Постанова

від 17.04.2024 по справі 205/5607/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4066/24 Справа № 205/5607/23 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення моральної шкоди

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в Чечелівському відділі ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебував на виконанні виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23.11.2011 року та до повноліття дитини. 29.05.2019 року старший державний виконавець Мазур А.С. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №58205306 у зв`язку з його виконанням. 15.10.2020 року позивач поштою отримав постанову від 17.09.2020 року начальника Чечелівського відділу ДВС Сухова І.О. про скасування процесуального документу від 29.05.2019 року. Крім того, позивачем було отримано розрахунок заборгованості без дати складання, складений начальником відділу ОСОБА_4 в якому зазначається про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 129 706,41 грн. Також, 22.09.2020 року на підставі розрахунку було винесено постанову державним виконавцем Савенко О.О. про арешт майна боржника, а 09.10.2020 року винесено постанову про розшук майна боржника. Враховуючи викладене, позивач був вимушений звернутись до Дніпропетровського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця. Так, 10.03.2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено його скаргу частково та визнано дії начальника Чечелівського відділу ДВС м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухова І.О. щодо складання розрахунку заборгованості без дати складання неправомірними та незаконними; зобов`язано державного виконавця Савенко О.О. скасувати постанову про арешт майна та розшук майна боржника. 20.07.2021 року Дніпровський апеляційний суд також підтвердив незаконність розрахунку, однак оскільки в суді, було долучено новий розрахунок від 06.04.2021 р., в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 21226,17 грн., винесення постанови про арешт та розшук його майна визнано правом державного виконавця. 07.09.2022 року Верховним судом України задоволено його касаційну скаргу в повному обсязі, зобов`язано державного виконавця Савенко О.О. скасувати постанову про арешт та розшук майна. Під час судового засідання в липні 2021 року в Дніпровському апеляційному суді представник Чечелівського ДВС надала новий розрахунок від 06.04.2021 року, в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів в розмірі - 21 226,17 грн. 07.12.2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області визнано незаконним даний розрахунок від 06.04.2021 року. 25.05.2022 року даний розрахунок був також визнаний незаконним Дніпровським апеляційним судом. 19.07.2022 року він отримав черговий розрахунок від 21.06.2022 року, в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 7650,05 грн. Даний розрахунок також було визнано незаконним Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 08.09.2022 року. 23.09.2022 року рішення набрало законної сили. 07.09.2022 року Верховним судом України задоволено його касаційну скаргу в повному обсязі, зобов`язано державного виконавця Савенко О.О. скасувати постанову про арешт майна та розшук майна. Постанову Верховного суду України від 07.09.2022 року Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управлніння Міністерства юстиції (м. Дніпро) отримав 29.09.2022 року. 19.10.2022 року він був вимушений звернутися зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Верховного Суду Україні від 07.09.2022 року. Згідно відповіді Міністерства Юстиції України від 20.12.2022 року арешт та розшук всього його тривав до 14.11.2022 року, навіть незважаючи на рішення Верховного Суду України. Міністерство юстиції України в своїй відповіді проігнорувало надання пояснень чому арешт з майна знімали з 29.09.2022 р. по 14.11.2022 р. Крім того, йому повідомили, що був складений новий розрахунок та враховуючи заборгованість винесена повторна постанова про арешт коштів від 14.11.2022 року. 26.01.2013 року він отримав черговий розрахунок від 12.10.2022 року, в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 6 803,06грн. 26.04.2023 року даний розрахунок також було визнано незаконним Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів. 12.05.2023 року рішення набрало законної сили. 28.02.2023 року він отримав черговий розрахунок від 14.02.2023 року, в якому зазначалося про заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 4 715.94грн. Даний розрахунок йому надіслали поштою, простим листом. 06.03.2023 року під час судового засідання за його скаргою №4-с/175/4/23 (суддя Білоусова О.М.) державним виконавцем було надано йому постанову про арешт коштів боржника від 14.02.2023 року, яку йому не надсилали. 04.05.2023 року даний розрахунок також було визнано незаконним Дніпропетровським районним Дніпропетровської області та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів. 09.05.2023 року рішення набрало законної сили. Отже, сума заборгованості за 2,5 року судових розглядів знизилась майже в 27,5 рази (з 129 706,41 грн. до 4715,94 грн.), представники держави України продовжують вдаватись до незаконних дій, порушення Конституції України та Конвенції про захист прав людини та свобод. З листопада 2022 р. та по теперішній час на його рахунки знову накладено арешт, який триває понад 7 місяців без жодної законної підстави, своїми діями державний виконавець позбавила його можливості забезпечити життєдіяльність йому та його сім`ї в умовах війни, так як заборгованість за аліментами платника аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Згідно останньої офіційної інформації Головного управління статистики у Дніпропетровській області середня заробітна плата працівника у Дніпровському районі складала 14040,00 грн. Тобто 14 040,00 - 18,0%-1,5% = 11 302,20 грн. Аліментний платіж тоді складає 11 302,2 / 4= 2825,55 грн., відповідно за 3 місяці - 8 476,65 грн. Оскільки в розрахунку від 12.10.2022 року була зазначено сума - 6 803,06 грн., а розрахунку від 14.02.2023 року була зазначена сума 4715,94 грн., позивач стверджує, що жодних законних підстав арештовувати його майно (кошти) у представників держави не було.

Крім того, позивач вважає, що протиправні дії державного виконавця були направлені на позбавлення його спілкування із сином. Приходячи до такого висновку, позивач зазначив, що 19.10.2017 року, вже перебуваючи в Польщі, ОСОБА_2 отримала судовий наказ Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення аліментів повторно у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, хоча він сплачує аліменти ще з 2011 року (справа №204/4126/17). У свої заяві вона повідомила завідомо неправдиву інформацію, що він проживає на території Луганської області (м. Ровеньки). На сьогодні судовий наказ визнано таким, що не підлягає виконанню. Дані дії були вчинені для блокування його приїзду до Польщі (як нібито боржника по аліментах). 17.04.2018 року до Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровськїй області ним була подана заява на отримання довідки-розрахунку заборгованості за аліментами. В порушення 10-денного строку та ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо щомісячного розрахунку заборгованості, довідки-розрахунки заборгованості за аліментами від 17.04.2018 та 08.05.2018 р., була вручена йому тільки 08.05.2018 р. на його особисту вимогу під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №47152260. Крім того, 08.05.2018 року ним було отримано постанову про арешт майна боржника від 18.04.2018 р., постанову про арешт коштів боржника від 20.04.2018 р., постанову про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ КБ «Приватбанк» від 18.04.2018 р., постанову про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 17.04.2018 р. Також при вручені зазначених постанов державний виконавець запропонувала йому виступити «посередником» між ним та колишньою дружиною ОСОБА_2 щодо надання ним дозволу на перебування його сина за кордоном. В травні 2018 року ОСОБА_1 був вимушений звернутись до Дніпропетровського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця та подати заяву про злочин, передбачений ст.364 КК України. Після того, державним виконавцем ОСОБА_5 зменшено суму заборгованості та знято всі арешти. Так, 14.12.2020 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано дії державного виконавця Чечелівського відділу ДВС Бучинської С.С. неправомірними, а розрахунки заборгованості від 17.04.2018 року та 08.05.2018 року незаконними. Очевидні і беззаперечні порушення державою Україна в справі №175/1733/18 прав ОСОБА_1 та прав його малолітньої дитини, законним представником якої він є, було використано позивачем при подачі скарги до Європейського Суду з Прав Людини. В вересні 2019 року Європейський Суд з Прав Людини визнав скаргу позивача прийнятою. В жовтні 2020 року Європейський Суд з Прав Людини направив на комунікацію Уряду України на скаргу позивача. На думку позивача, розрахунок заборгованості від 01.03.2021 року, складений державним виконавцем Савенко О.О., в якому зазначається про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі - 12 538,83 грн., а також постанови про внесення в реєстр боржників, постанови про обмеження права полювання, права керування транспортним засобом, права виїзду за межі України - це спроба змусити позивача відмовитись від власного сина. На сьогодні малолітній син позивача перебуває за межами України, заочне рішення про його вивезення без згоди батька скасовано, тобто відсутні всі законні підстави перебування сина позивача за кордоном. Однак, добровільно повертати дитину в Україну ОСОБА_2 відмовляється, створюючи всілякі перешкоди для спілкування батька з дитиною, навіть за межами України. Всі дії ОСОБА_2 та Чечелівського відділу ДВС були спрямовані на позбавлення позивача можливості виховувати, спілкуватися з дитиною. Також це використовується ОСОБА_2 в польському суді, як головний аргумент неповернення малолітнього сина в Україну. Крім цього, 20.08.2020 року Експертною групою судових експертів Окружного суду у м.Кракові був досліджений психологічний стан сина позивача. Висновком встановлено, що малолітній «відчуває потребу в присутності батька у своєму житті, йому не вистачає його близькості», а також «малолітній потребує психологічної підтримки, спрямованої на зняття напруженості та негативних емоцій.., та проходження психіатричної консультації на наявність розладів настрою». Розрахунок від 01.03.2021 року та постанови обмеження прав позивача були винесені саме перед остаточним судовим засіданням апеляційної інстанції Республіки Польща (11.03.2021 року), де остаточно вирішувалось питання повернення дитини. На думку позивача відбулось умисне та свавільне порушення його конституційних прав, забезпечених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколом №1 Конвенції. Також, державний виконавець звинуватила позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 КК України, та майже 7 місяців в Автоматизованій системі виконавчого провадження позивач був боржником, що використовувалось в судових інстанціях інших країн. Крім того, позивач вважає дії державних виконавців Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра умисними, свавільними, системними, узгодженими з ОСОБА_2 та спрямованими для шантажу, приниження, зниження ділової репутації позивача та використання цієї неправдивої інформації в судових інстанціях іншої країни. На думку позивача, зловживання державних виконавців щодо обмеження прав людини, закріплених Конституцією України, має системний характер та повторність, оскільки обмеження прав позивача майже ідентичні, як у 2018, 2020 роках, так і 2021 році. Свої моральні страждання, враховуючи неодноразову спробу шантажу, позивач оцінює в розмірі 20 000 євро, що еквівалентно до 783044,00 грн. (за курсом НБУ на 02.06.2023 р. 1 ЄВРО = 39,1522 грн.). Умисні, систематичні, незаконні та свавільні дії, рішення, бездіяльність органу влади, призвели до низки юридичних обмежень щодо його цивільних прав (придбання медикаментів, продуктів харчування, тощо) та здійснення ним професійної діяльності, тобто зневаги до його приватного життя. З грудня 2020 року по грудень 2021 року він працював помічником адвоката, але арешт та розшук його майна негативно впливав на його професійну діяльність. Постійні судові процеси (для оскарження 5 розрахунків знадобилось загалом 15 судових засідань в різних судових інстанціях України), які тривали з листопада 2020 по травень 2023 року негативно впливали на його працездатність. З вересня 2020 року і по теперішній час він знаходиться в реєстрі боржників, тому можна стверджувати, що сукупність негативних наслідків, яких він зазнав у результаті втручання органів влади у право на повагу до «приватного життя» істотно вплинуло на можливість розвивати відносини із зовнішнім світом і стосувалось сфери його особистого життя. Систематичні прийняття (вчинення) протиправних та незаконних рішень, дій та бездіяльності органів ДВС, які були спрямовані на те, щоб фінансовими обмеженнями (арештом майна, розшуком майна) унеможливити його поїздки до Польщі для участі у засіданнях по справі за його заявою про повернення дитини (сина ОСОБА_6 ) в Україну. Тобто мала місце змова (зловмисна домовленість) представників органів ДВС з його колишньою дружиною ОСОБА_7 , метою якого було обмежити або унеможливити його контакти з сином на території Польщі через постійні арешти, розшук його майна та накладення різного роду обмежень в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів на утримання дитини. 26.04.2023 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено його скаргу, визнано незаконним розрахунок від 12.10.2022 року та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів від 14.11.2022 року. 12.05.2023 року рішення набрало законної сили. 04.05.2023 р. року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено його скаргу, визнано незаконним розрахунок від 14.02.2023 року та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів від 14.02.2023 р. 09.05.2023 року рішення набрало законної сили. Тобто повторний арешт його майна триває з листопад 2022 року та по теперішній час, понад 7 місяців, без жодної законної підстави. При цьому представниками держави України повністю умисно ігнорується рішення Верховного Суду України від 07.09.2022 року. Крім цього, він керуюся тяжкістю діянь з боку представників держави Україні (державних виконавців) щодо умисного безпідставного обмеження його прав протягом 30 місяців, визнання незаконними 5 розрахунків та зменшення заборгованості в 27,5 рази, порівнюючи перший та п`ятий розрахунок. Розуміння того, що закони та судові рішення в Україні не вартують навіть паперу, на якому вони надруковані і їх можна безкарно не виконувати роками, розуміння того, що він потрібен синові, а він не може нічого зробити в рамках закону і навіть приїхати до нього, розуміння того, що зв`язок з дитиною втрачається кожного дня від бездіяльності представників держави, які фактично «викрали» в нього дитину, розуміння того, що представники держави, які утримуються за його податки, тиском та шантажем фактично змушують його відмовитись від дитини. Крім цього, хоче зазначити, що мета цього позову не його збагачення за рахунок держави, а лише справедлива сатисфакція за завідомо незаконні дії представників держави. Присудження йому морального відшкодування у меншому розмірі ніж позовні вимоги, на його думку, ніяким чином не буде спонукати Міністерство юстиції України провести ефективне службове розслідування незаконних дій державних виконавців, привести у відповідність Конституції України, Закон України «Про виконавче провадження» чи прийняти законопроект про розміри стягнення моральної шкоди з державної влади. Тільки задоволення його позову у повному обсязі дозволить привернути увагу до того свавілля і беззаконня, які вчинять представники держави. Просить стягнути з держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 783 044,00 грн.(том 1 а.с. 1-5).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовлено.

Стягнуто з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь держави судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.(том 1 а.с.249-258).

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі (том 2 а.с.1-7).

Не погодившись із рішенням суду, Другий Правобережнийвідділ державноївиконавчої службиу Чечелівськомута Новокодацькомурайонах містаДніпра Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог (том 2 а.с.13-22).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення.

Судом першоїінстанції встановлено, що 29.05.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур А.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа (дубліката) № 2-6997/11, виданого 25.01.2019 року Дніпропетровським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 (том 1 а.с.6).

Згідно постанови про зняття арешту з майна від 07.10.2022 р. ВП№58205306 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), знято арешт з всього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),. Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на підставі постанови Верховного Суду по справі №2-6997/11, згідно якої скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.07.2021 р. в частині скасування арешту та розшуку майна (том 1 а.с.219).

Згідно постанови про припинення розшуку майна боржника від 07.10.2022 р. ВП №58205306 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), припинено розшук майна боржника, який оголошено постановою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 09.10.2020 р. «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , на підставі постанови Верховного Суду по справі №2-6997/11, згідно якої скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.07.2021 р. в частині скасування арешту та розшуку майна (том 1 а.с.219-.220).

19.10.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до Міністра юстиції України, заступника Міністра юстиції України, начальника управління Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), зі скаргою, в якій просив повідомити на якій підставі не виконується остаточне рішення Верховного Суду від 07.09.2022 р. (том 1 а.с.17).

Згідно розрахунку заборгованості за ВП №58205306, згідно дублікату виконавчого листа №2-6997/11 від 25.01.2019 р., виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, заборгованість по аліментам ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 08.01.2019 р. станом на 14.02.2023 р. складає 4715,94 грн. (том 1 а.с.172-177).

Згідно розрахунку заборгованості за ВП №58205306, згідно дублікату виконавчого листа №2-6997/11 від 25.01.2019 р., виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, заборгованість по аліментам ОСОБА_1 за період з 25.01.2016 р. по 08.01.2019 р. складає 3744,71 грн. (том 1 а.с.178-183).

Згідно Єдиного реєстру боржників станом на 01.06.2023 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у вказаному реєстрі, як боржник про стягнення аліментів (том 1 а.с.44).

Згідно постанови про арешт коштів від 14.02.2023 р. ВП №58205306 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 4715,94 грн.(том 1 а.с.152).

Згідно довідки АТ «Універсал Банк» від 18.07.2023 р., 09.05.2023 р. на адресу банку надійшла постанова про арешт коштів №58205306 від 14.02.2023 р., виконавчий лист №204/4126/17, виданий 15.01.2019 р., яку було виконано у межах суми звернення стягнення 4715,94 грн.

Станом на 18.07.2023 р. до банку не надходило постанови про зняття арешту з коштів (том 1 а.с.159).Згідно постанови про зняття арешту з коштів від 14.02.2023 р. ВП №58205306 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), знято арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 , заборгованість зі сплати аліментів складає в розмірі 4715,94 грн. за період з 01.01.2016 р. по 08.01.2019р. станом на 14.02.2023 р.(том 1 а.с.218).

Згідно постанови про арешт коштів від 08.08.2023 р. ВП №58205306 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 3744,71 грн.(том 1 а.с.184).

Згідно постанови про зняття арешту з коштів від 08.08.2023 р. ВП №58205306 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), знято арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 , на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 р. №2-6997/11 (а.с.185, 222).Згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 10.10.2023 р. №2-6997/11, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 на дії державного виконавця задоволено. Визнано дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. щодо складення розрахунку заборгованості від 14.02.2023 року неправомірними. Визнано розрахунок заборгованості за період з 25.01.2016 року по 08.01.2019 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. - незаконним. Скасувано постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. від 08.08.2023 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №58205306 (том 1 а.с.197-199).

10.08.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до Міністра юстиції України, заступника Міністра юстиції України, начальника управління Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зі скаргою щодо арешту його грошових коштів, що містяться на рахунках в установах банків, не виконання рішення Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2023 р., атестації керівництва та держвиконавців Чечелівського відділу державної виконавчої служби та дисциплінарних заходів вжитих щодо керівництва та держвиконавців Чечелівського відділу державної виконавчої служби (том 1 а.с.165-166).

Згідно листа від 08.09.2023 р. Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, останнім начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), начальнику Другого Правобережного відділу державної виконачої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надано доручення здійснити перевірку зведеного виконавчого провадження №58636741, відповідно до вимог ст..74 Закону України «Про виконавче провадження» (том 1 а.с.167, 168).

Згідно постанови про арешт коштів від 14.11.2023 р. ВП №58205306 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 6803,60 грн.(том 1 а.с.153).

Згідно постанови про зняття арешту з коштів від 14.11.2023 р. ВП №58205306 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), знято арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 , заборгованість зі сплати аліментів складає в розмірі 6803,60 грн. за період з 01.01.2016 р. по 07.01.2019р. (том 1 а.с.216).

Згідно листа Секретаріату Європейського суду з прав людини від 30.09.2019 р. заява №44158/19 Omelchenko v.Ukraine, подана 02.08.2019 р. отримано звернення ОСОБА_1 та суд розгляне справу за першої можливості (том 1 а.с.30).

Згідно часткового висновку стосовно заяви ОСОБА_8 за участі ОСОБА_9 за участі Районного прокурора про повернення малолітнього ОСОБА_10 в Україну, зробленого на підставі спеціальних експертиз, проведених 31.07.2020 р. в Експертній групі судових експертів Окружного суду у м.Краків (а.с.37-43), малолітній «відчуває потребу в присутності батька у своєму житті, йому не вистачає його близькості», а також «малолітній потребує психологічної підтримки, спрямованої на зняття напруженості та негативних емоцій.., та проходження психіатричної консультації на наявність розладів настрою».

Згідно листа заступника директора Департаменту міжнародного права начальника міжнародної правової допомоги від 21.05.2021 р., у зв`язку зі заявою про сприяння поверненню в Україну малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поданою відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року надіслано у додатку копії рішення Окружного суду м. Кракова від 28.01.2020 р. про відмову у поверненні дитини та рішення Регіонального суду м. Кракова від 11.03.2021 р., яким скасовано рішення Окружного суду м. Кракова від 28.01.2020 р. та винесено нове рішення про поверненні дитини з Республіки Польща в Україну. Рішення Регіонального суду м. Кракова від 11.03.2021 р. є остаточним та оскарженню не підлягає. Відповідно до інформації Міністерства юстиції Республіки Польща Регіональний суд м. Кракова у своєму рішенні від 11.03.2021 р. надав час матері дитини для добровільного виконання цього рішення до 15.07.2021 р. (том 1 а.с.26).

Згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 р. №175/1733/18, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Бучинської С.С. щодо складення Довідок-розрахунків заборгованості №47152260/17 від 08.05.2018 року та 17.04.2018 року неправомірними. Визнано довідки-розрахунки заборгованості №47152260/17 від 08.05.2018 року та 17.04.2018 року, складені державним виконавцем Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Бучинською С.С. незаконними. Стягнуто з Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено (том 1 а.с.27-29).

Згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.06.2021 р. №175/5360/13-ц, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Чечелівський відділ ДВС м. Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність державних виконавців Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року, у виконавчому провадженні №58655011 по цивільній справі №175/5360/13. Зобов`язано державних виконавців Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м Дніпро) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, у виконавчому провадженні №58655011, спрямовані на виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у цивільній справі №175/5360/13 (том 1 а.с.35-36).

Згідно рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30.06.2021 р. №204/2774/21, скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження Чечелівський відділ ДВС м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), заінтересована особа - ОСОБА_2 , про визнання розрахунку зі сплати аліментів від 01.03.2021 року незаконним, зобов`язання державного виконавця видалити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, зобов`язання державного виконавця скасувати постанови задоволено. Визнано розрахунок зі сплати аліментів від 01.03.2021 року, складений державним виконавцем Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О., незаконним. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. видалити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників України у виконавчому провадженні № 58180195, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01.03.2021 року. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 01.03.2021 року у виконавчому провадженні № 58180195, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01.03.2021 року. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 01.03.2021 року у виконавчому провадженні № 58180195, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01.03.2021 року. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 01.03.2021 року у виконавчому провадженні № 58180195, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01.03.2021 року. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09.03.2021 року у виконавчому провадженні № 58180195 накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01.03.202 року (том 1 а.с.31-34).

Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 25.05.2022 р. №175/3198/21 апеляційну скаргу начальника Чечелівського відділу Державної Виконавчої Служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухова Ігоря Олеговича - залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року - залишено без змін (том 1 а.с.12-14).

Згідно постанови Верховного Суду від 07.09.2022 р. №2-6997/11 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в частині скасування арешту та розшук майна скасовано, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року у цій частині залишено в силі (том 1 а.с.7-11).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2022 р. №2-6997/11 скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О.О., заінтересована особа ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О.О. щодо складання розрахунку заборгованості від 21.06.2022 року, а сам розрахунок заборгованості від 21.06.2022 року незаконним (том 1 а.с.15-16).

Згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2022 року №204/7383/21, позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2000 (дві тисячі) грн. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) грн. Стягнуто з Чечелівського відділу ДВС у м. Дніпрі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 34984488) на користь держави судові витрати у справі у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. В іншій частині позовної заяви відмовлено (том 1 а.с.118-129).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21.03.2023 р. №204/3138/21, провадження у цивільній справі № 204/3138/21 за позовом ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення моральної шкоди закрито (том 1 а.с.99-102).

Згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 р. №2-6997/11, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 на дії державного виконавця- задоволено. Визнано дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_11 щодо складання розрахунку заборгованості від 12.10.2022 року неправомірними. Визнано розрахунок заборгованості від 12.10.2022 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Савенко О.О. незаконним. Зобов`язано державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_11 скасувати постанову про арешт коштів ОСОБА_1 від 14.11.2022 року, у виконавчому провадженні №58205306 накладений на підставі розрахунку заборгованості від 12.10.2022 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Савенко О.О. (том 1 а.с.20-22).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 р. №2-6997/11, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 на дії державного виконавця задоволено. Визнано дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. щодо складення розрахунку заборгованості від 14.02.2023 року неправомірними. Визнано розрахунок заборгованості від 14.02.2023 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. незаконним. Зобов`язано державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. скасувати постанову про арешт коштів ОСОБА_1 від 14.02.2023 року у виконавчому провадженні №58205306, накладений на підставі розрахунку заборгованості від 14.02.2023 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. (том 1 а.с.23-25).

Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 09.05.2023 р. №204/3138/23, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 1 а.с.103-107).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2023 року №204/3138/21, позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про стягнення моральної шкоди з органу державної влади задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат суму у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп. (том 1 а.с.108-111).

Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2023 р. №2-6997/11, апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському, та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Верби Андрія Петровича задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровського області від 04 травня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 скасовано в частині зобов`язання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. скасувати постанову про арешт коштів ОСОБА_1 від 14 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №58205306, накладений на підставі розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року, складеного державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. У задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. скасувати постанову про арешт коштів ОСОБА_1 від 14 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №58205306, накладений на підставі розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року, складеного державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. - відмовлено. Постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів ОСОБА_1 від 14 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №58205306, накладений на підставі розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року, складеного державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. - скасовано. В іншій частині ухвалу суду - залишено без змін (том 1 а.с.142-143).

Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 19.12.2023 р. №2-6997/11, апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 на дії державного виконавця скасовано в частині визнання дій державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Савенко О.О. щодо складення розрахунку заборгованості від 14лютого 2023року неправомірними. Визнано дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Савенко О.О. щодо складення розрахунку заборгованості по аліментам, без дати його складання, за період з 25 січня 2016 року по 08 січня 2019 року, складеного державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Савенко О.О.- неправомірними. В іншій частині ухвалу суду - залишено без змін. Стягнуто з Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 44896456) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3600 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що протиправність дій державного виконавця встановлено постановою Верховного Суду від 07.09.2022р, справа №2-6997/11, постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 р., ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2023. Враховуючи, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2022 р. стягнуто з державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн., суд при визначенні розміру моральної шкоди виходив із справедливості, добросовісності та розумності, встановив, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 78 3044,00 грн. є не співмірними з заподіянною моральною шкодою та розмір такої шкоди моє бути зменшеним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Зазначені обставини знайшли своє відображення висновках Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.03.2020 року у справі № 818/607/17.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.2011 року, № 1 від 27.02.2009 року) передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що численними судовими рішеннями, дослідженими судом, встановлено неправомірність дій та бездіяльності державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), щодо виконання ВП № 58205306, зокрема судами встановлено, що розрахунки заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 є незаконними, в той час, як внаслідок неправомірних дій держвиконавця, позивач був змушений тривалий час в судовому порядку захищати своє порушене право, оскаржуючи відповідні дії/бездіяльність державного виконавця, щодо зарахування сплачених ним коштів по ВП № 58205306, ставити питання про скасування заборон та обмежень в користуванні власністю.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вірно врахував ті обставини, які встановлені судами в рішеннях, які досліджувались судом та є преюдиціальними в розумінні ч.4 ст.82 статті ЦПК України, при розгляді даної справи, а саме: ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 р. №175/1733/18, (а.с.27-29), ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.06.2021 р. №175/5360/13-ц (а.с.35-36), рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30.06.2021 р. №204/2774/21, (а.с.31-34), постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.05.2022 р. №175/3198/21 (а.с.12-14), постановою Верховного Суду від 07.09.2022 р. №2-6997/11 (а.с.7-11), ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2022 р. №2-6997/11 (а.с.15-16), рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2022 року №204/7383/21 (а.с.118-129), ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21.03.2023 р. №204/3138/21 (а.с.99-102), ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 р. №2-6997/11 (а.с.20-22), ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 р. №2-6997/11 (а.с.23-25), постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.05.2023 р. №204/3138/23 (а.с.103-107), рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2023 року №204/3138/21 (а.с.108-111), постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2023 р. №2-6997/11 (а.с.142-143), ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.10.2023 р. №2-6997/11 (а.с.197-199), постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.12.2023 р. №2-6997/11.

Таким чином, хоча позивач і зазначив в позовних вимогах про стягнення моральної шкоди період протиправної діяльності державного виконавця з 2019 р. по 2023 роки, за який, на його думку, посадовими особами ВДВС йому було заподіяно моральну шкоду, але в ході слухання справи позивач не заперечував, що за період 2019-2022 роки рішеннями судів на його користь вже була стягнута моральна шкода за протиправні дії державного виконавця, встановлені рішеннями судів різних інстанцій.

Позивач в ході слухання справи уточнив, що протиправними діями державного викорнавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пов`язаними з незаконим нарахуванням йому заборгованості державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. , яка здійснила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 14.02.2023 року, згідно якого заборгованість зі сплати аліментів склала 4715,94 грн. та постановою державного виконавця Савенко О.О. від 14.02.2023 року ВП №58205306, було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт його коштів, йому була заподіяна моральна шкода.

Крім того, із-зі тривалого невиконанням рішення суду, він був вимушений звертатися до Міністерства юстиції України з приводу невиконання такого рішення та затягування у поновленні його прав.

Протиправність дій державного виконавця встановлено постановою Верховного Суду від 07.09.2022р, справа №2-6997/11 (а.с.7-11), постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 р.(а.с.20-22), ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 р. (а.с.23-25), тому саме за вказані протиправні дії просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 783044,00 грн.

Доводи апеляційної скарги Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , а саме: ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/1733/18 від 14.12.2020 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано дії державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Бучинської С.С. неправомірними, а довідки-розрахунки заборгованості по ВП№47152260 від 17.04.2018 р. та 08.05.2018 р. незаконними, не стосуються предмету даного спору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції врахував дану обставину та посилався на те, що протиправність дій державного виконавця встановлено постановою Верховного Суду від 07.09.2022р, справа №2-6997/11 (а.с.7-11), постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 р.(а.с.20-22), ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 р. (а.с.23-25), тому саме за вказані протиправні дії просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 783044,00 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання його сину моральної шкоди внаслідок неправомірних дій та бездіяльності державних виконавців під час виконання рішень та існування причинного зв`язку між діями виконавця та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався, колегія суддів критично сприймає, оскільки ОСОБА_1 в даній справі звернувся саме за порушення своїх прав, обґрунтував їх як нанесення йому моральної шкоди незаконними діями відповідача.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо розміру стягнутої моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Вирішуючи спір у частині визначення розміру моральної шкоди, суд першої інстанції, врахувавши обставини справи, особливості впливу події на позивача, виходячи із презумпції, що порушення прав людини з боку держави в особі її органів завжди викликає у людини негативні емоції, взявши до уваги психологічне напруження, розчарування та незручності, що були заподіяні ОСОБА_1 , виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн та вважав, що ця сума буде достатньою для компенсації негативних наслідків морального характеру та не призведе до безпідставного збагачення. Крім цього, таке стягнення на користь позивача становитиме достатньо справедливу сатисфакцію у контексті спірних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що аргументи апеляційних скарг в межах доводів та вимог не спростовують висновку суду першої інстанції, а зводяться до незгоди скаржників з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення суду немає.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: