Рішення

від 16.04.2024 по справі 160/2803/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуСправа №160/2803/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 006938 від 24.01.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ».

В обґрунтування поданого позову зазначено, що Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 006938 від 24.01.2024. Вказана постанова була винесена у зв`язку з тим, що в ході рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовими особами Укртансбезпеки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже перевезення вантажів здійснювалося за відсутності необхідних документів, а саме: роздруківок даних роботи цифрового тахографа за 04.12.2023, 05.12.2023, 06.12.2023, водій не використовував особисту картку водія. З оскаржуваною постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною, посилаючись, при цьому, на те, що відповідно до роздруківок діяльності транспортного засобу НОМЕР_1 за 04.12.2023 та 06.12.2023 картка водія використовувалась. Разом з тим, 05.12.2023 позивач зазначив про нездійснення транспортним засобом в цей день перевезення пасажирів та/або вантажів, що підтверджується Бланком підтвердження діяльності, а також рахунком на оплату №192 від 05.12.2023 та актом надання послуг №195 від 07.12.2023, які також були додані до позовної заяви. Таким чином наявність роздруківок можливе тільки у разі використання картки водія у тахографі, що підтверджує відсутність порушення з боку позивача ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, в акті перевірки від 06.12.2023 №035002 не міститься інформації щодо обладнання тахографом на момент перевірки транспортного засобу Mercedes-Benz Atego, д.н.з. НОМЕР_1 , виду такого тахографа. З урахуванням викладеного просив визнати постанову прийняту за результатами розгляду акту рейдової перевірки протиправною та скасувати її.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії усіх документів покладених в основу прийнятої постанови № 006938 від 24.01.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області:

- засвідчені належним чином копії усіх документів покладених в основу прийнятої постанови № 006938 від 24.01.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ»;

- матеріали фото- і відеофіксації проведеної перевірки за результатами якої складено акт № АР 035002 від 06.12.2023 щодо порушень допущених перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю «МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ».

У поданому 12.04.2024 відзиві відповідач зазначив, що під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 24.01.2024 № 006938. Так, під час рейдової перевірки встановлено, що особиста картка водія знаходилась поза межами слоту тахографу, та була відсутня роздруківка з даними цифрового тахографа за певні дати. Відповідач також зазначив, що у разі невикористання особистої картки та знаходження поза межами слоту тахографу, інформація щодо режиму праці та відпочинку не фіксується, а тому відповідно зробити роздруківку даних з цифрового тахографа і перевірити дотримання водієм режиму праці та відпочинку неможливо. Як вбачається з акту водій не заперечував щодо встановленого порушення та був ознайомлений з ним. Щодо тверджень позивача, що перевезення 04.12.2023, 05.12.2023, 06.12.2023 не здійснювалися, то відповідач акцентував увагу суду, що товарно-транспортна накладна датована 06.12.2024, отже, цього дня водій мав використовувати особисту картку водія та мати роздруківку даних цифрового тахографа. З урахуванням викладеного, вважав, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Крім того, відповідач просив поновити строк на подання даного відзиву на позовну заяву.

До відзиву відповідачем долучено копії документів покладених в основу прийнятої постанови № 006938 від 24.01.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ»

15.04.2024 відповідачем подано до суду матеріали відеофіксації проведеної перевірки за результатами якої складено акт № АР 035002 від 06.12.2023 щодо порушень допущених перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю «МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ».

16.04.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив у якій він зазначив, що водій в Акті вказав, що він ознайомлений з Актом та ніякої вини він не визнавав і тим паче не визнав встановленого порушення. До позовної заяви позивачем додавались роздруківки діяльності транспортного засобу НОМЕР_1 за 04.12.2023 та 06.12.2023. Щодо роздруківки за 05.12.2023 позивач зазначив про нездійснення транспортним засобом в цей день перевезення пасажирів та/або вантажів, що підтверджується Бланком підтвердження діяльності, а також рахунком на оплату №192 від 05.12.2023 та актом надання послуг №195 від 07.12.2023, які також були додані до позовної заяви. З огляду на викладене, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Крім того, просив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача в поновленні строків на подання відзиву на позов через необґрунтованість поважної причини такого пропуску.

Суд, розглянувши заявлене клопотання щодо поновлення строку на подання відзиву, виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Копію ухвали від 14.02.2024 отримано відповідачем 15.02.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставлення копії судового рішення до його електронного кабінету.

Таким чином, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням ч. 1 ст. 120 КАС України, сплив 01.03.2024.

Враховуючи, що відзив на позовну заяву надійшов до суду 12.04.2024, відповідачем пропущено строк, встановлений ч. 5 ст.162 КАС України, для надання відзиву.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що у період воєнного часу Укртрансбезпекою організовано дистанційну роботу державних службовців та працівників апарату, зокрема шляхом виконання дистанційної роботи поза межами адміністративних будівель, у будь-якому місці за вибором працівника. Водночас наголосив, що фактично Укртрансбезпека, як орган, який відповідно до закону здійснює самопредставництво інтересів у судах України, вимушений провадити роботу у дистанційній формі з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, тобто починаючи з 24.02.2022. Вказана інформація свідчить про те, що незважаючи на відсутність безпосередніх воєнних дій на території Дніпропетровської області остання перебуває під загрозою ракетних ударів, що становить пряму загрозу для життя і здоров`я співробітників Укртрансбезпеки, крім того, зазначив, що під час оголошення повітряних тривог співробітники позбавлені можливості виконувати свої безпосередні посадові обов`язки у зв`язку із необхідністю слідувати до укриттів.

Суд при розгляді клопотання враховує висновки Верховного Суд викладені у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, а також з метою забезпечення прав відповідача на подання відзиву на позов, задля повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд вважає за можливе поновити строк для подання відзиву та прийняти його до розгляду.

Відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.12.2023 водієм ТОВ «МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ» здійснювалось перевезення вантажу на орендованому транспортному засобі марки Mercedes-Benz, модель Atego, д.н.з. НОМЕР_1 .

Посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті 06.12.2023 проведено перевірку вказаного транспортного засобу.

За результатами проведеної перевірки посадовою особою складено Акт №АР035002 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно якого під час проведеної перевірки транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 виявлені порушення з перевезення вантажу - ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385, а саме: перевізник не забезпечив водія роздруківкою даних роботи цифрового тахографа за 04.12.2023, 05.12.2023, 06.12.2023, водій не використовував особисту картку водія. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами абзацу третього частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягала у відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 04.12.2023, 05.12.2023, 06.12.2023, водій не використовував особисту картку водія.

Листом №676/23/24-24 від 03.01.2024 відповідач запросив позивача до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 24.01.2024 з 10:00 год по 15:00 год. Додатково повідомив, що у випадку неявки уповноваженої особи в зазначений термін справа буде розглянута без участі позивача.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу за №006938 від 24.01.2024 позивача притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Згідно з п.4 Постанови №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є: 1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.

Предметом оскарження у цій справі є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної Служби України з безпеки на транспорті №006938 від 24.01.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ), цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Згідно з приписами ст. 3 Закону №3353-ХІІ, державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) - Назва Порядку в редакції Постанови КМ № 79 від 02.02.2022 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до п. 1 Порядку №1567, цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з п. 2 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. (п. 4 Порядку №1567).

У відповідності до приписів п. 14 вказаного Порядку, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів.

Статтею 18 Закону №2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону №2344-ІІІ передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі за текстом - Інструкція №385).

Згідно з п. 1.1 Інструкції №385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", «Про Дорожній рух".

Відповідно до п. 1.2 Інструкції №385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з п. 2.4 Інструкції №385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Згідно з п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до п. 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Приписами статті 53 Закону №2344-ІІІ передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Системний аналіз приведених вище норм дає підстави дійти висновку, що суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344 є автомобільний перевізник, а для наявності порушення вимог п.3.3 Інструкції №385 слід встановити відсутність у водія як заповненої тахокарти, так і відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа.

Наведені норми зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 документів, а саме: картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності, який водії зберігають протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд наголошує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Відповідно до акту перевірки, у ході перевірки виявлено, що перевізник не забезпечив водія роздруківкою даних роботи цифрового тахографа за 04.12.2023, 05.12.2023, 06.12.2023, водій не використовував особисту картку водія.

Згідно з матеріалами справи, транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що не заперечується сторонами по справі.

Таким чином, водій транспортного засобу повинен був мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа за відповідні дати.

Відтак, за відсутності таких документів застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

У позовній заяві позивачем надано до суду роздруківку діяльності транспортного засобу за 04.12.2023 та 06.12.2023.

Крім того, позивач наголошував на тому, що роздруківка даних роботи тахографа за 05.12.2023 дійсно була відсутня, оскільки водій ОСОБА_1 не здійснював перевезення вантажів в цей день, про що свідчить долучений до позову бланк підтвердження діяльності від 06.12.2023, згідно з яким з 15:22 04.12.2023 по 05:39 06.12.2023 водій ОСОБА_1 не здійснював перевезення пасажирів та/або вантажів.

Нездійснення перевезення водієм 05.12.2023 позивач також обґрунтовує рахунком на оплату №192 від 05.12.2023 та актом надання послуг №195 від 07.12.2023 щодо ремонту транспортного засобу.

Відповідно до п. 3 Розділу І Порядку застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 09 серпня 2022 року № 590, під час планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Укртрансбезпеки застосовуються засоби фото- і відеофіксації.

Судом досліджено надані відповідачем відеодокази матеріали відеофіксації проведеної перевірки за результатами якої складено акт № АР 035002 від 06.12.2023 щодо порушень допущених перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю «МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ».

З досліджених відеодоказів вбачається, що під час зупинки транспортного засобу представником Укртрансбезпеки 06.12.2023 водій ОСОБА_1 надав останньому всі документи на підтвердження особи, права на керування ТЗ, документи на ТЗ (договір оренди) та на перевезення вантажу, протокол адаптації тахографа до транспортного засобу. При роздруківці даних цифрового тахографа посадовою особою встановлено відсутність фіксації роботи водія за 04.12.2023, 05.12.2023 та до 5 години ранку 06.12.2023 та зазначено, що водій не використовував у даний час особисту картку водія.

Під час проведення перевірки водій ОСОБА_1 неодноразово зазначив, що він у визначені дати не міг її використовувати оскільки був вихідний.

На запит посадової особи Укртрансбезпеки щодо надання бланку підтвердження діяльності щодо нездійснення водієм ОСОБА_1 04.12.2023, 05.12.2023 та до 5 години ранку 06.12.2023 перевезень останнім бланки діяльності не надано.

Суд звертає увагу на суперечливість доводів позивача та наданих під час перевірки водієм пояснень, оскільки позивачем у позові зазначено про нездійснення водієм перевезень лише 05.12.2023, тоді як водій зазначає про перебування на вихідних з 04.12.2023 по 06.12.2023.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, наданий позивачем до матеріалів позовної заяви бланк підтвердження діяльності від 06.12.2023, а також роздруківки діяльності транспортного засобу за 04.12.2023 та 06.12.2023, не беруться до уваги, оскільки, як свідчать матеріали справи вони не надавались водієм під час рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовій особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Суд також не бере до уваги доводи позивача про відсутність зазначення у акті перевірки виду тахографа (аналоговий чи цифровий), оскільки відповідні дані щодо його виду чітко встановлено та зафіксовано посадовою особою Укртрансбезпеки на відео під час здійснення перевірки.

При цьому, суд зазначає, що нездійснення перевезення позивачем 04.12.2023, 05.12.2023 та до 5 годину ранку 06.12.2023 не спростовує встановлену під час перевірки транспортного засобу позивача обставину щодо відсутності у водія під час рейду роздруківок даних роботи тахографа за відповідні дати, які можуть підтверджувати режим праці та відпочинку водія протягом робочої зміни та, які з огляду на приписи п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, водії мають зберігати протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, що передували даті перевірки, або ж у разі нездійснення такого перевезення бланку підтвердження діяльності за відповідні дати.

Відтак, з огляду на викладене суд вважає, що непред`явлення вказаних вище документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Враховуючи викладене, відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що винесена відповідачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. ст. 48 та абз. 3 ч. 11 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є правомірною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ист. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд враховує ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЛ-МЕНЕДЖМЕНТ" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 16 квітня 2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна