Рішення

від 17.04.2024 по справі 320/36108/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року м.Київ№ 320/36108/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загальними позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНЛІ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕНЛІ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.2022 № 00385250702, № 00385270702 та податкову вимогу від 01.05.2023 № 0011351-1302-2615.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що з наданих первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, в них визначено найменування наданих послуг їх кількість та вартість, а також сторони господарської операції, що відповідно свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарської операції, також відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову, оскільки реальність вчинення господарської операції між ТОВ «ЕКО - ЕНЕРГОПРОМ» та позивачем відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері. Вважає, що надана первинна документація до перевірки не є достатньою для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Ухвалою суду від 02.02.2024 підготовче провадження було закрито та за клопотанням сторін продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕНЛІ» (код ЄДРПОУ 38683477) зареєстровано 10.04.2013 № 10681020000032393 Голосіївською районною в місті Києві державної адміністрації, має статус юридичної особи та являється платником податку на додану вартість з 11.04.2013.

До основних видів діяльності позивача входить: основний (код КВЕД 46.90) неспеціалізована оптова торгівля; (код КВЕД 46.12) діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; (код КВЕД 46.71) оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; (код квед 47.30) роздрібна торгівля пальним; (код КВЕД 52.10) складське господарство; (код КВЕД 46.18) діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; (код КВЕД 46.49) оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; (код КВЕД 82.99) надання інших допоміжних комерційних послуг.

На підставі направлень від 22.08.2019 № 1806/26-15-14-02-06, № 1807/26-15-14-02-06, № 1712/26-15-42-05, від 28.08.2019 № 1927/26-15-14-06-05 та наказу контролюючого органу від 30.07.2019 № 10167, від 02.02.2019 № 99, на підставі п.п. ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕНЛІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, валютного за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.04.2013 по 30.06.2019 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 19.09.2019 № 37/26-15-05-02-06/38683477 про результати документальної планової виїзної перевірки.

Як вбачається з даного акту перевірки, Головним управління ДПС у м. Києві встановлено порушення, а саме:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 115 475,00 грн, в тому числі за 2016 рік у сумі 519 115,00 грн, за 2017 рік у сумі 460423,00 грн, за 2018 рік у сумі 135 937,00 грн;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 390 592,00 грн, в тому числі за січень 2016 року у сумі 10 880,00 грн, за лютий 2016 року у сумі 86 950,00 грн, за квітень 2016 року у сумі 168 075,00 грн, за травень 2016 року у сумі 189 877,00 грн, за липень 2016 року у сумі 128 479,00 грн, за серпень 2016 року у сумі 65 539,00 грн, за вересень 2016 року у сумі 45 334,00 грн, за жовтень 2016 року у сумі 45 334,00 грн, за листопад 2016 року у сумі 12 316,00 грн, за грудень 2016 року у сумі 8 522,00 грн, за березень 2017 року у сумі 43 981,00 грн, за червень 2017 року у сумі 187 205,00 грн, за жовтень 2017 року у сумі 144 283,00 грн, за листопад 2017 року у сумі 127 004,00 грн, за січень 2018 року у сумі 53 467,00 грн, за січень 2019 року у сумі 118 680,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення рішення, а саме:

№ 00385250702, яким позивачу за операціями вчиненими протягом 2017 року та у січні - лютому 2018 року збільшено зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 843 275,00 грн, з яких 674 620,00 грн податку на додану вартість та 168 655,00 грн штрафних санкцій;

№ 00385270702, яким позивачу за деклараціями 2017 року та 2018 року збільшено зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 745 450,00 грн, з яких 596 360,00 грн податку та 149 090,00 грн штрафних санкцій.

В подальшому контролюючим органом було направлено податкову вимогу від 01.05.2023 № 0011351-1302-2615 про сплату 1 837 284,45 грн.

Не погоджуючись за вказаними діями та податковими повідомленнями рішеннями, податковою вимогою позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Згідно із п.п. 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи органів державної податкової служби зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п. 75. 1 ст. 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.2 ст. 77 ПК України встановлено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним п. 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними ст. 45, 49, 50, 51, 57 ПК України.

Водночас забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (п. 77.3 ст. 77 ПК України).

Згідно п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України (п. 77.5 ст. 77 ПК України).

По суті прийнятих податкових повідомлень рішень, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Також п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 201.1 ст. 200 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; індивідуальний податковий номер.

