Постанова

від 17.04.2024 по справі 440/15224/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 р. Справа № 440/15224/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Державної митної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повні тексти складено 10.01.24 та 24.01.24 відповідно по справі № 440/15224/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М"

до Полтавської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA806000/2023/000029/2 від 11.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000120 від 11.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на протиправність оспорюваних рішень, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA806000/2023/000029/2 від 11.07.2023.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000120 від 11.07.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Активбуд-М" про ухвалення додаткового рішення у справі №440/8045/23 задоволено.

Ухвалено в адміністративній справі №440/15224/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень додаткове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Відповідач, не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення і додаткове рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що для визначення митної вартості причепів за резервним методом, передбаченим ст. 64 МК України, Позивач використав висновки транспортно-товарознавчого дослідження.

При цьому, нормами ст. 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст. 64 МК України).

Частиною 3 ст. 64 МК України передбачено, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2)системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3)ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5)ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Отже, нормами ст. 64 МК України використання висновку автотоварознавчої експертизи не передбачено.

Вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах без врахування витрат на навантаження, вивантаження, перевантаження КТЗ (його складників), вартості транспортування; страхових сум; комісійних та брокерських винагород, інших витрат».

В ЕМД №23UA806070003260U6 митна вартість причіпу марки Krone, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2013, заявлена декларантом, розрахована наступним чином: - 3136,66 євро (вартість причепу по експертному висновку) + 200,90 євро (вартість транспортних витрат до кордону України) = 3 336,90 євро х 39,8214 (курс євро) = 132880,03 гривень.

Отже, докази включення декларантом при розрахунку митної вартості причірпів витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України (складова митної вартості відповідно до п.6 ч.10 ст. 58 МКУ), як і відомості про вартість цих витрат, відсутні.

Представник відповідача зазначає, що вартість витрат на навантаження товару не врахована ні в ціну товару, визначену за висновками транспортно-товарознавчого дослідження, яка взята декларантом за основу для визначення митної вартості, як і не додана декларантом при розрахунку заявленої ним митної вартості оцінюваних причепів, як складова митної вартості товару. При цьому, зазначені обставини, підтверджені документами, що містяться в матеріалах справи та не враховані судом першої інстанції.

Представник відповідача вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що у порушення вимог пункту 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України Декларантом при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не було додано витрати (складові митної вартості), які не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України та не надано до митного органу документи, що підтверджують складову вартості товару - витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Отже, на переконання представника відповідача документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а тому у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів.

Також, у ході проведення консультацій декларант на вимогу митного органу не надав додаткових документів, що підтверджували б числове значення визначеної ним митної вартості товарів, а тому митним органом самостійно визначена митна вартість товарів за резервним методом.

Крім того, представник відповідача наголошує, що стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є неспівмірним з характером позову, що не відповідає критерію розумності, обґрунтованості та є безпідставним.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості зазначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МКУ).

Позивач наголошує, що відповідач, ухвалюючи рішення про коригування митної вартості № UA806000/2023/000029/2 від 11.07.2023 року, розглянув подані документи позивача як такі, що заявлені за Методом №1 (Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються метод, тобто у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (стаття 64 Митного кодексу України).

Будь-яке прийняте рішення про коригування митної вартості повинно містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26.06.2023 між компанією ТОВ "АКТИВБУД-М" (Покупець) та "LKW-Handel Daniel Konegen" (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №6610, яким визначено, що Продавець продав, а Покупець купив на умовах EXW Bakum, the Germany причеп: марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2014, країна походження: Німеччина, ціна причепа становить 2600,00 євро.

Загальна сума контракту становить 2600,00 євро. Ціни за товари, які купуються за даним контрактом, включають мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних платежів. У вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причепів), заявлених у пункті 1 контракту. Ціни на товари, придбані по даному контракту, зміні не підлягають (пункт 2);

загальна сума предоплати за цим контрактом становить 100% й повинна бути сплачена Покупцем наступним чином: будь-якими частинами в термін до 31.05.2023 (пункт 3);

приймання товару повинно бути здійснено в країні Продавця уповноваженими спеціалістами покупця до 15.07.2023 (пункт 4);

термін дії контракту починається з дати його підписання до 30.09.2023 (пункт 5).

07.07.2023 товар ввезено на митну територію України.

11.07.2023 позивач з метою митного оформлення товару "причіп, марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , був у використанні, рік випуску 2014, країна походження: Німеччина" надав Полтавській митниці митну декларацію №23UA806070003294U6, у якій зазначив, що ціна причепа становить 2600,00 євро.

Разом із митною декларацією відповідачу надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 03.07.2023 №186/2023; міжнародна автотранспортна накладна (СМR) від 03.07.2023 №773131; декларація про походження товару від 03.07.2023 №186/2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 25.04.2014 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 16.07.2014 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; платіжне доручення від 16.05.2023 №45, що підтверджує повну оплату товару покупцем; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 27.06.2023 №378; довідка про транспортні витрати покупця від 29.06.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 199 від 10.07.2023; довідка про транспортні витрати покупця від 10.07.2023; висновок судового експерта автотоварознавця від 10.07.2023 №128/3-23 щодо вартості товару б/у; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 26.06.2023 №6610; заявка на надання послуг з доставки від 30.06.2023 по договору від 27.01.2023 №27-01-2023/1; договір про надання послуг митного брокера від 18.11.2022 №38; лист продавця № 07/07/01 від 07.07.2023; договір (контракт) про перевезення від 27.01.2023 №27-01-2023/1; копія митної декларації країни відправника № 23DE835610399746E1 від 04.07.2023; митна декларація №23UA806070003294U6 від 11.07.2023.

Загальна митна вартість товару "причіп, марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , був у використанні, рік випуску 2014, країна походження: Німеччина" позивачем визначена у розмірі 2600,00 євро.

Рішенням №UA806000/2023/000029/2 від 11.07.2023 митний орган відкоригував митну вартість товару з урахуванням положень статті 64 Митного кодексу України, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 22.06.2023 №23UA204140004177U5 - 5600,00 євро.

Того ж дня відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000120 від 11.07.2023 якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця /частина п`ята статті 58 Митного кодексу України/.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, за обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до розділу 2 контракту від 26.06.2023 №6610 ціна товару включає вартість навантажувальних робіт, мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту, однак відсутні документи, в яких було б виділено ці складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості;

2) банківський платіжний документ від 29.06.2023 №45 не містить посилання на інвойс;

3) у висновку експерта від 107.07.2023 №128/3-3 при розрахунку вартості оцінюваного товару експертом використовується вартість причепів тієї ж марки та моделі та вартість причепів інших марок, а вартість причепів інших марок може бути відмінною від вартості оцінюваного товару.

Оцінюючи повідомлені митним органом обставини, суд враховує, що вони носять форму припущень та не можуть бути покладені в основу обґрунтування рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, за змістом пункту 2 контракту від 26.06.2023 №6610 загальна сума контракту становить 2600,00 євро; ціни за товари, які купуються за даним контрактом, включають мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних платежів; у вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причіпу), заявлених у пункту 1 контракту.

Колегія суддів враховує, що у контракті від 26.06.2023 №6610 сторони погодили поставку товарів на умовах EXW.

За змістом Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати базис поставки EXW (англ. Ex Works), або (Франко завод (…назва місця)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

Отже, умови поставки EXW передбачають, що будь-які витрати, в тому числі і витрати на навантаження товару на підприємстві продавця чи в іншому названому ним місці (як-то складі тощо), покладаються на покупця та до ціни товару за зовнішньоекономічним контрактом не включаються.

Водночас продавцем придбаного позивачем товару є компанія "A1 Truck GmbH", відповідно саме ця компанія визначає ціну продажу товару, види та розмір її складових.

Представником позивача, долучено до матеріалів справи лист компанії "LKW-Handel Daniel Konegen" від 25.09.2023, в якому повідомлено, що до вартості причепів враховано вартість їх завантаження; завантаження причепів проводилось власним транспортом компанії "LKW-Handel Daniel Konegen" та до вартості поставлених за контрактом від 26.06.2023 №6610 причеу включено вартість їх завантаження - 150,00 євро за причеп.

З урахуванням наведеного, за відсутності у митного органу належних та допустимих доказів, що з достатньою обґрунтованістю свідчили б про понесення позивачем будь-яких інших витрат, аніж ті, що включені у митну вартість товару, підстав для висновку про заниження позивачем митної вартості немає.

Щодо доводів відповідача про те, що банківський платіжний документ від 29.06.2023 №45 не містить посилання на інвойс, колегія суддів бере до уваги, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.06.2023 №45 містить призначення платежу: "передоплата за причепи за контрактом від 26.065.2023 №6610", що дозволяє ідентифікувати зміст господарської операції, за яку компанії "LKW-Handel Daniel Konegen" перераховані кошти в сумі 26000,00 євро.

Отже сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не може ставити під сумнів числове значення ціни товару та правильність визначення митної вартості товару.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980.

Щодо доводів відповідача на те, що у висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 10.07.2023 №128/3-23 досліджувалася ринкова вартість причепів, поставлених позивачу за контрактом від 26.06.2023 №6610, а не види платежів, які включені до ціни товару згідно цього контракту, що має значення для перевірки правильності визначення позивачем митної вартості товарів, суд виходить з того, що сукупність наданих позивачем разом з митними деклараціями документів не містить відомостей про понесення ТОВ "АКТИВБУД-М" інших витрат у зв`язку з придбанням товарів, аніж ті, що включені у їх митну вартість.

Колегія суддів також враховує, що визначена експертом вартість товарів є вищою, аніж їх договірна (контрактна) вартість, що у будь-якому випадку не зумовлює підстав для висновку про заниження позивачем митної вартості товарів.

У свою чергу відповідач для визначення митної вартості товарів врахував раніше визнану митну вартість на підставі митних декларацій від 22.06.2023 №23UA204140004177U5 у розмірі 5600,00 грн.

При цьому, невідомо чи є Товар, розмитнений за вказаною митним органом ЕМД, схожим на товар, що розмитнювався позивачем, оскільки відповідач порівнює різні товари, не звертаючи увагу на технічні дані товару.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Отже, враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач у ході проведення митного оформлення не встановив фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб тощо, суд дійшов висновку про безпідставність рішень митного органу про коригування митної вартості ввезених позивачем товарів.

Колегія суддів вважає, що доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені документально.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем таких доказів суду не надано.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

А тому картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000120 від 11.07.2023 так само належить визнати протиправними та скасувати.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є неспівмірним з характером позову, що не відповідає критерію розумності, обґрунтованості, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі позивач надав: копію договору про надання професійної правничої допомоги №18 а/с від 21 липня 2023 року; копію розрахунку суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги №18 а/с від 21 липня 2023 року, копію акту виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги №18 а/с від 21 липня, копію видаткового касового ордеру № 4 від 12 січня 2023 року, копію квитанції № 3від 12 січня 2023 року.

Договором передбачено надання адвокатом Самойленком М.О. позивачу юридичних послуг з питань скасування рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA806000/2023/000029/2 від 11.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000120 від 11.07.2023 у вигляді надання консультацій правового характеру, вивчення документів, пов`язаних з митним оформленням товарів, складення запитів, пов`язаних з розмитненням товарів, складанні позовної заяви, відповіді на відзив, інших процесуальних документів, передбачених КАС України, участь в судових засіданнях тощо.

Розрахунком суми гонорару від 12.01.2024 та актом виконаних робіт від 12.01.2024 підтверджено, що адвокат надав клієнту такі послуги: вивчення матеріалів наданих замовником, аналіз наданих матеріалів, судової практики, складання заяв щодо надання додаткових документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, складання позовної заяви та виготовлення додатків до неї, вивчення та аналіз відзиву на позов, загальна вартість - 5000,00 грн.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Оцінюючи надані заявником документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, слід враховувати, що визначений адвокатом та клієнтом розмір гонорару відповідає складності справи, підтверджений документально, а тому підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що листи-запити до контрагента позивача, а також заяви по суті справи підписані директором підприємства, що ставить під сумнів їх складення адвокатом, колегія суддів не бере до уваги, оскільки факт надання адвокатом правничої допомоги підтверджений актом виконаних робіт від 12.01.2024.

Розмір гонорару адвоката погоджений сторонами у розрахунку від 12.01.2024, з урахуванням чого колегія суддів також визнає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність у договорі про надання правничої допомоги його істотної умови - ціни.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Активбуд-М" про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень), підлягає задоволенню.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, необхідно задовольнити позовні вимоги ТОВ "АКТИВБУД-М" повністю.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року по справі № 440/15224/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 440/15224/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя З.О. Кононенко Судді О.М. Мінаєва В.А. Калиновський