Рішення

від 16.04.2024 по справі 260/2646/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/2646/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості (вул. Новака Андрія, буд. 45, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44908445) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості (далі відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправними дії Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо припинення виплати допомоги по безробіттю з 26.02.2023р.;

2) скасувати наказ Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості №НТ 07.03.2023 №НТ230307 в частині припинення ОСОБА_1 (№ПК070123011200005) виплати допомоги по безробіттю;

3) зобов`язати Ужгородську філію Закарпатського обласного центру зайнятості внести зміни у наказ від 20.01.2023 №НТ230307 про призначення розміру допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , змінивши період виплат «з 17.01.2023 по 16.04.2023»;

4) зобов`язати Ужгородську філію Закарпатського обласного центру зайнятості здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату допомоги по безробіттю починаючи з 26 лютого 2023 року;

5) звільнити позивача від сплати судового збору у зв`язку з втратою з незалежних від неї обставин роботи та інших доходів, що підтверджується статусом безробітної та додатками до даного позову, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості на користь держави судовий збір (а.с.1-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв`язку із незаконним звільненням з роботи, 24 лютого 2021 року вона звернулася до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю. Виплата допомоги по безробіттю була відкладена на 1 місяць у зв`язку з отриманням при звільненні вихідної допомоги. Вперше позивач отримувала допомогу по безробіттю з 24 березня 2021 року по 16 грудня 2021 року. У подальшому Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року позивача поновлено на посаді, яку вона обіймала до звільнення. Наказ про поновлення позивача відповідач видав тільки 16.12.2021 року після встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. У зв`язку з поновленням на посаді відповідачем припинено з 17 грудня 2021 року реєстрацію безробітної та відповідно виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду. Однак, Наказом голови ДСАУ від 09 грудня 2022 року позивача було повторно звільнено із займаної посади, у зв`язку з ліквідацією установи з виплатою вихідної допомоги. Втративши повторно роботу з незалежних від позивача обставин, залишившись без джерел існування, як застрахована особа, скористалась наданим їй Законом № 1533-III правом на реєстрації як безробітної та отримання допомоги по безробіттю. 14 грудня 2022 року через додаток Дія позивач подала заяву на отримання статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю, якій присвоєний номер №20221214-608661-сп (14.12.2022 11:32). Однак, не отримавши відповіді на так, 12 січня 2023 року безпосередньо звернулась до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості для отримання статусу безробітної. 17 січня 2023 року їй було надано статус безробітної та призначено виплати допомоги по безробіттю. Однак, в березні 2023 року посадові особи відповідача повідомили позивача, що виплати допомоги по безробіттю припинено у зв`язку із закінченням строку. Тобто, виплата допомоги здійснювалась за період 17 січня 2023 року по 25 лютого 2023 року. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було залишено дану позовну заяву без руху та надано позивачу термін протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки (а.с.33, 34).

У зв`язку з усуненням недоліків в строк та спосіб встановлений судом, ухвалою суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов (а.с.44-46).

У подальшому представник відповідача подав до суду письмовий відзив, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачеві в його задоволенні. Відповідач у відзиві пояснив, що статтею 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон 1533-ІІІ) визначено загальну тривалість виплати допомоги по безробіттю у межах двох років. Після звернення до Ужгородського міського центру зайнятості позивачеві було надано статус безробітної з 25 лютого 2021 року та призначено виплату допомоги по безробіттю з 25 лютого 2021 року. Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону 1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій. Так, позивачеві була відкладено виплату допомоги по безробіттю та відповідно до наказу від 25 березня 2021 року № НТ 210325 розпочато з 24 березня 2021 року. Перебіг дворічного періоду, протягом якого позивач мав право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття починається з моменту призначення допомоги по безробіттю, тобто з 25 лютого 2021 року відповідно до наказу Ужгородського міського центру зайнятості від 25 лютого 2021 року № НТ210225 та обмежується датою закінчення дворічного періоду, відповідно 25 лютого 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації державної політики у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час воєнного стану та після його припинення або скасування» від 21 червня 2022 року №735 затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю (далі - Порядок 735), пунктом 12 якого передбачено, що допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду. Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону 1533-ІІІ у разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітної у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно. При повторному зверненні у межах дворічного періоду до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості на підставі заяв позивача від 16 січня 2023 року їй було надано статус безробітної з 16 січня 2023 року, призначено виплату допомоги по безробіттю та розпочату виплату з 17 січня 2023 року.

Пунктом 33 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону 1533-ІІІ установлено, що під час дії воєнного стану допомога по безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону. Так, виплата допомоги по безробіттю позивачеві була припинена у зв`язку із закінченням строку її виплати (в межах дворічного періоду), а саме 25 лютого 2023 року. Отже, враховуючи, що дворічний період щодо виплати позивачеві допомоги по безробіттю розпочався 25 лютого 2021 року, виплата допомоги по безробіттю правомірно була припинена після повторної реєстрації в Ужгородській філії Закарпатського обласного центру зайнятості 25 лютого 2023 року відповідно до наказу від 07 березня 2023 року №НТ230307.

Відповідач вважає, що оскаржувані позивачем накази є правомірними та прийнятими у відповідності до законодавства. На думку відповідача, законодавчих підстав змінювати порядок виплати допомоги по безробіттю позивачу немає. Беручи до уваги вище викладене, відповідач у даному до суду відзиві просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог (а.с.50-53).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області.

Наказом Голови Державної судової адміністрації України від 22 лютого 2021 року за № 41/к позивача звільнено з посади керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області, підпункт 1-1 пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією державного органу з виплатою вихідної допомоги (останній робочий день 23.02.2021).

24 лютого 2021 року позивач звернулась до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості для отримання статусу безробітної та призначення виплати допомоги по безробіттю.

Наказом Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 25 лютого 2021 року за № НТ210225 було надано ОСОБА_1 статус безробітного, призначено позивачу допомогу по безробіттю у таких розмірах: 100 % - 90 календарних днів, 80 % - 90 календарних днів та 70 % - 180 календарних днів. Виплату призначено з 25 лютого 2021 року по 19 лютого 2022 року, а також відкладено виплату допомоги по безробіттю з 25 лютого 2021 року по 23 березня 2021 року, у зв`язку з наданням позивачу вихідної допомоги при звільненні. Також, вищезазначеним Наказом розпочато позивачеві виплату допомоги по безробіттю, а саме: з 24 березня 2021 року.

Як стверджує позивач у позові, вперше вона отримувала допомогу по безробіттю в період з 24 березня 2021 по 16.12.2021 року.

Вважаючи звільнення незаконним, позивач оскаржила наказ про звільнення в судовому порядку.

Так, згідно відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду» Закарпатським окружним адміністративним судом 28 жовтня 2021 року постановлено рішення в адміністративній справі № 260/953/21, відповідно до якого адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії Гаврилюк В.Ю. про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної судової адміністрації України від 22 лютого 2021 року за №41/к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2021 року за №6.3.1.-2 «Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України». Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області з 24 лютого 2021 року. Стягнуто з Апеляційного суду Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 203523,60 грн. з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.. Допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області та стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24834,73 грн. з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також, згідно відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду», 28 лютого 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено рішення, згідно якого позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду - задоволено повністю. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 по справі №260/953/21 про поновлення на роботі за період з 28.10.2021 року по 15.12.2021 в сумі 42400,75 гривень (Сорок дві тисячі чотириста гривень 75 коп.) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн..

Судом також встановлено, що згідно наказу Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 21 грудня 2021 року за № НТ211221 ОСОБА_1 припинено з 17 грудня 2021 року реєстрацію безробітної та відповідно виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з поновленням позивача на роботі за рішенням суду.

Наказом голови Державної судової адміністрації України від 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 було повторно звільнено із займаної посади керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області, у зв`язку з ліквідацією установи з виплатою вихідної допомоги. Справа про визнання повторного звільнення незаконним знаходиться в провадженні суду.

Втративши повторно роботу з незалежних від позивача обставин, остання скористалася правом на реєстрації як безробітної та отримання допомоги по безробіттю.

14 грудня 2022 року через додаток «Дія» (https://diia.gov.ua/) позивач подала заяву на отримання статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю

Так, не отримавши відповіді на вказану заяву, 12 січня 2023 року позивач безпосередньо звернулась до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості для отримання статусу безробітної.

17 січня 2023 року їй було надано статус безробітної та призначено виплати допомоги по безробіттю, однак вже 22 березня 2023 року під час відвідування центру, кар`єрний радник повідомила позивачеві, що виплати допомоги по безробіттю припинені у зв`язку із закінченням строку. Тобто, виплата допомоги здійснювалась за період 17 січня 2023 року по 25 лютого 2023 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Право на захист від безробіття, у тому числі право на отримання допомоги по безробіттю, є одним із найважливіших соціально-економічних прав людини, реалізація якого забезпечується на міжнародному та національному рівнях шляхом прийняття відповідних нормативних актів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 за №1533-III.

Згідно статті 1 Закону №1533-III, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховий випадок - це подія, через яку:

- застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Усі застраховані особи є членами Фонду.

Пунктом 9 статті 1 Закону №1533-III визначено, що втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 23 Закону №1533-III Порядок надання допомоги по безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 735 «Про особливості реалізації державної політики у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час воєнного стану та після його припинення або скасування» установлено:

« 8. Страховий стаж, набутий безробітним у період реєстрації (участь в громадських роботах, суспільно корисних роботах під час воєнного стану, а також інших роботах тимчасового характеру, організації та проведенні виборчого процесу, виконанні програм підготовки у військовому резерві та інших випадках, не заборонених законодавством), включається до страхового стажу для наступних страхових випадків.

12. Допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного (або з першого календарного дня у період проведення заходів, спрямованих на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також під час воєнного стану) та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Після закінчення зазначеного дворічного періоду наступний дворічний період починається з дня призначення допомоги по безробіттю за умови наступної реєстрації особи як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу.

Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у частині першій статті 22 Закону, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.

13. Виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого періоду на строк дії поважної причини, визначеної частиною першою статті 22 Закону.

У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного. Крім цього, враховується скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, передбаченої пунктами 18 і 19 цього Порядку.

У разі повторної реєстрації безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується допомога по безробіттю, що дорівнює залишку днів від загальної тривалості допомоги по безробіттю.

У разі коли особою використано право на допомогу по безробіттю в межах дворічного періоду, на наступний дворічний період особа набуде право на допомогу по безробіттю за умови її повторної реєстрації як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу.»

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

За змістом частини другої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до п. 2 частини першої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж сім місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, не може перевищувати тривалості, визначеної частинами другою - четвертою статті 22 Закону №1533-III .

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» від 21.09.2022 № 2622-IX, Закон №1533- III доповнено наступним пунктом:

« 3-3. Установити, що під час дії воєнного стану: тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів. Безробітним, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності цим Законом перевищує 90 днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється через 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом;

допомога по безробіттю призначається з першого дня після дня надання статусу безробітного;

максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.»

Пунктом 2 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 31 Закону №1533-III виплата припиняється у разі: поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

За приписами абз. 10 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є: навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, клінічній ординатурі, асистентурі-стажуванні, аспірантурі, докторантурі з денною або дуальною формою здобуття освіти; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску; інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - 180 календарних днів. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Як зазначено у п. 2 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 2015 р. за № 821/27266, загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.

Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1266, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; надалі - 70 відсотків.

Період, що становить 12 місяців, які передують дню реєстрації особи як безробітної, що використовується для обчислення страхового стажу, продовжується на період дії поважних причин перерви страхового стажу, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, у разі, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалася в установленому порядку в центрі зайнятості як безробітна.

Для застрахованих внутрішньо переміщених осіб розмір допомоги по безробіттю визначається за місяці, що передують початку перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2, на підставі даних Державного реєстру (з урахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу в разі їх наявності).

Пунктом 11 розділу II зазначеного Порядку також передбачено, що виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку.

У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.

У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.

Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

Пунктом 10 розділу II Порядку, передбачено, що допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Початком наступного дворічного періоду є відповідно день призначення допомоги по безробіттю після закінчення попереднього дворічного періоду. Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.

Судом встановлено, що наказом Голови Державної судової адміністрації України від 22 лютого 2021 року за № 41/к позивача було звільнено з посади керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області, підпункт 1-1 пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією державного органу з виплатою вихідної допомоги (останній робочий день 23.02.2021), що встановлено рішенням суду і не потребує повторного доказування. 24 лютого 2021 року позивач звернулася до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Наказом Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 25 лютого 2021 року за № НТ210225 було надано позивачеві статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю. Виплату призначено з 25 лютого 2021 року по 19 лютого 2022 року. Таклж вищевказаним наказом було відкладено виплату допомоги по безробіттю з 25 лютого 2021 року по 23 березня 2021 року, у зв`язку з наданням позивачу вихідної допомоги при звільненні.

Так, згідно довідки Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості в період з 25 лютого 2021 року (момент надання статусу безробітної) по 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю в загальній сумі 82 817,19 грн. за період за вищевказаний період (а.с.16 (на звороті)).

З вищезазначеної довідки вбачається, що позивач у період з лютого 2021 року по грудень 2021 року включно одержала допомоги по безробіттю у наступних розмірах: у лютому 0,00 грн.; у березні 2021 року 2343,22 грн.; у квітня 2021 року 9079,99 грн.; у травні 2021 року 9080,00 грн.; у червні 2021 року 9080,00 грн.; у липні 2021 року 9604,03 грн.; у серпні 2021 року 9604,02 грн.; у вересні 2021 року 9604,02 грн.; у жовтні 2021 року 9604,03 грн.; у листопаді 2021 року 9604,02 грн.; у грудні 2021 року 5213,86 грн..

Вищезазначені відомості також підтверджуються Персональною карткою щодо нарахування допомоги по безробіттю та платежі відносно ОСОБА_1 (а.с.17-20).

Як вбачається із позовної заяви, позивач вважаючи звільнення з посади незаконним, оскаржила наказ про звільнення в судовому порядку та вище рішенням суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 260/953/21 останню поновлено на посаді.

Так, на виконання рішення суду 16 грудня 2021 року суб`єктом призначення видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді займаній до звільнення.

Згідно наказу Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 21 грудня 2021 року за № НТ211221 ОСОБА_1 припинено з 17 грудня 2021 року реєстрацію безробітної та відповідно виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з поновленням позивача на роботі за рішенням суду.

Однак, Наказом голови Державної судової адміністрації України від 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 було повторно звільнено із займаної посади керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області, у зв`язку з ліквідацією установи з виплатою вихідної допомоги. У зв`язку з повторним звільненням, позивач звернулась до відповідача для отримання статусу безробітної.

Судом також встановлено, що Наказом Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 20 січня 2023 року за № НТ230120 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 16 січня 2023 року та призначено допомогу по безробіттю з 17 січня 2023 року по 25 лютого 2023 року, а також розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю.

Однак, Наказом Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 07 березня 2023 року за № НТ230307 припинено позивачеві виплату допомоги по безробіттю з 26 лютого 2023 року, у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до п. 12 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З`ясуванню у даній справі підлягають питання щодо: правомірності наказу Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості №НТ 07.03.2023 №НТ230307 в частині припинення ОСОБА_1 (№ПК070123011200005) виплати допомоги по безробіттю.

Аналізуючи встановлені обставини справи та доводи позовної заяви, суд зазначає, що поновлення на посаді за рішенням суду має певні правові наслідки. У зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду відбувається повернення особи до того становища, яке існувало для неї до дати протиправного звільнення.

Зокрема, особа поновлюється на посаді датою її звільнення, виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, період вимушеного прогулу зараховується до безперервного трудового стажу. У зв`язку з поновленням роботодавець сплачує страхові внески, які нараховуються за кожен місяць вимушеного прогулу. Сплата страхових внесків за цей період зумовлює безперервний страховий стаж.

У зв`язку з протиправністю звільнення та поновлення на посаді з 24 лютого 2021 року на підставі рішення суду, ОСОБА_1 вважається такою, яка працювала в Апеляційному суді Закарпатської області безперервно з 24 лютого 2021 року по 28 жовтня 2021 року.

Як свідчать матеріали справи, сплата страхових внесків за увесь період роботи ОСОБА_1 в Апеляційному суді Закарпатської області підтверджується зокрема довідкою Пенсійного фонду України «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 22.03.2023, яка містить позначки про сплату внесків та інформацію про кількість днів набутого страхового стажу (а.с.24-27).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд, зокрема, має право: стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи Наказом Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 30.03.2023 № 29 «Про повернення коштів Апеляційним судом Закарпатської області, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 » у зв`язку із поновленням ОСОБА_1 на роботі згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року по справі № 260/953/21, наказу Апеляційного суду Закарпатської області від 17.12.2021 року №6.3.1-4, на підставі Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 20.03.2023 року № 28, керуючись частиною четвертою статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», наказано провідному юрисконсульту Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості ОСОБА_3 письмово повідомити Апеляційний суд Закарпатської області про необхідність повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 за період з 25.02.2021 року по 17.12.2021 року у сумі 82817,19 грн. протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення про відшкодування коштів (а.с.12-13).

Як вбачається з матеріалів справи 30 березня 2023 року за вих. № 198/701.1-13 Ужгородською філією Закарпатського обласного центру зайнятості скеровано повідомлення про повернення коштів до Апеляційного суду Закарпатської області, разом з довідкою про доходи ОСОБА_1 з лютого 2021 року по грудень 2021 року та копією наказу від 30.03.2023 № 29 «Про повернення коштів Апеляційним судом Закарпатської області, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 » (а.с.14-16 (на звороті)).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду відбувається повернення до того становища, яке існувало до виникнення правовідносин (попереднього юридичного стану), тобто до дати протиправного звільнення, і для особи, і для Фонду соціального страхування.

Таким чином, реєстрація особи як безробітної не може вважатися повторною, якщо попередня її реєстрація була здійснена у зв`язку з незаконним звільненням, яке підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили. Під час реєстрації як безробітної в 2023 році в позивача настав новий дворічний період, оскільки вона була після припинення першої реєстрації працевлаштована і набула страхового стажу, а з сум вимушеного прогулу роботодавець як податковий агент сплатив обов`язкові податки та збори - страхові внески. Окрім цього, виплачені кошти підлягають поверненню центру зайнятості.

Верховний Суд висловився стосовно критеріїв ефективності судового захисту та меж дискреції адміністративного суду під час розгляду справи про правильність нарахування та виплати допомоги по безробіттю. Тільки після прийняття центром зайнятості конкретного рішення щодо відмови у призначенні допомоги по безробіттю або її перерахунку, якщо безробітним були виконані усі умови, визначені законом, адміністративний суд може прийняти рішення відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України. (Постанова Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 200/13288/21 (адміністративне провадження № К/990/18785/22).

В даному випадку наявні підстави для перегляду рішення про призначений розмір та період отримання допомоги по безробіттю, з урахуванням того, що реєстрація позивача з 17.01.2023 не є повторною, а тому є також підстави для поновлення виплат допомоги по безробіттю.

Тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів - під час дії воєнного стану. Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивач отримала під час дії воєнного стану допомогу по безробіттю тільки протягом 40 календарних днів.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

Реалізація таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами під час розгляду справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема в частинах першій та другій статті 6 КАС України.

Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у рішенні Суду.

Рішення ЄСПЛ вимагає від держави restitutio in integrum, тобто поновлення первісного стану, що існував до порушення.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що даний позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості (вул. Новака Андрія, буд. 45, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44908445) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо припинення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю з 26 лютого 2023 року.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 07 березня 2023 року № НТ230307 в частині припинення ОСОБА_1 (№ ПК070123011200005) виплати допомоги по безробіттю.

4. Зобов`язати Ужгородську філію Закарпатського обласного центру зайнятості внести зміни у наказ від 20 січня 2023 року № НТ230307 про призначення розміру допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , змінивши період виплат «з 17 січня 2023 року по 16 квітня 2023 року».

5. Зобов`язати Ужгородську філію Закарпатського обласного центру зайнятості здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату допомоги по безробіттю починаючи з 26 лютого 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець