Ухвала

від 18.04.2024 по справі 756/15288/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18.04.2024 Справа № 756/15288/17

Унікальний №756/15288/17

Провадження №2/756/20/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

при секретарі - Міщенку О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним і скасування запису в державному реєстрі прав,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним і скасування запису про реєстрацію права власності №23008994 від 20.10.2017 року.

В ході розгляду справи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а тому до розгляду справи залучено правонаступника останнього ОСОБА_1

02.04.2024 року позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та дату судового розгляду справи повідомлялися належним чином, представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи;

За правилами ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

З огляду на зазначене, законодавець передбачив можливість, у виключних випадках, дистанційного розгляду справи з використанням власних технічних засобів.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Заяв від позивача та його представника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів до суду не надходило.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі 759/14068/19, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

18.04.2024 року позивач та її представник в судове засідання повторно не з`явилися, про час та дату судового розгляду справи повідомлялися належним чином, представником позивача подано чергове клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що повторна неявка в судові засідання і пасивна поведінка позивача та її представника, свідчать про небажання підтримувати позовні вимоги та затягування розгляду і вирішення справи по суті, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Керуючисьст. ст. 15, 131, 133, 137, 141, 142, ст. 223, ст. 257 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним і скасування запису в державному реєстрі прав - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А. В. Шевчук