Постанова

від 16.04.2024 по справі 140/4687/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4687/23 пров. № А/857/15937/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агросеплай» Багірова Рустама Алігейдаровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросеплай» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросеплай» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (надалі Митниця, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.01.2023 №UA205050/2023/000013/2, №UA205050/2023/000014/2, №UA205050/2023/000015

/2, №UA205050/2023/000016/2, №UA205050/2023/000017/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/000064, №UA205050/2023/000067, №UA205050/2023/000068, №UA205050/2023/000069, №UA205050/2023/000066.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 позов задоволено.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 заяву сторони позивача задоволено та стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ витрати на правову допомогу у розмірі 4700 грн.

Постановою від 14 березня 2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Волинської митниці залишив без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 та додаткове рішення від 14 серпня 2023 у справі №140/4687/23 - без змін.

18 березня 2024 до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн, як остаточний розмір таких витрат.

19 березня 2024 Волинською митницею подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. У даному клопотанні зазначають, що дана справа є спором незначної складності та провадження здійснювалось у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Вказує, що на даний час існує судова практика розгляду вказаної категорії справ, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу для підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави для ухвалення додаткового судового рішення, викладені в заяві, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у матеріалах справи наявні: - завірена копія Договору про надання правничої допомоги від 26.01.2023; - завірена копія Додатку № 1 від 26.01.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 26.01.2023; - рахунок № 201 від 03.11.2023. Додатково на підтвердження витрат на правничу допомогу надано суду: - Акт прийому передачі наданих послуг від 08.11.2023; - Платіжну інструкцію № 7766 від 07.11.2023.

Остаточний розмір витрат позивача на правничу допомогу становить 9 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

При цьому суд зауважує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Проаналізувавши подані позивачем докази, а також обсяг наданих адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції, які полягають у підготовці відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5ст. 134 КАС України, до 3000 грн.

Вказаний висновок базується та тому, що в часі менше наполовину слід витратити на підготовку відзиву на подану апеляційну скаргу, позаяк наведені у них обставини були предметом дослідження і опрацювання в суді першої інстанції. Врешті охоплюються витрати наведеними вище видами проведених робіт.

Суд також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України,суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Слід також зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агросеплай» Багірова Рустама Алігейдаровича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково..

Керуючись ст. ст.134,139,143,243,252,315,321,322,325,328 КАС України, суд-

постановив:

Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агросеплай» Багірова Рустама Алігейдаровича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного розгляду справи №140/4687/23.

Стягнути з Волинської митниці (код ЄДРПОУ: 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агросеплай» (код ЄДРПОУ: 36770782) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар