Ухвала

від 17.04.2024 по справі 914/2380/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2380/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2023 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод решіткового настилу"

до: 1) Товариства;

2) державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності"

про визнання свідоцтва недійсним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 03.04.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 зі справи № 914/2380/21 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Водночас у касаційні скарзі Товариство просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постановах, які скаржник наводить у скарзі, а також посилається на порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 названого Кодексу.

При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду із формулюванням самого висновку щодо застосування такої норми.

Однак скаржником у скарзі скаржником не конкретизовано норм права, порушення або неправильного застосування яких припустилися, на його думку, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень та щодо застосування яких (норм) не було враховано висновків Верховного Суду, а саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок не був врахований не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Водночас Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, у касаційній скарзі зазначається постанова саме Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, з огляду на що посилання скаржника на постанови Пленуму Вищого господарського суду України не приймаються Судом до уваги, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити наведену підставу касаційного оскарження судових рішень та зазначити норми права (пункт, частина, стаття) порушення яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) висновок Верховного Суду не був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень залишається без вирішення до усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" на рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 зі справи № 914/2380/21 залишити без руху.

2. Надати товариству з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова