Постанова

від 11.09.2024 по справі 320/2686/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2686/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджин Ізакая Арсенал» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірджин Ізакая Арсенал» до Головного управління ДПС у м. Києві з вимогою про визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення-рішення від 20.10.2023 №00657560901.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним не було отримано розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, на підставі якої ним проводилася його господарська діяльність. Відтак, ним проведено черговий річний платіж у серпні 2023 року за ліцензію та продовжено свою господарську діяльність. Позивачем вказано, що Головним управлінням ДПС у м. Києві порушено вимоги законодавства у ході призначення та проведення перевірки позивача 12.09.2023, що призвело до прийняття протиправного рішення за наслідками перевірки. З цих підстав просить суд визнати оскаржуване рішення протиправним та скасувати його.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 17 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення.

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що за період із 18.07.2023 по 12.08.2023 підприємством реалізовано тютюнових виробів та алкогольних напоїв на загальну суму 661 418,63 грн без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, чим порушено вимоги статті 15 Закону України №481/95. За результатами розгляду матеріалів перевірки, ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «Вірджин Ізакая Арсенал» згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2023 № 00657560901 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1322837, 26 грн за роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями без наявності відповідних ліцензій. З огляду на викладене, на переконання апелянта, спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, встановлено учасникам процесу строк, протягом якого можливо подати відзив на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою суду від 12 серпня 2024 року призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 30 серпня 2024 року.

Від представника позивача - адвоката Реутова О.Є. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що судом першої інстанції винесено рішення із правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, відтак, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Представник стверджує, що відповідач прийняв розпорядження про анулювання ліцензії №283-рл від 17.07.2023 року без передбачених законом підстав та не повідомив позивача у встановлений законом спосіб про анулювання ліцензії.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13 серпня 2022 року позивачем отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, реєстраційні номери 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023.

Реалізація товару проходить за адресою: місто Київ, вулиця Московська, буд. 8, корпус №1 (ЛІТЕРА А) (РЕСТОРАН "ВІРДЖИН ІЗАКАЯ").

У зв?язку з систематичними обстрілами з боку Російської Федерації, позивач 15 вересня 2022 року змінив юридичну адресу з: Україна, 01042, місто Київ, вул. Чеська, будинок 6, квартира 1 на Україна, 01042, місто Київ, вул. Маккейна Джона, будинок 16, кімната 4, адреса місця здійснення діяльності не змінювалась.

В.о. начальника ГУ ДПС у м. Києва 17 липня 2023 року прийняв розпорядження №293-рл від 17.07.2023 "Про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі", яким згідно з абзацом 13 частини 52 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" позивачу анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, реєстраційні номери 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023.

У зв?язку зі спливом терміну дії ліцензій, позивач 03 серпня 2023 року подав до відповідача документи на отримання нових ліцензій терміном дії з 13.08.2023 по 13.08.2024, які в подальшому і отримав.

Відповідачем 12 вересня 2023 року проведено фактичну перевірку закладу діяльності позивача за адресою місто Київ, вулиця Московська, буд. 8, корпус №1 (ЛІТЕРА А) (РЕСТОРАН "ВІРДЖИН ІЗАКАЯ"). За результатом перевірки складено акт, отриманий позивачем 29.09.2023, з якого позивачу стало відомо про винесення розпоряджень про анулювання ліцензій.

На підставі цього акту винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.10.2023 №00657560901, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 1 322 837, 26 грн.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України в рамках адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, на що отримав рішення від 27.12.2023 №3816916199-09-06-03-2-06, в якому вказано: «ДПС залишає без змін ППР ГУ ДПС у м. Києві від 20.10.2023 №00657560901, а скаргу - без задоволення».

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв розпорядження №293-рл від 17.07.2023 про анулювання ліцензій 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023 без передбачених законом підстав та не повідомив позивача у встановлений законом спосіб про анулювання ліцензій. Відповідач не довів факт настання події, з якою стаття 15 Закону України №481/95 пов`язує недійсність анульованих ліцензій та позбавлення суб`єкта господарювання права на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме одержання ним розпоряджень про анулювання ліцензії в електронній формі засобами електронного зв`язку. Тож у діях позивача відсутня вина у порушенні вимог статті 15 Закону України №481/95.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Контролюючими органами, згідно із п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).

Згідно з пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок регламентує ст.80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1).

Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав, визначених у підпунктах 80.2.1 80.2.7.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва);

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2022 року відповідачем видано позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023.

У подальшому, у зв`язку із спливом терміну дії ліцензії, позивачем подано до відповідача документи на отримання нових ліцензій терміном дії з 13.08.2023 по 13.08.2024, та, як наслідок, отримано відповідні ліцензії.

Головним управлінням у липня 2023 року прийнято розпорядження №293-рл від 17.07.2023 «Про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі», яким згідно з абзацом 13 частини 52 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» позивачу анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, реєстраційні номери 26550308202203105, 26550311202202795, терміном дії з 13.08.2022 до 13.08.2023.

Матеріалами справи встановлено, що 12 вересня 2023 року відповідачем проведено фактичну перевірку закладу діяльності позивача за адресою місто Київ, вулиця Московська, буд. 8, корпус №1 (ЛІТЕРА А) (РЕСТОРАН "ВІРДЖИН ІЗАКАЯ") (акт №60921/Ж5/26-15-09-01/44792025 від 21.09.2023.

Згідно акту перевірки №60921/Ж5/26-15-09-01/44792025 від 21.09.2023 року під час перевірки встановлено, що розпорядженням Головного управління ДАС у м. Києві від 17.07.2023 №293-рл анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №26550311202202795 та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №26550308202203105. Наступні ліцензії №26550311202303457 та №23550308202303994 підприємство отримало 04.08.2023 з правом торгівлі з 13.08.2023. Відповідно до електронних ресурсів ДПС України в період часу з 18.07.2023 по 12.08/.2023, тобто за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, підприємством було реалізовано тютюнових виробів та алкогольних напоїв в асортименті (додаток до акту №1 та №2) на загальну суму 661 418,63 грн, чим порушено статтю 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Згідно розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення по акту фактичної перевірки від 21.09.2023 №60921/ж5/26-15-09-01/44792025, позивача притягнуто до відповідальності відповідно до положень абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України №481/95.

Водночас, відповідач вказав як вид порушення - абзац 11 частини 2 статті 17 Закону України №481/95, що в свою чергу свідчить про те, що виявлене порушення позивача не відповідає адміністративній відповідальності.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зазначено, що вищенаведені обставини не дають можливості суду встановити, за яке конкретно порушення позивач був притягнутий до відповідальності.

Крім того, колегія суддів встановила, що саме не повідомлення позивачем податкового органу про зміну юридичної адреси стало підставою для видачі розпоряджень від 17.07.2023 №293-рл про анулювання ліцензії.

Щодо зазначених обставин, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини сорок статті 15 Закону України № 481/95 у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем 15 вересня 2022 року у зв?язку з систематичними обстрілами з боку Російської Федерації змінено юридичну адресу з: Україна, 01042, місто Київ, вул. Чеська, будинок 6, квартира 1 на Україна, 01042, місто Київ, вул. Маккейна Джона, будинок 16, кімната 4.

Водночас, колегія суддів наголошує, що адреса місця здійснення господарської діяльності позивачем не змінювалась. Зміни було проведено лише стосовно юридичної адреси позивача, що не впливає на здійснення ліцензійної діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що частиною сорок статті 15 Закону України № 481/95 не встановлено вимоги про повідомлення податкового органу про зміну юридичної адреси.

Відтак, позивач діяв у межах чинного законодавства, а зазначені відповідачем підстави видачі розпорядження про анулювання ліцензії визнаються судом необґрунтованими.

Анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за своєю природою є адміністративно-господарською санкцією оскільки містить ознаки адміністративно-господарської санкції.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відтак, адміністративно-господарська санкція застосовується до суб`єкта господарювання, яким вчинено правопорушення, обов`язковою складовою якого є наявність вини. Позаяк, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності вини позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачу стало відомо про анулювання ліцензії з акту перевірки від 21.09.2023, який позивачем отримано поштою 30.09.2023, що підтверджується матеріалами справи.

Ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач міг знати та/або знав про винесення податковим органом розпоряджень про анулювання ліцензій.

Так, правила листування платників податків та контролюючих органів визначені статтею 42 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно п. 42.4 та п. 42.5 вищезазначеної статті Податкового кодексу України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Платник податків один раз протягом року може надіслати контролюючому органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет.

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не подано заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач має Електронний кабінет, однак до моменту отримання копії акту перевірки від 21.09.2023 ним не користувався.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Отже, доказом одержання суб`єктом господарювання розпорядження про анулювання ліцензії є квитанція про доставку документу в текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що станом на момент фактичної перевірки 21.09.2023, у період часу із 18.07.2023 по 12.08.2023, здійснюючи господарську діяльність, позивачу не було відомо про анулювання виданих йому ліцензій. Відповідачем, у свою чергу, не доведено факту одержання позивачем розпоряджень про анулювання ліцензії в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відтак, колегією суддів, як і судом першої інстанції, не вбачається у діях позивача вина у порушенні вимог статті 15 Закону України № 481/95.

Відповідач не довів факт настання події, з якою стаття 15 Закону України №481/95 пов`язує недійсність анульованих ліцензій та позбавлення суб`єкта господарювання права на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме одержання ним розпоряджень про анулювання ліцензії в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що всі доводи Головним управлінням ДПС у м. Києві, наведені в апеляційній скарзі, ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.

Апелянтом у тексті апеляційної скарги процитовано лише норми чинного законодавства та викладено фактичні обставини справи, однак жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відтак, колегією суддів не вбачається підстав для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №320/2686/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді І.О. Грибан

Л.О. Костюк