Постанова

від 11.04.2024 по справі 756/2091/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/2091/21 Головуючий в суді І інстанції Андрейчук Т.В.

Провадження № 22-ц/824/2464/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Гуля В.В., Оніщука М.І.,

за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю «Імпульс LTD» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом Оболонської окружної прокуратури м. Києва до Товариства з обмеженою відповідністю «Імпульс LTD», ОСОБА_1 , третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Київська місцева прокуратура №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» у якому просила:

- скасувати рішення про державну реєстрацію права прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.09.2018, індексний номер, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літера «А» на АДРЕСА_1 площею 15,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636708680000);

- визнати недійсним правочин, оформлений актом приймання - передачі від 03-10.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІМПУЛЬС LTD», відповідно до якого 04.10.2018 здійснено реєстрацію права власності ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» на нежитлову літера «А» на АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.10.2018, індексний номер 43371950, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» на нежитлову будівлю літера «А» на АДРЕСА_1 площею 15,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636708680000);

В обґрунтування позову вказувала, що Київською місцевою прокуратурою №5 виявлено порушення майнових прав та інтересів територіальної громади міста Києва, а саме з`ясовано, що ОСОБА_1 , не будучи власником нерухомого майна, без відповідних правовстановлюючих документів, отриманих у встановленому законом порядку, незаконно оформив право власності на нежитлову будівлю літера «А» загальною площею 15,6 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1636708680000).

У подальшому, ОСОБА_1 передав право власності на вказану будівлю на підставі правочину, оформленого актом приймання-передачі нерухомого майна від 03.10.2018 року б/н до статутного капіталу ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» які, в свою чергу, на підставі правочину, що не відповідає вимогам закону, після державної реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 неправомірно отримали в оренду земельну ділянку за вказаною адресою в Оболонському районі м. Києва на невигідних для територіальної громади умовах без проведення земельних торгів.

Прокуратура вказує, що в матеріалах реєстраційної справи на нежитлову будівлю літера «А» по АДРЕСА_1 відсутні будь-які документи, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на вказану будівлю. Тобто, рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чуйко Г.Г. від 05.09.2018 року №42851580, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літера «А» загальною площею 15,6 кв. м по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1636708680000), не могло бути належною правовою підставою для реєстрації права власності на вказану будівлю, оскільки воно суперечить вимогам законодавства та його прийнято на користь особи, яка не була власником ані зазначеної будівлі, ані земельної ділянки, на якій ця будівля ніби то розташована.

У свою чергу, підставою для реєстрації права власності за ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» на приміщення за вказаною вище адресою був правочин оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна від 03.10.2018 року б/н, який суперечить вимогам закону.

Таким чином, укладений без підтверджуючих правовстановлюючих документів між ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» та ОСОБА_1 правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна від 03.10.2018 б/н, підлягає визнанню недійсним.

Прокуратура стверджує, що державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літера «А» площею 15,6 кв.м, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1636708680000) проведено на підставі рішення державного реєстратора, яке не відповідає вимогам законодавства, а тому відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підстави для його скасування в судовому порядку.

У свою чергу, державну реєстрацію права власності ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» на нежитлову будівлю літера «А» площею 15,6 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1636708680000) проведено на підставі правочину, який не відповідає вимогам законодавства, а тому відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підстави для її скасування в судовому порядку.

Київська місцева прокуратура №5 зверталась із листами до Київської міської ради щодо необхідності вжиття заходів реагування та з метою усунення порушень інтересів держави.

Оскільки Київською міською радою не вжито заходів реагування, вказане, на думку прокуратури дає підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову у порядку ст. 22 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави.

При цьому, Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 року №40 у зв`язку з утворенням з 15.03.2021 року окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур внесено зміни до структур і штатних розписів обласних прокуратур. Зокрема, виключено у структурі та штатних розписах Київську місцеву прокуратуру №5 та встановлено у структурі та штатному розписі Київської міської прокуратури - Оболонську окружну прокуратуру м. Києва.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року позов задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.09.2018, індексний номер, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літера «А» на АДРЕСА_1 площею 15,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636708680000).

Визнано недійсним правочин, оформлений актом приймання - передачі від 03.10.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІМПУЛЬС LTD», відповідно до якого 04.10.2018 здійснено реєстрацію права власності ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» на нежитлову літера «А» на АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.10.2018, індексний номер 43371950 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС LTD» на нежитлову будівлю літера «А» на АДРЕСА_1 площею 15,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636708680000).

Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» на користь Оболонської окружної прокуратури м. Києва в рахунок сплаченої суми судових витрат по 3 405 грн. з кожного.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що судом першої інстанції не враховано відсутності належного обґрунтування фактичного прояву порушень «інтересів держави». Вказує на те, що поза увагою суду першої інстанції залишилося питання відсутності належного обсягу повноважень заступника прокурора при підписанні позовної заяви.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходячи з положень ст.ст. 11, 22, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (чинний на момент реєстрації спірного майна), дійшов висновку про те, що рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чуйко Г.Г. від 05.09.2018 №42851580, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літера «А» загальною площею 15,6 кв. м по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1636708680000), не є належною правовою підставою для реєстрації права власності на вказану будівлю, оскільки суперечить вимогам законодавства та його прийнято на користь особи, яка не була власником ані зазначеної будівлі, ані земельної ділянки, на якій ця будівля ніби то розташована.

Крім цього, місцевий суд дійшов висновку про визнання недійсним правочину, що оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна від 03.10.2018 б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІМПУЛЬС LTD», оскільки він суперечить вимогам ЦК України та його укладено особою, яка не була власником зазначеної будівлі, а тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд вважав необхідним припинити за ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» майнові права та права власності на нежитлову будівлю літера «А» на АДРЕСА_1 .

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чуйко Г.Г., 04.09.2019 року, проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літера «А» загальною площею 15,6 кв.м по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (рішення №42851580 від 05.09.2018, запис № 27776058) на підставі технічного паспорту на будівлю від 28.08.2018 року, а також інформаційної довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 28.08.2018 року №54, видані ТОВ «БТІ КОНСАЛТИНГ».

У подальшому, ОСОБА_1 передав право власності на вказану будівлю на підставі правочину, оформленого актом приймання-передачі нерухомого майна від 03.10.2018 року б/н до статутного капіталу ТОВ «ІМПУЛЬС LTD».

04.10.2018 року проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літера «А» загальною площею 15,6 кв.м по АДРЕСА_1 (рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чуйко Г.Г. №43371950 від 05.10.2018, запис № 28257604) за ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1636708680000).

Згідно з інформацією КП Київської міської ради «Київське бюро технічної інвентаризації» відповідно до даних реєстрових книг право власності на нежитлову будівлю літ. А на АДРЕСА_1 , не зареєстроване (а.с.46 т.1).

Згідно з актом обстеження, складеного працівником Департаменту земельних ресурсів від 10.11.2020 №20-0656-05 встановлено, що згідно з базою даних міського земельного кадастру земельна ділянка прощею 0,0198 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:78:082:0040) у Оболонському районі м. Києва передана в оренду на 10 років ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» на підставі рішення Київської міської ради від 12.12.2019 №340/7913 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (договір оренди від 07.07.2020 №531). На вказаній земельній ділянці розміщена автомобільна газозаправна станція та нежитлова будівля (прибудова до АЗС), яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:78:082:0020), що знаходиться у власності ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» (а.с.44 т.1).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року по справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказала, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

У пункті 103 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої статті 376 ЦК України. Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, без урахування відповідних норм законодавства та позицій Верховного Суду, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог прокуратури до ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.09.2018, індексний номер, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літера «А» на АДРЕСА_1 площею 15,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636708680000), позаяк позивачем обрано неефективний та неналежний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, передбачені статтею 20 ГПК України.

Згідно з пунктами 1, 6, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що прокурор просить визнати недійсним правочин, що оформлений актом приймання - передачіоб`єкту нерухомого майна від 03-10.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІМПУЛЬС LTD» та скасувати державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно за ТОВ «ІМПУЛЬС LTD».

Колегія суддів звертає увагу, що спір у цій справі в частині наведених позовних вимог є спором про стверджувальне порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, державної реєстрації такого права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з огляду на суб`єктивний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог законом віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 від 12 червня 2023 року, від 31 січня 2024 року у справі № 752/21285/21.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги прокурора до ТОВ «Імпульс LTD» щодо визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації, суд першої інстанції не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції та розглянув в порядку цивільного судочинства позовні вимоги, яка підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а тому, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень та державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірну нежитлову будівлю необхідно скасувати, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог через неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права, а в частині задоволених позовних вимог до ТОВ «Імпульс LTD» щодо визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації - скасувати, а провадження у справі в цій частині позовних вимог - закрити, з огляду на порушення правил предметної юрисдикції.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, колегія суддів роз`яснює Оболонській окружній прокуратурі м. Києва, що розгляд справи в частині позовних вимог до ТОВ «Імпульс LTD» щодо визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації законом віднесено до юрисдикції господарського суду та його право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 377 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю «Імпульс LTD» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог Оболонської окружної прокуратури м. Києва до ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.09.2018, індексний номер, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літера «А» на АДРЕСА_1 площею 15,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1636708680000) - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог - відмовити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог Оболонської окружної прокуратури м. Києва до Товариства з обмеженою відповідністю «Імпульс LTD» щодо визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації - скасувати, а провадження у справі в цій частині позовних вимог - закрити та роз`яснити прокурору, що розгляд справи в цій частині позову законом віднесено до юрисдикції господарського суду, а тому протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, він може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: