Постанова

від 17.04.2024 по справі 13/5025/794/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 13/5025/794/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича (вх. № 1592/2024)

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024

у складі колегії суддів: Грязнова В .В. (головуючий), Бучинської Г. Б., Філіпової Т. Л.

у справі № 13/5025/794/11

за заявою Головного управління ДПС у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничої компанії "Агроцукор"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.04.2012 ухвалою Господарського суду Хмельницької області арбітражного керуючого Побережного В.Т. було призначено ліквідатором у справі №13/5025/794/11 банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничої компанії "Агро-цукор" (далі - ТОВ ІВК "Агроцукор").

2. 18.07.2017 на адресу суду від арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" Побережного В.Т. надійшло клопотання №118, у якому останній просив суд звільнити його від обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор", обґрунтовуючи це великим навантаженням по іншим об`єктах, що перебувають у провадженні ліквідатора та необхідністю частого виїзду до м. Києва.

3. 19.07.2017 ухвалою місцевого господарського суду вказане клопотання призначено до розгляду. Ліквідатор в судовому засіданні 02.08.2017 подану заяву про припинення його повноважень підтримав, просив суд її задовольнити.

4. 10.08.2017 ухвалою суду першої інстанції повноваження ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" Побережного В. Т. було припинено та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Коноплю А. М.

5. 22.08.2017 ухвалою суду першої інстанції затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Побережного В. Т. за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012 по 01.08.2017 в сумі 186 654 грн.

6. 20.02.2020 ухвалою Господарського суду Хмельницької області у справі №13/5025/794/11 затверджено звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-07/146 від 20.12.2019 про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування понесених витрат за підсумками процедури ліквідації ТОВ ІВК "Агроцукор" на загальну суму 42 547,94 грн, з яких: 32 306,94 грн - основної грошової винагороди за період з 24.09.2019 по 20.12.2019, 10241,00 грн - витрат арбітражного керуючого, пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора за період з 24.09.2019 по 20.12.2019. Затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-07/145 від 20.12.2019 та ліквідаційний баланс ТОВ ІВК "Агроцукор". Ліквідовано ТОВ ІВК "Агроцукор". Провадження у справі № 13/5025/794/11 - закрито.

7. 05.10.2021 ухвалою місцевого господарського суду відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Побережного В. Т. №107 від 02.07.2021 про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди з єдиного кредитора у справі - Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області в сумі 186 654 грн.

8. У грудні 2023 року арбітражний керуючий Побережний В. Т. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просив змінити ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2020 у справі № 13/5025/794/11, доповнивши її резолютивну частину наступним чином: стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області ЄДРПОУ 44070171 на користь арбітражного керуючого Побережного В. Т. 186 654,00 грн у якості грошової винагороди по справі № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агро-цукор"; в решті ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2020 у справі № 13/5025/794/11 залишити без змін.

9. Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2020 у справі № 13/5025/794/11.

10. В обґрунтування заявленого клопотання арбітражний керуючий Побережний В.Т. заявляє, що не був присутній під час проголошення ухвали. Вказує також, що скаржнику відповіддю місцевого господарського суду від 06.12.2023 №135025/794/11/10883/23 було відмовлено у видачі копії ухвали, мотивуючи це тим, що згідно ст. 42 ГПК України тільки учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а оскільки Побережний В.Т. не є учасником процесу, тому підстави для видачі копії ухвали відсутні.

11. Побережний В. Т. вказує, що зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 20.02.2020 став йому відомий лише з реєстру судових рішень, а тому вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

12. 24.01.2024 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 13/5025/794/11 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Побережного В. Т. на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2020 у цій справі залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

13. Апеляційний господарський суд визнав недостатньо обґрунтованим наведене арбітражним керуючим Побережним В. Т. пояснення щодо підстав поновлення процесуального строку, зважаючи на значний час, який минув з моменту прийняття оскаржуваного рішення, що перевищує три роки.

14. 05.02.2024 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, в якому арбітражний керуючий Побережний В. Т. просить прийняти пояснення як виправлення недоліків апеляційної скарги, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Хмельницької області від 20.02.2020 та відкрити апеляційне провадження.

15. Щодо обґрунтування підстав пропуску строків на апеляційне оскарження скаржник повідомляє суд, що не був присутній під час проголошення ухвали від 20.02.2020 і йому було відмовлено у надані її копії. Зміст оскаржуваної ухвали, став відомий скаржнику лише з реєстру судових рішень, а тому на його думку причини пропуску строку є поважними.

16. Скаржник стверджує, що ненадання копії ухвали суду першої інстанції позбавило його можливості її оскаржити та відновити свої порушенні права, як арбітражного керуючого.

17. Скаржник також вказує, що намагався відновити свої права в інший спосіб, зокрема коли дізнався про завершення справи про банкрутство №13/5025/794/11, то звернувся до суду що розглядав справу для виплати коштів за час виконання обов`язків арбітражного керуючого, однак ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2021 йому було відмовлено. При постановленні вищевказаної ухвали, Господарський суд Хмельницької області посилався на те, що оскільки провадження у справі про банкрутство закрито, то в подальшому розгляд судом будь-яких майнових вимог між колишніми учасниками провадження у справі про банкрутство може здійснюватися у загальному провадженні відповідно до визначеної законом підсудності спору суду певної юрисдикції (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №922/3997/15).

18. Скаржник зауважує, що в подальшому ним була подана позовна заява до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про стягнення з Головного управління ДПС у Хмельницькій області винагороди арбітражного керуючого, однак провадження у цивільній справі №686/28290/21 було закрито з підстав п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку із непідсудністю спору.

19. Крім того, 27.04.2023 Господарським судом Хмельницької області було ухвалено рішення у справі №924/867/22, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023, про відмову в задоволенні позову арбітражного керуючого Побережного В.Т. до Головного Управління ДПС у Хмельницькій області про стягнення 186 654 грн грошової винагороди по справі №13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор". Апеляційний господарський суд зазначив, що винагорода арбітражного керуючого (ліквідатора) та його витрати в межах справи про банкрутство повністю охоплюються поняттям витрат, пов`язаних з розглядом справи.

20. Оскільки питання оплати винагороди скаржника не вирішено, скаржник вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та просив суд апеляційної інстанції його поновити.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

21. 14.02.2024 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду визнано неповажними підстави, наведені у клопотанні арбітражного керуючого Побережного В. Т. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2020 у справі № 13/5025/794/11. Відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого В.Т. на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2020 у справі № 13/5025/794/11. Повернуто скаржнику матеріали апеляційної скарги разом з доданими до неї документами.

22. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Хмельницької області від 20.02.2020 не є поважними, а відтак підстав для поновлення строку відсутні.

23. При цьому суд зазначив, що скаржник з клопотання про виплату йому грошової винагороди звернувся до господарського суду в липні 2021 року, однак на той час не оскаржував ухвалу від 20.02.2020 про закриття провадження у справі про банкрутство. Тому, враховуючи достатність знань у арбітражного керуючого на здійснення професійної діяльності, відкритий доступ до реєстру судових рішень - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник повинен був відстежувати рух справи №13/5025/794/11 та не був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції для оскарження ухвали від 20.02.2020 про закриття провадження у справі про банкрутство, відтак, наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження арбітражним керуючим Побережним В.Т. у апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення є неповажними.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. 29.02.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) арбітражним керуючим Побережним В. Т. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 13/5025/794/11 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 261 ГПК України.

25. За доводом скаржника суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що скаржник не був присутній під час проголошення ухвали від 20.02.2020 і Господарським судом Хмельницької області відмовлено у надані її копії. Зміст ухвали суду першої інстанції, став відомий скаржнику лише з реєстру судових рішень, а тому вищевказані причини пропуску строку на його думку, є поважними.

26. Скаржник посилається на обставини неодноразового звернення до судів різних юрисдикцій про стягнення винагороди арбітражного керуючого, однак вказане питання вирішено не було.

27. Скаржник також вказує, що апеляційним судом не було враховано й те, що з 2020 року на території України було введено карантин до 2023 року, а в подальшому розпочалася повномасштабна війна.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

28. 15.04.2024 до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити без змін оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

30. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження.

31. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

32. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

33. У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

34. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України") право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

35. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

36. Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

37. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України); ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (п. 2 частини другої статті 256 ГПК України).

38. Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).

39. Як встановлено судом апеляційної інстанції, повний текст ухвали суду першої інстанції від 20.02.2020 було складено 25.02.2020, а строк на її оскарження закінчився 06.03.2020.

40. Скаржник звернувся із апеляційною скаргою на вказану ухвалу місцевого господарського суду у грудні 2023 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження більше трьох років.

41. При цьому скаржник наголошує, що не був присутній під час проголошення Господарським судом Хмельницької області ухвали від 20.02.2020, а зміст ухвали суду першої інстанції став відомий скаржнику лише з реєстру судових рішень.

42. Частиною 2 статті 261 ГПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

43. Зазначений у частині 2 статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, наведених у зазначеній нормі права.

44. Разом з тим, суд касаційної інстанції зауважує, що положення частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

45. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

46. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).

47. За змістом положень частини 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

48. Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

49. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

50. Верховний Суд також звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України, де відзначено, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

51. Колегія суддів також наголошує, що вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

52. У справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

53. Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що арбітражний керуючий Побережний В. Т. з 11.04.2012 по 10.08.2017 виконував повноваження ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" у цій справі про банкрутство.

54. Ухвалою суду від 22.08.2017 затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Побережного В. Т. за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012 по 01.08.2017 в сумі 186 654 грн. Також ухвалою від 05.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Побережного В. Т. №107 від 02.07.2021 про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди з єдиного кредитора у справі - Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області в сумі 186 654,00 грн.

55. Судом апеляційної інстанції також враховано, що скаржник з клопотанням про виплату йому грошової винагороди звернувся до господарського суду в липні 2021 року, однак на той час не оскаржував ухвалу від 20.02.2020 про закриття провадження у справі про банкрутство.

56. При цьому Верховний Суд вважає необхідним зазначити про висновок Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

57. З огляду на здійснення скаржником повноважень ліквідатора боржника у цій справі та відповідно зацікавленість цієї особи у отриманні грошової винагороди, апеляційний господарський суд вірно звернув увагу, що враховуючи достатність знань у арбітражного керуючого на здійснення професійної діяльності, відкритий доступ до реєстру судових рішень, то скаржник повинен був відстежувати рух справи №13/5025/794/11.

58. Колегія суддів також зауважує, що враховуючи здійснення скаржником повноважень ліквідатора

59. Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а скаржник не був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції для оскарження ухвали від 20.02.2020 про закриття провадження у справі про банкрутство.

60. При цьому Суд відхиляє довід скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 261 ГПК України, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, судом апеляційної інстанції застосовано п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

61. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції обставин щодо введення з 2020 року на території України карантину та, в подальшому, початку повномасштабної війни, Верховний Суд відхиляє, оскільки такі доводи скаржником не наводилися суду апеляційної інстанції, відтак і не досліджувалися.

62. Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції ст. 261 ГПК України при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження.

63. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

64. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

66. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

68. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 13/5025/794/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік