Рішення

від 17.04.2024 по справі 138/1676/23

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1676/23

Провадження №:2-др/138/7/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретаря Бугери І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Юрій Дмитрович про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходилась вказана вище цивільна справа.

02.04.2024 судом ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Юрій Дмитрович про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним було відмовлено.

08.04.2024 до суду надійшло клопотання представника третьої особи СТОВ «Прогрес» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились. Представник відповідачів є одночасно і представником СТОВ "Прогрес".

Представник позивача та позивач подали до суду клопотання про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, мотивовані тим, зокрема, що обсяг зазначених послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат та їх доцільності, має місце необґрунтоване завищення реальних витрат, розмір заявлений до відшкодування є неспівмірним і несправедливим. Зважаючи на нескладність справи, предмет спору, а також обсяг виконаної роботи адвокатом під час розгляду справи (подання лише одного документу по суті відзиву на позов), відшкодування можливе лише у розмірі 2100,00 грн. Одночасно сторона позивача також вважає, що підстав для задоволення заяви представника відповідача взагалі немає, оскільки такі витрати не відповідають ознакам неминучості..

Представник СТОВ «Прогрес» подав до суду клопотання про розгляд заяви без його участі. Заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, клопотання представника позивача та позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та заперечення проти стягнення таких витрат, матеріали справи та зміст рішення суду від 02.04.2024 суд, дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки питання про судові витрати третьої особи СТОВ «Прогрес» вирішено не було і про такі витрати представник заявляв у встановлений процесуальном законом строк.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 23.11.2020 у цивільній справі № 638/7748/18.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 01.07.2021 між адвокатом Варцабою С.А. та СТОВ «Прогрес» укладено договір про надання правової допомоги та в розділі 4 передбачено, зокрема, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (Т.1, а.с.210).

Згідно додаткової угоди до вказаного вище договору від 15.08.2023 сторони погодили вартість винагороди (гонорару) адвоката в розмірі фіксованої суми 20000,00 грн. Гонорар сплачується клієнтом через 180 днів з дати ухвалення рішення судом (Т.1, а.с.211).

Крім того, згідно акту прийняття-передачі наданих адвокатських послуг від 05.04.2024 сторони погодили та підтвердили професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.07.2021, з урахуванням додаткової угоди до вказаного договору. Загальна вартість послуг за наданим актом становить 20000,00 грн. (Т.2, а.с.73 зворотній бік). Також, в матеріалах справи наявний рахунок від 05.04.2024 на оплату СТОВ «Прогрес» адвокатських послуг (Т.2, а.с.73).

Суд вважає, що заявлені до стягнення судові витрати підлягають частковій компенсації, враховуючи таке.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У даній справі третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача заперечувала проти задоволення позову, у задоволенні якого судом було відмовлено, а тому вона має право на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 12 ст. 141 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 (провадження 61-4683св23).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У 8 рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також суд бере до уваги те, що вимоги, які були розглянуті судом є майнового характеру, однак така категорія справ не є складною, оскільки з даного питання є установлена судова практика, якою адвокати як фахівці у галузі права, користуються при складанні процесуальних документів.

Представник СТОВ «Прогрес» за час розгляду справи брав участь у двох судових засіданнях в сумарному обсязі 01 год. 55 хв., за весь час перебування справи в провадженні ним було подано лише клопотання, що стосувались не суті спору, а його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку та про проведення судового засідання без його участі.

Зважаючи на викладене вище та положення вказаних вище норм, а також те, що при винесенні рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами, з врахування клопотання сторони позивача про зменшення судових витрат, слід ухвали додаткове рішення та стягнути з позивача на користь СТОВ «Прогрес» судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн., що буде відповідати критерію розумності, справедливості та встановлення їх дійсності і необхідності у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.133, 137, 141, 260, 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Юрій Дмитрович про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» судові витратиу виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення суду від 02.04.2024 ухваленого у цивільній справі № 138/1676/23.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.Б.Київська