Ухвала

від 09.04.2024 по справі 295/11843/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/11843/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.1 ст.296 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 04.09.2023 відносно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,

в с т а н о в и в:

зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та призначено покарання у виді арешту строком на 3 місяці.

Початок строку відбуття покарання обраховано з дня затримання.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, 12 серпня 2023 року близько 20 год 54 хв ОСОБА_8 , перебував у приміщенні магазину «Полісся-Продукт», що за адресою: м. Житомир, вул. Володимирівська, 3/1 , тобто у громадському місці, де у нього, на ґрунті раптово виниклих неприязню відносин, стався конфлікт з продавцем ОСОБА_9 .

У ході даного конфлікту, у ОСОБА_8 виник протиправний умисел направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_8 , в цей же день, час місці та за вказаних обставин, розуміючи, що він перебуває у громадському місці, демонструючи зневажливе ставлення до існуючих норм поведінки моральності у суспільному житті, правил співжиття та взаємної поваги, умисно грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, в присутності покупця ОСОБА_10 та продавців магазину ОСОБА_11 і ОСОБА_9 , ображав останню словами нецензурної лайки.

У подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 вийшов з приміщення вказаного магазину та долонею своєї правої руки розбив склопакет у вікні магазину, таким чином умисно пошкодивши вікно, чим спричинив ТОВ ТК «Полісся-Продукт» матеріальної шкоди на загальну суму 4872 гривні.

Своїми умисними діями, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, ОСОБА_8 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.296 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі, не оспорюючи правильності кваліфікації його дій та доведеності його вини, просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити нове рішення, яким призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому, наголошує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження наявні обставини, що пом`якшують його покарання, а тому, вирок суду першої інстанції є несправедливим через суворість та підлягає зміні на менш суворий. Вважає, що обставини вчиненого діяння, з урахуванням його особи, спростовують неможливість призначення покарання з застосуванням положень ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 в підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, яка просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження та правова кваліфікація його дій за ч.1 ст.296 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржується, тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються.

В свою чергу, санкція ч.1 ст.296 КК України (чинна на момент вчинення проступку та розгляду провадження судом першої інстанції), за якою ОСОБА_8 притягувався до кримінальної відповідальності, передбачала покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» за 3342-IX від 23.08.2023 (набрав чинності 28.03.2024), внесено відповідні зміни в санкцію ч.1 ст.296 КК України (покарання у виді арешту вилучено).

У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вважає апеляційний суд, вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо суворості призначеного покарання, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, при цьому виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Зі змісту оскарженого судового рішення вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, його суспільну небезпечність, дані про особу винного (а.п.22-26), який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не одружений, не має утриманців, офіційно не працює, має місце проживання та реєстрації за яким характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, а також взяв до уваги обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочину, як і обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття у скоєному.

З урахуванням вище зазначеного, суд першої інстанції дійшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.296 КК України, у виді арешту строком на 3 місяці.

Однак, такі висновки (призначення покарання) суду першої інстанції, апеляційний суд, в даному конкретному випадку, знаходить помилковими.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , зазначених вимог кримінального закону не дотримався.

Рішення суду першої інстанції про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді арешту, ухвалено без належного врахування тяжкості злочину, особи винного та обставин справи.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції не повно (належно) врахував дані про ступінь тяжкості вчиненого останнім проступку, фактично незначні наслідки скоєно, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання.

На переконання апеляційного суду, посилання судом першої інстанції у вироку на вище зазначені обставини носить формальний характер.

Апеляційний суд вважає, що ці обставини, а також дані про особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, висловив щирий жаль у скоєному та осудив свою поведінку, в своїй сукупності та співвідношенні об`єктивно приводять до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому є можливим призначити покарання за ч.1 ст.296 КК України (враховуючи внесені зміни в санкцію цієї статті - виключено покарання у виді арешту) у виді штрафу у відповідному розмірі.

З огляду на це, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок Богунського районного суду м.Житомира від 04.09.2023 відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання в порядку п.4 ч.1 ст.409 КПК України - зміні.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 04.09.2023 відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання - змінити.

Призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.296 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

В решті вирок залишити без змін.

На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді :