВ "Біоенергосила" на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 287 443,36 грн; стягнути з ТОВ "Біоенергосила" на користь Рівненської обласної прокуратури грошові кошти витрачені на сплату судового збору в сумі 9 273,73 грн.

12.03.2024 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення в справі № 918/109/22 відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, підтверджуючи позицію викладену у письмових поясненнях поданих суду 20.01.2023 року.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Рішенням Господарського суду Рівненської області (суддя Войтюк В.Р.) від 30.05.2022 року позов задоволено, постановлено: визнати недійсним п. 1.2. договору від 22 грудня 2020 року № 222, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1 791 грн. 79 коп. ПДВ; визнати недійсним п. 1.2. договору від 27 січня 2021 року № 5/12, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1 791 грн. 79 коп. без ПДВ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" на користь Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради грошові кошти в сумі 287 443 грн. 36 коп; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" на користь Рівненської обласної прокуратури грошові кошти витрачені на сплату судового збору в сумі 9 273 грн. 73 коп.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2022 у справі № 918/109/22 задоволено. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2022 у справі №918/109/22 скасовано та прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 13 909,50 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2022 року касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2022 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 року у справі № 918/109/22 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 року справу № 918/109/22 прийнято до провадження суддею Романюком Р.В., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на "25" січня 2023 р., запропонувати учасникам справи у строк до "23" січня 2023 року надати письмові пояснення з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.01.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 918/109/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на "08" лютого 2023 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.02.2023 року зупинено провадження у справі № 918/109/22 за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Західний офіс Держаудитслужби, про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення грошових коштів до прийняття рішення Великою Палатою Верховного суду у справі № 905/1907/21, та зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного суду справи № 905/1907/21.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.02.2024 року поновлено провадження у справі № 918/109/22 та розгляд справи по суті призначено на "20" лютого 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.02.2024 року постановлено повернутися у справі № 918/109/22 до стадії підготовчого провадження та замінити судове засідання, призначене на 20.02.2024 року, підготовчим засіданням; відкласти підготовче засідання на "05" березня 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.03.2024 року відкладено підготовче засідання на "13" березня 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі № 918/109/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на "03" квітня 2024 р.

Прокурор в судовому засіданні 03.04.2024 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник позивача 1 - Рівненської обласної ради в судовому засіданні 03.04.2024 року підтримав позов прокуратури та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2024 року позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача 2 - Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради в судове засідання 03.04.2024 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 13.03.2024 р.) надіслано одержувачу КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 15.03.2024 року.

Представник третьої особи - Західний офіс Держаудитслужби в судове засідання 03.04.2024 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 13.03.2024 р.) надіслано одержувачу Західному офісу Держаудитслужби в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 15.03.2024 року.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представників позивача 2 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 40 від 28.08.2019 року погоджено тариф на послуги теплопостачання Комунального закладу "Обласна психіатрична лікарня", що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія", в розмірі 1493,16 грн за 1 Гкалл (без ПДВ) та 1791,79 грн за 1 Гкалл (з ПДВ).

Відповідно до протоколу № 01/10 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" від 01.10.2020 року, шляхом виділу з товариства, вирішено створити нову юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" зі статутним капіталом 1 136 000,00 грн та іншими показниками активів та пасивів, що виділяються товариством відповідно до розподільчого балансу.

Згідно додаткової угоди № 2 від 15.10.2020 року до Договору оренди № 10/74 від29.07.2010 р., сторони домовилися внести зміни до договору оренди № 10/74 від 29.07.2010 року , в т. ч. зміни орендаря, а саме змінити ТОВ "АлТеКо" (код ЄДРПОУ 36631296) на ТОВ "Біоенергосила" (код ЄДРПОУ 43849426).

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації № 800 від 22.12.2020 року, видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (код ЄДРПОУ 43849426) ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

22.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (Виробник) та Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради" (Замовник) укладено Договір № 222 (далі - Договір № 222), за умовами якого, виробник зобов`язується надати послуги замовникові, зазначені в п. 1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1. Договору № 222).

Відповідно до п. 1.2. Договору № 222, найменування послуги: ДК 021:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція теплова (теплова енергія). Обсяг надання послуг становить 111,06 Гкалл. Вартість 1 Гкалл - 1 791,79 грн без ПДВ.

Згідно з п. 3.1. та п. 3.2. Договору № 222, ціна цього договору становить 199 000,00 грн без ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена/збільшена за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткових угод.

Зміна ціни за одиницю наданої послуги можлива не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такої наданої послуги на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та відбудеться не раніше трьох місяців з дня його укладення (п. 3.3. Договору № 222).

Згідно з п. 4.1. та п. 4.2. Договору № 222, розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред`явлення виробником Акта на оплату товару послуг або після підписання сторонами Акта приймання - передачі наданих послуг. Підписання Акта приймання - передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій із його боку щодо вказаних в акті послуг.

Відповідно до п. 5.1. - п. 5.2. Договору № 222, надання послуг здійснюється протягом опалювального сезону. Місце поставки (передачі) надання послуг: Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради за адресою вул. Миру, 36-А, с. Орлівка, Сарненський район, Рівненська область.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами та до повного використання коштів, передбачених затвердженими кошторисами на відповідний рік, до 31 грудня 2020 року (п. 10.1. Договору № 222).

Згідно Акту № ОУ - 0000001 здачі - прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2020 року, відповідачем (виконавцем) були надані послуги з постачання обсягом 111,06 Гкал на суму 199 000,00 грн (без ПДВ).

Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради перераховано ТОВ "Біоенергосила" кошти на суму 199 000,00 грн, номер розрахункового документа - 106, складання - 28.12.2020 р., оплата - 29.12.2020 р. (призначення платежу - за теплопостачання за листопад м-ць 2020 р.; акт № ОУ-0000001 від 22.12.2020 р. дог. № 222 від 22.12.2020 р.; ПДВ - 33166,67).

27.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (Виробник) та Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради" (Замовник) укладено Договір № 5/12 (далі - Договір № 5/12), за умовами якого, виробник зобов`язується надати замовникові у 2021 році послуги з постачання теплової енергії, ДК 021:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція, а замовник - прийняти ї оплатити такі послуги на умовах даного договору (п. 1.1. Договору № 5/12).

Відповідно до п. 1.2. Договору № 5/12, обсяг надання послуг становить 1 004,58 Гкалл. Вартість 1 Гкалл - 1791,79 грн без ПДВ.

Згідно з п. 3.1. Договору № 5/12, ціна цього договору становить 1 800 000,00 грн без ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена/збільшена за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткових угод.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі": 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Під поняттям "коливання ціни на ринку" сторони розуміють порівняння ціни зазначеної у договорі на момент його підписання / останньою підписаною додатковою угодою щодо зміни ціни із ринковою ціною на момент ініціювання зміни ціни. При цьому, сторони домовились, що такі порівняння цін в різні періоди підтверджуються довідками торгово - промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події - зміни (коливання) ціни (юридичного факту). Разом з цим, фактом "коливання ціни на ринку" є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово - промислової палати, а також даних першої редакції Договору/останньої підписаної додаткової угоди та ініціативи встановити нову ціну за листом однієї із сторін. 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт, послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та /або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та /або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті (п. 3.2. Договору № 5/12).

Згідно з п. 4.1. та п. 4.2. Договору № 5/12, оплата послуг замовником здійснюється шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України за реквізитами виробника визначеними у цьому договорі після пред`явлення виробником Акту на оплату наданих послуг, або після підписання сторонами Акта приймання - передачі наданих послуг протягом 7 банківських днів. Підписання Акта приймання - передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій із його боку щодо вказаних в акті послуг.

Відповідно до п. 5.1. - п. 5.2. Договору № 5/12, надання послуг здійснюється протягом опалювального сезону у 2021 році. Місце надання послуг: Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради за адресою вул. Миру, 36-А, с. Орлівка, Сарненський район, Рівненська область.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами, та діє до повного використання коштів, передбачених затвердженими кошторисами на відповідний рік, до 31 грудня 2021 року (п. 10.1. Договору № 5/12).

Згідно Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) відповідачем (виконавцем) були надані послуги з теплопостачання загальним обсягом 851,5124 Гкалл на загальну суму 1 525 722,96 грн, а саме: за січень 2021 року, 117,2 Гкалл, на суму 210 000,00 грн без ПДВ; за лютий 2021 року, 55,81 Гкалл, на суму 100 000,00 грн без ПДВ; за березень 2021 року, 69,769 Гкалл, на суму 125 000,00 грн без ПДВ; 255,331 Гкалл, на суму 457 500,00 грн без ПДВ; за квітень 2021 року, 353,4024 Гкалл, на суму 633 222,96 грн без ПДВ.

Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради перераховано ТОВ "Біоенергосила" кошти на загальну суму 1 525 722,96 грн грн, а саме: номер розрахункового документа - 5, складання - 05.02.2021 р., оплата - 08.02.2021 р., сума - 210 000,00 грн (призначення платежу - за посл. теплопостачання за січень м-ць 2021 р.; акт вик. роб. № 1 від 02.02.2021 р., дог. № 5/12 від 27.01.2021 р.; без ПДВ); номер розрахункового документа - 9, складання - 11.03.2021 р., оплата - 12.03.2021 р. сума - 100 000,00 грн (призначення платежу - за посл. теплопостачання за лютий м-ць 2021 р.; акт вик. роб. № 2 від 05.03.2021 р., дог. № 5/12 від 27.01.2021 р.; без ПДВ); номер розрахункового документа - 16, складання - 14.04.2021 р., оплата - 15.04.2021 р. сума - 125 000,00 грн (призначення платежу - за посл. теплопостачання за березень м-ць 2021 р.; акт вик. роб. № ОУ-0000003 від 07.04.2021 р., дог. № 5/12 від 27.01.2021 р.; без ПДВ); номер розрахункового документа - 18, складання - 18.06.2021 р., оплата - 23.06.2021 р. сума - 457 500,00 грн (призначення платежу - за посл. теплопостачання за квітень м-ць 2021 р.; акт вик. роб. № 4 від 17.06.2021 р., дог. № 5/12 від 27.01.2021 р.; без ПДВ); номер розрахункового документа - 29, складання - 02.09.2021 р., оплата - 03.09.2021 р. сума - 633 222,96 грн (призначення платежу - за посл. теплопостачання за квітень м-ць 2021 р.; акт вик. роб. № 5 від 01.09.2021 р., дог. № 5/12 від 27.01.2021 р.; без ПДВ).

Як вбачається з поданих суду Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), ТОВ "Біоенергосила" були надані послуги з теплопостачання загальним обсягом 962,5724 Гкалл за договором № 222 (111,06 Гкалл - 1791,79 грн без ПДВ) та договором № 5/12 (851,5124 Гкалл - 1791,79 грн без ПДВ) на загальну суму 1 724 722,96 грн, які були повністю сплачені КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради.

Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 40 від 28.08.2019 року було погоджено тариф на послуги теплопостачання, в розмірі 1493,16 грн за 1 Гкалл (без ПДВ) та 1791,79 грн за 1 Гкалл (з ПДВ). Тобто, органом місцевого самоврядування врегульовано тариф (ціну) за одиницю теплової енергії, що має застосовуватися відповідачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" зареєстроване платником ПДВ 09.07.2021 року.

Проте, всупереч вказаному рішенню виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області відповідач, який (на момент укладення договорів та на момент надання послуг з теплопостачання) не був платником податку на додану вартість, застосував у спірних договорах про постачання теплової енергії вартість одиниці товару без ПДВ, що еквівалентна тарифу, який затверджений органом місцевого самоврядування, саме з урахуванням ПДВ.

Таким чином, Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради відповідно до встановленого Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області тарифу (ціни) повинно було сплатити за послуги з теплопостачання загальним обсягом 962,5724 Гкалл кошти в розмірі 1 437 274,60 грн (962,5724 х 1493,16 = 1 437 274,60), однак з урахуванням ціни зазначеної в спірних пунктах договорів, фактично було сплачено 1 724 722,96 грн.

За таких обставин, внаслідок неправомірного збільшення ціни за послуги з теплопостачання шляхом встановлення у спірних пунктах Договору № 222 від 22.12.2020 року та Договору № 5/12 від 27.01.2021 року тарифу (ціни) за 1 Гкалл всупереч рішенню виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 40 від 28.08.2019 року та з порушенням законодавства, мала місце переплата коштів у розмірі 287 448,36 грн.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи № 806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, вказав, що застосування невірного тарифу у вищевказаних договорах порушує матеріальні інтереси, оскільки КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради фактично отримано менший обсяг теплової енергії за значно вищою ціною, ніж та, яка встановлена виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради. Відповідно до статуту, лікарня заснована на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області. Власником лікарні є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради. Лікарня підпорядкована, підзвітна та підконтрольна власнику. Майно лікарні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради. Органом управління лікарні є Рівненська обласна рада. Однак, ні лікарня, ні Рівненська обласна рада, як власник та орган управління, жодних заходів щодо оскарження вищезазначених пунктів договорів та стягнення надміру сплачених коштів не вживали.

У п. 10 Постанови Великої Палати Верховного суду від 21.06.2023 року у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) викладено висновок щодо застосування норм права:

"10.1. У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)."

У п. 45 - п. 54 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 року у справі 924/1283/21 викладено правову позицію:

"45.Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

46. Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21 (підпункт 1.2 пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, у яких Суд відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.

47. У контексті заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Школи Велика Палата Верховного Суду звернула також увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

48. Колегія суддів зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

49. Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

50. За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

51. Ураховуючи наведене, навчальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (природного газу) в обсязі та в межах видатків, що визначені Війтовецькою селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

52. Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

53. З огляду на викладене апеляційний господарський суд у справі, яка розглядається, дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні коштів на користь Війтовецької селищної ради з підстав того, що рада не була стороною договору про закупівлю та додаткових угод до нього, а також того, що Опорний навчальний заклад "Купільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Війтовецької селищної ради Хмельницької області" є окремою юридичною особою, має власні рахунки, самостійно проводить свою фінансово-господарську діяльність, а селищна рада не є розпорядником коштів вказаного суб`єкта.

54. Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами."

Суд погоджується з доводами прокурора щодо правомірності визначення Рівненської обласної ради позивачем по справі, як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якої віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, і в особі яких прокурор може звертатися до суду.

Судом враховано, що Рівненська облсна рада не є стороною правочинів. Порушення інтересів держави обґрунтовано встановлення в пунктах договорів, укладеного КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради, тарифу (ціни) всупереч рішенню виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 40 від 28.08.2019 року та вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставного збільшення ціни за послуги теплової енергії.

Рівненська обласна прокуратура листом № 15/2-942ВИХ-21 від 24.12.2021 року звернулася до Рівненської обласної ради в якому повідомила про наявні підстави для представництва інтересів держави в особі Рівненської обласної ради, як власника лікарні та органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у правовідносинах, шляхом пред`явлення до суду позовної заяви про визнання недійсними пунктів договорів в частині встановлення ціни за неправильним тарифом та стягнення надмірно сплачених коштів. При цьому, у вказаному листі прокуратура просила надати інформацію про вжиття заходів із вказаного питання (прийняті рішення, скеровані пропозиції, звернення до суду, тощо).

Рівненська обласна прокуратура листом № 15/2-943ВИХ-21 від 24.12.2021 року звернулася до Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради в якому повідомила про наявні підстави для представництва інтересів держави в особі лікарні, як головного розпорядника бюджетних коштів та органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у правовідносинах, шляхом пред`явлення до суду позовної заяви про визнання недійсними пунктів договорів в частині встановлення ціни за неправильним тарифом та стягнення надмірно сплачених коштів. При цьому, у вказаному листі прокуратура просила надати інформацію про вжиття заходів із вказаного питання (прийняті рішення, скеровані пропозиції, звернення до суду, тощо).

У відповідь на вказаний лист прокуратури, Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради листом № 27 від 11.01.2022 року повідомило, що лікарня не буде вживати заходів щодо стягнення коштів, а тому не заперечує проти представництва інтересів держави в особі лікарні, як головного розпорядника бюджетних коштів та органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, шляхом пред`явлення до суду позовної заяви про визнання недійсними пункту договору в частині встановлення ціни за неправильним тарифом та стягнення надмірно сплачених коштів.

У відповідь на вказаний лист прокуратури, Рівненська обласна рада листом № 09-3618/01 від 19.01.2022 року повідомило, що, як вбачається з листа прокуратури, вказані порушення встановлено органом фінансового контролю в акті ревізії фінансово - господарської діяльності департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської облдержадміністрації за період з 01.01.2018 по 30.06.2021. Таким чином, Рівненська обласна рада вважає, що в даному випадку представництво інтересів держави має розглядатися з урахуванням положень Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Рівненська обласна прокуратура листом № 15/2-72ВИХ-22 від 03.02.2022 року звернулася до Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради в якому повідомила, з метою реалізації абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратурою прийнято рішення про звернення до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Західний офіс Держаудитслужби, про визнання недійсними пунктів договорів про постачання теплової енергії та стягнення 287 448,36 грн.

Рівненська обласна прокуратура листом № 15/2-73ВИХ-22 від 03.02.2022 року звернулася до Рівненської обласної ради в якому повідомила, з метою реалізації абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратурою прийнято рішення про звернення до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Західний офіс Держаудитслужби, про визнання недійсними пунктів договорів про постачання теплової енергії та стягнення 287 448,36 грн.

У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 р. у справі № 917/665/20, 07.04.2021 р. у справі № 913/124/20, 09.06.2021 р. у справі № 916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку ст. 23 Закону "Про прокуратуру", та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:

- суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт не звернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;

- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;

- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону "Про прокуратуру"; такий підхід є занадто формалізованим, критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

У п. 55-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18. Так, у п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За змістом ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), серед способів захисту визначено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об`єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок); перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал; погодження інвестиційних програм стосовно об`єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії; сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання").

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Податок на додану вартість (ПДВ), визначений в підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, зокрема, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом п. 180.1. ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (п. "а" п. 193.1 ст. 193 ПК України)

Таким чином, за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

У пункті 1.2. Договору № 222 від 22.12.2020 року та п. 1.2. Договору № 5/12 від 27.12.2021 року сторонами визначено, вартість 1 Гкалл - 1791,79 грн без ПДВ.

Надання послуг з теплостачання здійснювалося: листопад 2020 року, січень 2021 року - квітень 2021 року. Відповідно, надання послуг здійснювалося відповідачем до реєстрації останнім платником ПДВ.

Таким чином, суд зазначає, що вартість надання послуг з теплостачання на виконання умов Договорів № 222 від 22.12.2020 року та № 5/12 від 27.12.2021 року за 1 Гкалл становить 1493,16 грн (без ПДВ), а отже умови п. 1.2. Договору щодо включення суми податку на додану вартість за 1 Гкалл (1493,16 грн + 298,63 (20 %) = 1791,79 грн) є безпідставними.

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 910/12764/20 зазначено: "Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходячи з наведених у пунктах 8.1-8.17 цієї постанови мотивів, не може погодитись з висновком апеляційного господарського суду, який з посиланням на постанови Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20, від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16, від 08.08.2019 зі справи № 911/1626/18, зазначив, що оскільки пункт договору в частині включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним у цій частині.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, відступає від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору)."

Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 287 448,36 грн.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Зокрема, положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), ТОВ "Біоенергосила" були надані послуги з теплопостачання загальним обсягом 962,5724 Гкалл за договором № 222 (111,06 Гкалл - 1791,79 грн без ПДВ) та договором № 5/12 (851,5124 Гкалл - 1791,79 грн без ПДВ) на загальну суму 1 724 722,96 грн, які були повністю оплачені КП "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної радии

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, загальна вартість отриманим позивачем послуг з теплової енергії в кількості 962,5724 Гкалл, з урахуванням тарифу (ціни) встановленого Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 40 від 28.08.2019 року, становить 1 437 274,60 грн (962,5724 х 1493,16 = 1 437 274,60). Відтак, решта коштів в сумі 287 448,36 грн грн сплачена позивачем 2 за товар, поставка якого відповідачем не здійснена, підлягає поверненню Рівненській обласній раді. Доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 40 від 28.08.2019 року погоджено тариф на послуги теплопостачання Комунального закладу "Обласна психіатрична лікарня", що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" в розмірі 1493,16 грн за 1 Гкалл (без ПДВ) та 1791,79 грн за 1 Гкалл (з ПДВ) і зазначене рішення стало підставою для укладення сторонами Договору № 222 від 22.12.2020 року та Договору № 5/12 від 27.12.2021 року в частині визначення вартості послуг.

Враховуючи, що щодо відносин, пов`язаних із виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії здійснюється державне регулювання цін, то сторони укладаючи відповідні правочини в частині визначення вартості товару зобов`язані були застосовувати тариф, погоджений органом місцевого самоврядування як обов`язкову умову договору відповідно до законодавства.

Однак, незважаючи на те, що на день укладення правочину так і в період поставки товару відповідач не був зареєстрований як платник ПДВ, сторони застосували тариф, визначений органом місцевого самоврядування для платників податку на додану вартість та визначили вартість на послуги теплопостачання Комунального закладу "Обласна психіатрична лікарня" в сумі 1791,79 грн за 1 Гкалл, що перевищує погоджений органом місцевого самоврядування тариф.

Тобто, визначення сторонами у п. 1.2. Договору № 222 від 22.12.2020 року та п. 1.2. Договору № 5/12 від 27.12.2021 року вартості за 1 Гкалл - 1791,79 грн (без ПДВ) здійснено з порушенням Рішення виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 40 від 28.08.2019 року, що свідчить про недодержання при укладенні Договорів вимог встановлених статтею 203 ЦК України, а тому є підставою для визнання їх недійсними в частині визначення вартості на послуги теплопостачання Комунального закладу "Обласна психіатрична лікарня" в сумі 1791,79 грн (без ПДВ) за 1 Гкалл в силу приписів статті 215 ЦК України.

Згідно статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Як встановлено судом із зібраних у справі доказів та пояснень представників сторін, Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 40 від 28.08.2019 року погоджено тариф на послуги теплопостачання Комунального закладу "Обласна психіатрична лікарня", що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" (відповідач у справі) в розмірі 1493,16 грн за 1 Гкалл (без ПДВ) і саме зазначений тариф сторони зобов`язані були застосувати в даному випадку укладаючи Договір № 222 від 22.12.2020 року та Договір № 5/12 від 27.12.2021 року в частині визначення вартості послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 1.2. Договору № 222 від 22.12.2020 року та пункту 1.2. Договору № 5/12 від 27.12.2021 року в частині визначення вартості на послуги теплопостачання Комунального закладу "Обласна психіатрична лікарня" в сумі 1791,79 грн (без ПДВ) за 1 Гкалл.

Крім того судом встановлено, що за наслідком постачання теплової енергії на умовах визначених пунктами 1.2 Договорів № 222 від 22.12.2020 року та № 5/12 від 27.12.2021 (1791,79 грн (без ПДВ) - за 1 Гкалл) постачальник отримав від замовника на 287 448,36 грн більше, ніж визначено тарифом, затвердженим відповідним органом місцевого самоврядування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на теплову енергію шляхом встановлення більшого тарифу (ціни) всупереч прийнятому рішенню виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 40 від 28.08.2019 року, мала місце переплата Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради грошових коштів в розмірі 287 448,36 грн, а відтак, вимога прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 9 273,73 грн покладаються на відповідача - ТОВ "Біоенергосила".

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 1.2. Договору від 22 грудня 2020 року № 222, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1791,79 грн без ПДВ.

3. Визнати недійсним п. 1.2. Договору від 27 січня 2021 року № 5/12, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1791,79 грн без ПДВ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (35600, м. Дубно, вул. Замкова, 51, код ЄДРПОУ 43849426) на користь Рівненської обласної ради (33028, м.Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 21085816) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 287 448,36 грн (двісті вісімдесят сім тисяч чотириста сорок вісім гривень 36 копійок).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (35600, м. Дубно, вул. Замкова, 51, код ЄДРПОУ 43849426) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077; р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 9 273,73 грн (дев`ять тисяч двісті сімдесят три гривні 73 копійки) витрат по сплаті судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Рівненська обласна рада (33028, м.Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 21085816).

Стягувач щодо судового збору: Рівненська обласна прокуратура (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (35600, м. Дубно, вул. Замкова, 51, код ЄДРПОУ 43849426).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15 квітня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк