Постанова

від 19.06.2024 по справі 138/1676/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/1676/23

Провадження № 22-ц/801/1237/2024

Категорія: 22

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 рокуСправа № 138/1676/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди О. Ю.,

розглянув (в режимі відеоконференції) у відкритому судовомузасіданні справу № 138/1676/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Юрій Дмитрович про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 2.04.2024, ухвалене у складі судді Київської Т. Б. в приміщенні суду в м. Могилів-Подільський, -

в ст ан о в и в :

12.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у якому просив : визнати недійсним договір купівлі-продажу серії та номер № 84 земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0195, площею 2,2577 га, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, укладений 16.01.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Посвятенко Ю. Д. з підстав не відповідності його положенням ст.ст. 234, 228 ЦК України (фраудаторний : фіктивний та такий, що порушує публічний порядок ) та скасувати рішення приватного нотаріуса Посвятенка Ю. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66102739 від 16.01.2023, щодо державної реєстрації права власності земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:0195, площею 2,2577 га, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, номер запису про право власності 48982859 від 16.01.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що будучи власником земельної ділянки, ОСОБА_1 18.04.2016 року уклав з ОСОБА_2 договір оренди з умовою, що після скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення укладуть договір купівлі-продажу даної земельної ділянки, у зв`язку з чим 8.06.2016 позивач передав відповідачу кошти в сумі 10000,00 доларів США, що еквівалентно 292500,00 грн, в якості оплати вартості предмета купівлі, однак ОСОБА_2 почав уникати виконання взятих на себе зобов`язань щодо письмового укладення договору купівлі-продажу.

Зважаючи на це, 1.04.2022 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів в сумі 10000,00 доларів США .

24.02.2023 позивачу стало відомо про те, що між відповідачами 16.01.2023 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Даний договір позивач вважає фіктивним та фраудаторним, укладеним з метою уникнення від виконання зобов`язання щодо сплати безпідставно отриманих коштів за розпискою, оскільки його було укладено під час розгляду справи № 138/547/22 і як наслідок такий договір є недійсним.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15.08.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі - СТОВ «Прогрес») та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 5.01.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Посвятенка Ю. Д..

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 2.04.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.04.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОВ «Прогрес» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.04.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.04.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не застосував положення статті 228 ЦК України, не надав оцінки зловживанням правом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Судом першої інстанції не було повідомлено по розгляд справи ОСОБА_2

27.05.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 5300) СТОВ «Прогрес», в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, товариство просить - залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

27.05.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 5301) ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

27.05.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 5302) ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

18.06.2024 до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи через введення по всій території України режиму воєнного стану та територіальної віддаленості суду від місця роботи адвоката (знаходиться у м. Дніпрі) та надання можливості участі в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Колегія суддів ознайомившись із поданим клопотанням, дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою завчасно про дату, час та місце розгляду справи не вчинила дій щодо можливості взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, не подала своєчасно відповідного клопотання з дотримання вимог статті 212 ЦПК України. Причини зазначені адвокатом у клопотанні не є поважними для відкладення розгляду справи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 371 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , СТОВ «Прогрес» - адвокат Варцаба С. А., заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів та третьої особи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 2,2577 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0195, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Дана обставина підтверджена постановою Вінницького апеляційного суду від 31.07.2023 року.

/а. с. 91/

01.06.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в простій письмовій формі укладено договір оренди землі.

/а. с.10-12/

8.06.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились про купівлю-продаж належної відповідачу земельної ділянки і позивач сплатив йому 10000 доларів США за придбання такої ділянки. Відповідач взяв на себе обов`язок здійснити відчуження належної йому земельної ділянки позивачу після зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

/т. 1 а. с. 9/.

29.03.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів за договором від 08.06.2016 року в еквіваленті 10000 дол. - 292500 грн.

01.12.2022 року на спірну земельну ділянку зареєстровано інше речове право право оренди за СТОВ «Прогрес» на підставі договору оренди землі від 25.11.2022, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 331377330 сформованого 5.05.2023

/т. 1 а. с. 16-17/.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю. Д., 16.01.2023 ОСОБА_2 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_3 за 150000 грн

/т. 1 а. с. 104/.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 9.05.2023 по справі № 138/547/22, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 31.07.2023, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 292500 грн.

/а. с. 15/

Постановою Вінницького апеляційного суду від 31.07.2023 року рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області залишено без змін.

/а. с.89-94/

15.11.2023 року та 23.11.2023 року постановами державного виконавця виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 138/547/22 виданого 14.06.2023 року про стягнення боргу у сумі 292500 грн та судового збору у розмірі 2925 грн з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 закінчено, з підстав повного його виконання.

/т. 2 а. с. 35, 36/

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведені, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені устатті 203 ЦК України.

За змістом частини п`ятоїстатті 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змістустатті 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (постанова ВСУ від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14, постанова ВС від 14.02.2018 у справі № 379/1256/15-ц, від 8.02.2018 у справі № 756/9955/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та другастатті 228 ЦК України).

Відповідно достатті 228ЦК Україниправочин вважаєтьсятаким,що порушуєпублічний порядок,якщо вінбув спрямованийна порушенняконституційних праві свободлюдини ігромадянина,знищення,пошкодження майнафізичної абоюридичної особи,держави,Автономної РеспублікиКрим,територіальної громади,незаконне заволодінняним. Правочин,який порушуєпублічний порядок,є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Суд першоїінстанції дійшовправомірного висновку,з якимпогоджується такожсуд апеляційноїінстанції,про те,що надані позивачем докази у своїй сукупності не дають суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_2 відчужуючи 16.01.2023 належну йому на прав власності земельну ділянку на користь ОСОБА_3 мав на меті ухилитися від виконання будь- яких зобов`язань перед ОСОБА_1 , оскільки на час розгляду даної справи, рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 9.05.2023 у справі № 138/547/22, про стягнення коштів було виконано.

У постанові Вінницького апеляційного суду від 31.07.2023 по справі № 138/547/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів зазначено, що предметом розгляду даного спору є стягнення грошових коштів на підставістатті 1212 ЦК України, які були набуті відповідачем як оплата за продаж ним належної йому на праві власності земельної ділянки, з умовою, що договір купівлі-продажу буде укладено після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Проте після зняття мораторію відповідач від укладення договору ухилився, продав земельну ділянку іншій особі, відтак відпала правова підстава набуття ним грошових коштів в розмірі 10000 доларів США.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення судом при розгляді спору про стягнення коштів факту « ухилення ОСОБА_2 від укладення договору» не є ідентичним за змістом до факту «ухилення особи від виконання зобов`язання», який підлягає доведенню у разі заявлення вимог про визнання договору фраудаторним.

У справі встановлено, що рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 9.05.2023 у справі № 138/547/22 виконано ОСОБА_2 , про що свідчить копія постанови державного виконавця Франківського відділу ДВС у м. Львові про закінчення виконавчого провадження №73257288 від 23.11.2023, а отже права позивача були відновлені у обраний ним спосіб захисту.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що відчуження належної ОСОБА_2 земельної ділянки на підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу відбулось саме з метою уникнення виконання боргового зобов`язання не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної цивільної справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував положення статті 228 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції при обґрунтуванні мотивів відмови у позові, послався на висновки Верховного Суду зроблених у справі з вимогами про визнання недійсним договору з підстав як ст. 234 ЦК України, так і ст. 228 ЦК України.

Згідно п. 2 ст. 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Стаття 228 ЦК України визначає наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, котрі є серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси.

Частина 1 даної статті містить перелік об`єктів цивільних прав, які можуть бути порушені його вчиненням. До них, зокрема, належать: конституційні права і свободи людини і громадянина; майно фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади.

Стаття 228 ЦК безпосередньо не вказує на вину як кваліфікуючу ознаку такого правочину. Проте з формулювання, яке вона містить : «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення…» можна зробити висновок, що провинна має враховуватися. Вона виражається у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчинили такий правочин. При цьому не має значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце в обох чи більше учасників договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не зазначив у чому конкретно виразилася спрямованість правочину, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про продаж земельної ділянки на порушення публічного порядку.

Аргументи апеляційної скарги про не надання судом оцінки обставинам, що підтверджують зловживання відповідачами правами та які свідчать про їх недобросовісну поведінку, колегія суддів відхиляє з огляду на не доведення позивачем факту зловживання правами, а також не доведення тієї обставини, що діями відповідачів були порушені права та інтереси ОСОБА_1

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не обґрунтував та у ході судового розгляду не довів, яким чином обраний ним спосіб захисту про визнання недійсним договору буде відповідати змісту та системі права, а також чи буде ефективним у разі встановлення факту порушення будь-яких прав чи інтересів позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач заперечує виконання судового рішення по справі № 138/547/22 та зарахування на користь ОСОБА_1 суми коштів, що стягнута рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.05.2023 з ОСОБА_2 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження чи платіжних документів про не отримання даної суми.

Твердження вапеляційній скарзіпро те,що вматеріалах справивідсутні доказиналежного повідомлення ОСОБА_2 про судовийрозгляд справи,колегія суддівне вважаєтакими,що даютьправові підставидля скасуваннярішення судупершої інстанції,оскільки неналежне повідомлення сторони про день та час розгляду справи є підставою для скасування рішення суду лише у разі, якщо на цьому наголошує особа, яка не була повідомлена про судове засідання і право на судовий розгляд якої було порушено. ОСОБА_2 апеляційної скарги не подавав.

Колегія суддів вважає, що зазначена справа вирішена судом першої інстанції правильно, правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова ВС від 15.03.2023 по справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова ВС від 18.09.2023 у справа № 582/18/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова ВС від 5.09.2019 по справі № 638/2304/17)

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова ВС від 8.11.2023 по справі № 761/42030/21).

Колегія суддів звертає увагу, що вказуючи в апеляційній скарзі про відсутність у ОСОБА_3 права підписувати замість ОСОБА_2 договір з адвокатом на правничу допомогу, апелянт не заявляла вимогу про скасування чи зміну додаткових рішень, якими вирішувалося питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, а отже підстав для перегляду рішення у частині судових витрат немає. У свою чергу, колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог п.4 ст. 27 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 2.04.2024 у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

С. К. Медвецький

Повний текст постанови складено 20.06.2024.