Рішення

від 17.04.2024 по справі 702/122/24

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/122/24

Провадження № 2/702/141/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.04.2024 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

інші учасники - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя.

Підставою позову вважає те, що вона з відповідачем ОСОБА_3 перебували в офіційному шлюбі з 10.11.1990 по 05.06.2023. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05.06.2023 шлюб між ними було розірвано.

У період шлюбу сторонами було придбано: транспортний засіб ВАЗ 21104, 2007 р.в., транспортний засіб ВАЗ 2105, 1986 р.в., транспортний засіб HUNDAI ELANTRA, земельну ділянку (кадастровий номер 7123482000:01:001:0207), земельну ділянку (кадастровий номер 7123482000:03:001:0265), земельну ділянку (кадастровий номер 7123482000:03:001:0237), земельну ділянку (кадастровий номер 7324589000:02:002:0597), житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після розлучення з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна. Відповідач вчиняє дії направленні на позбавлення позивача права на спільно набуте майно. Із відповіді Головного сервісного центру МВС України №31/1802А3-23254-2023 від 19.10.2023 позивачеві стало відомо, що після розірвання шлюбу відповідачем було продано спільно набуте майно, а саме: транспортний засіб HUNDAI ELANTRA (VIN НОМЕР_1 ). Гроші від проданого транспортного засобу позивачка не отримувала.

Згідно з висновком про вартість оцінки ПП «Золотий Лев» від 18.12.2023 ринкова вартість зазначеного транспортного засобу становить 553 000 грн.

Згідно з актом оцінки ПП «Золотий Лев» від 18.12.2023 ринкова вартість житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 307 000 грн. Ринкова вартість земельної ділянки (кадастровий номер 7123482000:01:001:0207) на якій розташований житловий будинок становить 198 000 грн.

Враховуючи співмірну вартість зазначених об`єктів, позивач вважає, що визначення виключно за нею права власності на житловий будинок та земельну ділянку є обґрунтованими та задовольнять взаємні інтереси.

Позивач ОСОБА_2 з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить здійснити поділ майна: грошових коштів у розмірі 553 000 грн, отриманих відповідачем від продажу транспортного засобу HUNDAI ELANTRA (VIN НОМЕР_1 ), земельної ділянки (кадастровий номер 7123482000:01:001:0207), житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 7123482000:01:001:0207.

12.03.2024 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю.

Вважає, що заявляючи позовні вимоги, позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо походження об`єктів, які піддягають поділу і які є предметом спору, що ставить під сумнів правомірність та законність пред`явлених вимог.

Прохальна частина позовної заяви містить вимоги виключно для забезпечення прав самого позивача, тоді як права відповідача проігноровано та залишено без уваги, що не відповідає нормам цивільного законодавства. При цьому, окремі позовні вимоги можуть вказувати на порушення загальних засад цивільного законодавства в частині позбавлення іншого учасника цивільних відносин права власності, що також є неприпустимим.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської областівід 02.02.2024 відмовлено позивачеві в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.02.2024 прийнято справу до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю, з підстав, зазначених у позовній заяві та додатково пояснив, що докази надані в обсязі наявному у позивача, до інших доказів доступу відповідач не надав.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. 17.04.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність сторони відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечують, просять відмовити у їх задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши викладені у заяві по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 10.11.1990 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 10.11.1990 (а.с. 5).

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05.06.2023, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 06.07.2023 (а.с. 6-7).

Таким чином, судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.11.1990 до 06.07.2023.

Згідно з інформацією Головного сервісного центру МВС України №31/1802А3-23254-2023 від 19.10.2023 за ОСОБА_3 зареєстровані транспортні засоби: ВАЗ 21104, 2007 р.в. (VIN НОМЕР_3 ), транспортний засіб ВАЗ 2105, 1986 р.в. (VIN НОМЕР_4 ) (а.с.8-9).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ОСОБА_6 є власником транспортного засобу HUNDAI ELANTRA (VIN НОМЕР_1 ) дата реєстрації 28.05.2022 (а.с.23-24).

Відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки від 18.12.2023, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Золотий лев», вартість транспортного засобу HUNDAI ELANTRA (VIN НОМЕР_1 ), 2018 р.в. становить 553 000 грн (а.с.10).

Відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки від 18.12.2023, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Золотий лев», вартість будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 307 000,00 грн; ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 7123482000:01:001:0207 становить 198 000,00 грн.(а.с.11).

Відповідності до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до п.23 Постанови пленуму Верховного суду України №11 від 12.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Таким чином, предметом доказування у даній справі про поділ майна подружжя є склад і вартість майна, придбаного подружжям під час шлюбу, а також підстави його придбання.

Так, відповідно до змісту позовних вимог позивач просить здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: грошових коштів, отриманих від продажу транспортного засобу, земельної ділянки та житлового будинку.

На підтвердження перебування майна у власності подружжя у період шлюбу надає свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_3 17.02.2022, тобто у період шлюбу.

Згідно змісту позовної заяви позивачем вказано про продаж автомобіля HUNDAI ELANTRA (VIN НОМЕР_1 ) після розірвання шлюбу, на підтвердження даних обставин позивачем надано відповідь Головного сервісного центру МВС про те, що станом на 18.10.2023 автомобіль HUNDAI ELANTRA не значиться за відповідачем.

Проте, з урахуванням дати реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_3 17.02.2022 та дати розірвання шлюбу між сторонами 06.07.2023, встановити факт продажу даного автомобіля після розірвання шлюбу неможливо, оскільки будь-яких доказів про дату продажу автомобіля матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки HUNDAI ELANTRA (VIN НОМЕР_1 ), 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , який був проведений суб`єктом оціночної діяльності 18.12.2023 вбачається, що об`єктом оцінки був безпосередньо транспортний засіб, що не відповідає доводам позивача про його продаж.

Будь-яких інших доказів, з яких суд міг би встановити факт продажу автомобіля, а саме договору купівлі-продажу, довідки-рахунку тощо позивачем чи представником позивача не надано, клопотань про витребування даних доказів до суду не надходило.

Таким чином, судом не встановлено як факту відчуження автомобіля так і того, що один із подружжя здійснив відчуження такого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, а тому таке майно або його вартість не може враховуватись при поділі.

Щодо підтвердження наявності спірного майна житлового будинку та земельної ділянки позивачем не надано жодного доказу, а тому встановити існування даного майна та його належність, придбання даного майна у період шлюбу, підстав такого придбання у суду немає підстав.

Під час підготовчого судового засідання, яке відбувалося за участі представника позивача судом роз`яснювалось, які обставини входять до предмета доказування, які докази подаються тим чи іншим учасником судового провадження, зокрема суд звертав увагу представника позивача на необхідність надання доказів щодо складу і вартості майна, придбаного подружжям під час шлюбу, а також підстави його придбання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (Постанова КЦС ВС від 13.02.2019 справа № 369/13976/15-ц).

Таким чином, позивачем не доведено, що майно, зазначене у позовній заяві є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, відчужене проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби, а тому позовні вимоги щодо здійснення поділу спільного майна подружжя до задоволення не підлягають через недоведеність.

Крім того, заявляючи позовні вимоги позивач, крім поділу спільного майна подружжя в тому числі і земельної ділянки (кадастровий номер 7123482000:01:001:0207), житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 просить визнати за позивачем право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 7123482000:01:001:0207 без визначення частки в такому майні.

Таким чином, вимоги позивача щодо поділу спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на це ж майно суперечать одні одним.

Враховуючи недоведеність позовних вимог щодо набуття спірного майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, у період шлюбу, вимога щодо визнання права власності на це майно до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд вважає за необхідне судовий збір залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Суддя Юлія ЖЕЖЕР