КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2024 року № 320/2686/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВІРДЖИН ІЗАКАЯ АРСЕНАЛ
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІРДЖИН ІЗАКАЯ АРСЕНАЛ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2023 №00657560901.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позову позивач зазначає, що за наслідками фактичної перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері обігу пального, проведеної ГУ ДПС у м. Києві, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції. Позивач не погоджується з цим рішенням та вказує, що він отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, на підставі якої проводив свою господарську діяльність, а у серпні 2023 року здійснив черговий річний платіж за цю ліцензію. Позивач стверджує, що він не був своєчасно повідомлений про анулювання ліцензії, а розпорядження про її анулювання не отримував. Вказує, що відповідач у своїй діяльності не дотримався принципу належного урядування. З цих підстав просить суд визнати оскаржуване рішення протиправним та скасувати його.
Відповідач проти задоволення позову заперечив. Вказав, що за вказаний в акті перевірки період часу за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, підприємством було реалізовано тютюнових виробів та алкогольних напоїв на загальну суму 661 418,63 грн., чим порушено вимоги статті 15 Закону України №481/95. Відтак, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду 23.01.2024 від відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
13 серпня 2022 року позивачем отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, реєстраційні номери 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023.
Реалізація товару проходить за адресою: місто Київ, вулиця Московська, буд. 8, корпус №1 (ЛІТЕРА А) (РЕСТОРАН «ВІРДЖИН ІЗАКАЯ»).
15 вересня 2022 року у зв?язку з систематичними обстрілами з боку російської федерації, позивач змінив юридичну адресу з: Україна, 01042, місто Київ, вул. Чеська, будинок 6, квартира 1 на Україна, 01042, місто Київ, вул. Маккейна Джона, будинок 16, кімната 4, адреса місця здійснення діяльності не змінювалась.
В.о. начальника ГУ ДПС у м. Києва прийняла розпорядження №293-рл від 17.07.2023 "Про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі", яким згідно з абзацом 13 частини 52 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" позивачу анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, реєстраційні номери 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023.
3 серпня 2023 року у зв?язку зі спливом терміну дії ліцензій, позивач подав до відповідача документи на отримання нових ліцензій терміном дії з 13.08.2023 по 13.08.2024, які в подальшому і отримав.
12 вересня 2023 року відповідачем проведено фактичну перевірку закладу діяльності позивача за адресою місто Київ, вулиця Московська, буд. 8, корпус №1 (ЛІТЕРА А) (РЕСТОРАН «ВІРДЖИН ІЗАКАЯ»).
За результатом перевірки було складено акт, отриманий позивачем 29.09.2023, з якого позивачу стало відомо про винесення розпоряджень про анулювання ліцензій.
На підставі цього акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.10.2023 №00657560901.
Позивач звернувся до Державної податкової служби України в рамках адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, на що отримав рішення від 27.12.2023 №3816916199-09-06-03-2-06, в якому вказано: «ДПС залишає без змін ППР ГУ ДПС у м. Києві від 20.10.2023 №00657560901, а скаргу без задоволення».
Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесеного на підставі них спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.13-19-1.1.17, 19-1.1.54 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.
Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, зокрема мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).
Згідно з пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок регламентує ст.80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1).
Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав, визначених у підпунктах 80.2.1 80.2.7.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.1995 за №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481/95-ВР).
VI. Оцінка суду
Аналіз вказаних норм Закону№481/95 та Податкового кодексу України свідчить, що такий вид господарської діяльності як роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється суб`єктами господарювання виключно за наявності ліцензії, виданої органами ДПС.
Така ліцензія є документом, що засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження цього виду діяльності протягом визначеного строку. У разі виникнення передбачених законом підстав ліцензія може бути анульована шляхом прийняття органом ДПС розпорядження про анулювання ліцензії.
З моменту анулювання ліцензії суб`єкт господарювання позбавляється права на провадження діяльності щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та втрачає можливість реєструвати акцизні накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Таким моментом, з якого ліцензія анулюється і вважається недійсною, є момент одержання суб`єктом господарювання розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.
Суд установив, що відповідачем у серпні 2022 року видано позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, реєстраційні номери 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023.
У серпні 2023 року позивач знову сплатив черговий платіж за ліцензії, які в подальшому отримав.
В.о. начальника ГУ ДПС у м. Києва прийняла розпорядження №293-рл від 17.07.2023 "Про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі", яким згідно з абзацом 13 частини 52 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" позивачу анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, реєстраційні номери 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно з підпунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України. Так, пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з підпунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
12 вересня 2023 року відповідачем проведено фактичну перевірку закладу діяльності позивача за адресою місто Київ, вулиця Московська, буд. 8, корпус №1 (ЛІТЕРА А) (РЕСТОРАН «ВІРДЖИН ІЗАКАЯ») (акт №60921/Ж5/26-15-09-01/44792025 від 21.09.2023).
В акті відповідач стверджує, що наступні ліцензії №26550311202303457 та №26550308202303997 підприємство отримало 04.08.2023 з правом торгівлі з 13.08.2023. Відповідно до електронних ресурсів ДПС України в період часу з 18.07.2023 по 12.08.2023, тобто за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, підприємством було реалізовано тютюнових виробів та алкогольних напоїв в асортименті на загальну суму 661418,63 грн., чим порушено вимоги статті 15 Закону України №481/95.
Згідно розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення по акту фактичної перевірки від 21.09.2023 №60921/ж5/26-15-09-01/44792025, позивача притягнуто до відповідальності відповідно до положень абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України №481/95, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії, розмір фінансової санкції у вигляді штрафу становить 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.
Водночас, відповідач вказав як вид порушення абзац 11 частини 2 статті 17 Закону України №481/95, що в свою чергу свідчить про те, що виявлене порушення позивача не відповідає адміністративній відповідальності.
Також, відповідач у своєму відзиві вказує, що «встановлено зберігання ТОВ «ОЛІВ 2021» в ресторані за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 11 літера А, група приміщень №5,7, алкогольних напоїв (додаток 1 на 1-ному аркуші), не внесених у місця зберігання дс/Єдиного реєстру, чим порушено вимоги частини шістдесятої статті 15 Закону №481/95-ВР», який до позивача ніякого відношення не має.
Наведені вище встановлені судом обставини, не дають можливості суду встановити, за яке конкретно порушення позивач був притягнутий до відповідальності.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.14 ст.15 Закону України №481/95, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Частиною 20 ст.15 Закону України №481/95 передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.
Ч. 23 ст. 15 Закону України №481/95, ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).
Ч. 24 ст. 15 Закону України №481/95, у заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Ч. 26 ст. 15 Закону України №481/95, у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
Ч. 27 ст. 15 Закону України №481/95, у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Суд звертає увагу на ч. 40 ст. 15 Закону України №481/95, згідно з яким, у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.
Згідно матеріалів справи, підставою для видачі спірних розпоряджень про анулювання ліцензій була саме неповідомлення податкового органу про зміну юридичної адреси.
Так, позивачем 15 вересня 2022 року у зв?язку з систематичними обстрілами з боку російської федерації змінено юридичну адресу з: АДРЕСА_1 на Україна, 01042, місто Київ, вул. Маккейна Джона, будинок 16, кімната 4.
Водночас, адреса місця здійснення діяльності не змінювалась.
Крім того, ч. 40 ст. 15 Закону України №481/95 не містить вимоги про повідомлення податкового органу про зміну юридичної адреси. Отже, вказане свідчить про невідповідність діям податкового органу вимогам законодавства.
Також слід зазначити, що позивач наголошує, що йому стало відомо про анулювання ліцензій з акту перевірки від 21.09.2023, який він отримав поштою.
Разом з відзивом відповідач надав докази направлення акту перевірки від 21.09.2023 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, і цей рекомендований лист вручений позивачу 30.09.2023.
Доказів, що позивач міг знати та/або знав про винесення відповідачем розпоряджень про анулювання ліцензій, суду не надано.
Суд зазначає, що правила листування платників податків та контролюючих органів наведені у статті 42 ПК України :
42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
42.4. Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.
Платник податків один раз протягом року може надіслати контролюючому органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет.
42.5. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Доказів, що позивач подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, відповідач суду не надав.
Суд наголошує, що відповідно до норм спеціального Закону України №481/95 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.
Саме такий спосіб направлення контролюючим органом цього розпорядження суб`єкту господарювання пояснюється необхідністю точної фіксації дати та часу вручення суб`єкту господарювання такого документу, з огляду на правові наслідки анулювання/недійсності ліцензії, які виникають з цього моменту як для суб`єкта господарювання (платника акцизного податку), так і для контролюючого органу.
Зважаючи на правила обміну електронними документами між платниками та контролюючими органами, доказом одержання суб`єктом господарювання розпорядження про анулювання ліцензії є квитанція про доставку документу в текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків.
Цей документ дозволяє встановити момент, з якого видана ліцензія вважається недійсною, а суб`єкт господарювання втрачає право на проведення відповідного виду діяльності.
Суд установив, що позивач має Електронний кабінет, однак до моменту отримання копії акту перевірки від 21.09.2023 їм не користувався.
Засади відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачені у Главі 11 Податкового кодексу України, яка містить такі норми:
Стаття 109. Загальні положення
109.1. Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
109.2. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 111. Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
111.1. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1. фінансова; 111.1.2. адміністративна; 111.1.3. кримінальна.
111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Стаття 112. Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
112.1. Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
112.2. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
112.5. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.
112.7. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
112.8. Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є:
112.8.4. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів.
Отже судом установлено, що позивач отримав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, реєстраційні номери 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023, в подальшому отримав ліцензії №26550311202303457 та №26550308202303997, терміном дії з 13.08.2023 по 13.08.2024, сумлінно виконував обов`язки ліцензіата та не допускав порушень вимог чинного законодавства, які б могли бути підставою для анулювання видної йому ліцензії.
Відповідач прийняв розпорядження №293-рл від 17.07.2023 про анулювання ліцензій 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023 без передбачених законом підстав та не повідомив позивача у встановлений законом спосіб про анулювання ліцензій.
Тож станом на момент фактичної перевірки 21.09.2023, у період часу з 18.07.2023 по 12.08.2023 здійснюючи свою діяльність, позивач не був обізнаний про анулювання виданих йому ліцензій та їх недійсність, натомість був переконаний у тому, що видані йому ліцензії є чинними.
В свою чергу відповідач, стверджуючи про недійсність ліцензій станом на 21.09.2023 внаслідок їх анулювання, не довів факт настання події, з якою стаття 15 Закону України №481/95 пов`язує недійсність анульованих ліцензій та позбавлення суб`єкта господарювання права на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме одержання ним розпоряджень про анулювання ліцензії в електронній формі засобами електронного зв`язку.
Тож у діях позивача відсутня вина у порушенні вимог статті 15 Закону України №481/95.
Відповідач не довів, що позивач діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, або цілеспрямовано створив умови для незаконної роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Натомість суд установив протиправність дій відповідача щодо безпідставного анулювання виданих позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та щодо не направлення позивачу розпорядження про анулювання цих ліцензій, що за правилами пп.112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України звільняє позивача від фінансової відповідальності.
Оцінюючи дії податкового органу в частині прийняття спірного податкового повідомлення-рішення за критеріями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, без урахуванням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямована така дія, а тому прийняте рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19 842,56 грн.
Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 19 842,56 грн. належить стягнути на його користь з Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2023 №00657560901.
Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірджин Ізакая АВрсенал» (код ЄДРПОУ: 44792025, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 16, кв. 4) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати у сумі 19 842, 56 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок дві грн. 56 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 17.04.2024
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2024 |
Оприлюднено | 19.04.2024 |
Номер документу | 118434789 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьмишина Олена Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьмишина Олена Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьмишина Олена Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьмишина Олена Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьмишина Олена Миколаївна
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Леонтович А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні