Ухвала

від 09.04.2024 по справі 279/5008/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5008/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.1,3 ст.191 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_10 та генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_11 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2022 року відносно

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.3 ст.191 КК України,

в с т а н о в и в:

зазначеним вироком Малинського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2022 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.191 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Цивільний позов приватного акціонерного товариства «Трубний завод» Трубосталь» про стягнення з ОСОБА_9 124 662, 19 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_9 органами досудового розслідування згідно зміненого обвинувачення обвинувачується в розтраті майна ПрАТ «Трубний завод» Трубосталь», яке перебувало у його віданні за наступних обставин:

Відповідно до наказу генерального директора приватного акціонерного товариства «Трубний завод» Трубосталь» №332/1-К від 18 квітня 2016 року ОСОБА_9 переведений з посади стропальника складського приміщення - дільниця №2 на посаду комірника складського приміщення - дільниця №2 ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь».

Відповідно до пунктів 1,3 та 8 посадової інструкції, затвердженої наказом в.о. генерального директора підприємства №129 від 05.03.2015 року зі змістом якого ознайомлено обвинуваченого 01 квітня 2016 року, останньому вмінено контроль за правильністю установлення сортності продукції відповідно до стандартів, технічних умов та іншої нормативно-технічної документації; перевірку додержання інструкцій з охорони праці на робочих місцях, а також здійснення контролю якості тари і упаковки, технічного стану устаткування і засобів транспорту, зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції, ведення складського обліку та його достовірність; покладено матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей підприємства.

Відповідно до типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, який було укладено 01 липня 2015 року, з яким ОСОБА_9 ознайомлено 18 липня 2015 року, обвинувачений ніс колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Згідно змісту типового договору, члени колективу (бригади) зобов`язані дбайливо ставитися до цінностей і вживати заходів до запобігання шкоди; в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та залишки цінностей; своєчасно інформувати власника про всі обставини, які загрожують зберіганню цінностей. Підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріальних цінностей, а також їх знищенням або зіпсуттям через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами.

Так, ОСОБА_9 , обіймаючи посаду комірника складського господарства - дільниця №2 ПрАТ «Трубний завод» Трубосталь» на підставі наказу №332/1-К від 18.04.2016 року, будучи особою, яка несе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за матеріальні цінності (труби металеві), які перебували у його віданні на підставі типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 01.07.2015 року, маючи прямий умисел, направлений на розтрату чужого майна, яке перебувало у його віданні, діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні складу готової продукції АДРЕСА_2 , під час завантаження продукції для відправлення замовнику ТОВ «МД «ІСТЕЙТ» на автомобіль перевізника ТОВ «Транс Сервіс-1» марки «DAF», р/н НОМЕР_1 , з напівпричепом «BODEX KIS 3P», р/н НОМЕР_2 , в період часу з 01 години 20 хвилин по 03 годину 49 хвилин 20 січня 2017 року всупереч документам на кількість продукції, яку необхідно було відвантажити, а саме: наряду на відвантаження №26/2 від 19.01.2017 року та перепустки на в`їзд №106 від 19.01.2017, згідно яких завантаженню підлягала трубна продукція тоннажем 14,985 т., що в загальному об`ємі складає сім пачок, доручив підлеглим йому стропальникам ОСОБА_12 і ОСОБА_13 завантажити до вказаного автомобіля надлишкову трубну продукцію в кількості двох пачок, що не входили до замовлення згідно наряду відвантаження №26/2 від 19.01.2017 року, не повідомивши їх про свій злочинний намір.

Після чого, 20 січня 2017 року в зазначений вище період часу стропальники ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , виконуючи доручення комірника складського господарства дільниці №2 ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_9 , завантажили на автомобіль надлишкову трубну продукцію, а саме: трубу металеву 60*30*2 в кількості 2,22 т. на загальну суму 29418,26 грн. та трубу металеву 50*25*2 в кількості 2,34 т. на загальну суму 28 692,21 грн., яка в подальшому вивезена водієм перевізника ОСОБА_14 за територію підприємства та поблизу с. Грозине Коростенського району Житомирської області передана невстановленій слідством особі.