Також п. 201.4 ст. 200 ПК України визначено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст. 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221 встановлено, що:

підприємства, установи та організації всіх форм власності, що виробляють або імпортують для вільного використання мастила (оливи) за кодами товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД 2710 19 81 00, 2710 19 83 00, 2710 19 87 00, 2710 19 91 00, 2710 19 93 00, 2710 19 99 00, 2710 20 90 00, 3403 19 10 00, 3403 19 90 10 і 3403 99 00 10, внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи), зобов`язані самостійно відповідно до законодавства забезпечити збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) або укласти договори про виконання робіт з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) тільки із суб`єктами господарювання - переробниками відповідних мастил (олив), що мають ліцензію на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, з урахуванням встановленої ціни на послуги з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив);

ціна на послуги з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) становить:

для імпортерів 0,8 гривні (без урахування податку на додану вартість) за 1 літр під час митного оформлення товару;

для виробників 0,8 гривні (без урахування податку на додану вартість) за 1 літр під час першого продажу продукції за даними щоквартальної звітності.

Також даною постановою Кабінету Міністрів України від17.12.2012 № 1221 було затверджено Порядок збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) (далі Порядок № 1221).

Так, п. 15 даного Порядку № 1221 під час здійснення державного екологічного контролю, що передує завершенню митного оформлення, імпортер мастил (олив) надає державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища територіального органу Держекоінспекції (далі - державний інспектор) підписані сторонами та завірені печаткою імпортера (у разі її наявності):

дві копії договору про виконання робіт з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) переробниками відпрацьованих мастил (олив);

дві копії документів про оплату послуг з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) з урахуванням встановленої ціни на послуги з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та знешкодження відпрацьованих мастил (олив). Оплата таких послуг здійснюється за весь обсяг ввезених мастил (олив).

Як вбачається з матеріалів справи позивач впродовж 2016 2019 років займався зовнішньоекономічною діяльністю, зокрема імпортував технічні мастила.

У 2017 році між позивачем та компанією «Ringomark L.P.» (Шотландія) було укладено контракт від 09.01.2017 № 09011703, відповідно до якого позивач імпортував на територію України масло трансформаторне.

Так, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221 між позивачем та ТОВ «Еко-Енергопром» було укладено договір № 13/04 від 13.04.2016 про надання послуг із збирання, переведення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив).

Відповідно до п. 1.1 договору № 13/4 ТОВ «Еко-Енергопром» прийняло на себе зобов`язання по наданню послуг зі збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації відпрацьованих мастил відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач здійснює 100% передоплату по рахункам ТОВ «Еко-Енергопром» шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього.

Згідно п.2.2 договору вартість послуг складає 0,8 грн за 1 літр відпрацьованих мастил без податку на додану вартість, що визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що оплата послуг здійснюється позивачем до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом зазначеним позивачем у заявці. Надання послуг відповідно до п. 3.2, 4.5 договору оформлюється шляхом підписання сторонами відповідного акту.

Відповідно до п. 3.1 договору визначено, що позивач надає ТОВ «Еко-Енергопром» заявку про кількість мастила, що імпортується зокрема за УКТЗЕД 2710 19 93 00, внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила.

За наслідком виконання договору було складено додатки до договору, де визначено обсяг мастила, що підлягає утилізації, акти надання послуг, зареєстровано податкові накладні, податковий кредит включено позивачем в декларації з податком на додану вартість.

На підтвердження реальності укладеного між Позивачем та ТОВ «Еко-Енергопром» правочину про надання послуг із збирання, переведення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) за 2017 рік - лютий 2018 рік, за який контролюючим органом донараховано суму податкового зобов`язання позивачу, останнім подано до суду ряд первино бухгалтерських документів, а саме:

вантажно митні декларації № 1969 від 23.02.2017, № 51 від 01.03.2017, 300071 від, 02.03.2017, № 830 від 15.03.2017, № 28.05. від 20.04.2017, № 3192 26.04.2017, № 3252 від 27.04.2017, № 3258 від 27.04.2017, № 3524 від 04.05.2017, № 3570 від 04.05.2017, № 3750 від 06.05.2017, № 303179 від 10.05.2017, в№ 3886 від 11.05.2017, № 5709 від 06.06.2017, № 21402 від 09.06.2017, № 6242 від 20.06.2017, № 6583 від 26.06.2017, № 7023 від 04.07.2017, № 7036 від 05.07.2017, № 7189 від 06.07.2017, № 306715 від 04.08.2017, № 9069 від 08.08.2017, № 9214 від 09.08.2017, № 9216 від 09.08.2017, № 307098 від 14.08.2017, № 11144 від 06.09.2017, № 11129 від 06.09.2017, № 11770 від 14.09.2017, № 308547 від 18.09.2017, № 308618 від 20.09.2017, № 12292 від 21.09.2017, № 12284 від 21.09.2017, № 309007 від 28.09.2017, № 12729 від 28.09.2017, № 309906 від 29.09.2017, № 309905 від 17.10.2017, № 23202 від 24.10.2017, № 310723 від 02.11.2017, № 15682 від 08.11.2017, № 311211 від 13.11.2017, № 241 від 10.01.2018, № 246 від 10.01.2018, № 415 від 10.01.2018, № 1467 від 01.02.2018, № 1471 від 01.02.2018, № 11591 від 08.02.2018, № 1759 від 12.02.2018, № 1931 від 12.02.2018, № 2323 від 20.02.2018, № від 22.02.2018;

додатки до договору № 13/04, а саме: № 23 від 21.02.2017, № 22 від 16.02.2017, № 24 від 01.03.2017, № 25 від 09.03.2017, № 26, від 14.04.2017, № 27 від 14.04.2017, № 28 від 21.04.2017 № 29 від 21.04.2017, № 32 від 28.04.2017, № 33 від 28.04.2017, № 34 від 04.05.2017, № 36 від 04.05.2017, № 35 від 04.05.2017, № 38 від 01.06.2017, № 37 від 01.06.2017, № 41 від 15.06.2017, № 42 від 21.06.2017, № 44 від 29.06.2017, № 43 від 29.06.2017, № 45 від 03.07.2017, № 48 від 28.07.2017, № 49 від 04.08.2017, № 50 від 07.08.2017, № 51 від 07.08.2017, № 52 від 11.08.2017, № 54 від 04.09.2017, № 53 від 04.09.2017, № 56 від 12.09.2017, № 55 від 08.09.2017, № 57 від 18.09.2017, № 59 від 19.09.2017, № 58 від 19.09.2017, № 61 від 26.09.2017, № 60 від 26.09.2017, № 62 від 26.09.2017, № 63 від 06.10.2017, № 64 від 20.10.2017, № 65 від 01.11.2017, № 66 від 07.11.2017, № 67 від 09.11.2017, № 70 від 05.01.2018, № 71 від 05.01.2018, № 72 від 05.01.2018, № 73 від 31.01.2018, № 74 від 31.01.2018, № 76 від 06.02.2018, № 75 від 06.02.2018, № 77 від 09.02.2018, № 78 від 20.02.2018, № 79 від 20.02.2018;

акти прийнятих послуг № 129 від 22.02.2017, № 115 від 17.0.2017, № 159 від 01.03.2017, № 198 від 13.03.2017, № 324 від 20.04.2017, № 325 від 20.04.2017, № 341 від 27.04.2017, № 342 від 27.04.2017, № 368 від 03.05.2017, № 371 від 05.05.2017, № 376 від 10.05.2017, № 378 від 10.05.2017, № 377 від 10.05.2017, № 455 від 06.06.2017, № 456 від 06.06.2017, № 501 від 19.06.2017, № 529 від 26.06.2017, № 546 від 04.07.2017, № 545 від 04.07.2017, № 554 від 07.07.2017, № 602 від 04.08.2017, № 631 від 07.08.2017, № 641 від 11.08.2017, № 640 від 11.08.2017, № 643 від 14.08.2017, № 674 від 06.09.2017, № 673 від 05.09.2017, № 696 від 14.09.2017, № 700 від 18.09.2017, № 845 від 27.09.2017, № 726 від 27.09.2017, № 724 від 27.09.2017, № 723 від 27.09.2017, № 725 від 27.09.2017, № 727 від 27.09.2017, № 773 від 18.10.2017, № 783 від 23.10.2017, № 813 від 02.11.2017, № 832 від 09.11.2017, № 840 від 13.11.2017, № 8 від 10.01.2018, № 9 від 10.01.2018, № 7 від 09.01.2018, № 46 від 01.02.2018, № 47 від 01.02.2018, № 63 від 08.02.2018, № 62 від 08.02.2018, № 75 від 13.02.2018 № 84 від 21.02.2018, № 87 від 22.02.2018.

Надана первинна документація свідчить, що кількість масла у вантажно митних деклараціях, яка ввозилася відповідає кількості масла, яке мало утилізуватися ТОВ «Еко-Енергопром» згідно додатків до договору № 13/04.

Вартість утилізації масла визначалась за тарифом згідно постанови Кабінету Міністрів України 0,8 грн за 1 літр відпрацьованих мастил.

На виконання вказаної постанови позивачем надавались банківські виписки про оплату послуг ТОВ «Еко-Енергопром» до Держекоінспекції, у якої будь яких заперечень або зауважень не виникало.

Слід також звернути увагу, що ТОВ «Еко-Енергопром» станом на момент вчинення операцій, а також на сьогодні має діюче свідоцтво платника податку на додану вартість, що видане у 2009 році.

Крім того, ТОВ «Еко-Енергопром» має діючі дозволи та ліцензії:

відповідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.12.2015 № 458 товариство має діючу станом на сьогодні ліцензію зокрема на поводження з відпрацьованими нафтопродуктами, не придатними для використання за призначенням (у тому числі відпрацьованими моторними, індустріальними маслами та їх сумішами);

відповідно витягу Уктрансбезпеки від 13.03.2019 товариство має згідно рішення № 203 від 02.03.2018 дозвіл на перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями;

дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області № 11.17.32 від 03.01.2017 на експлуатацію устаткування, пов`язаного з виробництвом, використанням, переробкою, зберіганням, транспортуванням, застосуванням, утилізацією чи знешкодженням вибухонебезпечних і небезпечних речовин (із переліком обладнання 26 одиниць);

дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області № 1877.21.32 від 11.10.2021 на експлуатацію устаткування, пов`язаного з виробництвом, використанням, переробкою, зберіганням, транспортуванням, застосуванням, утилізацією чи знешкодженням вибухонебезпечних і небезпечних речовин 1 і 2 класу небезпеки (із переліком обладнання 17 одиниць);

дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області № 1928.21.32 від 18.10.2021 на виконання, в тому числі газонебезпечних, вибухонебезпечних робіт, переробки, утилізації та знешкодження вибухонебезпечних і небезпечних речовин;

дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 21.03.2023 Департаменту екології та природних ресурсів.

Узагальнюючи вищевикладене, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що матеріали перевірки не мають підтвердження наявності суттєвих порушень форми чи змісту первинних документів наданих ТОВ «СТЕНЛІ». Зазначене дає підстави для висновку про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Еко - Енергопром».

Водночас у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 справі № 910/9739/19, від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 20.07.2020 y справі № 916/922/19.

Наведене свідчить про те, що господарська операція для визначення витрат та податкового кредиту має бути фактично здійсненна та підтверджена первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність такої операції, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат чи податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 y справі № 808/3782/14.

В обґрунтування нереальності здійсненні господарської операції між позивачем та його контрагентом, податковий орган посилається на відсутність інформації щодо наявності у них основних фондів для виконання визначених договорами обов`язків та зазначає про відсутність у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень та інше. Також в акті перевірки податковий орган посилається на невідповідність придбаного контрагентами товариства товару з реалізованим товариству товару, з чого робить висновок про те, що по операціям з постачання товарів лише оформлялись окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку суду, такі твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях та недоведених, з огляду на наступне.

Так, порушення позивачем норм податкового законодавства базується на інформації лише одержаних з власних інформаційних систем податкового органу, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності фінансово-господарські операції не відбулись.

Крім того, відсутність у контрагентів товариства трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідну поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі по податку на додану вартість, адже податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо.

Водночас, чинне податкове законодавство не ставить у залежність позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, та наявність у штаті підприємства працюючих осіб. Контрагенти мають право залучати на надання послуг/виконання робіт інших осіб не лише шляхом укладання трудових договорів. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від діяльності контрагентів, розрахунку з бюджетом третіх осіб та наявність залучених за трудовим договором працівників контрагентів.

Разом з цим, суд враховує, що відповідачем жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності підстав для включення сум з придбання наведених товарів до податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення до суду надано не було.

Також судом враховано і правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.

Аналогічна позиція містить в рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 у справі № К/9901/3360/17.

Дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів на надання вказаних послуг документально, господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття «закон» та «законність» розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканність» Конвенції. ЄСПЛ вказує, що вимога п. 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. ЄСПЛ наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у п. 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним.

На думку суду, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Таким чином, право на формування податкових вигод виникає у платника податків за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 822/844/16.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, покупець, в даному вигляді позивач не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства ТОВ «Еко - Енергопром».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень від 21.12.2022 № 00385250702, № 00385270702 та податкову вимогу від 01.05.2023 № 0011351-1302-2615.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Відтак, виходячи з того, що оскаржувана податкова вимога від 01.05.2023 № 0011351-1302-2615 про сплату 1 837 284,45 грн винесена контролюючим органом виключно у зв`язку з наявною у позивача податковою заборгованістю по спірним податковим зобов`язанням у вигляді податкових повідомлень - рішень, щодо яких суд дійшов до висновку про їх протиправність та скасування, з урахуванням похідного характеру оскаржуваної податкової вимоги, остання також є протиправними та такою, що підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 50 670,88 грн (квитанція від 10.10.2023 № 7768-7656-2429-3744, платіжна інструкція від 24.10.2023 № 1), суд вважає за необхідне стягнути та повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00385250702 від 21.12.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Стенлі» збільшено зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 843275,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00385270702 від 21.12.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Стенлі» збільшено зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 745450,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 01.05.2023 № 0011351-1302-2615 на суму 1 837 284,45 грн.

Стягнути на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «Стенлі» (код ЄДРПОУ 38683477) судові витрати у сумі 50 670 (п`ятдесят тисяч шістсот сімдесят) грн 88 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.