Постанова

від 10.04.2024 по справі 1.380.2019.002211

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002211 пров. № А/857/25274/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кузан Р.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львів о 10 год. 47 хв. 01 листопада 2023 року, повне судове рішення складено 13 листопада 2023 року, у справі № 1.380.2019.002211 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

03.05.2019 Приватне акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат» (далі-Товариство) звернулося в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, просило визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 28.01.2019 №0000424806.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 02.11.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 скасував, а справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем несвоєчасно зареєстровано спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів від 1 дня до 9 днів, 14 днів, 19 днів, 246 днів, 277 днів, 338 днів. Ця обставина не заперечується сторонами та підтверджується наявними у справі доказами. Суд першої інстанції заначив, що у всіх досліджених судом спірних податкових накладних позивачем було вказано лише два типи причини ненадання таких податкових накладних отримувачу: 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання або 11 - Складена за щоденними підсумками операцій. Щодо доводів про застосування ретроспективної дії положення пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України зазначив, що визначене спірним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання станом на 23.05.2020 було узгоджене, самостійно погашене у квітні 2020 року, що підтверджується витягом з електронного кабінету позивача. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування передбачених ст.120-1 ПК України виключень і звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Таким чином, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що позивач вчинив податкове правопорушення, склад якого передбачений п.120-1.1. ст. 120-1 ПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що хоч і не заперечує факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних, описаних в акті перевірки, проте не погоджується з визначеним відповідачем розміром штрафу, оскільки усі податкові накладні, які відображені в розрахунку штрафу за спірним рішенням, виписані по операціях Товариства з поставки товарів (робіт, послуг) не платникам ПДВ, а саме на адресу кінцевого покупця (споживача) та податкові накладні на умовний продаж (списання в межах балансу). Окрім того зазначило, що спірне рішення відповідає всім критеріям для здійснення перерахунку штрафних санкцій пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «Львівський холодокомбінат» 05.01.1996 зареєстроване у встановленому законодавством порядку як суб`єкт господарювання за № 1 415 120 0000 001979 та є платником податку на додану вартість. Місцезнаходження позивача: 79025, м. Львів, вул. Повітряна, 2, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В грудні 2018 року відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання Товариством термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) за періоди січень-грудень 2017 року, січень-травень, липень, жовтень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт № 768/28-10-48-06/01553706 від 14.12.2018, за висновками якого зазначено про порушення Товариством граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) за періоди січень-грудень 2017 року, січень-травень, липень, жовтень 2018 року, на загальну суму податку на додану вартість 15 108 313,67 грн. Зокрема:

- за порушення строку реєстрації податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 10 053 438,97 грн;

- порушення строку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 23 765,22 грн;

- порушення строку реєстрації податкових накладних від 61 до 365 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 5 031 109,48 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який оформлений додатком до акта перевірки № 768/28-10- 48-06/01553706 від 14.12.2018, загальна сума штрафу складає 3 022 542,67 грн, з яких:

- штраф за порушення строку реєстрації до 15 календарних днів (10%) на загальну суму 1 005 345,82 грн.;

- штраф за порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів (20%) на загальну суму 4 753,05 грн.;

- штраф за порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів (40%) на загальну суму 2 012 443,80 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 28.01.2019 №0000424806, згідно з яким застосовано до позивача штраф на загальну суму 3 022 542,67 грн. Позивач оскаржив спірне рішення в адміністративному порядку, проте скаргу Товариства залишено без задоволення а спірне рішення без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулося з позовом до суду.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення. Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.3 ст.201 ПК України у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника).

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Згідно з п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 у відповідності з вказаними вище нормами ПК України затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок № 1307).

Як зазначено в пункті 8 Порядку № 1307 (тут і надалі в редакції, чинній на час складення спірних податкових накладних) при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, зокрема, 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 04 Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 11 Складена за щоденними підсумками операцій; складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку); 13 Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Пунктом 11 Порядку № 1307 передбачено, що у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199 ПК України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду. У разі складання зведеної податкової накладної в графі «Зведена податкова накладна» робиться помітка «X». У таких зведених податкових накладних у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 600000000000», а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1307 до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг. У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України. У графі 10 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов`язань. У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, графи 3.1, 3.2, 3.3, 5-9, 11 не заповнюються.

До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме: у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість; у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI; у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної. У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні №731 від 28.02.2017, №732 від 28.02.2017, №736 від 28.02.2017, №738 від 28.02.2017, №740 від 28.02.2017, №741 від 28.02.2017, №989 від 31.03.2017, №1001 від 31.03.2017, №1002 від 31.03.2017, №1003 від 31.03.2017, №849 від 30.04.2017, №851 від 30.04.2017, №852 від 30.04.2017, №850 від 30.04.2017, №853 від 30.04.2017, №799 від 30.04.2017, №854 від 30.04.2017, №1251 від 31.05.2017, №1254 від 31.05.2017, №1255 від 31.05.2017, №1256 від 31.05.2017, №1257 від 31.05.2017, №1218 від 31.08.2017, №1219 від 31.08.2017, №1220 від 31.08.2017, №1221 від 31.08.2017, №1221 від 31.08.2017, №1222 від 31.08.2017, №1223 від 31.08.2017, №1224 від 31.08.2017, №1225 від 31.08.2017, №715 від 30.09.2017, №716 від 30.09.2017, №718 від 30.09.2017, №719 від 30.09.2017, №720 від 30.09.2017, №721 від 30.09.2017, №670 від 31.10.2017, №671 від 31.10.2017, №672 від 31.10.2017, №676 від 31.10.2017, №677 від 31.10.2017, №678 від 31.10.2017, №679 від 31.10.2017, №680 від 31.10.2017, №682 від 31.10.2017, №452 від 20.11.2017, №657 від 30.11.2017, №658 від 30.11.2017, №659 від 30.11.2017, №660 від 30.11.2017, №661 від 30.11.2017, №662 від 30.11.2017, №555 від 31.12.2017, №636 від 31.12.2017, №637 від 31.12.2017, №638 від 31.12.2017, №639 від 31.12.2017, №640 від 31.12.2017, №453 від 30.01.2018, №484 від 31.01.2018, №485 від 31.01.2018, №486 від 31.01.2018, №487 від 31.01.2018, №489 від 31.01.2018, №670 від 28.02.2018, №671 від 28.02.2018, №684 від 28.02.2018, №685 від 28.02.2018, №686 від 28.02.2018, №687 від 28.02.2018, №726 від 31.03.2018, №727 від 31.03.2018, №728 від 31.03.2018, №732 від 31.03.2018, №733 від 31.03.2018, №734 від 31.03.2018, №735 від 31.03.2018, №736 від 31.03.2018, №1025 від 30.04.2018, №1036 від 30.04.2018, №1037 від 30.04.2018, №1038 від 30.04.2018, №1039 від 30.04.2018, №1040 від 30.04.2018, №1041 від 30.04.2018, №1018 від 31.05.2018, №1019 від 31.05.2018, №1020 від 31.05.2018, №1021 від 31.05.2018, №1022 від 31.05.2018, №1023 від 31.05.2018, №1024 від 31.05.2018, №1025 від 31.05.2018, №1026 від 31.05.2018, №1027 від 31.05.2018, №1028 від 31.05.2018, №204 від 02.07.2018, №205 від 12.07.2018, №206 від 13.07.2018, №683 від 31.10.2018, №296 від 13.09.2017, №297 від 15.09.2017, №298 від 15.09.2017, №103 від 01.12.2017, №104 від 01.12.2017, №105 від 11.12.2017 у відповідності до вимог п.11 Порядку №1307 у верхньому лівому куті в графі «Зведена податкова накладна» містять помітку «X». В графі «Не підлягає наданню отримувачу» позивачем проставлено помітку «Х», а також зазначено тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку: 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання. У цих податкових накладних у графі «Отримувач (покупець)» вказано ПрАТ «Львівський холодокомбінат», а в рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставлений ІПН « 600000000000».

Суд встановив, що податкові накладні №199 від 07.07.2017, №209 від 08.07.2017, №244 від 10.07.2017, №284 від 11.07.2017, №327 від 12.07.2017, №364 від 13.07.2017, №405 від 14.07.2017, №440 від 15.07.2017, №103 від 03.08.2017, №135 від 04.08.2017, №170 від 05.08.2017, №230 від 07.08.2017, №262 від 08.08.2017, №318 від 09.08.2017, №360 від 10.08.2017, №379 від 11.08.2017, №412 від 12.08.2017, №458 від 14.08.2017, №490 від 15.08.2017, №578 від 24.04.2017, №987 від 29.06.2017, №775 від 24.07.2017, №816 від 25.07.2017, №861 від 26.07.2017, №901 від 27.07.2017, №923 від 28.07.2017, №991 від 29.07.2017, №1267 від 31.07.2017 у верхньому лівому куті в графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) містять помітку «Х» та тип причини 11 - Складена за щоденними підсумками операцій. У графі «Отримувач (покупець)» цих податкових накладних зазначено «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставлено ІПН « 100000000000». Всі ці податкові накладні у графі 8 розділу Б містять код ставки « 20», в графах ІІ-ІІІ розділу А вказано загальну суму податку на додану вартість за основною ставкою.

Податкові накладні № 607, №613 та №614 від 31.01.2017 у верхньому лівому куті в графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) містять помітку «Х» та тип причини 4 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання. У графі «Отримувач (покупець)» цих податкових накладних зазначено «ПАТ «Львівський холодокомбінат», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставлено ІПН «400000000000». Всі ці податкові накладні у графі 8 розділу Б містять код ставки « 20», в графах ІІ-ІІІ розділу А вказано загальну суму податку на додану вартість за основною ставкою.

Отже, всі досліджені судом податкові накладні містять суму податку на додану вартість, що була базою для визначення відповідачем розміру штрафу за несвоєчасну їх реєстрацію.

Як це зазначив суд першої інстанції, питання правильності складення податкових накладних та повноти відображення у них всіх відомостей не було предметом дослідження камеральної перевірки, відтак не є спірним в межах даної справи. Аналіз вказаних податкових накладних проведений судом на виконання вказівок Верховного Суду з метою перевірки правильності визначення бази для нарахування штрафних санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не заперечується наявність у нього обов`язку реєструвати зазначені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Не є також спірним питання несвоєчасності реєстрації позивачем вказаних в акті перевірки податкових накладних та сам розмір відсоткового значення штрафу. Спірним у цій справі є лише питання наявності чи відсутності підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію цих податкових накладних.

Проте, як це зазначено в апеляційній скарзі, Товариство не заперечує факт несвоєчасності реєстрації податкових накладних, описаних в акті перевірки, однак не погоджується з визначеним відповідачем розміром штрафу у відсотках, та висновками суду в цій частині як такими, що Товариством визнається.

Всі податкові накладні, які відображені в розрахунку штрафу за спірним рішенням, як це зазначає апелянт, виписані по операціям Товариства з поставки товарів (робіт, послуг) не платникам ПДВ, а саме на адресу кінцевого покупця (споживача) неплатника ПДВ, а також податкові накладні на умовний продаж (списання в межах балансу).

Так, Товариством зареєстровано 138 податкових накладних та один розрахунок коригування за податковий період січень-грудень 2017 року, січень-травень, липень, жовтень 2018 року: 107 з яких складені на постачання у межах балансу для невиробничого використання з умовним ІПН отримувача 600000000000; 28 з них складено на неплатника податку за щоденними підсумками операцій з умовним ІПН 100000000000; три податкові накладні 607, 613 та 614 складені на постачання в межах балансу для невиробничого використання з умовним ІПН 400000000000; та розрахунок коригування до податкової накладної, складений на постачання неплатнику податку з умовним ІПН отримувача 100000000000.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.120-1.1 ст.120-1 ПК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Суд встановив, що позивачем несвоєчасно зареєстровано спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів від 1 дня до 9 днів, 14 днів, 19 днів, 246 днів, 277 днів, 338 днів. Ця обставина не заперечується сторонами та підтверджується наявними у справі доказами.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо наявності чи відсутності підстав для застосування штрафних санкцій суд першої інстанції зазначив, що норма ст.120-1 ПК України на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення передбачала випадок коли штраф не застосовується виключно щодо «податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою».

Отже, статтею 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та зрозуміло. Виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця можна зробити висновок, що випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Отже, підставою для незастосування штрафної санкції, передбаченої статтею 120-1 ПК України, за порушення строків реєстрації податкової накладної в ЄРПН є сукупність таких двох умов:

1) податкова накладна не надається отримувачу (покупцю);

2) податкова накладна виписана на операцію з постачання товарів/послуг, яка звільнена від оподаткування або оподатковується за нульовою ставкою.

В цьому контексті суд зазначає, що для незастосування штрафних санкцій, передбачених статтею 120-1 ПК України, у податковій накладній, яка не надається отримувачу (покупцю), відповідно до положень п.8 Порядку №1307 повинен бути вказаний тип причини 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість або 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Водночас, у всіх досліджених судом спірних податкових накладних позивачем було вказано лише два типи причини ненадання таких податкових накладних отримувачу: 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання або 11 - Складена за щоденними підсумками операцій.

Тобто, в даному випадку відсутні підстави для застосування передбачених ст.120-1 ПК України виключень і звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Проте, як це правильно зазначив апелянт, такі твердження спростовуються розрахунком коригування №635 РК від 25.12.2017, відповідно до якого у його верхній лівій частині у графі «не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причин» зроблена помітка «Х» та зазначено тип причини: 02-складена на постачання неплатнику податків, що спростовує такі висновки суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про необхідність застосування ретроспективної дії положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та помилковість висновків суду першої інстанції щодо відхилення доводів позивача щодо такого застосування, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ, внесено змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві (далі - Закон №466-ІХ), який набрав чинності 23.05.2020.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України (у чинній редакції), штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У Постанові ВС від 21 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.001225 суд касаційної інстанції визнав, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу «доброго врядування» і «належної адміністрації» в світлі практики ЄСПЛ.

«Так, в пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків з 1 січня 2017 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Отже, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України умов.

Так, у рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розряду справи в суді касаційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах».

Тобто, законодавець за сукупності певних умов передбачив ретроспективну дію положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу.

В контексті спірних правовідносин у цій справі суд зазначає, що для застосування ретроспективної дії положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України необхідним є сукупність таких обставин:

-податкове повідомлення-рішення прийняте в період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року;

-штраф нарахований за порушення термінів реєстрації податкових накладних, складених за операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкових накладних, складених відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу;

-грошові зобов`язання за такими податковими повідомленнями-рішеннями станом на 23.05.2020 є неузгодженими (знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження без обмеження інстанційності судового розгляду);

- грошові зобов`язання за такими податковими повідомленнями-рішеннями станом на 23.05.2020 не сплачені.

Отже висновки суд першої інстанції про те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 залишено апеляційну скаргу ПрАТ «Львівський холодокомбінат» без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі №1.380.2019.002211 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000424806 від 28.01.2019 без змін, отже визначене у податковому повідомленні-рішенні №0000424806 від 28.01.2019 грошове зобов`язання станом на 23.05.2020 було узгодженим, не узгоджується з позицією ВС, яку необхідно враховувати, як це передбачено ст. 242 КАС України, оскільки станом на 23.05.2020 спірне податкове повідомлення-рішення перебувало у процедурі судового оскарження, оскільки 23.04.2020 у цій справі було відкрито касаційне провадження.

Не заслуговують на увагу і висновки суду першої інстанції щодо того, що визначене в податковому повідомленні-рішенні №0000424806 від 28.01.2019 грошове зобов`язання самостійно погашене позивачем в квітні 2020 року, шляхом зменшення суми від`ємного значення ПДВ на суму штрафних санкцій.

Вказане заперечується позивачем, який зазначає, що долученим до матеріалів справи витягом з електронного кабінету ПрАТ «Львівський холодокомбінат» лише підтверджується коригування у податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача пояснили, що цільового погашення грошових коштів за спірним рішенням після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції 12.03.2020 Товариством не здійснювалося, а лише у податковій декларації з ПДВ за березень 2020 у р.20.1 декларації відображено 3 021 168,1 грн., оскільки станом на 16.04.2020 року мала місце переплата у сумі 1374,62, що підтверджується письмовими документами.

Несплата спірних грошових зобов`язань, окрім того, підтверджується прийняттям податковим органом 03.06.2020 за №0004085204 податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 302 116,81 грн. 10 відсотків від суми несвоєчасної сплати штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2019 №0000424806.

Отже дана обставина, на переконання суду апеляційної інстанції, додатково підтверджує можливість застосування вимоги щодо ретроспективної дії положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за таких фактичних обставин справи позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Тому, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Щодо можливості застосування ретроспективної дії положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в частині порядку застосування штрафів за порушення строків реєстрації податкових накладних, Верховний Суд вказав, що право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі цієї норми ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правової норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.

Наведений підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, в постановах від 17.07.2020 у справі № 640/5138/19; від 21.04.2022 у справі №580/5563/20; від 10.08.2020 у справі № 640/6528/19; від 10.09.2020 у справі № 520/3188/19; від 21.10.2020 у справі №1.380.2019.001225; від 11.01.2021 у справі №480/3000/19.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність податкової накладної №53 від 30.04.2017, про яку зазначає суд першої інстанції у своєму рішенні, а фактичну наявна податкова накладна №853 від 30.04.2017, то на переконання суду апеляційної інстанції зазначене є опискою.

Згідно з частиною статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно встановив обставини, які мають значення для справи, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі №1.380.2019.002211 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 28.01.2019 №0000424806.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79026, код ЄДРПОУ 44045187) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» (місцезнаходження: вул. Повітряна, 2, м. Львів, 79025, код ЄДРПОУ 01553706) 19210 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 17.04.2024 згідно з ч.3 ст.321 КАС України