Постанова

від 17.04.2024 по справі 320/18023/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/18023/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД» звернулося до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131619/44287299 від 23.01.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16.02.2022, яку подано ТОВ «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД», датою направлення для реєстрації;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131618/44287299 від 23.01.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 24.10.2022 року, яку подано ТОВ «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД», датою направлення для реєстрації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД» залишено без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на подану позивачем заяву, наявні підстави для висновку про не виконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків встановлених такою ухвалою, тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131618/44287299 від 23.01.2023, оскаржувалось у адміністративному порядку, в результаті чого відповідачем прийнято рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН - №16425/44287299/2 від 17.02.2023, тому звертаючись до суду 16.05.2023, щодо оскарження рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131618/44287299 від 23.01.2023, позивачем дотримано тримісячний строк, встановлений ч.4 ст.122 КАС України. Зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви недоліки позивачем було усунуто.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В подальшому, від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої заявник звернув увагу на обставини того, що позивачем при зверненні до суду з позовною вимогою щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131619/44287299 від 23.01.2023, за результатами оскарження якого Комісією центрального рівня прийнято рішення від 09.02.2023 №13409/44287288/2 про залишення скарги позивача без задоволення, а рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131619/44287299 від 23.01.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 16.02.2022 залишено без змін. Вказані обставини та у відповідності до приписів ПК України, свідчать про те, що у позивача був тримісячний строк звернення до суду щодо вказаної позовної вимог, а тому звертаючись до суду 16.05.2023 позивачем був пропущений встановлений чинним законодавством строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначити підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали, позивачем було подано до суду заяву про залишення позовної заяви в частині позовної вимог без розгляду, зокрема:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області №8131619/44287299 від 23.01.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16.02.2022, яку подано товариством з обмеженою відповідальністю «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД», датою направлення для реєстрації.

Також, у вказаній заяві в іншій частині позовних вимог позивач просив залишити в силі.

З огляду на подану заяву, суд першої інстанції вказав, що залишаючи позовну заяву без руху суд зазначив, що позивачем при зверненні до суду був пропущений строк звернення щодо оскарження рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131619/44287299 від 23.01.2023, №8131618/44287299 від 23.01.2023.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду виходив з того, що з огляду на подану позивачем заяву, останнім не виконано вимоги ухвали суду та не усунуто недоліки встановлені такою ухвалою.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 02 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.006119 (адміністративне провадження № К/9901/13872/20), у справах за адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень податкового органу про включення до переліку ризикових підприємств, про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною четвертою статті 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 520/3902/2020.

Враховуючи, що за результатом розгляду скарг ТОВ «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД» контролюючим органом 09.02.2023 були прийняті рішення №13409/44287299/2 та №13398/44287299/2 про залишення скарг без задоволення та рішення комісії від 23.01.2023 №8131619/44287299, №8131618/44287299 без змін, а позов у цій справі подано 16.05.2023 (тобто з порушенням тримісячного строку звернення), суд першої інстанції вірно встановив порушення позивачем тримісячного строку на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України.

Вказані обставини стали підставою для залишення судом першої інстанції позовної заяви без руху.

Колегія суддів звертає увагу, що враховуючи зміст ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 вбачається, що позовна заява позивача залишена без руху повністю, а не в частині окремих позовних вимог. Тобто позивачу потрібно було надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, як щодо оскарження рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131619/44287299 від 23.01.2023 так і щодо оскарження рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131618/44287299 від 23.01.2023.

Дійсно описова частина ухвали приділяє увагу саме рішенню №13409/44287299/2 від 09.02.2023, яким залишено без задоволення скаргу на рішення комісії від 23.01.2023 №8131619/44287299, однак це не спростовує факту, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 позовну заяву залишено без руху не в частині, а щодо всіх позовних вимог.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131618/44287299 від 23.01.2023, оскаржувалось у адміністративному порядку, в результаті чого відповідачем прийнято рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН - №16425/44287299/2 від 17.02.2023, тому звертаючись до суду 16.05.2023, щодо оскарження рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області №8131618/44287299 від 23.01.2023, позивачем дотримано тримісячний строк, встановлений ч.4 ст.122 КАС України.

Разом із тим, апелянтом не долучено вказане рішення №16425/44287299/2 від 17.02.2023, останнє відсутнє в матеріалах справи та не додано до апеляційної скарги.

При цьому, апелянтом жодними доказами не спростовано факту, що саме рішенням №13398/44287299/2 від 09.02.2023 залишено скаргу позивача без задоволення, а рішення комісії від 23.01.2023 №8131618/44287299 без змін (а.с.59-60).

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгі»).

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, п. 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, п. 33).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Більше того, поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 123 КАС України встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, якщо суд після відкриття провадження в адміністративній справі встановить факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду і підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення такого строку, будуть визнані судом неповажними.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, позивачем не наведено причин, наявність яких йому перешкоджала оскаржити дії суб`єкта владних повноважень у визначений строк.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.А.Р.-ІНВЕСТ БУД» - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17.04.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна