Ухвала

від 15.04.2024 по справі 500/2152/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

Справа № 500/2152/24

15 квітня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою суду від 11.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання, яке призначено на 08.05.2024 о 11:30 год. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову.

Дана заява обґрунтована тим, що заявника звільнено із займаної посади 10 квітня 2024 року, на підставі наказу «Про виконання рішення суду» №16-КТ від 09.04.2024, у зв`язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до пункту 5 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 88 Закону України «Про державну службу». Він вважає, що зазначений оскаржуваний наказ Держпраці «Про виконання рішення суду» №16-КТ від 09.04.2024 прийнятий без достатніх правових підстав та з порушенням чинного профільного законодавства, прав та інтересів Позивача, як посадової особи, який з серпня 2023 займає посаду заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Управління) та за вказаний період успішно пройшов строк випробування, належним чином виконував посадові обов`язки, завдання та доручення, як керівництва Держпраці так і Управління, а також жодного разу не був притягнутий до відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

Відтак, заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної служби України з питань праці «Про виконання рішення суду» №16-КТ від 09.04.2024 до набранням рішення суду у даній справі законної сили.

11 квітня 2024 року ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків даної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Згідно ч.1 ст. 154. Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заву позивача про забезпечення позову, суддя зазначає наступне.

Забезпечення позову згідно ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд згідно ч. 2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Також, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є наказ Державної служби України з питань праці «Про виконання рішення суду» №16-КТ від 09.04.2024 року.

Фактично доводи позивача зводяться до непогодження з даним наказом.

Позивач вважає, що зазначений оскаржуваний наказ Держпраці «Про виконання рішення суду» №16-КТ від 09.04.2024 прийнятий без достатніх правових підстав та з порушенням чинного профільного законодавства, прав та інтересів Позивача, як посадової особи, який з серпня 2023 займає посаду заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Управління) та за вказаний період успішно пройшов строк випробування, належним чином виконував посадові обов`язки, завдання та доручення, як керівництва Держпраці так і Управління, а також жодного разу не був притягнутий до відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

Більше того, будь яких пояснень з приводу звільнення ОСОБА_1 не надавалося та Відповідачем не вимагалося.

Обґрунтовану правову позицію відносно протиправності згаданого наказу буде викладено в позовній заяві.

Як вбачається із вказаного наказу, останній прийнято на підставі рішення Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №300/7149/23.

Вказаним рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_2 задоволено та окрім іншого вирішено поновити її з 18 вересня 2023 року в Південно-Західному міжрегіональному управлінні на рівнозначну, займаній ОСОБА_2 посадою саме в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області.

Проте, позивач, як заступник начальника Південно-Західного міжрегіонального управління згідно наказу Управління від 12.01.2023 №7/ПЗ «Про розподіл функціональних обов`язків та повноважень між керівництвом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці» працював у м. Чернівці та координував і контролював діяльність безпосередньо підпорядкованого мені Управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області та його підрозділів, зокрема: - відділу з питань праці південно-східного напрямку; - відділу з питань гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці; - відділу з питань безпеки праці південно-східного напрямку.

Він зауважив, що прийняття даного наказу призвело до порушення його конституційних прав та гарантій на працю і своєчасне одержання винагороди за неї. У зв`язку з чим наразі йому не виплачується заробітна плата, що позбавляє його можливості утримувати себе та свою сім`ю.

Суд зазначає, що стверджуючи про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, позивач наводить винятково припущення щодо ймовірних подальших негативних наслідків щодо нього. При цьому, жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, заявник суду не надав. Не зазначив заявник і які саме дії, направлені на відновлення прав, доведеться вживати в разі невжиття заходів забезпечення позову, не обґрунтував складність вчинення цих дій.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку при прийнятті в подальшому судом рішення по справі про задоволення позовних вимог, невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову (з урахуванням предмету позову) не призведе до ускладнення або унеможливлення його виконання, або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересі позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Наведене вказує, що права працівника у випадку визнання судом звільнення без законної підстав, можуть бути поновлені у встановленому законом порядку.

Поряд з тим задоволення вимог даної заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що на час розгляду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Так, суд вказує, що заявником, не зазначено відповідних підстав та не надано належних доказів, які б підтверджували ті обставини, які ним зазначено у заяві про забезпечення позову.

Таким чином, суд зазначає, що заявником у своїй заяві про забезпечення позову не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам і не підтверджено таких обставин належними та допустимими доказами.

Крім того, суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення позовної заяви. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про правомірність оскаржуваного наказу, що є предметом спору. Оцінка спірного наказу буде надана під час розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України, та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч. 2 ст. 150 КАС України.

Перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 77, 90, 150-154, 248, 256, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяПодлісна І.М.