Таким чином, ОСОБА_9 розтратив майно ПрАТ «Трубний завод» Трубосталь», а саме трубу металеву 60*30*2 в кількості 2,22 т. та трубу металеву 50*25*2 в кількості 2,34 т. та завдав матеріальних збитків ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» на загальну суму 58110,47 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 , діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 23 січня 2017 року в період часу з 18 години 36 хвилин по 21 годину 41 хвилину під час завантаження продукції для відправлення замовнику ТОВ «МД «ІСТЕЙТ» на автомобіль перевізника ТОВ «Транс Сервіс-1» марки «MAN», р/н НОМЕР_3 , з напівпричепом «BODEX KIS 3P», р/н НОМЕР_4 , всупереч документам на кількість продукції, яку необхідно було завантажити, а саме: наряду на відвантаження №32м від 23.01.2017 року та перепустки на в`їзд №127 від 23.01.2017 року, згідно яких завантаженню підлягала трубна продукція вагою 39,995 т., що в загальному об`ємі складає вісімнадцять пачок, доручив підлеглим йому стропальникам ОСОБА_12 і ОСОБА_13 завантажити до вказаного автомобіля надлишкову трубну продукцію в кількості двох пачок, що не входили до замовлення згідно наряду відвантаження №32м від 23.01.2017 року, не повідомивши їх про свій злочинний намір.

Стропальники ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , виконуючи доручення комірника складського господарства дільниці №2 ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_9 , надлишково завантажили на автомобіль трубну продукцію, а саме: трубу металеву 50*30*3 в кількості 2,345 т. на загальну суму 32829,16 грн. та трубу металеву 50*50*3 в кількості 2,655 т. на загальну суму 33722,56 грн., яка в подальшому вивезена водієм перевізника ОСОБА_15 за територію підприємства та поблизу с. Грозине Коростенського району Житомирської області передана невстановленій слідством особі.

Таким чином, обвинувачений повторно розтратив майно ПрАТ «ТЗ`Трубосталь», а саме трубу металеву 50*30*3 в кількості 2,345 т. та трубу металеву 50*50*3 в кількості 2,655 т. завдавши підприємству матеріальних збитків на загальну суму 66 551,72 грн.

Дії ОСОБА_9 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 та ч.3 ст. 191 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.3 ст.191 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.191 КК України - 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду комірника на 3 роки; за ч.3 ст.191 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду комірника на 3 роки; за ч.1 ст.70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді - 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду комірника на 3 роки. Цивільний позов ПрАТ «ТЗ» Трубосталь» про стягнення з ОСОБА_9 124662, 19 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди задовольнити. В решті вирок суду залишити без змін. Зазначає, що вказаний вирок є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим та підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також істотним порушенням кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Вказує, що під час судового розгляду стороною обвинувачення надавалися суду для дослідження докази щодо перебування ОСОБА_9 на робочому місці на території складського господарства - дільниці №2, а також інформація перевізника ТОВ «Транс-Сервіс-1». Звертає увагу, що в момент вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_9 , саме він як комірник був присутній в складі №2 під час завантаження надлишкової труби, що підтверджується його власноручними підписами в журналі входу і виходу працівників зі складу №2, інших комірників підприємства у складі №2 не було. Вважає, що судом при винесенні вироку не в повному обсязі взято до уваги покази свідків та представника потерпілої сторони, у вироку акцентовано увагу лише на ту частину показів учасників кримінального провадження, які, на думку суду, доводять невинуватість ОСОБА_9 . При цьому, поза увагою залишено покази учасників кримінального провадження, які доводять його винуватість. Посилається на те, що в нарядах на завантаження та пропусках на виїзд за 19.01.2017 та 23.01.2017 було зазначено, яка саме труба підлягала завантаженню та її вага, тобто сплутати вид труби та її вагу було неможливо. Вказані документи знаходилися у комірника ОСОБА_9 під час завантаження труби на автомобілі перевізника, де міститься його підпис. Зазначає, що на відеозаписах, долучених до матеріалів справи, видно, що 20.01.2017 та 23.01.2021 завантажувались надлишкові труби під час робочих змін ОСОБА_9 , що також підтверджується показами представника потерпілої сторони ОСОБА_16 . Звертає увагу, що ОСОБА_9 є матеріально-відповідальною особою. Вважає, що судом не в повному обсязі взято до уваги покази свідка ОСОБА_17 - головного бухгалтера, яка чітко описала та розповіла механізм визначення нестачі труби за 20.01.2017 та 23.01.2017. Вказує, що 20.01.2017 7 пакетів грузили більше 2-х годин, коли наряд було виконано, охоронник подивився, що все загружено, водій почав тентувати автомобіль, охоронець пішов, і в цей час за пару хвилин було загружено ще 2 пачки труби, які не входили у замовлення. Також вважає, що судом не в повному обсязі взято до уваги покази свідка ОСОБА_18 - начальника відділу відвантажень, свідка ОСОБА_19 - начальника цеху, свідка ОСОБА_11 - генерального директора, свідка ОСОБА_20 - охоронця, свідка ОСОБА_13 - стропальника. Зазначає, що сторона обвинувачення критично ставиться до деяких показів свідка ОСОБА_12 - стропальника, свідка ОСОБА_14 - водія. Посилається на те, що ОСОБА_9 умисно, маючи на руках документи на завантаження труби та керуючи краном-вагами, будучи матеріально-відповідальною особою на складі, вчинив розтрату труби підприємства, з метою отримання вигоди. Звертає увагу, що розтрату трубної продукції визначено шляхом проведення непланової інвентаризації металу на підприємстві. Посилається на те, що відсутні порушення у тому, що заявник - генеральний директор ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь» ОСОБА_11 подав до органу досудового розслідування заяви про кримінальні правопорушення з долученням до них на підтвердження DVD-диски за 19.01.2017, 20.01.2017 та 23.01.2017. Звертає увагу, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду від сторони захисту не надходили клопотання про ознайомлення з оригінальним записом у відповідності до вимог ч.9 ст.290 КПК України. Додатково зазначає, що посилання суду на постанову Верховного Суду у цивільній справі є необґрунтованим, оскільки це немає відношення до даного кримінального провадження.

В апеляційній скарзі генеральний директор ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_11 просить скасувати оскаржуваний вирок та прийняти новий, яким визнати винним ОСОБА_9 за ч.1 та ч.3 ст.191 КК України та задовольнити цивільний позов в частини відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 124662 грн 19 коп в повному обсязі. Оскаржуваний вирок вважає незаконним та необґрунтованим через неправильність та неповноту з`ясування у ньому обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження, оцінки та неправильного застосування норм матеріального права. Зазначає, що суд незаконно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 та ОСОБА_20 , оскільки вказані свідки надавали пояснення в судовому засіданні, які розкривали порядок документообігу, відвантаження, збереження та складування трубної продукції, а також безперечні факти, що доводять вину ОСОБА_9 у завданні підприємству матеріальної шкоди. Натомість суд акцентує увагу на показаннях свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Звертає увагу, що свідок ОСОБА_15 - водій, який знаходиться за кордоном, так і не був допитаний в суді, а свідок ОСОБА_14 - водій, перед наданням показів в судовому засіданні в режимі відеоконференції повідомив представнику потерпілої сторони, що на нього в телефонному режимі тисне якийсь ОСОБА_23 та переконливо наголошує, що йому не потрібно давати покази. Після чого свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні повністю заперечив факт перебування в м. Коростені в січні 2017 року, перевезення продукції з ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» та допиту його слідчим з приводу крадіжки металопродукції з підприємства. Посилається на те, що суд не взяв до уваги журнал перепусток та табель робочого часу, в якому було зазначено, що саме ОСОБА_9 в період з 19.01.2017 на 20.01.2017 та 23.01.2017 знаходився на робочому місці - у складі готової продукції №2. Додатково зазначає, що судом не враховано документальне підтвердження того, що до замовника доїжджало трубної продукції стільки, скільки було зазначено у накладній, а по факту з 19.01.2017 на 20.01.2017 та 23.01.2017 грузилося більше кожного разу на дві пачки.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 вказує на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції та просить відхилити подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу як безпідставну, а вирок суду залишити без змін. Вказує, що його підзахисний не є матеріально відповідальною особою у справі, а тому не є суб`єктом злочину. Крім того, звертає увагу на грубі порушення норм КПК України, допущені стороною обвинувачення при проведенні досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора та представника потерпілого, які підтримали подані апеляційні скарги, просили вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг прокурора та генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_11 , перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В силу вимог ч.3 ст.62 Конституції України, положень ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

У п.146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

В п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990, зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України, однією з підстав ухвалення виправдувального вироку є недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

У разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку відповідно до ст.374 КПК України зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На переконання колегії суддів, цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції дотримався, і оцінивши наявні докази по справі в їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_9 у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень.

