Постанова

від 02.04.2024 по справі 460/17324/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/17324/23 пров. № А/857/25964/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Гладкій С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКТЕ» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №460/17324/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКТЕ» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень (головуючий суддя першої інстанції Борискін С.А., час ухвалення - 12.32 год., місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 22.11.2023),-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКТЕ» (далі також ТОВ «РЕКТЕ»; позивач) до Рівненської митниці (далі також відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2023/000003/2 від 12.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2023/000082.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товарів декларантом подано митну декларацію №23UA204130003181U9, відповідно до якої заявлено два види товарів, зокрема, товар №2 «Поліетіленгліколь PEG-6000», по якому відповідачем і було прийнято спірні рішення. Митну вартість імпортованого позивачем товару №2 «Поліетіленгліколь PEG-6000» заявлено за резервним методом визначення митної вартості на рівні 1,8 USD/кг на комерційних умовах поставки FCA Люблін згідно «Інкотермс». Проте, митний орган дійшов висновку про наявність неточностей та розбіжностей у документах та сформував повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів. Позивач вказує, що він надав митному органу усі належні документи, а тому спірні рішення є протиправними та просить позов задовольнити, скасувавши рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2023/000003/2 від 12.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204130/2023/000082.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що та прийняте судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального права; свідчать про те, що рішення ухвалене на підставі не повно і не всебічно з`ясованих обставинах, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог; не ґрунтується на належних, допустимих та достатніх доказах; не містить мотивів відхилення доказів, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, в тому числі відхилення такого доказу як показання свідка, надані в судовому засіданні; вказують на грубе порушення норм процесуального права щодо обґрунтування та мотивування прийнятого рішення.

Зазначає, що для того, щоб суб`єкт владних повноважень мав право вимагати від особи додаткові документи митний орган повинен виявити у наданих йому документах: розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; та/або ознаки підробки; та/або відсутність у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не було виявлено у поданих Позивачем документів жодного із вищевказаних фактів, відтак вимога Відповідача в цій частині прямо порушує норми ч.5 сг.53 МК України, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Щодо вимоги митного органу надати виписку з бухгалтерської документації продавця, то така вимога є протиправною, адже суб`єкт владних повноважень вимагав від позивача надати йому комерційну таємницю іншого суб`єкта господарювання - контрагента, на якого позивач не має жодного впливу і отримати яку він не має можливості.

В будь-якому разі позивач спробував отримати таку інформацію від контрагента, але отримав категоричну відмову (копія листа наявна в матеріалах справи), оскільки це є комерційною таємницею. Однак, судом першої інстанції не надано будь-якої правової оцінки такому доказу, а також не наведено мотивів відхилення його, що вказує на грубе порушення судом н. 2 ч. 4 спи 246 КАС України.

Окрім того, судом першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 246 КАС України не надано мотивованої оцінки аргументу позивача, щодо того, що згідно митної декларації від 09.06.2023р., щодо якої прийнято оскаржувані рішення, декларувалася митна вартість двох товарів, які ввозилися позивачем (поліетіленгліколь PEG-6000 та бікарбонат натрію харчового з антизлежувачем) і щодо зазначеної декларантом митної вартості бікарбонату натрію харчового з антизлежувачем у відповідача не було жодних зауважень, при цьому усі документи, що подавалися позивачем разом з митною декларацією однакові (одні і ті ж самі) для обох товарів, а відтак твердження про надання неповного пакету документів та про наявність в поданих документах неточностей свідчить про вибірковий та явно упереджений підхід контролюючого органу до оцінки та врахування/неврахування одних і тих же документів щодо різних товарів за однією і тією ж самою митною декларацією.

Також вважає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки обставині застосування відповідачем ціни товару поліетиленгліколь ПЕГ 6000 за іншою, наявною у митного органу, митною декларацією при прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Апелянт зауважує, що коригування митної вартості здійснювалося без врахування обсягу партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов постачання, комерційних умов, адже якби такі умови враховувалися б митним органом, то відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митний орган зобов`язаний був здійснити таке обґрунтування (посилання), про що неодноразово наголошувалося Верховним Судом у постановах.

Також апелянт вказує на те, що 09.06.2023р. ТОВ «РЕКТЕ» подано митному органу митну декларацію 23UA204130003168U3, у якій було задекларовано митну вартість товару поліетіленгліколь PEG-6000 за узгодженою з митним органом ціною за результатами консультації, тобто 1.8 дол.США/кг та відповідно 6 (шостого) методу визначення митної вартості (графа 43 «Код ММВ»).

За результатами опрацювання зазначеної митної декларації митним органом було прийнято картку відмови №UA204130/2023/000080 з причин того, що відомості в графі 31 митної декларації не відповідають даним, які містяться у товаросупровідних документах, а саме невідповідності кількості мішків.

Будь-яких інших причин відмови та вимог, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг митним органом у картці відмови №UA204130/2023/000080 не зазначено.

09.06.2023 року, після усунення недоліку у графі 31, ТОВ «РЕКТЕ» було подано митному органу митну декларацію 23UA204130003181U9 (вн.№24606), у якій як і у попередній митній декларації було задекларовано митну вартість товару поліетіленгліколь PEG-6000 за узгодженою з митним органом ціною за результатами консультації, тобто 1,8 дол. США/кг та відповідно 6 (шостого) методу визначення митної вартості (графа 43 «Код ММВ»).

За результатами розгляду митної декларації 23UA204130003181U9 від 09.06.2023р., відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації № UA204130/2023/000082 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA204130/2023/000003/2 від 12.06.2023, в яких зазначено інші причини відмови, ніж у попередній картці відмови, а саме вказано, що митна вартість імпортованого товару поліетіленгліколь PEG-6000 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки не подано усіх необхідних документів та Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного товару на рівні 2,8 долара США.

З урахуванням наведених обставин просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача поти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що між ТОВ «РЕКТЕ» (далі - Покупець) та виробничо-комерційним підприємством «Standard» Польща (далі - Продавець) укладено контракт №246L/2022 від 13.04.2022 (далі - Контракт), за умовами п. 1.1, якого Продавець взяв на себе зобов`язання продати, а Покупець купувати хімічну продукцію у відповідності до проформи-інвойсу до цього Контракту, що є його невід`ємною частиною. Загальна сума узгодженого до поставки товару визначена сторонами в розмірі 11280,00 Євро.

На виконання умов Контракту Продавцем було продано, а Покупцем придбано оцінюваний товар за інвойсом №23L00419 від 06.07.2023, умовами поставки визначено «FCA Люблін» («Інкотермс»).

У відповідності до умов Контракту та згідно обставин адміністративної справи, позивачем подано митну декларацією від 09.06.2023 №23UA204130003181U9 на товари товар №1 «Бікарбонат натрію харчовий з антизлежувачем» в кількості 19200 кг., вартістю 7680,00 Євро та товар №2 «Поліетіленгліколь PEG-6000» в кількості 2400 кг., вартістю 3600,00 Євро, за самостійно обраним позивачем резервним (шостим) методом визначення митної вартості товарів.

Під час здійснення митного контролю та перевірки, поданих до митного оформлення митної декларації від 09.06.2023 №23UA204130003181U9, товарно-супровідних документів, митним органом сформоване повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації продавця; відомості щодо експедиційної винагороди експедитора; джерело цінової інформації на підставі якої заявлена вартість другорядним методом та повідомлено, що у відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Також, декларанту надано консультацію стосовно рівня вартості товарів, яким володіє митниця, та який можливо застосувати до імпортованих товарів.

За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів та відомостей, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2023/000003/2 від 12.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204130/2023/000082.

Випуск товару у вільний обіг здійснено за митною декларацією від 12.06.2023 №23UA204130003188U2, із застосуванням положень ч.7 статті 55 Митного кодексу України. Митну вартість товару №2 «Поліетіленгліколь PEG-6000» визначено митним органом на рівні 245740,9920 UAH або за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення 6720,00 USD, тобто 2,8 USD/кг, відповідно до цінових відомостей щодо митної вартості на подібні товари, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 27.04.2023 № 23UA100180506108U8.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації прийняті Рівненською митницею правомірно, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством України з питань державної митної справи.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Частиною 5 статті 54 МК України встановлено що, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та зокрема у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 МК України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні ( ч. 2 ст. 58 МК України).

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 9 статті 58 МК України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 09.06.2023 за митною декларацією (далі - МД) №23UA204130003181U9 декларантом ФОП ОСОБА_1 митному посту «Рівне» відділ митного оформлення №3 Рівненської митниці заявлено до митного оформлення товари: товар №2 «Поліетіленгліколь PEG-6000» за рівнем митної вартості 1,8 USD/кг (далі - товар або товари), ввезені ТОВ «РЕКТЕ». Товар заявлено на комерційних умовах поставки FCA Люблін.

За результатами опрацювання посадовими особами відповідача наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, виявлено, що такі документи містять неточності та розбіжності:

у автотранспортній накладній від 07.06.2023 № б/н в гр. 1 «Відправник» зазначено «PPH STANDARD SP. Z O.O.; UL. KAROLA OLSZEWSKIEGO 10 20-481 LUBLIN; POLSKA по дорученню LIMITED MIABILITY COMPANY REKTE V.SIMONENKO STR. 10/89; 46016 TERNOPIL; Ukraina». Таким чином, встановлено розбіжності щодо відправника товару;

декларантом подано до митного оформлення рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.06.2023 № 48, заявку-договір на організацію перевезення вантажу №07/06 від 07.06.2023, договір про транспортно- експедиційне обслуговування № П-01/01/22/1 від 01.01.2022, проте в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.06.2023 № 48 не вказано експедиційні витрати;

також декларантом надано витяг з мережі Інтернет з вартістю товару №2 в китайських юанях без прив`язки до актуального курсу долара США або євро на умовах поставки Шанхай, Китай;

в листі з цінами виробника товару не міститься інформації про супутні витрати, які понесе отримувач по доставці товару;

у поданому до митного оформлення електронному інвойсі гр31 МД виробником товару вказано «Henan Tongshang Imp. Exp.Co.,Ltd.», проте в наданих декларантом листі з цінами виробника та витягу з інтернету виробником товару №2 зазначено «Lotte Chemical», що свідчить про розбіжності щодо виробника товару.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Запропонувавши надати додаткові документи та інші документи на підтвердження заявлених в митних деклараціях відомостей, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

З огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, проте декларант жодних інших документів митному органу не подав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 3 ст.53 МК України.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари ( п. 2 ч. 6 статті 54 МК України).

Оскільки відповідно до наведеної вище норми посадова особа відповідача, з метою належного здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, зобов`язана здійснити перевірку усіх числових показників складових заявленої позивачем митної вартості імпортованого вантажного автомобіля, зокрема і витрат на транспортування автомобіля, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, уповноваженій особі позивача - митному брокеру направлено електронну вимогу щодо надання додаткових документів:

1)висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

2)виписку з бухгалтерської документації продавця;

3)відомості щодо експедиційної винагороди продавця;

4)джерело цінової інформації, на підставі якої заявлена вартість другорядним методом.

На вимогу митного органу декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із ненаданням всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р, зокрема декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки. У зв`язку відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Апеляційний суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вказані правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 08.09.2020, адміністративне провадження №К/9901/19054/18.

Отже, під час здійснення митного оформлення позивач не підтвердив належними документами, у відповідності до вимог статті 58 МК України, відомостей щодо складових митної вартості імпортованих товарів.

Для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці із врахуванням обсягів товарів: Товар №1 «Прості поліефіроспирти:- поліетиленгліколь ПЕГ 6000 (Polyethylene Glycol 6000)» (МД від 27.04.23 № 23UA100180506108U8- 2,80 USD/кг): Числове значення митної вартості товару становить 245740,9920 UAH або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення- 6720,00 USD

Таким чином, відповідачем для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано вартості із альтернативних товарів з аналогічними характеристиками та призначенням, відповідно до інформації, що наявна в митниці, згідно рівнів митної вартості ЄАІС Держмитслужби.

Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 12.06.2023 №23UA204130003188U2, з врахуванням частини 7 статі 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів становить 22818,81 грн. (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у митного органу були наявні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів; митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості з покликанням на реквізити митної декларації, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом та відповідно митнице правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2023/000003/2 від 12.06.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204130/2023/000082.

Що стосується доволів апелянта про те, що для того, щоб Відповідач мав право вимагати від особи додаткові документи митний орган повинен виявити у наданих йому документах: розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; та/або ознаки підробки; та/або відсутність у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, натомість Відповідачем не було виявлено у поданих Позивачем документів жодного із вищевказаних фактів, відтак вимога Відповідача в цій частині прямо порушує норми ч.5 сг.53 МК України, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, то апеляційний суд вважає такі необґрунтованими з урахуванням наведених вище висновків суду та крім цього зазначає наступне.

Як уже зазначалось вище, 09.06.2023 року, після усунення недоліку у графі 31, ТОВ «РЕКТЕ» було подано митному органу митну декларацію 23UA204130003181U9 (вн.№24606), у якій як і у попередній митній декларації було задекларовано митну вартість товару поліетіленгліколь PEG-6000 відповідно 6 (шостого) методу визначення митної вартості (графа 43 «Код ММВ»), тобто позивач після проведених консультацій з митним органом погодився декларувати митну вартість ввезеного товару за 6 резервним методом.

Відповідно до ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Отже, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці із врахуванням обсягів товарів, що у даній справі відповідачем і було зроблено.

Покликання апелянта на інші причини відмови у прийнятті митної декларації, апеляційний суд вважає необґрунтованими та погоджується із доводами відповідача про те, що перевірка митної декларації здійснюється поетапно.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів №UA204130/2023/000003/2 від 12.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204130/2023/000082 згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям відповідають, тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКТЕ» - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №460/17324/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. В. Ніколін Повний текст постанови складений та підписаний 15.04.2024 у зв`язку із перебуванням головуючого судді Матковської З.М. у відрядженні з 07.04.2024 по 12.04.2024 включно.