Рішення

від 09.02.2023 по справі 757/5467/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5467/21-ц

пр. 2-3218/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: Гжимайла Б.В. ,

представника відповідача: Князєвої Г.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі - відповідач, ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ»), в якому просить поновити позивача на посаді директора з кадрових питань ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 09.01.2020 року по 06.01.2021 року у розмірі 121 674,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну школу у розмірі 12 000,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 124,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 01.10.2018 року працювала на посаді директора з кадрових питань ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ». 17.12.2019 року на ім`я Директора ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_4 вона написала заяву про надання щорічної основної відпустки з 18.12.2019 року по 09.01.2020 року та того ж дня Директором ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_4 позивача усно було повідомлено про звільнення із займаної посади. Вказує, що після закінчення відпустки 10.01.2020 року вона прибула за місцезнаходженням ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ», проте до робочого місця допущена не була, без пояснення підстав, наказу про звільнення позивачу вручено не було, належним чином оформленої трудової книжки, а також довідки про роботу та заробітну плату не видано. Позивач вважає таке звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нею була подана заява на ім`я Директора ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_4 лише з проханням про надання відпустки, без звільнення із займаної посади. Вважає, що при поновленні її на раніше займаній посаді, відповідач зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 09.01.2020 року по 06.01.2021 року у розмірі 121 674,00 грн., розрахований відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці». Крім того, діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, внаслідок чого вона втратила нормальні життєві зв`язки, була змушена докладати додаткові зусилля для організації життя, яку позивач оцінює у розмірі 12 000,00 грн. та просить стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, та підготовче засідання у справі призначено на 08.06.2021 року.

08.06.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гжимайла Б.В. надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 08.06.2021 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2021 року, у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 04.11.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.11.2021 року, у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 05.04.2022 року.

04.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» надійшов відзив на позовну заяву, який було передано головуючому судді після підготовчого засідання. У відзиві представник відповідача Князєва Г.О. проти позову заперечувала, просила у його задоволенні відмовити, оскільки при звільненні ОСОБА_3 відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства, наказ про звільнення останньої є законним. По-перше, підставою для звільнення позивача із займаної посади є надані останньою 17.12.2019 року власноруч написані заяви про надання щорічної відпустки з 18.12.2019 року по 09.01.2020 року тривалістю 20 календарних днів з подальшим звільненням. Отже, звільнення ОСОБА_3 відбулося за її свідомого волевиявлення та відповідно до вимог трудового законодавства. По-друге, після відпустки позивач на роботу не з`явилась, з наказом про звільнення не ознайомилася, на зв`язок з товариством не виходила. По-третє, трудова книжка позивача зберігалася не на підприємстві, а в неї особисто, тому 26.02.2020 року за адресою місця проживання ОСОБА_3 відповідачем було направлено копію наказу про звільнення останньої. При цьому зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, зважаючи на те, що трудова книжка позивача зберігалася в неї, а копію наказу про звільнення було направлено ОСОБА_3 26.02.2020 року, тому строк звернення до суду з позовом становить 1 місць з 26.02.2020 року та закінчується 27.03.2020 року, проте позивач звернулася до суду з указаним позовом 28.01.2021 року, тобто поза межами встановленого строку. За таких обставин, вважає, що позивачем не надано доказів порушення її прав та інтересів ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ», у зв`язку із чим, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

25.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гжимайла Б.В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає про необґрунтованість викладених відповідачем доводів у відзиві на позовну заяву, оскільки заява на ім`я Директора ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_4 була подана позивачем без прохання звільнити із займаної посади, а лише з проханням про надання відпустки. Вказує, що інша заява, на яку посилається відповідач, як на підставу звільнення ОСОБА_3 , була подана останньою на ім`я Генерального менеджера проекту ОСОБА_5 , який не є керівником ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ», а є Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Сервіс» (далі - ТОВ «ЕК «Сервіс»), у зв`язку із тим, що позивач фактично виконувала роботу для ТОВ «ЕК «Сервіс», проте вказана заява не може бути підставою для її звільнення, оскільки не була адресована керівнику відповідача та не містила прохання про звільнення саме з ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ». Вказує, що наказ про звільнення позивач не отримувала та, ураховуючи, що відповідачем не було проведено з нею фактичний розрахунок, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, її право на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежене будь-яким строком.

29.12.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача зазначила, що з огляду на те, що у заяві позивача від 17.12.2019 року, були порушені питання, які безпосередньо стосувалися її трудових відносин, а ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» є організацією, на якій була працевлаштована ОСОБА_3 , то відповідно порушені у заяві питання входили до повноважень відповідача, у зв`язку із чим вказану заяву було розглянуто. Вказує, що ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» було здійснено всі дії щодо виплати належних позивачу сум при звільненні. При цьому зазначає, що на підставі звернення ОСОБА_3 ГУ Держпраці у Київській області було проведено інспекційне відвідування підприємства та не встановлено будь-яких порушень у діях ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» прав позивача щодо звільнення останньої. Звертає увагу на те, що позивачем подано позов про не про затримку розрахунку при звільненні, а про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, на який розповсюджується дія положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України та встановлений місячний строк звернення до суду з позовом, який обраховується з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.11.2021 року, у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 09.08.2022 року.

09.08.2022 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та підготовче засідання призначено на 01.12.2022 року.

01.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гжимайла Б.В. надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 01.12.2022 року, без фіксування технічними засобами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 09.02.2023 року.

В судовому засіданні 09.02.2023 року представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 09.02.2023 року в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві підстав.

Вислухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Суд встановив, що з 01.10.2018 року на підставі наказу (розпорядження) № 193553-к-0000000104 від 28.09.2018 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду директора з кадрових питань ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (а. с. 62).

17.12.2019 року ОСОБА_3 на ім`я Директора ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_4 написала заяву про надання щорічної відпустки з 18.12.2019 року по 09.01.2020 року тривалістю 20 календарних днів (а. с. 65).

17.12.2019 року ОСОБА_3 на ім`я Генерального менеджера проекту ОСОБА_5 написала заяву про надання щорічної відпустки з 18.12.2019 року по 09.01.2020 року тривалістю 20 календарних днів, з послідуючим звільненням (а. с. 64).

Наказом ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» № 03-к-0000000104 від 09.01.2020 року ОСОБА_3 звільнено з посади директора з кадрових питань на підставі ст. 38 КЗпП України - розірвання трудового договору з ініціативи працівника (а. с. 63).

Листом № 11 від 13.02.2020 року ОСОБА_3 направлено копію наказу про звільнення № 03-к-0000000104 від 09.01.2020 року. Крім того, ОСОБА_3 запропоновано подати власноруч написану заяву про звільнення на ім`я директора підприємства, надати особову справу та повідомити реквізити для зарахування нарахованих виплат, у випадку їх не отримання (а. с. 69 - 71).

Право на працю, закріплене у ст. 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності та правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлені законодавцем у ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 , підставою для припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).

В свою чергу, ст. 38 КЗпП України визначає, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Так, ОСОБА_3 подала заяву про звільнення із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України, що надавало підстави та зобов`язувало відповідача провести її звільнення на таку вимогу, як це передбачено ст. 38 КЗпП України.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП України строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалася на те, що власноруч написана нею заява від 17.12.2019 року на ім`я Директора ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_4 була подана позивачем без прохання звільнити її із займаної посади, а лише з проханням про надання відпустки. Щодо заяви від 17.12.2019 року, поданої на ім`я Генерального менеджера проекту ОСОБА_5 , то позивач зазначає, що останній не є керівником відповідача, тому вказана заява не може бути підставою для її звільнення з ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ», оскільки не була адресована керівнику відповідача та не містила прохання про звільнення саме з ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Разом з тим, суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ст. 38 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Отже, ст. 38 КЗпП України імперативно зобов`язує власника звільнити працівника в строки, які вказані безпосередньо працівником. Зазначена стаття або інші статті КЗпП України не передбачають право власника відмовити працівнику у задоволенні отриманої заяви - не розірвати трудовий договір у строк вказаний останнім.

17.12.2019 року ОСОБА_3 написала заяву на ім`я Генерального менеджера проекту ОСОБА_5 та просила надати щорічну відпустку з 18.12.2019 року по 09.01.2020 року тривалістю 20 календарних днів, з послідуючим звільненням.

Також 17.12.2019 року ОСОБА_3 написала заяву на ім`я Директора ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ОСОБА_4 з проханням надати щорічну відпустку з 18.12.2019 року по 09.01.2020 року тривалістю 20 календарних днів.

Суд наголошує, що заява позивача від 17.12.2019 року на ім`я Генерального менеджера проекту ОСОБА_5 містила вимогу про її звільнення, в ній не було зазначено іншого підприємства або організації, що підтверджується змістом вказаної заяви. Отже, позивач реалізувала своє право на звільнення з посади на підставі ст. 38 КЗпП України, подавши відповідну власноручно написану заяву.

В свою чергу, на виконання вимог КЗпП України, відповідач, з метою недопущення порушення прав працівника, передбачених Конституцією України, порушення вимог, Конвенції про скасування примусової праці № 105, ратифікованої постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2000 року № 1005, 09.01.2020 року видав наказ (розпорядження) № 03-к-0000000104, яким ОСОБА_3 звільнено 09.01.2020 року з посади на підставі ст. 38 КЗпП України - розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме не доведено, що нею не було подано заяви про звільнення з посади. Більш того, суд зазначає, що факт наявності такої заяви підтверджується позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву.

За таких обставин, суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 на підставі ст. 38 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, жодних порушень судом не встановлено.

Доводи позивача про неознайомлення її з наказом про звільнення, невидачу трудової книжки, не проведення розрахунку в день звільнення, не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (ч. 1 ст. 48 КЗпП України).

Відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, по-перше, станом на момент звернення ОСОБА_3 до суду з позовом, трудова книжка перебувала у неї, що підтверджується копією книги обліку руху трудових книжок і вкладників до них ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (а. с. 66 - 68).

По-друге, листом № 11 від 13.02.2020 року ОСОБА_3 направлено копію наказу про звільнення № 03-к-0000000104 від 09.01.2020 року (а. с. 71 - 72). Крім того, про необхідність проведення розрахунку відповідач повідомив позивача листом № 11 від 13.02.2020 року, в якому зазначив про необхідність подати власноруч написану заяву про звільнення на ім`я директора підприємства, надати особову справу та повідомити реквізити для зарахування нарахованих виплат, у випадку їх не отримання (а. с. 69 - 70).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то, оскільки ці позовні вимоги є похідними від позовних вимог про поновлення позивача на роботі, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано, що Головним управлінням Держпраці у Київській області за зверненням ОСОБА_3 щодо можливого порушення законодавства про працю було проведено інспекційне відвідування ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ», за результатами якого було складено припис про усунення виявлених порушень № КВ 752/2000/АП/П від 31.07.2020 року, яким зобов`язано відповідача усунути відповідні порушення щодо здійснення з позивачем розрахунку та виплати сум за час затримки по день фактичного розрахунку; проведення виплат всіх сум, що належать працівникові від підприємства у день звільнення (а. с. 113 - 115).

На підставі припису про усунення виявлених порушень № КВ 752/2000/АП/П від 31.07.2020 року, ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» було здійснено донарахування ОСОБА_3 належних їй виплат за час за час затримки по день фактичного розрахунку (а. с. 117 - 120), про що також повідомлено позивача (а. с. 121 - 123).

Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 12 000 грн., суд зазначає наступне.

Як визначено у ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівнику тільки у разі порушення роботодавцем його законних прав.

Разом з тим, оскільки суд не встановив порушень ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» законних прав ОСОБА_3 , то правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної моральної шкоди, регулюються також ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується осбою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, за загальним правилом моральну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала, за наявності її вини.

Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд, що знайшло своє відображення у постанові від 19.09.2019 року у справі № 335/10080/15-ц (провадження № 61-10703св18).

У постанові від 23.09.2019 року у справі № 638/10448/14-ц (провадження № 61-23506св18) Верховний Суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У порушення процесуального обов`язку позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, не зазначено у чому саме вона полягає, не обґрунтовано її розмір, не доведено, що шкода була завдана саме протиправними діями відповідача, та наявності причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою і протиправними діяннями ТОВ «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

При цьому, суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 роз`яснено, що встановлені ст. ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 року у справі № 6-2426цс15.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Поважність причин пропуску строку це обставини, які свідчать про те, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх трудових прав.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Разом з тим, суд критично ставиться до тверджень представника позивача про можливість звернення до суду з вказаним позовом без обмеження будь-яким строком відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, оскільки відповідач належним чином повідомив позивача про звільнення шляхом направлення листа за адресою проживання останньої.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 21, 36, 38, 233, 237 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ», 03150, м. Київ, вул.. Велика Васильківська, буд. 143/2, код ЄДРПОУ 38449605.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 20.02.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко