Рішення

від 09.04.2024 по справі 464/1073/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/1073/24

пр.№ 2/464/732/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2024 року Сихівський районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Керницької І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Петрина С.М., 15.02.2024 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на його користь: відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 61 098,63 грн; витрати, понесені у зв`язку із залученням експерта, у розмірі 5 500 грн; витрати, пов`язані з евакуацією авто з місця ДТП, у розмірі 1 100 грн; витрати, пов`язані з переміщенням авто для проведення автотоварознавчого дослідження, у розмірі 1 100 грн, а також витрати, понесені у зв`язку із сплатою судового збору, у розмірі 1211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_4 02 вересня 2023 року о 16 год 00 хв у м. Львові на вул. Сихівській (міст), керуючи автомобілем марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , не відреагувала на зміну дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустила виїзд на смугу зустрічного руху, та здійснила зіткнення із автомобілем марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок зазначеної ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 27.09.2023 у справі №464/6292/23 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Інтер-Поліс», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №216401300. ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ СК «Інтер-Поліс» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування. У подальшому 01.12.2023 ПрАТ СК «Інтер-Поліс» виплатила йому страхове відшкодування в розмірі 159 950 грн. 23.10.2023 ОСОБА_5 повідомив ПрАТ СК «Інтер-Поліс» та ОСОБА_4 про огляд пошкодженого транспортного засобу 30.10.2023 експертом ОСОБА_6 , з метою визначення розміру матеріального збитку. Відповідно до Висновку експерта №22455, за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 11.12.2023 судовим експертом Холодцовим Д.В., розмір відшкодування завданої шкоди пов`язаної з «фізичним знищенням» автомобіля марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , визначена, як різниця вартості автомобіля до та після ДТП, та становить 221 098,63 грн. Таким чином різниця між вартістю розміру відшкодування завданої шкоди, пов`язаної з «фізичним знищенням» автомобіля марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , та страховою виплатою становить 61 098,63 грн. Вважає, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з відповідачки, з огляду на норми ст. 1194 ЦК України, як різниці між завданим розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Також зазначає, що страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн (Постанова НБУ від 30 травня 2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), тому ПрАТ СК «Інтер-Поліс» здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 159 950 грн. Окрім матеріальної шкоди в розмірі 61 098,63 грн, вказує про понесені інші витрати, зокрема пов`язані із залученням експерта, евакуацією авто з місця ДТП та переміщенням авто для проведення автотоварознавчого дослідження.

Ухвалою від 20.02.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника відповідачки - адвоката Ю.Цьороха 29.02.2024 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити в задоволенні позову, з огляду на таке. Як вбачається з договору (страховий поліс ЕР/216401300), цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-Поліс» з лімітом відповідальності 160 000 грн. Додатком до цього договору є Договір добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №DCV/216401300 від 22.08.2023, відповідно до якого майновий інтерес ОСОБА_4 додатково застрахований в цій самій страховій компанії на 100 000 грн В цьому аспекті зазначає, що добровільне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - це механізм захисту, який забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП третім особам, у випадку, якщо сума збитку перевищує ліміт відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Таким чином, ліміт відповідальності ПрАТ СК «Інтер-Поліс» за основним та додатковим договорами складає 260 000 грн, що не перевищує страхової суми, встановленої страховою компанією. Отже, відшкодування, на яке претендує позивач, в розмірі 61 098,63 грн, має бути виплаченим ПрАТ СК «Інтер-Поліс», або ж стягнуто з цього підприємства за рішенням суду. Інші витрати, зазначені у позовній заяві позивачем, також підлягають відшкодуванню страховою компанією, відтак ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у позові. Також представником відповідачки у відзиві зазначено про понесені ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які становлять 10 000 грн, та підтверджуються платіжною інструкцією від 21.02.2024. Вказаний розмір витрат просив покласти на позивача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20.03.2024 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс».

Представник позивача - адвокат Петрина С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив такі задовольнити.

Представник відповідачки - адвокат Цьорох Ю.Р. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав пояснення, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02 вересня 2023 року о 16 год 00 хв у м. Львові на вул. Сихівській (міст), відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок зазначеної ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 27.09.2023 у справі №464/6292/23 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Даною постановою встановлено, що остання керуючи автомобілем марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , не відреагувала на зміну дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустила виїзд на смугу зустрічного руху, та здійснила зіткнення із автомобілем марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК «Інтер-Поліс» (поліс №ЕР-216401300), ліміт страхової відповідальності 160 000 грн. Також між власником автомобіля марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , та ПрАТ СК «Інтер-Поліс» додатково укладено Договір добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №DCV/216401300 від 22.08.2023, із лімітом відповідальності 100 000 грн.

Оскільки у зазначеній вище ДТП автомобіль марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , отримав технічні пошкодження з вини володільця автомобіля марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , 04.09.2023 ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ СК «Інтер-Поліс» із заявою про виплату страхового відшкодування. У зв`язку з наведеним, згідно із наданими позивачем відомостями АТ КБ «ПриватБанк», страховою компанією виплачено 159 950 грн страхового відшкодування.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_6 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 11.12.2012, розмір відшкодування завданої шкоди, пов`язаної з «фізичним знищенням» транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , визначено як різницю вартості автомобіля до та після ДТП, та така становить 221 098,63 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, сума завданого збитку, яка йому не відшкодована, становить 61 098,63 грн (221 098,63 грн - 160000 грн), яку просить стягнути із відповідачки ОСОБА_4 , як винуватиці ДТП.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтями 3, 22, 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальника. При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Частиною 2 статті 94 Закону України «Про страхування» передбачено, що розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору. У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об`єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.

Згідно із пунктом 35.1. статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом тридцяти днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, для отримання страхового відшкодування встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов`язкове подання страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у пункті 35.2. статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 36.4. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, законодавець чітко визначив, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому законодавець не покладає обов`язку на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність сплачувати і страхове відшкодування, якщо потерпіла особа не скористалася своїм правом на отримання страхового відшкодування у визначеному законодавством порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 указаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Надалі Верховний Суд не відступав від цієї позиції. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 вказала, що принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань. Відповідно до закону страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП. У свою чергу, страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування. У страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV). Крім того, у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом № 1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV). В цій справі Велика Палата вкотре послідовно наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Така ж позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договором добровільного страхування, можливе за умови, що згідно з цими договорами або Законами України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про страхування», у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_4 про відшкодування 61 098,63 грн, що становить різницю між розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, полісом №ЕР/216401300 та Договором добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №DCV/216401300 від 22.08.2023, встановлений ліміт відповідальності ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на загальну суму 260 000 грн.

Таким чином, із врахуванням наведеного, існує спір між позивачем ОСОБА_3 та ПрАТ СК «Інтер-Поліс» щодо виплати страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідачку ОСОБА_7 , яка уклала відповідні договори страхування і сплачувала страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, тому вимога про відшкодування витрат, пов`язаних із пошкодженням (фізичним знищенням) транспортного засобу, повинна пред`являтися до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання судових витрат, слід зазначити таке.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Частина 8 статті 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Встановлено, що правнича допомога надавалась відповідачці ОСОБА_4 адвокатом Цьорох Ю.Р. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1018) на підставі адвокатського договору про надання правничих послуг від 21.02.2024 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1264598 від 29.02.2024.

На підтвердження понесення відповідачкою ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу надано платіжну інструкцію №@2PL704290 від 21.02.2024 АТ КБ «ПриватБанк» про сплату нею за надання правничих послуг відповідно до договору від 21.02.2024 - 10 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у додатковій постанові від 19.02.2020 щодо вирішення питання розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши надані стороною відповідачки докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, за відсутності клопотання сторони позивача про зменшення таких витрат, суд вважає співмірним заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаною адвокатом роботою (наданими послугами).

Таким чином, суд вважає за необхідне в повному обсязі задовольнити розмір понесених судових витрат та стягнути з позивача в користь відповідачки 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування шкоди - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.04.2024.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс», код ЄДРПОУ 19350062, м.Київ, вул.Володимирська, 69.

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК