Ухвала

від 16.04.2024 по справі 524/9217/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа № 524/9217/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., перевіривши матеріали заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №524/9217/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області про стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука про стягнення середнього заробітку. Стягнуто з виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2015 року по 04.11.2015 в сумі 10905,30 грн (десять тисяч дев`ятсот п`ять гривень тридцять копійок). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Представник позивача звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2020, шляхом зобов`язання Виконавчого комітету Автозаводської районної ради в м. Кременчука подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2024 призначено заяву до розгляду у порядку письмового провадження; витребувано від відповідача докази виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №524/9217/15-а.

З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви здійснено судом у порядку письмового провадження.

Суд, оцінюючи наявність підстав для встановлення судового контролю, дійшов наступних висновків.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю.

Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтями 287 та 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а спеціальний - закріплений у статті 383 цього Кодексу.

Так, згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, від 20.07.2004 зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Таким чином, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №524/9217/15-а частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука про стягнення середнього заробітку. Стягнуто з виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2015 року по 04.11.2015 в сумі 10905,30 грн (десять тисяч дев`ятсот п`ять гривень тридцять копійок). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 15 лютого 2020 року.

Відповідно до інформації наданої Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука на виконання ухвали суду від 20.03.2024, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №524/9217/15-а не виконано через відсутність фінансування.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що рішення суду не виконано понад чотири роки, суд вважає за необхідне встановити строк для подання виконавчим комітетом Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №524/9217/15-а, зобов`язавши виконавчий комітет Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №524/9217/15-а.

Таким чином, заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №524/9217/15-а підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №524/9217/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області про стягнення середнього заробітку задовольнити.

Зобов`язати виконавчий комітет Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №524/9217/15-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, у порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.

Суддя С.С. Бойко