Ухвала

від 26.04.2024 по справі 300/4721/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4721/23 пров. № А/857/24223/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Ільчишин Н. В.суддів -Гуляка В. В. Коваля Р. Й.розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду за наслідками розгляду апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 300/4721/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 20.07.2023 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської міської ради в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо повторного розгляду по суті заяви підприємця ОСОБА_1 від 23 лютого 2022 року за реєстровим номером № 643103 на 36 сесії Івано-Франківської міської ради від 15 червня 2023 року, визнати протиправним та скасувати пункти 73, 73.1 рішення Івано-Франківської міської ради від 15 червня 2023 року № 125-36 «Про земельні питання», яким підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки, площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (право оренди на 10 років), (Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023, справа № 300/3118/22, пров. А/857/15659/22, Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023; із врахуванням ст. 134 ЗКУ; довідка з МБК № 33698 (території громадської забудови, магістральні вулиці міського значення); лист ДМА міської ради № 46/31.l-15: згідно генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки АДРЕСА_2 , тому відведення ділянки під цільове 12.08 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок, затвердженого Кабінетом Міністрів України), зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га на АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстровим номером № 643103, стягнути судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, яке буде ухвалено в рамках даної справи.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року позов задоволено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 300/4721/23 скасовано в частині зобов`язання Івано-Франківської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років), на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов`язано Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років). У задоволенні іншої частини відмовлено. В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 300/4721/23 залишено без змін.

ФОП ОСОБА_1 через свого адвоката Бобик Ю.І. подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України у справі №300/4721/23, шляхом зобов`язання Івано-Франківську міську раду подати до суду апеляційної інстанції звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 року в частині повторного розгляду ФОП ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстровим номером № 643101 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки площею 0,2579 га у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) - в межах строку визначеного ч.6 ст. 123 ЗК України, а саме у двотижневий строк з моменту отримання копії .

Івано-Франківська міська рада направила до апеляційного суду заперечення на заяву про встановлення судового контролю.

Суд відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвалив здійснювати розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи заяви про встановлення судового контролю та заперечення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1 та 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

Відповідно до статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання виконавчого листа позивачем, колегія суддів зазначає, що виконання судового рішення передусім забезпечується в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», і суд не повинен перебирати на себе функції відповідного органу державної виконавчої служби, а встановлення судового контролю є необхідним лише у тих випадках, якщо заходи вжиті стягувачем та державним виконавцем в порядку виконавчого провадження не призвели до фактичного виконання боржником судового рішення без поважних на те причин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначена процесуальна дія є диспозитивним правом суду, яка може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.

Також колегія суддів враховує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 було встановлено, що разом з позовом позивач заявив клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 КАС України, однак в клопотанні про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання та встановлення судового контролю за виконання даного рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що слід відмовити в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови від 03.04.2024 у справі №300/4721/23.

Керуючись статтями 241, 242, 248, 370, 372, 382 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н. В. Ільчишин судді В. В. Гуляк Р. Й. Коваль