При цьому, суд навів у вироку належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції вірно зазначив, що за змістом ч.1 ст.191 КК України встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу з обов`язковим встановленням корисливого мотиву.

У п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз`яснено, що у статті 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою. Змістом умислу винної особи є усвідомлення нею суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання. Мотивом є спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна з метою особистого збагачення або з метою збагачення інших осіб. Метою є збільшення власних майнових фондів чи фондів третіх осіб унаслідок протиправного обернення винним ввіреного йому майна на власну користь або користь інших осіб (Постанова Верховного Суду від 05 серпня 2020 року в справі №700/361/17).

Тобто, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого статтею 191 КК України характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані стороною обвинувачення докази, всупереч доводам прокурора та генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_11 , не доводять поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_9 прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети на розтрату майна ПрАТ «ТЗ» Трубосталь».

Так, в ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_9 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 3 ст.191 КК України не визнав повністю, заперечив відносно обставин, викладених в обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно працював комірником в ПрАТ «ТЗ «Трубосталь». До його посадових обов`язків входило завантаження готової продукції на складі за наказом відділу відвантаження, організація роботи стропальників. Зазначив, що він приступив до роботи на даній посаді без належної передачі-приймання складу, інвентаризація якого проходила за його відсутності. Тому всі документи щодо його матеріальної відповідальності, на думку ОСОБА_9 були формальними, так як не відповідали фактичним обставинам. Обвинувачений пояснив, що 20 та 23 січня 2017 року був на змінах з стропальниками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , на яких відбувалося завантаження автомобілів готовою продукцією у звичайному режимі на підставі наряду завантаження. Будь-яких порушень не було, завантаження надлишкової продукції також не мало місця. До водіїв, з приводу відвантаження надлишкової продукції ОСОБА_9 не звертався. Обвинувачений неодноразово категорично заперечив відносно фактів крадіжок труб, зазначивши, що це все домисли. Більше того, визначити, яка саме труба, якого розміру та номіналу зникла зі складу, неможливо, так як чіткого порядку складання продукції на заводі не було, а на складі не було жодної схожої пачки по вазі. Кожен комірник на своїй зміні перекладав пачки готової продукції при здійсненні завантажень.

Суд першої інстанції взявши до уваги такі показання обвинуваченого ОСОБА_9 , які на переконання колегії суддів не спростовані в ході судового розгляду жодними належними та допустимими доказами, які б підтверджували розтрату чужого майна, яке перебувало в його віданні, прийшов до обґрунтованого висновку, що з матеріалів справи та пред`явленого обвинувачення не встановленим є, з огляду на аналіз яких доказів прокурор прийшов до переконання про умисний характер дій ОСОБА_9 щодо розтрати майна підприємства в загальній сумі 124 662,19 грн, а також про наявність у нього при цьому певного корисливого мотиву та мети незаконного збагачення, особливо з урахуванням відсутності попередньої змови в діях обвинуваченого та іншої невстановленої слідством особи.

Так, як вбачається із матеріалів провадження, відповідно до наказу ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» №332/1-К від 18.04.2016, стропальника складського господарства дільниці №2 ОСОБА_9 , з 18.04.2015 року переведено комірником складського господарства дільниці №2.

Положеннями посадової інструкції комірника ПрАТ «ТЗ «Трубосталь», затвердженої наказом №129 від 05.03.2015 року, з якою під підпис 01.04.2016 ознайомився ОСОБА_9 , передбачено, що комірник організовує роботу стропальників; контролює правильність установлення сортності продукції відповідно до стандартів, технічних умов; здійснює контроль якості тари і упаковки, технічного стану устаткування і засобів транспорту, зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції; веде складський облік та відповідає за його достовірність, а також несе матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей, тощо.

Згідно типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 01.07.2015 року, укладеного між генеральним директором ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_24 (власник) та членами колективу дільниці №2 складського господарства в особі комірника складу готової продукції №2 ОСОБА_25 , комірника складу готової продукції №2 ОСОБА_26 , начальника трубопрокатного цеху №2 ОСОБА_27 , про те, що колектив (бригада) бере на себе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання трубної продукції та інших цінностей, які передані йому для зберігання та відвантаження в приміщенні складу готової продукції №2 на території трубопрокатного цеху АДРЕСА_3 , а власник в свою чергу зобов`язується створити колективу умови, необхідні для належного виконання прийнятих за цим договором зобов`язання.

Згідно п.1.4. вказаного договору при вибутті зі складу колективу (бригади) окремих працівників, або прийняті до колективу нових працівників про це видається наказ і під підпис вибулого члена бригади (колективу) в договору зазначається дата і номер наказу про його вибуття, а прийнятий до бригади підписує договір про колективну матеріальну відповідальність і вказує дату вступу до колективу (бригади).

На виконання вказаного положення, 18.04.2015 року ОСОБА_9 підписався в договорі про колективну матеріальну відповідальність.

При цьому, як вбачається із зміненого прокурором обвинувачення, інкримінуючи ОСОБА_9 розтрату чужого майна, яке перебувало в його віданні, сторона обвинувачення як в суді першої інстанції, так і в поданій апеляційній скарзі стверджує як доведений факт про те, що на ОСОБА_9 покладено матеріальну відповідальність за матеріальні цінності (труби металеві), які перебували в його віданні, обґрунтовуючи це вказаним вище типовим договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 01.07.2015 року.

В той же час, на переконання апеляційного суду, пред`явлене обвинувачення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і наявним доказам, висновки органу обвинувачення ґрунтуються на припущеннях.

Зокрема, як було встановлено місцевим судом та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді, стороною обвинувачення не доведено перебування у віданні обвинуваченого товарно-матеріальних цінностей, оскільки дана обставина спростовується постановою Верховного Суду в цивільній справі №337/2083/17 від 12 травня 2021 року за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Трубний Завод «Трубосталь» до ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків, під час якої суд касаційної інстанції погодився із висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, залишивши без змін постанову Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року та рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2019 року.

При цьому, судами у вказаній цивільній справі було встановлено, що на підставі наказу Генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» № 77 від 03.02.2017 р. «Про проведення позапланової інвентаризації металопродукції складу готової продукції № 2 виробничого цеху № 2» проведена інвентаризація фактичної наявності готової продукції, яка знаходиться на зберіганні на складі № 2 виробничого цеху №2 станом на 06.02.2017 року, в результаті проведення якої виявлена нестача труб в кількості 76,395 тон на загальну суму 966 789,13 грн.

У зв`язку з виявленням нестачі ТМЦ на складі готової продукції №2 виробничого цеху № 2, за наказом Генерального директора № 94 від 14.02.2017 року було створено комісію з проведення службового розслідування за фактом нестачі ТМЦ та призначено проведення службового розслідування.

В акті проведення службового розслідування від 17.02.2017 року зазначено, що, всупереч інтересам службової діяльності, ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , діючи недбало, допустили нестачу ТМЦ на суму 966789,13 грн, в тому числі нестачу на суму 124 662,19 грн спричинену внаслідок розкрадання ТМЦ, решту суми збитків в розмірі 842126,94 грн допустили внаслідок неналежного виконання матеріально-відповідальними особами своїх службових обов`язків, що призвело до втрати ввірених їм матеріальних цінностей.

Відповідно до розрахунку розподілу майнової шкоди між членами бригади складу готової продукції № 2 виробничого цеху № 2 ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» внаслідок нестачі ТМЦ розмір збитку, що підлягає відшкодуванню членом бригади складає: ОСОБА_28 - 236825,15 грн, ОСОБА_26 - 326911,84 грн, ОСОБА_9 - 278389,95 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходив з недоведеності позивачем обставин та ненаданні доказів, що товарно-матеріальні цінності, нестачу яких виявлено в лютому 2017 року в ході проведення інвентаризації, вибули зі складу №2 виробничого цеху №2 внаслідок протиправних, винних дій відповідачів. Не встановив суд також причинний зв`язок між недостачею та діями відповідачів. Хоча і дійшов висновку, що посада відповідачів та виконувана ними робота, відноситься до переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, проте позивач не надав суду доказів на підтвердження дотримання порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності та відповідно правомочності цього договору. Так як мало місце вибуття більше половини первісного складу колективу (бригади), у зв`язку з чим Типовий договір про колективну (бригаду) матеріальну відповідальність повинен бути переукладеним, чого позивачем зроблено не було. Також, суд встановив, що при вступі нових членів в бригаду та покладанні на них матеріальної відповідальності не проводилася інвентаризація та не складалися акти приймання-передачі матеріальних цінностей, що свідчить про неналежне виконання вимог законодавства щодо колективної відповідальності. За таких обставин, визнав, що заявлені позивачем вимоги не доведені належними, допустимими, достовірними доказами, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову повністю.

При цьому, Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що під час встановлення колективної матеріальної відповідальності, позивачем не було дотримано порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності, як наслідок, договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 01 липня 2015 року, на який посилається прокурор та генеральний директор ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_11 в поданих апеляційних скаргах, укладений з порушенням вимог частини другої статті 135-2 КЗпП України, у зв`язку з чим підстав для покладення матеріальної відповідальності на відповідачів немає.

Не прийнятними є посилання в апеляційній скарзі прокурора та генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» на той факт, що цивільна справа немає жодного відношення до даної кримінальної справи, так як сума матеріального збитку в розмірі 124 662, 19 грн не заявлялася у даному цивільному позові, оскільки судом першої інстанції враховано виключно правові висновки в частині недотримання ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» встановленого законом порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності, що підтверджується матеріалами даного кримінального провадження.

Безпідставним є і посилання апелянтів в поданих апеляційних скаргах на показання свідків та представника потерпілої сторони, які на думку прокурора, не в повній мірі взяті до уваги судом першої інстанції.

Зокрема, посилання представника потерпілого ОСОБА_16 на свідка (головного бухгалтера) ОСОБА_17 , свідка начальника цеху ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_9 як комірник є матеріально відповідальною особою в складі №2 спростовується встановленими в ході судового розгляду обставинами, а тому до уваги апеляційним судом не беруться.

Що стосується решти показань представника потерпілого ОСОБА_16 , свідків - головного бухгалтера ОСОБА_17 , в.о. начальника виробничого цеху ОСОБА_19 , начальника відділу відвантажень ОСОБА_18 , генерального директора ОСОБА_11 , на переконання апеляційного суду, апелянти навівши їх зміст, який при цьому детально наведено в мотивувальній частині вироку суду, не вказали які саме обставини викладені в обвинувальному акті вони підтверджують, і що саме не в повній мірі не взято до уваги судом першої інстанції.

При цьому, як доречно звернув увагу суд першої інстанції, показання вищевказаних свідків - працівників підприємства, як на ґрунтовність пред`явленого обвинувачення, суд не може покласти в основу обвинувального вироку, оскільки всі вони базуються на переглянутих ними в січні 2017 року відеозаписів з камер відеоспостереження, з яких неможливо встановити хто саме зображений на відео, незрозуміло за якими ознаками слідчий самостійно ідентифікувала стропальників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та комірника ОСОБА_9 , прокурором в судовому засіданні не доведено жодних ознак за якими ідентифіковані особи зображені на відео, враховуючи і той факт, що окрім вказаних осіб на місці події були і інші особи, зокрема водій та охоронник. При цьому безпосередніх очевидців розтрати саме 20 та 23 січня 2017 року місцевим судом не встановлено, з чим погоджується і апеляційний суд.

Крім того, допитані в суді першої інстанції стропальники та охоронник не підтвердили пред`явлені в обвинуваченні будь-які доручення ОСОБА_9 з приводу завантаження надлишкової продукції.

Так, з показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що протягом майже десяти років працював стропальником в ПрАТ «ТЗ «Трубосталь», був звільнений в травні 2017 року. Працював в складі готової продукції в бригаді з іншим стропальником ОСОБА_13 , до його обов`язків входило завантаження металопродукції. Вказівку про стропування та завантаження конкретної пачки надавав виключно комірник, зазначаючи її номер. Наряд на завантаження знаходився в охоронника та комірника. У разі відсутності комірника його обов`язки покладалися на стропальника. Свідок зазначив, що такі випадки неодноразово мали місце. За вказівкою начальника цеху, ОСОБА_12 здійснював завантаження без комірника. Встановити яку трубу вкрали зі складу, на думку свідка, неможливо. Оскільки пачки складалися по накопиченню без конкретного порядку там де було місце та постійно перекладалися з місця на місце, коли відбувалося відвантаження. З 19 на 20 січня та 23 січня 2017 року свідок працював в бригаді з ОСОБА_13 та комірником ОСОБА_9 , здійснювали завантаження автомобілів в присутності охоронника. Свідок заперечив, що було здійснено завантаження надлишкової продукції, оскільки це неможливо. Вага кожної пачки фіксується при завантаженні краном. Будь-якого довантаження при відсутності охоронника не було. Автомобіль тентувався за межами складу, після проходження контрольно-пропускного пункту.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_13 повідомив, що він працював стропальником в ПрАТ «ТЗ «Трубосталь». В зазначені дні в січні 2017 року здійснював завантаження автомобілів продукцією з комірником ОСОБА_9 та іншим стропальником ОСОБА_12 . Комірник був на крані, свідок прикріпляв пачки, на які вказував ОСОБА_9 , а ОСОБА_12 був на автомобілі, від`єднував пачки металопродукції. ОСОБА_13 в силу свої посадових обов`язків не знав яку трубу за розміром та в якій кількості потрібно було завантажувати. Він виконував виключно вказівки комірника ОСОБА_9 . Під час завантаження був присутній охоронник, який залишив приміщення складу після того як завантажений автомобіль виїхав зі складу на тентування. Під час завантаження ніхто із зазначених осіб не відлучався. У завантаженому автомобілі, при візуальному огляді, неможливо було визначити яку трубу, якого розміру та марки було завантажено. Про факти крадіжки йому стало відомо від сторонніх осіб.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 , пояснив, що з 10 січня 2017 року він заступив на зміну тривалістю двадцять календарних днів по охороні ПрАТ «ТЗ «Трубосталь». До його обов`язків входив контроль за ввезенням та вивезенням продукції, процесом її завантаженням та зважуванням. Наприкінці місяця йому від служби безпеки підприємства стало відомо про факт крадіжки труби. Переглянувши відео з камер відео спостереження було встановлено факти завантаження надлишкової продукції в ніч з 19 на 20 січня та 23 січня 2017 року. Саме в ці дні завантаження здійснював комірник ОСОБА_9 окрім цього, були присутні два стропальника та водій перевізника. ОСОБА_20 та комірник мали при собі наряд на завантаження, де зазначалася загальна вага продукції, однак кількість пачок там не вказувалася. В ті дні, продукцію було завантажено вагою згідно документації без жодних порушень. Після чого, свідок, наказавши водіям тентувати автомобіль, йшов на контрольно-пропускний пункт. Як відбулося довантаження за його відсутності, він не розуміє. На відеозаписі, ОСОБА_20 бачив лише одну надлишкову пачку металопродукції з синьою биркою. При виїзді автомобілів, виявити зайві пачки не можливо, оскільки вони не перераховують, а їх кількість в документації не зазначається.

Свідок ОСОБА_14 під час допиту в режимі відеоконференції повністю заперечив факт перебування в м. Коростені в січні 2017 року, перевезення продукції з ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» та допиту його слідчим з приводу крадіжки металопродукції з підприємства. З приводу показань свідка ОСОБА_14 судом 02 червня 2021 року постановлено ухвалу та доручено територіальному управлінню Державного бюро розслідувань в м. Хмельницькому перевірити обставини проведення 03 вересня 2017 року допиту свідка ОСОБА_14 слідчим СВ Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області. Додатково колегія суддів зауважує, що в суді апеляційної інстанції прокурором було надано постанову про закриття кримінального провадження від 06.12.2023 року щодо слідчої ОСОБА_29 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України за фактом підробки протоколу допиту свідка ОСОБА_14 . В той же час, на переконання апеляційного суду, вказаною постановою про закриття кримінального провадження, не спростовано показання свідка ОСОБА_14 , слідчим не вжито належних заходів щодо всебічного, повного й неупередженого розслідування обставин повідомлених свідком ОСОБА_14 .

Свідка ОСОБА_15 , який за версією сторони обвинувачення здійснював перевезення труби 23.01.2017 року, судом першої інстанції допитано не було, стороною обвинувачення участь його в судовому засіданні з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом забезпечена не була.

Безпідставним є посилання прокурора в поданій апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував письмові докази про перебування ОСОБА_9 на робочому місці на території складського господарства - дільниці №2. В цій частині апеляційний суд зазначає, що обвинувачений не заперечує, що перебував 20.01.2017 року та 23.01.2017 року на робочому місці, що узгоджується із дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема відомостями табелю робочого часу ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь» за 19.01.2017, 20.01.2017 та 23.01.2017, відомостями журналу входу і виходу працівників зі складу №2, втім доказового значення для доведення умислу на розтрату майна, корисливого мотиву обвинуваченого та мети незаконного збагачення вони не мають.

Неспроможними є і твердження прокурора про те, що умисел ОСОБА_9 на розтрату труби підприємства доводиться наявністю у нього документів під час погрузки та керуванням краном-вагами, при тому сам прокурор стверджує, що не лише в ОСОБА_9 були вказані документи, а і у охоронця ОСОБА_20 були наряди на відвантаження, а також пропуски на виїзд. Свідок ОСОБА_18 також підтвердила, що наряд на відвантаження мають комірник, охоронець та водій, і в ньому ставиться підпис не лише комірником, але і охоронцем та водієм.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відомості, які містяться в показаннях представника потерпілого, свідків та в досліджених доказах не підтверджують факту розтрати майна саме обвинуваченим ОСОБА_9 , яке перебувало у його віданні. Безпосередня присутність п`яти осіб (двох стропальників, комірника, водія, контролера - охоронника) при навантаженні продукції, а також проїзд контрольно-пропускного пункту вантажним автомобілем та перевірка транспорту та вантажу іншим контролером, відсутність доказів будь-якого доручення (примусу, вказівок, вмовлянь) зі сторони обвинуваченого ставить під сумнів доведення стороною обвинувачення обов`язкових кримінально-правових елементів кримінальних правопорушення, передбачених ч.1, ч.3 ст. 191 КК України.

Доводи прокурора та генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_11 про те, що виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 побудовано без належного аналізу доказів обвинувачення, які наявні в матеріалах справи, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції були належним чином досліджені в повному обсязі докази, надані стороною обвинувачення, яким дана відповідна правова оцінка в їх сукупності, та взаємозв`язку.

В той же час колегія суддів погоджується з доводами прокурора про помилковість висновків суду про порушення порядку отримання як доказу відеозаписів з камер відеонагляду та з приводу того, що відеозапис є копією, а не оригіналом, що в свою чергу не дозволяє встановити технологічні властивості (ознаки монтажу, порушення безперервності запису, стирання, обрізання тощо). Втім, така помилковість висновків суду щодо оцінки як доказу відеозапису саме в цій частині, не вплинула на законність та обґрунтованість судового рішення в цілому.

Відтак наведені в поданих апеляційних скаргах прокурора та генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_11 мотиви незгоди з судовим рішенням не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не ставлять під сумнів їх законність і вмотивованість.

На думку апеляційного суду, за встановлених фактичних обставин провадження, виходячи із закріпленого в ст.63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст.370, ч.3 ст.373 КПК України про те, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд першої на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України ухвалив законне та обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1, ч.3 ст.191 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судового рішення, постановленого у цьому кримінальному провадженні, апеляційний суд не встановив, а тому вважає, що в задоволенні поданих апеляційних скаргах слід відмовити.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_10 та генерального директора ПрАТ «ТЗ «Трубосталь» ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2022 року, яким ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.191 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена учасниками судового розгляду справи до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді :