Постанова

від 04.06.2024 по справі 440/15224/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 р. Справа № 440/15224/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі № 440/15224/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М"

до Полтавської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA806000/2023/000029/2 від 11.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000120 від 11.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на протиправність оспорюваних рішень, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA806000/2023/000029/2 від 11.07.2023.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000120 від 11.07.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Активбуд-М" про ухвалення додаткового рішення у справі №440/8045/23 задоволено.

Ухвалено в адміністративній справі №440/15224/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень додаткове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Відповідач, не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної митної служби України - залишено без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 440/15224/23 - залишено без змін.

22.04.2024 року вказану адміністративну справу передано до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду для повернення до суду першої інстанції.

19.04.2024 року через Електронний суд на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" про прийняття додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Вказане клопотання зареєстроване канцелярією суду 23.04.2024 року.

29.04.2024 року справу № 440/15224/23 витребувано з канцелярії суду.

27.05.2024 року адміністративна справа № 440/15224/23 передана головуючому судді.

Полтавська митниця подала заперечення на клопотання, в якому просили відмовити в її задоволенні.

В обґрунтування зазначили, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) та одиниць виміру, за якими можливо обчислити обсяг наданої послуги, не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Таким чином, відповідач вважає, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши клопотання, докази по справі, дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 7 ст. 139 КАС України).

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що представником позивача до судових дебат, на підставі статті 134, 139 КАС України повідомлено про намір понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 4000 гривень.

Додаткові докази на підтвердження понесення судових витрат представником позивача подано до суду апеляційної інстанції 19.04.2024, що відповідає вимогам частини 7 статті 139 КАС України.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи .

Згідно з ч.6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.10.2023 у справі № 1740/2143/18, від 06.12.2023 у справі № 140/763/22.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, подано: копію ордеру на надання правничої допомоги серед іншого в суді апеляційної інстанції, копію розрахунку суми гонорару за Договором про надання професійної правничої допомоги № 18 а/с від 21.07.2023; копію видаткового касового ордеру № 22 від 19.04.2024; копію квитанції № 17 від 19.04.2024; копію акту від 19.04.2024 виконаних робіт за Договором про надання професійної правничої допомоги № 18 а/с від 21.07.2023 року ТОВ "Активбуд-М".

Так, відповідно до акту виконаних робіт від 19.04.2024 року адвокатом Самойленко М.О. було надано юридичні послуги замовнику ТОВ "Активбуд-М" на стадії апеляційного розгляду у вигляді: вивчено та проведено аналіз апеляційної скарги відповідача на рішення та додаткове рішення; складено відзив на апеляційні скарги на вказані судові рішення. Згідно до розрахунку суми гонорару адвоката за Договором про надання професійної правничої допомоги № 18 а/с від 21.07.2023 проведеного та складеного 19.04.2024 за виконані послуги було розраховано суму гонорару у вигляді 3000 гривень. Гонорар сплачено у повному обсязі, про що складено квитанцію № 17.

Відповідно до розрахунку суми гонорару за Договором про надання професійної правничої допомоги № 18 а/с ТОВ "Активбуд-М" від 21.07.2023, адвокатом було вивчено та проведено аналіз апеляційної скарги відповідача на рішення та додаткове рішення, також складено відзив на апеляційні скарги на вказані судові рішення, витрачено 3 години часу, розрахунок 3*100, вартість наданих послуг 3000 гривень.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 21.06.2022 у справі № 826/11302/18, від 12.07.2023 у справі № 340/9016/21.

Відповідач, у запереченнях на клопотання зазначав про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позову та складністю справи.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять розрахунок суми гонорару, видатковий касовий ордер, квитанція, акт виконаних робіт, заперечення відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанцій, та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" суми таких витрат в загальному розмірі 1500 гривень, що є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці, з огляду на складність даної справи та обсяг виконаної адвокатом роботи.

Отже, клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат під час розгляду справи в Другому апеляційному адміністративному суді підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі № 440/15224/23 - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Полтавської митниці (вул. Кукоби Анатолія, буд. 28, м. Полтава, код ЄДРПОУ 43997576) за рахунок бюджетних асигнувань витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" (пров. Квітки Цісик, 40, м. Кременчук, Полтавська обл., код ЄДРПОУ 44678428) у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Калиновський В.А.

Повний текст додаткової постанови виготовлений 04.06.2024.