Постанова

від 03.04.2024 по справі 300/4721/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4721/23 пров. № А/857/24223/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року (судді Гомельчука С.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 11 год. 57 хв. в м. Івано-Франківськ повний текст рішення складено 15.11.2023) у справі № 300/4721/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 20.07.2023 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської міської ради в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо повторного розгляду по суті заяви підприємця ОСОБА_1 від 23 лютого 2022 року за реєстровим номером № 643103 на 36 сесії Івано-Франківської міської ради від 15 червня 2023 року, визнати протиправним та скасувати пункти 73, 73.1 рішення Івано-Франківської міської ради від 15 червня 2023 року № 125-36 «Про земельні питання», яким підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки, площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (право оренди на 10 років), (Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023, справа № 300/3118/22, пров. А/857/15659/22, Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023; із врахуванням ст. 134 ЗКУ; довідка з МБК № 33698 (території громадської забудови, магістральні вулиці міського значення); лист ДМА міської ради № 46/31.l-15: згідно генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька, тому відведення ділянки під цільове 12.08 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок, затвердженого Кабінетом Міністрів України), зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га на вул. Незалежності, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстровим номером № 643103, стягнути судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, яке буде ухвалено в рамках даної справи.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням Івано-Франківська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Бобик Юрій заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Представник позивача ОСОБА_2 27.02.2024 подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №300/461/22.

22.03.2024 Івано-Франківська міська рада подала до апеляційного суду додаткові пояснення у справі.

01.04.2024 Івано-Франківська міська рада подала до апеляційного суду клопотання про долучення доказів, яке долучене апеляційним судом, а саме лист Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради від 28.03.2024 №11.1-07/85 який підтверджує відсутність на даний час будь-яких діючих рішень Івано-Франківської міської ради щодо надання дозволу на розроблення чи затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:14:001:0270, площею 0,2579 га, розташованої у м. Івано-Франківську на вул. Незалежності, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій будь-яким фізичним чи юридичним особам.

Представник позивача Бобик Ю.І. 02.04.2024 подав додаткові пояснення у справі заперечення на додаткові пояснення.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник відповідача Бахур Н.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Бобик Ю.І. в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 23.02.2022 позивач звернувся із заявою до Івано-Франківської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років).

Рішенням Івано-Франківської міської ради (25 сесія) восьмого демократичного скликання від 10 червня 2022 року за № 97-25 «Про земельні питання», позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки на вказану земельну ділянку претендувало ТзОВ «КРИЦ-ІФБУД».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 300/3118/22 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 20.2. рішення Івано-Франківської міської ради 25 сесії, восьмого демократичного скликання від 10.06.2022 за №97-25, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га на вул. Незалежності, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років); на території громадської забудови, магістральні вулиці міського значення, із врахуванням ст. 134 Земельного кодексу України (вільна від забудови): на вказану земельну ділянку претендує ТзОВ «КРИЦ-ІФБУД». Зобов`язано Івано-Франківську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га на вул. Незалежності, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) на підставі заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 23.02.2022 за реєстровим номером №643103.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 300/3118/22 скасовано в частині зобов`язання Івано-Франківської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га на вул. Незалежності, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) на підставі заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 23 лютого 2022 року за реєстровим номером № 643103 та прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 лютого 2022 року за реєстраційним номером № 643103 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2579 га на АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) та про передачу вказаної земельної ділянки в оренду, терміном на 10 років, та прийняти за наслідками її розгляду рішення по суті порушеного у заяві питання у відповідності з вимогами статті 123 Земельного кодексу України із врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Івано-Франківської міської ради з проханням виконати рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року. До заяви була долучена копія постанови суду. Заява отримана відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка.

10 березня 2023 року Івано-Франківська міська рада прийняла рішення № 53-34, яким ТОВ «Бистриця-Груп» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою саме на земельну ділянку, на оренду якої претендує позивач. Причому в додатку до рішення зазначено, що земельна ділянка сформована за зверненням ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстровим номером № 643103 на сесії Івано-Франківської міської ради, яка відбулась 10 березня 2023 року. Визнано протиправним та скасовано пункт 12 Додатку 1 до п. 1 рішення Івано-Франківської міської ради, 34 сесії, восьмого демократичного скликання від 10.03.2023 за № 53-34, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Бистриця-Груп» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2579 га, на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетично.

Пунктами 73, 73.1. рішення Івано-Франківської міської ради від 15 червня 2023 року №125-36 «Про земельні питання» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (право оренди на 10 років) (Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 року, справа № 300/3118/22, пров. А/857/15659/22, Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 року; із врахуванням ст. 134 ЗКУ; довідка з МБК № 33698 (території громадської забудови, магістральні вулиці міського значення); лист ДМА міської ради № 46/31.1-15: згідно генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки АДРЕСА_2 , тому відведення ділянки під цільове призначення 12.08 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням та діями відповідача позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов повністю суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений частиною 15 статті 123 Земельного кодексу України, що свідчить про прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправного рішення стосовно відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки та для ефективного способу захисту слід зобов`язати Івано-Франківську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років), на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 22.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Так, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до підпунктів 9, 10 пункту «б» частини 1 статті 33 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Частиною 5 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, вирішення земельних спорів.

Частини 1, 2 статті 78 ЗК України вказують, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 122 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно з частиною 1 вищезазначеної статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що в силу приписів Закону №280/97-ВР та ЗК України відповідач наділений виключною компетенцією щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб, вказані питання вирішує на сесіях ради, яка скликаються не рідше ніж один раз на місяць.

Як передбачено частиною 6 статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Івано-Франківської міської ради з проханням виконати рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року. До заяви була долучена копія постанови суду. Заява отримана відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка.

10 березня 2023 року відбулось засідання Івано-Франківської міської ради. Проте, постанова суду не була внесена до порядку денного сесії і не розглядалася.

Разом з тим, на вказаній сесії прийнято рішення № 53-34, яким ТОВ «Бистриця-Груп» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою саме на земельну ділянку, на оренду якої претендує позивач. Причому в додатку до рішення зазначено, що земельна ділянка сформована за зверненням ФОП ОСОБА_1 . Вказане рішення відповідача оскаржено до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, справа № 300/2197/23. В рамках адміністративної справи Восьмим апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу від 14 червня 2023 року про забезпечення позову шляхом заборони Івано-Франківській міській раді погоджувати будь-які документи та заяви ТОВ «Бистриця-Груп».

Так, в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 300/3118/22 суд встановив, що ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом мовчазної згоди, передбаченим ч.3 ст.123 ЗК України, попередивши про це орган місцевого самоврядування, замовив у проектній організації ТзОВ «Зеніт Експерт» виготовлення проекту землеустрою. Рішенням державного кадастрового реєстратора земельній ділянці площею 0,2579 га на вул. Незалежності в м. Івано-Франківську, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій присвоєно кадастровий номер 2610100000:14:001:0270. Тобто земельна ділянка сформована за ініціативою і кошти позивача.

23 лютого 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою вказаної земельної ділянки.

Окрім того, 04 травня 2022 року, ОСОБА_1 подав заяву до міськради щодо можливості укладення договору оренди земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою, а також з метою прояву свого інтересу до даної земельної ділянки та надійності в якості майбутнього орендаря, здійснив трьохмісячну оплату оренди за дану земельну ділянку, відповідно до нормативно грошової оцінки земельної ділянки та розміру ставок орендної плати, встановленої органом місцевого самоврядування, в сумі 14 397 грн.

Рішенням відповідача від 10 червня 2022 року №97-25 позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що на вказану земельну ділянку претендувала інша юридична особа - ТзОВ «КРИЦ-ІФБУД».

Судом у справі № 300/3118/22 констатовано, що відповідач, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, діяв протиправно та недобросовісно, на відміну від позивача, який звернувся до відповідача із заявою щодо затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку із земель комунальної власності, при цьому здійснив всі необхідні дії для державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, тобто ним фактично була сформована нова земельна ділянка на яку раніше ніхто не претендував, з метою подальшого отримання її у користування (оренду).

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року по справі № 688/2908/16-ц сформувала правовий підхід щодо вирішення спорів у справах про визнання незаконними актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування про надання у власність (користування) земельних ділянок у ситуації, коли дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку надається кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки, який полягає у наступному.

Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства землі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.11.2021 по справі №461/5777/16-а.

Відповідно до абзацу 4 частини 3 статті 123 ЗК України, у разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Однак, Івано-Франківською міською радою вказані вимоги законодавства не виконані, що викликало претензії на спірну земельну ділянку третіх осіб, зокрема ТОВ «Бистриця-Груп».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстровим номером № 643103 на сесії Івано-Франківської міської ради, яка відбулась 10 березня 2023 року. Визнано протиправним та скасовано пункт 12 Додатку 1 до п. 1 рішення Івано-Франківської міської ради, 34 сесії, восьмого демократичного скликання від 10.03.2023 за № 53-34, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Бистриця-Груп» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2579 га, на вул. Незалежності в м. Івано-Франківськ, з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетично.

Таким чином, Івано-Франківська міська рада, знаючи про наявність звернення позивача і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року щодо повторного розгляду питання про затвердження проекту землеустрою на земельної ділянки розміром 0,2579, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270, проект землеустрою по якій розроблено проектною організацією за зверненням позивача, надала дозвіл на розробку проекту землеустрою на цю ж земельну ділянку третій особі.

Суд акцентує увагу, що в порушення частини 6 статті 123 ЗК України питання повторного розгляду заяви позивача щодо затвердження проекту землеустрою відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року було розглянуто лише 15 червня 2023 року та прийнято спірне рішення, а на сесії відповідача 10.03.2023 року та 07.04.2023 року це питання не вносилося до порядку денного.

Щодо процедури прийняття спірного рішення, суд зазначає, що згідно статті 1 Регламенту Івано-Франківської міської ради, Регламент встановлює порядок діяльності, основні правила і процедури роботи Івано-Франківської міської ради (далі Рада), її органів і посадових осіб, у тому числі порядок скликання сесії Ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень Ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії, порядок обрання секретаря Ради, порядок організації роботи постійних та тимчасових контрольних комісій Ради.

Регламент має вищу юридичну силу щодо усіх інших рішень Ради з цих питань.

Згідно частини 3 статті 2 Регламенту Рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення Ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу Ради…

Частиною 1 статті 14 Регламенту визначено, що проєкт порядку денного сесії Ради формується міським головою в порядку, передбаченому Регламентом, і повідомляється депутатам не пізніше, як за 7 днів до відкриття чергової сесії Ради. Секретар Ради організовує інформування депутатів про проєкт порядку денного. Секретар Ради не пізніше, як за 7 днів до початку сесії, забезпечує передачу депутатам Ради проєктів рішень Ради із супровідними документами, додатками та всіма матеріалами, що надійшли, у друкованій формі та надсилання в електронній формі на вказані депутатами Ради електронні поштові скриньки (частина 1 статті 31 Регламенту).

Вказані положення Регламенту свідчать про обгрунтованість доводів представника відповідача про завчасне ознайомлення депутатів з проектом рішення та додатками до нього, яке вносилося до порядку денного на сесії міськради.

Разом з тим, згідно статті 18 Регламенту головуючий на пленарному засіданні Ради, серед іншого, неупереджено веде пленарні засідання, виносить на обговорення питання порядку денного сесії Ради, інформує про матеріали, що надійшли для розгляду на пленарному засіданні Ради; організовує розгляд проєктів рішень.

Порядок голосування визначений статтею 25 Регламенту. Так, головуючий зобов`язаний поставити на голосування заслуханий депутатами проєкт рішення. Проєкт рішення може ставитись на голосування лише один раз. Розгляд одного питання порядку денного сесії без прийняття рішення Ради щодо нього не може перериватися розглядом інших питань порядку денного. Після закінчення голосування головуючий на засіданні зобов`язаний оголосити його повні результати. Проєкт рішення, який не був підтриманий, вважається відхиленим. Повторний розгляд даного проєкту рішення можливий не раніше, ніж на наступній сесії Ради (частини 2, 7, 8 Регламенту).

Отже, головуючий виносить на обговорення питання порядку денного, інформує про матеріали, що надійшли для розгляду, проект рішення ставиться на голосування лише один раз і не може перериватися розглядом інших питань порядку денного.

Відповідно до матеріалів справи, згідно відеозапису 36 сесії міськради від 15 червня 2023 року, на якій прийнято спірне рішення та встановлено, що на голосування ставилося питання №34 пункту 77 додатку 5 «Про виділення земельної ділянки», за результатами якого рішення не було прийнято. Після цього відбулося повторне голосування «Про відмову підприємцю ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки», яке також не було прийнято. Колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції, що відповідачем під час формулювання питання, по якому проходило голосування: не за затвердження проекту землеустрою для передачі земельної ділянки в платне користування (оренду) позивачу, а фактично за відмову в виділенні земельної ділянки, тобто передачу її у власність.

При цьому було порушено статтю 18 Регламенту щодо правильності інформування про матеріали, які надійшли для розгляду, а також статтю 25 Регламенту, оскільки проект рішення двічі ставився на голосування, що свідчать про протиправні дії відповідача при розгляді заяви підприємця ОСОБА_1 від 23 лютого 2022 року № 643103 на 36 сесії Івано-Франківської міської ради від 15 червня 2023 року.

Частиною 15 статті 123 ЗК України визначено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно частини 10 статті 186 ЗК України, висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення).

Отже, підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою Земельний кодекс України визначає невідповідність положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Також Земельний кодекс України встановлює обов`язок відповідного органу місцевого самоврядування у рішенні про відмову у затвердженні проекту землеустрою вказувати вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Колегія суддів вважає, що порушення вимог статті 186 ЗК України, оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради не містить вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою з описом змісту недоліків та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а обмежене лише посиланням на лист ДМА міської ради № 46/31.1-15, довідку МБК №33698 та загальною констатацією щодо невідповідності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, в листі Департаменту містобудування та архітектури від 30 травня 2023 року №46/31.1-15, який було покладено в основу спірного рішення, вказані зауваження: згідно генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька, тому відведення ділянки під цільове (12.08) «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вказану інформацію, викладену в Довідці, суд зазначає, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 16.08.2019 № 205-28 «Про затвердження містобудівної документації «План червоних ліній магістральних вулиць міста Івано-Франківська» затверджено містобудівну документацію «План червоних ліній міста Івано-Франківська», згідно якого земельні ділянка з кадастровим номером 2610100000:14:001:0270 під червоні лінії не підпадає.

Суд погоджується з позицією позивача, що у Івано-Франківської міської ради ще не настали підстави посилатись на порушення містобудівної документації чи на можливість/неможливість позивачем забудови земельної ділянки чи обмеження в забудові через червоні лінії, адже таких прав відповідача не порушено. Відповідач не вправі посилатись на норми закону чи на підставу відмови у проекті землеустрою через можливість/ймовірність у майбутньому порушення певних заборон чи обмежень щодо будівництва капітальних споруд. Усі вимоги до використання земельної ділянки чи обмеження у її використанні відносяться до інших правовідносин, які будуть базуватись на договорі оренди та регулюватись іншим законодавством, а в разі порушення будь-яких умов чи обмежень міська рада буде мати можливість повернення земельної ділянки у зв`язку з її нецільовим використанням.

Крім того, як зазначалося вище, рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні того самого проекту землеустрою проте з підстав: «на вказану земельну ділянку претендує ТзОВ «КРИЦ-1ФБУД». Отже, з позиції відповідача вбачається, що станом на 2022 рік причин відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо перебування земельної ділянки в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька не було.

Щодо посилання в рішенні відповідача на Довідку з містобудівного кадастру № 33698 від 22.12.2021, з посиланням на Земельний кодекс України та Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначені заборони передавати у приватну власність земельні ділянки, які знаходяться в межах зон вулиць, проїздів, майданів, а спірна земельна ділянка розташована в межах зони вулиць, доріг та майданів в червоних лініях, що унеможливлює будівництво капітальних споруд.

Однак, як встановлено судом в даному випадку мова не йде про передачу земельної ділянки в приватну власність для будівництва капітальних споруд, а стосується лише передачі в платне користування (оренду). Суд зауважує, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить заборону щодо предмету даних правовідносин, а в спірному рішенні не визначено в чому полягає невідповідність проекту землеустрою «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок».

Варто також зазначити, що компетенція земельних питань відноситься до Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, у складі якого є управління земельних відносин. До повноважень управління, серед іншого, входить організація проведення робіт, пов`язаних із здійсненням землеустрою; забезпечення підготовки проектів рішень виконавчого комітету та міської ради з земельних питань, здійснення узагальнення, аналіз та подання інформації про стан дотримання земельного законодавства, організаційне забезпечення для вирішення міською радою та її виконавчим комітетом земельних спорів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач для виготовлення проекту спірного рішення не залучив Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, а скористався висновками департаменту, який безпосередньо не займається земельними питаннями, тобто при прийнятті спірного рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений частиною 15 статті 123 ЗК України, що свідчить про прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправного рішення стосовно відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Івано-Франківської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у м. Івано-Франківську на вул. Незалежності, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років), на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103, то колегія суддів враховує наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зобов`язання затвердити проект щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Суд апеляційної інстанції вказує, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів зазначає, що частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням правової оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Колегія суддів зазначає, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 804/3697/18.

Відповідно до частини 6 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з частиною 12 статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Проаналізувавши вищевказані положення статті 123 ЗК України, колегія суддів зазначає, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється рішенням органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення.

Крім того, рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення обов`язково повинно містити вказівку про надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, а також у разі необхідності може містити інформацію щодо вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи та перевірки їх доказами колегія суддів приходить до висновку, що оскільки оскаржуваним рішенням відповідач обмежився лише посиланням на лист ДМА міської ради № 46/31.1-15, довідку МБК №33698 та загальною констатацією щодо невідповідності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України, що було встановлено як протиправна відмова позивача, також пунктами 73, 73.1. рішення Івано-Франківської міської ради від 15 червня 2023 року №125-36 «Про земельні питання» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, з інших підстав, що було встановлено в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 300/3118/22, у зв`язку з чим суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов передчасного висновку про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , а належним способом захисту порушеного права позивача на думку колегії суддів апеляційної інстанції буде зобов`язання Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років), таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції в частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове про задоволення вимог частково, а в решті рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1, частин 2 та 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підстав для розподілу судових витрат у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 300/4721/23 скасувати в частині зобов`язання Івано-Франківської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років), на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Зобов`язати Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у м. Івано-Франківську на вул. Незалежності, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років). У задоволенні іншої частини відмовити.

В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 300/4721/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено і підписано 16.04.2024 у зв`язку з перебуванням судді Коваль Р.Й. у відпустці з 09.04.2024 по 15.04.2024.